Життя однієї будівлі на розі Катерининської та Базарної: від купецького будинку й освітнього осередку до випробувань сьогодення

Я – Немченко Надія, учениця 11-Б класу Одеського юридичного ліцею. Цікавлюся історією, культурою та краєзнавством рідного краю. Брала участь у міському конкурсі проєктів з історії та культури рідного міста, де здобула ІІ місце, а також у Всеукраїнському конкурсі есе «Я маю право на життя», у якому посіла ІІІ місце. Прагну поглиблювати свої знання, досліджувати історичну спадщину та долучатися до культурного життя.

В цій статті хочу вам розповісти про історію свого ліцею, адже я ним дуже пишаюсь! Його історія дуже цікава, багата та різноманітна.

Якщо прогулятися центром Одеси й зупинитися на розі вулиць Європейської (колишньої Катерининської) та Базарної, погляд обов'язково зачепиться за ошатну старовинну будівлю під номером 64. Сьогодні тут розташований Одеський юридичний ліцей. Але якщо б ці стіни вміли говорити, вони розповіли б неймовірну історію завдовжки в понад два століття - про вірменські храми, купецькі солодощі, таємниці архітекторів, шкільні дзвінки та справжню незламність.

«Вірменський квартал»

Секрети «вірменського кварталу». Зараз важко уявити, але на початку XIX століття цей куточок Одеси називали «вірменським кварталом». Навколо панувала атмосфера молодого й амбітного портового міста. На місці, де згодом звели будинок, спершу господарював вахтер Денисов, а пізніше ділянку перекупив грек Дмитро Дімо.  

Поруч тривалий час вирувало духовне життя - тут спорудили Вірменську церкву Святого Григорія Просвітителя, яка десятиліттями була осередком для місцевої громади.  

Шедевр від племінника Айвазовського

Своє сучасне архітектурне обличчя будинок отримав у 1892 році. Його збудували на замовлення відомого одеського купця II гільдії Ісаака Вайнгурта. Проєкт розробив талановитий архітектор грецького походження Демосфен Мазиров. Цікавий факт: Мазиров був рідним племінником знаменитого художника-мариніста Івана Айвазовського! 

Мазиров подарував місту справжню окрасу в стилі неокласицизму та бароко - із розкішною ліпниною, просторими залами та вишуканими лініями. Будівлю в народі охрестили «прибутковим будинком Вайнгурта».

Будинок Вайнгурта буквально вирував життям!

В цьому будинку було все і навіть більше. Тут були: аптеки, крамниці, цукерки, залізні торгівлі

Аптека Гіршфельда, де опитували містян і продавали патентовані ліки, цілющі мінеральні води й перев'язувальні матеріали.

Бакалейні магазини Вайнгурта, де пахло свіжими багетами та східними спеціями. 

Майстерня цигаркових гільз Бродського та зуботехнічний кабінет Донського. 

Склади та контори: тут продавали все - від паперу для кондитерських етикеток до важкого заліза.

А ще родина Вайнгурт мала власну цукерково-пряничну фабрику на Великій Арнаутській, тож одеські ласуни точно знали це прізвище!

Окрім торговців, у цьому будинку (за адресою Базарна, 55) між ХІХ та ХХ століттям мешкав професор Микола Лернер - відомий літературознавець і дослідник, чий батько свого часу першим розкрив архівні таємниці єврейської громади Одеси.

 

Від складів та крамниць до освітніх закладів

1908 рік: Тут відкривається приватне єврейське училище Абрама Гуревича. Хлопчики вчили не лише математику чи географію, а й одразу кілька мов - латину, французьку, німецьку. 

1920–1930-ті: Приміщення стає трудовою школою № 68. Тут навіть діяв осередковий Держвидав зі своїм складом паперу, а також вечірній клас для молоді. 

Післявоєнні роки: Школа № 68 змінювала статуси - то була суто чоловічою, то жіночою, поки не стала звичайною міською школою.  

1997 рік: Будівля розпочала свій новий, сучасний етап - тут відкрився Одеський юридичний ліцей, який виростив та продовжує виховувати сотні майбутніх юристів та правознавців.  

 

Найгірша сторінка нашої історії

У лютому 2026 року Одеський юридичний ліцей пережив найтрагічнішу подію у своїй історії. У ніч на 21 лютого будівля ліцею зазнала пошкоджень унаслідок ракетно-дронової атаки рф по Одесі.

Внаслідок удару будівля отримала руйнування різного ступеня: найбільше постраждали три навчальні кабінети на другому поверсі, в інших приміщеннях було вибито вікна та двері, частково пошкоджено стелі. Також втрачено частину історичного інтер’єрного оздоблення, зокрема декоративну ліпнину, що була елементом архітектурної спадщини будівлі. Через отримані пошкодження освітній процес у ліцеї було тимчасово призупинено.

Будинок на розі Європейської та Базарної пережив зміну епох, імперій та влад. І навіть після випробувань 2026 року він стоїть як символ того, що справжню історію міста не зламати. Вона живе у старовинній цеглі, в архівних документах та наших серцях!

Історія фото з сімейного альбому: розповідь краєзнавця Ігоря Комаровського

Мене звати Ігор Комаровський, я краєзнавець. 

У 1942 році під час оборони Севастополя була зроблена фотографія, на якій серед 12 працівників Головного хімічного складу Приморської армії зображений мій дідусь. Світлина дивом збереглася, бо дідусь надіслав її з фронту бабусі в евакуацію до Улан-Уде. Роками я з'ясовував долі людей із цього знімка і хочу поділитися результатами та висновками.

Ідентифікація людей на фото:

У 1982 році я розшукав колишнього писаря хімічного відділу Григорія Максименка, який по пам'яті впізнав кількох осіб: керівника першого відділення майора Ісаака Рубінчика, діловода Тохмакова (або Томачова) та Клочкова.

Також я знайшов жінку з фото - Олександру Семенівну, яка пішла в армію кресляркою-доброволицею. Наприкінці оборони вона за наказом власноруч знищила всі документи, а згодом разом із чоловіком, винахідником вибухових приладів Анатолієм Лощенком, вибралася до Одеси, де вони приєдналися до партизанського руху.

Трагічна правда про оборону Севастополя:

Спілкування з очевидцями зруйнувало міфи радянської історіографії. На початку липня 1942 року вище командування (близько 2 тисяч осіб) евакуювалося, покинувши напризволяще майже 100 тисяч військових. Більшість із них загинули або потрапили в полон, а за наказами згори шпиталі підривали разом із пораненими. Останні дні цих подій описані в неопублікованих мемуарах Анатолія Лощенка, копії яких зберігаються в Кримському краєзнавчому музеї.

Збереження сімейних архівів:

У нашій родині збереглися фронтові листи дідуся 1941–1942 років (зокрема в саморобних конвертах через дефіцит паперу), поштові картки та квитанції на переказ грошей через польову пошту 35.

Долі багатьох людей із фотографії досі залишаються невідомими, тому я закликаю всіх досліджувати власне коріння. Бережіть старі фотографії та листи, робіть їх копії та передавайте матеріали до державних архівів чи краєзнавчих музеїв. Навіть якщо особи на фото невідомі, сучасні технології та спільні зусилля з часом допоможуть їх ідентифікувати. Я ж зі свого боку завжди готовий допомогти та поділитися багаторічним пошуковим досвідом.

Гостина, що надихає діяти, мріяти й творити зміни!

 

 

Сьогодні в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. С. Грушевського відбулася надзвичайно цікава та змістовна зустріч із чарівною гостюю — Іриною Монастирук, головою Палати регіональних молодіжних конгресів Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.

Під час щирої та натхненної розмови пані Ірина відкрила для присутніх світ сучасної молодіжної політики, розповіла про діяльність Молодіжної ради, Молодіжного конгресу, можливості для активної молоді та її вплив на життя громад і регіонів.

Особливу увагу було приділено знанням, навчанню, розвитку молодіжного лідерства, розширенню можливостей участі молоді в обласних ініціативах. Гостя поділилася власними ідеями, розповіла про реальні проєкти, які народжуються завдяки небайдужості, активності та бажанню молодих людей змінювати світ навколо себе. Окремо йшлося про навчання делегатів, їхню підготовку та відповідальну роль у представництві молодіжних інтересів.

Ця зустріч ще раз нагадала: молодь — це не лише майбутнє, а й активна сила сьогодення. Її думки важливі, ідеї мають право на втілення, а можливості для участі у суспільному житті потрібно відкривати й розширювати.

Щиро дякуємо Ірині Монастирук за відкритість, теплу атмосферу, цінний досвід, нові знання та натхнення! За розмову, після якої хочеться не просто мріяти, а діяти, об'єднуватися й реалізовувати власні ідеї.

Нехай такі зустрічі стають початком нових знайомств, сміливих задумів і справжніх змін! 

Краєзнавча екскурсія «Знай і люби свій край» у Петродолинському

  

Пізнання рідного краю, збереження народних традицій та виховання любові до України – важливі складові краєзнавчої роботи з дітьми.

 

7 жовтня 2026 року на базі Дитячого центру «Віфанія» Євангелічно-лютеранської церкви України в селі Петродолинське Одеського району відбулася краєзнавча акція «Знай і люби свій край», приурочена до Дня подяки за врожай.

У заході взяли участь учні 3-го та 4-го класів Петродолинської гімназії Великодальницької сільської ради, вихованці й викладачі Дитячого центру, а також представник громадської ініціативи «Краєзнавча варта Одещини» Сергій Агеєнко.

Маршрут екскурсії пролягав до берегів річки Барабой, яка протікає через село Петродолинське. Метою заходу було ознайомлення дітей із природно-географічними особливостями рідного краю, місцевою водоймою, рослинним світом та народознавчими традиціями Одещини.

Під час мандрівки учасники мали змогу безпосередньо ознайомитися з природою своєї місцевості, розширити знання про довкілля та усвідомити важливість дбайливого ставлення до природної спадщини. Пізнавальна складова екскурсії органічно поєднувалася з елементами народної культури: діти й дорослі співали українських пісень, водили хороводи, брали участь у рухливих іграх, пригадували казки, вірші, прислів’я та приповідки.

Особливого значення заходу надала участь дітей і педагогів, які через воєнні дії були змушені залишити село Зміївка Бериславського району Херсонської області. Спільна екскурсія стала нагодою для спілкування, взаємопідтримки та зміцнення дружніх зв’язків між дітьми з різним життєвим досвідом. Участь у краєзнавчій акції допомогла об’єднати учнівську молодь навколо пізнання української природи, культури й традицій.

Проведення таких заходів сприяє розвитку дитячого інтересу до краєзнавства, формуванню національної свідомості, вихованню поваги до історико-культурної спадщини та відповідального ставлення до рідної землі. Особливо важливо, що краєзнавчі знання діти здобувають не лише з книжок, а й через безпосереднє спостереження, спільну діяльність і живе спілкування.

Екскурсія завершилася на піднесеній ноті. Її учасники повернулися з новими враженнями, знаннями та відчуттям причетності до життя громади.

Краєзнавство об’єднує покоління, допомагає пізнавати рідний край і виховує любов до України. Саме з таких зустрічей, відкриттів і добрих справ починається усвідомлене ставлення до своєї землі та її майбутнього.

 

Іван Черненко.

Черненко І. На мальовничому березі Барабою [Текст] : [7 жовт. в дит. центрі «Віфанія» Євангелічно-лютеранської церкви України в с. Петродолинське Одес. р-ну відбулася краєзнавча акція «Знай і люби свій край»] / Іван Черненко // Чорномор. новини. – 2026. – 15 жовт. – С. 3 : фот.

Забіянов Є. Портретне інтерв’ю як інструмент формування іміджу бібліотеки: на прикладі Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського

 

Забіянов Є. Портретне інтерв’ю як інструмент формування іміджу бібліотеки: на прикладі Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського / Євген Забіянов // Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття : матеріали ХІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 9-11 верес. 2026 р.) / за заг. ред. В. Г. Спрінсяна ; редкол.: Г. О. Оборський, В. Г. Спрінсян, О. В. Шевченко [та ін.] ; відп. за вип.: О.В. Лаврик, О. В. Макаров, М. Г. Якубовська. – Одеса, 2026. – С. 159-163. – Бібліогр.: 8 назв.

Читати та завантажити можна ТУТ

ЗАБІЯНОВ Є. Бібліотеки у системі інформаційної стійкості суспільства: розвиток медіаграмотності та збереження історичної пам’яті

 

ЗАБІЯНОВ Є. Бібліотеки у системі інформаційної стійкості суспільства: розвиток медіаграмотності та збереження історичної пам’яті [Текст] / Євген Забіянов // Бібліотеки в умовах війни росії проти України : (до 125-річчя Хмельниц. обл. універс. наук. б-ки) : зб. доповідей і повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 10-11 верес. 2026 р.) / Хмельниц. облрада, Департамент інформ. діяльності, культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін., Хмельниц. ОУНБ, ВГО Укр. бібл. асоц., Хмельниц. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. – Київ : Нова думка, 2026. – С. 130-137. – Бібліогр.: 11 назв.

Читати  та завантажити можна ТУТ

Черненко К. «Одеський краєзнавець» виходить на новий рівень: як бібліотека зберігає історію регіону

 

Черненко К. «Одеський краєзнавець» виходить на новий рівень: як бібліотека зберігає історію регіону [Текст] : [від книгосховища до цифрового хабу; цифровізація як головний виклик і можливість; історія на інтерактивній карті; ШІ на підтримку краєзнавства; соціальні мережі та нова аудиторія; бібліотека як простір знань і спілкування] / Катерина Черненко // Бібліотечна планета. – 2026 – № 3 (113). – С. 19-20.- Бібліогр. 9 назв.

Читати та завантажити можна ТУТ