Слідкуйте за новими надходженнями літератури до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії в рубриці "Що читати про край"

четвер, 21 квітня 2022 р.

Міцніють зв'язки Одеси із спорідненими містами: до 65-річчя Всесвітнього дня поріднених міст

 

Всесвітній день поріднених міст відзначається кожної останньої неділі квітня. Цього року 30 квітня відзначаємо 65 років з часу заснування Всесвітньої Федерації поріднених міст


 







Після другої світової війни 28 квітня 1957 року в Екс-ле-Бені (Франція) представниками міст-побратимів із країн Європи, Азії, Африки та Америки була створена Всесвітня Федерація поріднених міст (ВФПМ). Міста з різних країн світу встановлювали між собою дружні зв'язки, що вели до двосторонньої співпраці у різних галузях людської діяльності: проведення культурних заходів, обмін делегаціями, спортивними та мистецькими колективами, інформацією про досвід ведення міського господарства. Після переговорів визначався характер співпраці між містами: партнерство чи побратимство. Побратимство має більш широкий характер і не пов'язане конкретними договорами та угодами, маючи у своїй основі добровільний початок, що виражає волевиявлення обох сторін - міст та їх громадян, а партнерство пов'язане певними угодами у конкретних галузях. Воно набирає чинності, коли відбуваються взаємні поїздки груп жителів поріднених міст, тривалі обміни групами молоді, торгові та промислові угоди, розвиток двомовної освіти, культурні заходи тощо.

Основними формами співпраці міст-побратимів у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років було листування між міською владою, обмін делегаціями міських і муніципальних властей, групами лекторів та фахівцями міського господарства. У 1960-г. роки починають практикуватися такі форми як обмін літературою, виставками кінофільмами, записами радіопередач і статтями в газетах. Змінювалися не тільки форми співпраці, збільшувалося число делегацій, обсяг і масштаби проведених заходів. Так, з 1957 року по 1963 було направлено і прийнято 22 делегації, а у період 1964-1970 рр. їх кількість перевищила 70.

ВФПМ – це неурядова міжнародна організація на добровільних засадах, покликана захищати інтереси світу. Головні цілі та завдання ВФПМ викладені в «Хартії поріднених міст» та в «Політичній програмі поріднених міст». Вищим органом цієї організації є Генеральна асамблея, що складається з делегатів міст-членів федерації та розглядає основні питання її функціонування. ВФПМ очолює Президент, наділений повноваженнями представляти організацію у всіх актах міжнародного життя. Штаб-квартира ВФПМ знаходиться у Парижі. Також організація має свої друковані органи – «Збірник новин» та журнали «Сітез-е-юні» та «Оупен Таун», в яких друкуються офіційні документи, плани подальшої роботи, інформація про поріднені міста . У всьому світі останній день квітня, починаючи з 1963 року, відзначається як день поріднених міст. Внесок у справу миру, який вносить ВФПМ, визнається всіма політичними організаціями, підтвердженням цього може бути присвоєння федерації в 1988 премії ООН «Посланець світу».

Для 70-х років характерно не тільки збільшення числа міст, з якими поріднилася Одеса, але й пошук нових форм співпраці і їх поглиблення. Поряд з використанням традиційних листування, обмін літературою, виставками, делегаціями, поширення набувають більш складні форми.

У 1970-ті роки виникла нова форма зв'язків поріднених міст - проведення Днів і Тижнів дружби. Ці великі комплексні заходи включали в себе поїздки делегацій, артистів, спортсменів, організацію різних виставок, показ кінофільмів, виступи лекторів, журналістів та інше. Тільки у другій половині 1970-х років в Одесі були проведені Дні Оулу, Генуї, Марселя, Тиждень Генуї. Головна мета їх проведення - ознайомлення широкої громадськості з життям, культурою та економікою країн, обмін досвідом. Одночасно були організовані Дні Одеси в Оулу, Балтіморі, Варні, Тиждень Одеси в Генуї і Сегеді. Характерною особливістю проведення цих заходів були традиційність і масовість. Так на святкування Тижня Одеси в Генуї виїхала туристська група у складі 250 чоловік. Для святкування Днів Генуї до Одеси прибула делегація у складі 300 чоловік.

В 70-і роки характерним стало включення в делегації фахівців народного господарства, працівників охорони здоров'я, освіти, науки, культури. Це сприяло встановленню одночасно дружніх, виробничих і культурних зв'язків. Так за період 1976-1980 років число делегацій, якими обмінялася Одеса з містами-побратимами досягло 110. Тільки у 1980 році виїжджали в міста-побратими і були прийняті в Одесі - 25 делегацій. З них дві делегації будівельників, три делегації транспортників, портовиків, по одній працівників торгівлі, кооперації, лікарів, викладачів. Серед форм міжнародного співробітництва важливу роль відігравав туризм.

Дружба між містами поступово стала переростати у зв'язки цілих областей, округів і повітів, у 1962 році був укладений договір про дружбу між Одеською областю та Варненський округом. У 1965 році дружба Одеси та Сегеда переросли у дружбу Одеської області з Чонградскою. Констанцський повіт поріднився з Одеською областю у 1974 році.

У ці роки п'ять одеських вузів уклали угоди про співробітництво з навчальними закладами Сегеда та Варни. Форми співпраці були найрізноманітніші: найбільш характерні - взаємний обмін вченими та фахівцями для читання лекцій, проведення наукових досліджень, наукового стажування, проведення наукових конференцій, симпозіумів.

Міста України беруть безпосередню участь у ВФПМ. У 1990 році було створено Асоціацію поріднених міст України. Однією із старійших учасниць федерації стала Одеса. Міста-побратими Одеси із різних країн світу:

Балтімор (США), Валенсія (Іспанія), Ванкувер (Канада), Варна (Болгарія), Генуя (Італія), Єреван (Вірменія), Йокогама (Японія), Калькутта (Індія), Кишинів (Молдова), Констанца (Румунія), Ліверпуль (Велика Британія), Лодзь (Польща), Маракеш (Марокко), Марсель (Франція), Нікосія (Кіпр), Олександрія (Єгипет), Оулу (Фінляндія), Пірей (Греція), Регенсбург (Німеччина), Сегед (Угорщина), Спліт (Хорватія), Стамбул (Туреччина), Таллінн (Естонія), Тріполі (Ліван), Хайфа (Ізраїль), Ціндао (Китай).

Першим одеським побратимом стало фінляндське місто Оулу (1957 р.), розташоване в гирлі р. Мерикоскі на узбережжі Балтійського моря. Це невелике містечко є морським торговим портом, промисловим та культурним центром. 1957 року побратимами Одеси стали Генуя та Ліверпуль. Генуя - адміністративний центр провінції Генуя та області Лігурія в Італії. Сьогодні Генуя – найбільший порт Італії, довжиною понад 11 км. У цьому місті все дихає історією, недарма його називають музеєм просто неба.

В 1977 році побратимом Одеси стає англійське місто Ліверпуль, другий за значенням та вантажообігом порт у Великій Британії. Нині це розвинене промислове місто, адміністративний центр графства Мерсісайд.

У 1958 році побратимські зв'язки з Одесою встановили Тріполі та Варна. Основне населення міста це мусульмани-суніти. Тріполі має великий нафтопереробний завод і є одним із центрів харчової промисловості країни, а також другим за величиною портом Лівану. Основні заняття населення це транзитні операції, курортна справа, туризм та торгівля.

Багаторічні відносини пов'язують Одесу з іншим містом – побратимом Варною. Це болгарське місто розташоване на узбережжі Чорного моря. Варна одне із найбільших портів Болгарії. Тут розвинена хімічна, текстильна та харчова промисловість, суднобудування та машинобудування. Це центр приморського курортного району. Крім побратимських зв'язків, Одесу з Варною пов'язує велика паромна переправа Варна-Чорноморськ, завдяки якій щорічно Болгарію відвідує велика кількість туристів з України.

1961 року побратимом Одеси стало угорське місто Сегед, розташоване на річці Тисі поблизу гирла річки Марош. Сегед це промислове місто, де видобувають нафту та газ. Тут також є свій університет, з яким Одеський національний університет підтримує багаторічні зв'язки.

У 1963 році побратимські зв'язки були встановлені з Олександрією, найбільшим містом та портом Єгипту. Це другий за величиною порт у Середземномор'ї після Марселя і залишається культурним та промисловим центром Єгипту.

У 1964 році були встановлені побратимські відносини з хорватським містечком Сплітом. Це місто на узбережжі Адріатичного моря, завдяки своєму місцезнаходженням є центром туризму.

У 1965 році до побратимів Одеси приєдналося японське місто Йокогама – один з найбільших портів світу. Йокогама є районом, відкритим для торгівлі із зарубіжними країнами, за принципом «порто-франко». Це спонукає не лише швидкому розвитку міста, а й поглибленню побратимських стосунків із Одесою.

Ванкувер, розташований на південному заході Канади в провінції Британська Колумбія на березі Тихого океану, став побратимом Одеси в 1971 р. Він є основним портом країни з вивезення пшениці, лісоматеріалів та кольорових металів.

5 травня 1972 року було підписано договір із французьким Марселем. Це місто-порт розташований на березі Ліонської затоки Середземного моря. Марсель – найбільший порт Франції, місто з розвиненою промисловістю, важливий транспортний вузол усього Середземномор'я.

У 1974 р. нашим побратимом стало румунське місто Констанца, розташоване на березі Чорного моря. Це найбільший порт у Румунії, центр промислового та курортного розвитку.

Морський місто-порт Балтімор, розташований у штаті Меріленд США, став нашим побратимом у 1975 р. Це велике розвинене місто, промисловий та культурний центр. У Балтіморі знаходяться два університети та консерваторія. Протягом багатьох років Одеса отримує від свого побратима гуманітарну допомогу, яка в основному спрямовується в інтернати та дитячі притулки.

З іспанською Валенсією Одеса стала побратимом у 1981 р. Це місто – центр історичної області та провінції Валенсія.

У далекій та прекрасній Індії у дельті р. Ганг знаходиться р. Калькутта, адміністративний центр штату Західна Бенгалія, що стала нашим побратимом в 1986 р. Тут знаходиться великий порт, розвинене промислове виробництво, основною галузю є джутова. Калькутта – культурний центр, де розташований університет, ряд вузів, національна бібліотека.

У 1990 р. підписано угоду про співпрацю із Регенсбургом. Місто-порт знаходиться у ФРН, у землі Баварія, при впаданні річки. Реган у Дунай. Регенсбург надає Одесі велику гуманітарну допомогу.

13 вересня 1991 р. в Одеси з'явився ще один побратим – Хайфа. Місто розташоване на Середземному морі в Ізраїлі. Це – головний порт країни.

25 березня 1993 р. побратимом Одеси став Пірей, грецьке місто-порт, розташоване на північно-східному березі Саронічної затоки Егейського моря.

29 квітня 1993 р. підписано договір із китайським містом Ціндао. Це великий морський порт у затоці Жовтого моря. Поміж нашими містами відбуваються обміни офіційними делегаціями. Також підтримуються зв'язки у галузі економічного співробітництва та туризму.

7 травня 1993 р. підписано договір з польським містом Лодзь, розташованим на вододілі річок Вісли та Одри. Права міста Лодзь отримав у XV столітті.

23 грудня 1994 р. побратимом Одеси стала столиця Молдови – м. Кишинів.

25 листопада 1995 р. було підписано угоду з Єреваном, столицею Вірменії.

2 лютого 1996 р. побратимські відносини підписано з Нікозією, столицею республіки Кіпр. Це аграрна країна, де обробляється близько 70% території.

У 1997 р. було підписано угоду зі Стамбулом (Туреччина). Цей найбільший морський порт, культурний та промисловий центр розташований у горбистій місцевості на обох берегах протоки Босфор біля Мармурового моря. Основна частина міста знаходиться в Європі, менша – в Азії. Він лежить на стику морського шляху з Чорного моря до Середземного, на шляху з Південно-Східної Європи до Передньої Азії, що сприяє його стрімкому зростанню. У самому місті та його околицях розміщена значна частина промисловості країни. Цього ж року побратимом Одеси стала столиця Естонії - Таллінн, великий індустріальний, науковий та культурний центр. Місто-порт розташоване на Південному березі Фінської затоки.

Відбулося підписання Угоди про співробітництво й партнерство між містами Одеса та Марракеш (Королівство Марокко, 2019). Марракеш – місто на південному заході Марокко, біля підніжжя Атлаських гір. Медіна (старе місто) Марракеша зарахована до пам’ятників Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, її називають «червоним містом» через рудий відтінок глинобитних будинків. Український бізнес експортує туди зернові, м’ясо-молочну продукцію, добрива, в свою чергу з Марокко йдуть поставки цитрусових, оливок і риби.

Наразі Одеса найактивніше підтримує відносини з наступними містами побратимами: Регенсбург, Стамбул, Балтімор, Марсель, Лодзь, Йокогама, Хайфа, Ціндао та Таллінн.

Головними областями у розвитку побратимських відносин залишаються такі пріоритети:

  • культурний обмін (улаштування різноманітних виставок, проведення днів міст-побратимів, обмін творчими колективами);
  • обміни у сфері освіти;
  • обмін спортивними делегаціями;
  • обмін досвідом у галузях господарської діяльності;
  • професійні обміни;
  • розвиток туризму.

Таким чином, розгляд різноманітних форм дружніх зв'язків Одеси з порідненими містами зарубіжних країн, дозволяє зробити висновки про те, що ці зв'язки сприяли: 

  • розвитку добросусідських відносин між країнами, поглибленню взаєморозуміння між народами;
  • розширенню культурного та економічного співробітництва;
  • є важливою формою обміну досвідом ведення та організації міського господарства.

 

Бібліографія

 

  • Баймуратов М. А. Международные связи местных советов. – Одесса: Печат. двор., 1995. – 140 с. 
  • Белоус А. Белый город на севере дальнем [Текст] / А. Белоус // Одесса и породненные с ней города. – Одесса, 1989. – С. 171-181. 
  • Гаврилов Ю. Верна морю и миру [Текст] / Ю. Гаврилов // Одесса и породненные с ней города. – Одесса, 1989. – С. 112-125.
  • Знаменская М. В. Дружба миллионов. – Киев,1974. - С. - 85. 
  • Левчук В. Розвиток зв’язків з містами-побратимами [Текст] // Архів. Історія. Сучасність : [матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю Держ. архіву Одес. обл., (1920-2015), Одеса, 3-4 верес. 2015 р.] – Одеса, Бондаренко М. О., 2016. – Вип. 2. – С. 180-185. – Бібліогр.:с. 184-185. 
  • Лукашевич В. Координати содружества. – Одеса, 1979. – С. 175. 
  • Мерзлякова С. А. Города-побратимы Одессы [Текст] : [история ВФПГ – Междунар. орг. История.] / С. А. Мерзлякова // Историческая пам'ять – Вып. 5. – Одесса: Астропринт, 2003. – С. 105-111. 
  • Остроущенко С. Жемчужина Средиземноморья [Текст] / С. Остроущенко // Одесса и породненные с ней города. – Одесса, 1989. – С. 183-191.

 



Прочитати про міста-побратими та міста-партнери Одеси можна ТУТ




Підготувала Черненко К.Г., провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії

пʼятницю, 15 квітня 2022 р.

«Енергія творчості»: до 85-річчя від дня народження Володимира Григоровича Рутківського

 

Володимира Рутківського називають письменником, який робить читачів щасливими. Особливо дітей. Його роман «Сторожова застава» та тетралогія «Джури» про пригоди козаків – одні з найулюбленіших книжок дітей в Україні.

31 жовтня 2021 року Володимира Рутківського не стало…




 


Володимир Рутківський - поет, прозаїк, член Національної спілки письменників України.

Рутківський Володимир Григорович народився 18 квітня 1937 року в с. Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області у вчительській сім’ї.

Навчався в Одеському політехнічному інституті. Працював на Одеському суперфосфатному заводі, редактор Одеського облтелерадіокомітету, відповідальним секретарем Одеської філії НСПУ в газеті «Одеські вісті».

Автор поетичних збірок «Краплини сонця» (1966), «Плоти» (1968), «Повітря на двох (1973), «Рівновага» (1976), «Знак глибини» (1987), «Відчиніть Богданкове вікно (1974); дитячих повістей «Аннушка» (1977), «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою» (1989), казкових повістей «Бухтик из тихой заводи» (1981), «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі» (1988), «От баби-Яги» (1996), п’єси-казки «Прибульці» (прем’єра якої відбулася в Одеське ТЮГу в 1993 р.), книги нарисів «Земля мастеров» (1983), повісті-легенди «Сторожова застава» (2001), історичного роману «Сині води» (2004).

Окремі твори виходили в перекладах білоруською, болгарською, угорською, польською та ін. мовами.

Лауреат літературної премії ім. Лесі Українки, премії ім. М. Трублаїні, лауреат «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман-трилогію «Сині Води», Шевченківської премії за історичну трилогію для дітей «Джури».






Твори Володимира Григоровича Рутківського


Рутківський В. [поет, прозаїк, Чл. Нац. Спілки письм. України з 1969 р. Лауреат літ.-премії ім.. Лесі Українки та премії М. Трублаїні. Коротка біогр. Вірші] // Одеське літературне віче. – Т.1. : Антологія поезії. – Одеса: Астпропринт, 2004. – С. 416-423: фото.






Письменники Одещини – на межі тисячоліть: Антологія – довідник. / Упоряд. Б.І. Сушинський. Худож. О.А. Гавдзинська. – Одеса: «альфа-Омега», ОКФА, 1999. – С. 215-219: фот.

До довідника «Письменники Одещини – на межі тисячоліть» увійшли біографії та бібліографічні дані про життя і творчість письменників Одещини 3 1934 по 1999 рр.




Рутківський В. Краплини сонця. Поезії. Одесса, Маяк, 1966. – 60 с.

Володимир Рутківський – робітник Одеського суперфосфатного заводу.

Це його перша книжка. До цього часу поезії Володимира Рутківського друкувалися в періодичній пресі. 

Із заводських воріт виходить у світ творчості поет Володимир Рутківський.



Рутківський В. Плоти : поезії. Одеса: Маяк, 1968 р. – 51 с.









«Кому місто, а кому села,

А мені потрібні джерела

Із самітності найвільнішої,

Із прозорості найсвітлішої,

Із первісної нерозумності.

Із майбутньої незбагненності

— Для моєї людської мужності.

Для моєї людської щедрості» ( з кн. «Плоти».- С.28)


Рутківський В. Повітря на двох : лірика, Одеса, 1973 с.

Нова збірка Володимира Рутківськоro – ліричний монолог з наскрізною темою відданості рідній Батьківщині й народові, високим ідеалам людяності й кохання. Поет шукає слова, в якому б органічно злилися грані особистого і громадського.





Рутківський В. Знак глибини : Вірші. – Одеса: Маяк, 1987. – 88 с.

У віршах збірки «Знак глибини» українського поета оспівуються творчі будні людини, героїчне минуле нашої Вітчизни.







«Я – однолюб.

Звідсіль жага і сила. –

Два вільні, два розвихрені крила.

І де б мене по світу не носило,

Я до свого вертаюсь джерела…» (з вірша «Зміни» із збірника «Знак Глибини»

 

«Під скрегіт гальм несамовитий,

Під шурхіт обережних шин

Не поспішай наговоритись.

А от помовчати – спіши…» (вірш із збірника «Знак Глибини).


Скелі на синіх вітрах. Повісті. / Упоряд. і авт. вступ, сл. Б. І. Сушинського Худож. С. А. Амоскіна, А. П. Перекрестона. – Одеса: Маяк, 1989. – 328 с.

Збірник складають повісті українських та російських письменників з Одеси. Твори овіяні романтикою моря, сюжетно зв’язані з Причорномор’ям. Це схвильовані оповіді про підлітків, які разом з дорослими стають на захист Вітчизни, небайдужих до сторінок героїчного минулого свого народу.



Рутківський В. Г. Потерчата: Дитяча сповідь перед дорослими, які так нічому й не навчилися: повість. – Одеса: Астропринт, 2008. – 160 с.

Володимир Рутківський – автор багатьох веселих і цікавих книжок, адресованих юному читачеві. Проте сам він відносить себе до того покоління, яке прийнято називати дітьми війни. Тож його нова повість «Потерчата» є розповіддю про своє дитинство в тому страшному світі, який дорослі перетворили у війну По суті, це сповідь дитини, якій вдалося пройти по тонкому лезу між смертю і життям, любов’ю і ненавистю вірою і божевіллям.


Володимир Рутківський [Текст]: [поезія] // Степова пектораль. Поетична антологія. Від Т.Г. Шевченка до наших днів.  – Одеса, 2011. – Маяк. – С. 220-221.

Феномен природи – український степ – пролягає від Дунаю до Придоння, спираючись на північні береги Чорного і Азовського морів. Степ – це перетин давніх торговельних шляхів, великий відтинок путі «з варягів у греки», сюжетна основа народних дум і пісень.

Степ – це наша давнина, героїчна і трагічна історія, Козаччина, Запорозька Січ, чумацькі валки. Це золота пшениця, виноградники, баштани. Прадавні кургани, кам'яні баби, невтомно-співочі жайворонки у небі. Визнано, що упродовж століть склалися характер і ментальність українського степовика, своєрідна культура побуту, господарювання, світобачення.

З осяжної української поетичної степовіани до антології включені твори літераторів шевченківської пори, другої половини XIX століття. Представлена плеяда поетів XX віку на чолі з П. Тичиною, М. Рильським, М. Зеровим, П. Филиповичем, В. Свідзінським, а також літераторів діаспори, найперше Є. Маланюком, О. Олесем, Т. Осьмачкою, Яром Славутичем.

Степову хрестоматію творило також покоління шістдесятників, поетів порубіжжя XX-XXI століть.

Рутківський В. Вірші [Ретроспектива; Уроки добра] // Крізь пам’ять / зб. Поезії . – О.: «Астропринт», 2005. – С. 162-165.







Ранок Одеси (уривок з роману «Сині Води») // Море. – 2012 -№ 1(19) - С. 3-12.







В Г. Рудковский [Текст] : [ авт. поэт. сб. «Краплини сонця», «Плоти» и др. ] // Дом князя Гагарина. – Одеса, 2011. – С. 6. Ч.2. – С. 375-376.







Рутківський В. Слов’янські жінки. Бджола (вірші). // Горизонт. – 1968. – № 4. –  С. 3.







Рутківський В. «Живе в мені моя найвища честь…» [текст]: [вірші] // Горизонт. – Одекса, Маяк, 1981. – С. 13.







Володимир Григорович Рутківський.[Текст]:біобібліогр. покажч. – М-во культури України;Одес. нац. наук. б-ка ім. М. Горького; упоряд. О. Г. Нуньєс;[ред. М. Л. Десенко] Одесса. 2012. – 79 с.

Черговий випуск серії біобібліографічних покажчиків "Письменники Одеси" присвячено творчій діяльності лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка, поета, письменника, публіциста Володимира Григоровича Рутківського. Підготовка посібника проводилася за матеріалами фондів Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького, провідних

бібліотек Одеси та особистого архіву письменника.

Добір публікацій завершено станом на 1 липня 2012 року, їх описано за існуючими правилами і систематизовано у відповідних рубриках та підрубриках, що дає змогу читачеві легко виявити потрібну групу друкованих документів чи окремий з них. До його послуг • покажчики імен та періодичних видань.

Посібник призначено для літературо- та книгознавців, журналістів, бібліофілів, викладачів вищих навчальних закладів, студентів. Він також буде корисним для учителів середніх шкіл, які ведуть уроки літератури рідного краю.




Про життя та творчість В. Рутківського на сторінках періодики

 



Вечерняя Одеса


  • Панченко В. Детская проза поэта: [о кн. В. Рутковского «Аннушка» и «Бухтик из тихой заводи», вышедших в изд-ве «Дет. лит.»] // Веч. Одесса. – 1981. – 6 нояб.
  • Глущак А. Незвичайна подорож в епоху билин: [творчість В. Рутківського] // Веч. Одесса. – 2001. – 13 дек. – С. 4.
  • Щербакова Л. Мы – не из «мертвых» столетий! [Беседа с одес. писателем В. Руткивским о его новой книге «Сини води»] // Веч. Одесса. – 2004. – 6 мая. – С.3.
  • Щербакова Л. [Рец. на кн. одес. писателя В. Рутковского «Почерчата»] // Веч. Одесса. – 2008. – 20 нояб. – С. 3: фото.
  • Глущак А. Феномен писателя Рутковского [Текст] [творч. портр. одес. писателя Г. Рутковского] // Веч. Одесса. – 2012. – 21 апр. – С. 3.
  • Різникова Я. Людині постійного пошуку, спраглій до знань та краси цього світу [Текст]: [пішов з життя дит. письменник В. Г. Рутківський (1837-2021)] / Ярослава Різникова // Веч. Одесса. - 2021. – 4 нояб. - С. 7 : фот.


Думская площа


  • Суховецкий М. Книжка навчає патріотизму [В. Рутківський «Сторожова застава», лауреат премії ім. Лесі Українки 2002 р.] // Думська площа. – 2002. – 1 берез. – С.2.
  • Рутківський В. Сині води: [Уривки з роману] // Дум. Площа. – 2004. – 1 жовт. – С. 6-7; 8 жовт. – С. 6-7; 15 жовт. – С. 6-7; 5; листоп. – С. 6-7; 12 листоп. – С. 6-7; 19 листоп. – С. 6-7; 3 груд. – С. 6-7; 10 груд. – С. 6-7; 17 груд. – С. 6-7; 31 груд. – C. 6-7.
  • Рутківський В. Сині води: [Уривки з роману] // Дум. Площа. – 2005. – 14 січ. – С. 6-7; 21 січ. – С. 6-7; 4 лют. – С. 6-7; 25 лют. – С. 6-7; 4 берез. – С. 6-7; 18 берез. – 6-7; 25 берез. – С. 6-7; 1 квіт. – С. 6-7; 8 квіт. – С. 6-7; 22 квіт. – C. 6-7.; 29 квіт. – C. 6-7.; 13 трав. – C. 6-7.; 20 трав. – C. 6-7.; 27 трав. – C. 6-7.; 3 черв. – C. 6-7.; 10 черв. – C. 6-7.; 24 черв. – C. 6-7.
  • Піввіку творчості: До 50-річчя від дня народження В. Рутківського, творч. портр. // Дум. площа. – 2006. – 11 серп. – С. 1: фото.
  • Горст Г. Дорога, означена юністю. [Творчість В. Рутківського] // Дум площа. – 2007. – 16 трав. – С. 5: фото.


Одеські вісті /Одесский вестник/Одесская жизнь/Одесские известия


  • Василашко С. Про те, що залишалося невідомим: [про життя та творчість В. Рутківського – одес. письменника] // Одес. вісті. – 2017. – 20 квітня. – С. 5.: фот.
  • Гетман детской литературы: [в свой 80-летний юбилей дет. писатель В. Рутковский был награжден Почетным знаком отличия Одес. гор. головы «Трудовая слава»] // Одес. вестн. – 2017. – 29 апр. – С. 9 : фот.
  • Шевчук А. Лучший писатель живет в Одессе [Текст]: [о творчетсве одес. писателя В. Рутковского, к 75-летию] // Одес. жизнь. – 2012. – 25 янв.-5 февр. – С. 29: фото.
  • Швець О. Джури та ніндзя Володимира Рутківського: До спражнього визнання письменник йшов 70 років : [про терновий шлях до слави розповідає В. Рутківський] / О. Швець. – 2017. – 8-19 марта. – С. 27 : фот.
  • Щербакова Л. Талант щедрый и веселый: [о творчестве одес. писателя В. Руткивского к его 70-летию] // Одес. известия. – 2007. – 19 апр. – С. 14.
  • Шупта-Вязовская О. Кровь на льду: [так назвал одес. писатель Владимир Руткивский один из разд. своей повести «Почерчата»] // Одес. известия. – 2008. – 8 нояб.  – С. 11: фото.
  • Федорчук Ю. «Сині Води» – роман для взрослых, но с душой ребенка [Текст]: [премия «кн. года ВВС-2011» досталась одес. писателю В. Руткивскому за ист. роман «Сині Води»] // Одес. известия. – 2011. – 29 дек. – С. 11: фот.
  • Трохлыб В. Из Одессы не сбежал, а вот знаменитым стал [Текст]: [с своем творчетсве рассказывает одес. писатель В. Руткивский] // Одес. известия. – 2012. – 3 марта. – С. 6: фото.


Чорноморська комуна / Чорноморські новини


  • Рутковскький В. Приморські міста. Годинник та інші вірші. (Вступна стаття В. Гетьмана про молодого поета-робітника «Із заводських воріт») // Чорноморська комуна. – 1965. – 18 лют.
  • Рутківський В. Світанки БАМу. – Совість. – Шлях до мрії. – День народження хмар. [Вірші] // Чорноморська комуна. – 1976. – 13 квіт.
  • Рутківський В. Ранкове. – Бджола. – Зерно: Вірші. – Чорноморська комуна. – 1980. – 17 груд.
  • Прісовський Є. Що лежить на серці й на папері: Письменникові В. Рутківському – шістдесят // Чорноморські новини. – 1997. – 23 квіт. – С. 3
  • Гаврош О. Володимир Рутківський: «Найбільше ненавиджу нашу плаксивість»: [Розмова з одес. дит. письм. В. Рутківським] // Чорномор. новини. – 2008. – 11 жовт. – С. 7 : фот.
  • Гаврош О. Характерник літературного степу [Текст]: [Творчість одес. письменника В. Рутківського] // Чорномор. новини. – 2011. – 19 берез. – С.7: фот.
  • Книга року – «Сині води» [Текст] : [переможцем літ. премії «Книга року ВВС В. Рутківський] // Чорномор. новини. – 2011. – 29 груд. – С.7.
  • Кракалія Р. Вірний джура дитячої літератури [Текст]: [творчість одес. письменника В. Рутківського] // Чорномор. новини. – 2012. – 10 берез. – С. 7.: фот.
  • Кракалія Р. Цікавий тим, що завше дивує [Текст]: [творчість портр. одес. письменника В. Рутківського, який відзначив 75-річ. ювілей] // Чорномор. новини. – 2012. – 21 квіт. – С. 7 : фот.
  • Марченко Н. Вітальна Україна Володимира Рутківського: 18 квітня відомому письменникові, лауреату Національної премії імені Т.Г. Шевченка сповнилося 80 / Н. Марченко // Чорномор. новини. – 2017. – 22 квіт. – С. 3 : фот.
  • Кракалія Р. Наодинці з незайманим аркушем: [укр. письменник В. Рутківський відсвяткував своє 80-річчя] / Р. Кракалія // Чорномор. новини. – 2017. – 27 квіт. – С. 3.
  • Пазенко Л. Художній дивосвіт – порус : [з нагоди 80-річчя дитячого письмен. В. Рутківського в Одес. ЗОШ № 55 відбулася зустріч ювіляра з учнями, вчителями, батьками, працівниками шкільної та міської дит. б-ки-філії № 45] / Л. Пазенко // Чорномор. новини. – 2017. – 11 трав. – С. 3: фот.



Підготувала К.Г. Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії
. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...