Краєзнавчі розвідки. Сергій Агеєнко про колонії «Німецької балки»

 

 

Мене звати Сергій Агеєнко. Я голова Овідіопольської місцевої краєзнавчої організації Національної спілки краєзнавців України.

Сьогодні ми перебуваємо в селі Петродолинське – колишній німецькій колонії Петерсталь, розташованій на лівому березі річки Барабой. Ця місцевість охоплює кілька німецьких колоній, які в минулому й досі об'єднують під назвою «Німецька балка».

Хочу розповісти вам про історію самої колонії та кірхи Святого Петра, біля якої ми зараз знаходимося. Лютеранська громада виникла майже одночасно із заснуванням поселення.

Колонію Петерсталь заснували у 1804 році, а вже у 1805–1806 роках була створена релігійна громада. Оскільки колонія отримала назву на честь святого Петра, так само назвали й кірху.

Після здобуття Україною незалежності відродилася і кірха, і місцева німецька громада.

Сьогодні тут проживають місцеві жителі, переселенці зі сходу України, а також етнічні німці, які після депортації повернулися на свою історичну батьківщину.

До колишнього Грослібентальського колоністського округу входили Петерсталь (нині Петродолинське), Фрейденталь (нині Мирне), Йозефсталь, Лібенталь, Марієнталь, Нейбург, Олександргільф і Грослібенталь.

На території колишніх колоній і сьогодні збереглося чимало історичних пам'яток: житлові будинки, криниці та господарські споруди, зведені з місцевого дикого каменю.

Саме з такого каменю будували не лише оселі й криниці, а й підпірні стіни, обкладали дерева та зводили мури між городами.

Такі кам'яні мури виконували важливу практичну функцію: вони накопичували вологу, затримували сніг узимку, завдяки чому ґрунт довше залишався зволоженим. Цей досвід і сьогодні використовують місцеві жителі, обкладаючи камінням дерева для збереження вологи.

На північ звідси розташована колонія Лібенталь. Вона була заснована як дочірня колонія Грослібенталя у 1825 році. Цікавою є й історія її назви.

Спочатку ця місцевість мала назву Брайтлос, що німецькою означає «великий відрізок». Вона лежить між річками Барабой і Акаржанкою.

Після смерті Леніна колонію перейменували на Ленінталь. Під час німецької окупації у 1941 році вона отримала назву Адольфсталь. Після завершення Другої світової війни назву Ленінталь повернули, а у 2025 році колонії офіційно відновили її історичну назву – Лібенталь, що означає «улюблена долина».

Лібенталь розташований на межі з Великодальницькою громадою колишнього Біляївського району. Сьогодні і ця територія, і Петродолинське входять до складу Одеського району.

Саме там серед степу збереглася мальовнича балка, заросла деревами й кущами. Цікаво, що місцеві жителі називають балку не «балкою», а рипою. Походження цієї назви пов'язують із німецьким словом der Rappe, яким колоністи називали яр або балку. Згодом це слово увійшло до місцевого побуту, і сьогодні його однаково використовують українці, болгари, молдовани та представники інших національностей, які проживають у нашому краї.

Біля цієї рипи росте великий масив бузку, відомий як «Бузкова роща». Серед безкрайого степу вона виглядає особливо мальовничо. Тут є невеликий ставок, а в минулі роки саме в цьому місці проводили майовки, народні гуляння та різноманітні святкові заходи.

Втім, існує й інша версія походження цієї назви. Жителі Великого Дальника розповідають, що колись тут був маєток поміщика Картасова. Від маєтку майже нічого не залишилося - лише руїни, які називали «Графськими розвалинами», та бузковий гай. Саме тому у Великому Дальнику це місце нерідко називають «Картасовою рощею».

Такі краєзнавчі історії допомагають краще зрозуміти минуле нашого краю, адже кожна місцевість має свої легенди, перекази та історичну пам'ять.

Запрошуємо всіх відвідати «Німецьку балку». Під час екскурсії ви зможете ознайомитися з історією німецьких колоній, побачити пам'ятки, що збереглися до наших днів, почути цікаві маловідомі факти та відчути гостинність нашого краю.

Дякую за увагу.