Композитор, педагог, майстер своєї справи: 90 років з дня народження Олександра Красотова

 

5 травня 2026 року виповнюється 90 років з дня народження Олександра Олександровича Красотова – визначного українського композитора та педагога, заслуженого діяча мистецтв України, професора Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової.

Олександр Красотов залишив глибокий слід в культурній традиції не тільки Одеси, але далеко за її межами.  Різні періоди життєвого та творчого шляху цієї неординарної людини, талановитого композитора та ще більш талановитого викладача широко висвітлені на шпальтах регіональних та національних періодичних видань, персональних випусків тематичних літературно-музичних циклів. Численні публікації в випусках газет та журналів за різні роки широко представлені у фондах бібліотеки.

Все почалося з дитинства. Олександр Олександрович народився в дуже інтелігентній родині, де батько був суворим викладачем технічних дисциплін, а мама – чудовою піаністкою та талановитим педагогом. Крім того, в нашій дивовижній Одесі  так повелося, що дітей з «культурних» родин обов’язково навчали музики. Спочатку в хлопчика ці екзерсиси не викликали особливого захоплення. Але все раптово змінилося в підлітковому віці. Перші свої твори юний композитор почав писати, ще навчаючись у школі імені професора Столярського, і лише у чотирнадцятирічному віці зізнався батькам, що створює музику. Про це він дуже любив згадувати протягом всього життя, та ділитися спогадами з молоддю.

У 1959 році Олександр Красотов закінчив Одеську державну консерваторію, де його основними викладачами були Т. С. Сидоренко-Малюкова (композиція), Б. А. Чарковський (фортепіано), А. Л. Коган (історія музики), та незабаром почав педагогічну кар’єру саме в своїй Alma mater. За понад 40 років викладання композиції в Музичній академії імені Нежданової професор Красотов виховав кілька поколінь молодих талановитих композиторів, які з повагою та любов’ю завжди називали його «наш Сан Санич» та на все життя запам’ятали його кредо: «Навчи так, щоб потім було в кого вчитися».

1960–1970-ті роки - центральний етап у творчості Олександра Красотова, період становлення. Саме в цей час формується індивідуальний стиль, виявляється жанрова універсальність молодого композитора. У 1966 році він офіційно долучився до Спілки композиторів України.

1980-ті роки у творчості Олександра Красотова - вже час зрілого майстерства. У цей період помітно посилюється його інтерес до камерних та інструментальних жанрів.

Особливе місце у творчості Красотова займають пісні, і насамперед — ті, що присвячені його рідному місту Одесі. У цих піснях вона постає найколоритнішим та найулюбленішим в світі місцем.  Найщиріше признання в серцях людей отримала його пісня «Свидание с Одессой» на вірші Юрія Михайлика, яка майже одразу «пішла в народ». ЇЇ першим виконавцем став незрівнянний народний улюбленець Михайло Водяний. Запис цього співу й донині звучить у виставі театра Музкомедії.

1987го року музичні досягнення Олександра Красотова було відзначено присвоєнням йому почесного звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Період 1990–2000-х років у творчості майстра стає своєрідним підсумком. Музика цих років відзначається особливою зосередженістю, філософською заглибленістю та якоюсь особливою кришталевою ясністю.

Три опери, чотири симфонії, п’ять концертів, ораторії, кантати, мюзикли, оперети, безліч пісень і театральної музики — усе це далеко не повний творчий доробок Олександра Красотова, що яскраво свідчить про його природну даровитість та широкий творчий діапазон.

Маестро раптово пішов із життя 5 жовтня 2007 року, та знайшов останній прихисток в Одесі на одній із центральних алей Другого Християнського кладовища.

Мистецька зустріч, присвячена 90-річчю від дня народження видатного одеського композитора і педагога Олександра Красотова, яка відбулась у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки 5 травня 2026 р., поєднала презентацію виставки з живою пам’яттю про людину, яка виховала плеяду музикантів.

У межах зустрічі було представлено періодичну виставку та книгу «Перлина біля моря» авторів Михайла Пойзнера і Валерія Шерстобитова, де йдеться про життя та творчість О. О. Красотова та ще трьох одеських композиторів, чиї імена сформували музичне обличчя міста.

Пойзнер М. Б., Шерстобітов В.В. Перлина біля моря. Одеса : КП ОМД, 2026. – 108 с.

 

Пісень про Одесу, які склали нашому місту славу і чи не світову, безліч. Саме за ними, за цими піснями, формуються одеські враження у тих, хто цю Одесу і в очі не бачив.

Пісні ці змушують жити ніби передчуваючи, трепетно чекаючи на зустріч із цим містом-привидом. У піснях є все – різнобарвне життя і паралельні світи, i несподівані повороти, і нестандартні ситуації, і дзвінкі назви наших вулиць,  і завидні долі.

У них багато зарифмованої банальності, але є і справжні іскорки - іскорки відданості, пам'яті та кохання. Якщо пісні співають скрізь, на всіх паралелях та меридіанах - це вже говорить багато про що.

Але у пісень є конкретні автори слів і композитори, які в них життя, оспівали Одесу на всі часи. Люди, що вдихнули пропустили через себе одеські цінності, одеські норми моралі одеські характери - яскраві, палкі, нетерплячі. Хто ці люди ? Хто знає їхні прізвища імена? Як взагалі вони виглядають?

Давайте придивимося уважніше.

Видання розповідає не лише про самого Олександра  Красотова, а й про ще трьох одеських композиторів – Юрія Знатокова, Модеста Табачникова, Макса Кюсса, чиї імена вписані в музичну історію міста.

 

Зворушливою частиною зустрічі стали виступи його талановитих учнів.

Своїми спогадами поділилися:

Кармела Цепколенко – композиторка, професорка Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужена діячка мистецтв України;

Людмила Самодаєва – композиторка, лауреатка всеукраїнських мистецьких премій;

Сергій Шустов — композитор, доцент Академії.

Виступаючі згадували свого Вчителя з великою теплотою і вдячністю, говорили про його рідкісний педагогічний дар, про атмосферу творчої свободи, яку він умів створити, і про те, що саме завдяки Олександру Олександровичу багато з них знайшли свій власний музичний шлях.

Зустріч стала не лише презентацією виставки і книги, а живим свідченням того, як учитель продовжує жити у своїх учнях, у їхній творчості, у пам’яті міста.

Пам'ятаємо кредо Сан Санича: «Навчи так, щоб потім було у кого вчитися».

 

Література про життя і творчість О. О. Красотова

 

1. Розенберг Р. Олександр Красотов. – К. : Муз. Україна, 1984. - 48 с. – (Твор. портрети укр. композиторів).
2. Козлов-Петровский, И. А [Красотов О. О. Захоронення. Друге Християнське кладовище] : [Текст] // И. Козлов-Петровский, В. Шерстобитов, И. Арутюнова. Пантеон Одессы. Второе христианское кладбище : Люди и судьбы ; Катастрофы; Тайные истории; Воспоминания современников ; Под ред. Е. Женина. - Одесса : КП ОГТ, 2020. -  С. 35-37 : фот.
3. [Красотов О. О.] [Текст] : [народився 5 травня в м. Одеса] // Знаменні і пам'ятні дати Одещини 2025 рік [Текст] : календар / Департамент культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культур. спадщини Одес. облдержадмін.; Одес. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського; Від. краєзнав. літ. і бібліогр.; [підгот. Т. О. Андросова, комп'ют. набір К. Г. Черненко, худож. оформ. та заг. редагув. О. М. Ласкевич; відп. за вип. О. А. Булгакова. - Одеса, 2024. – С. 13.
4. Пойзнер М. «… Но все чужие гавани, чужие города на сердце не оставили следа…» [Текст] : [5 мая 2026 г. исполнится 90 лет со дня рождения выдающегося композитора, основателя южноукр. композитор. школы А. А. Красотова] / Михаил Пойзнер // Дерибасівська – Рішельєвська [Текст] : одес. альм. / [всесвіт. клуб одеситів] ; [ред. Ф. Кохріхт, редкол.: Є. Голубовський, О. Губарь, А. Глущак] – Одеса : Пласке, 2000. - № 98 . – 2025. – С. 314 - 318. : фот.

 

*** 

• Бродавко Р. Две памятные даты [Текст] : [в 2016 г. исполняются 90 лет со дня рождения композитора Юрия Знатокова (1926-1998) и 80 лет со дня рождения композитора Александра Красотова (1936-2007), которые сыграли большую роль в муз. жизни не только Одессы, но и всей страны] // Мистец. простір Одеси. – 2016. - № 1(7). – С. 24-27. – фот.

• Гудыма М. Памяти Александра Красотова [Текст] : [на сцене одес. филармонии состоялся концерт памяти Одес. композитора, засл. деятеля искусств Украины А. Красотова] // Веч. Одесса. – 2008. – 23 окт. - С. 3 : фот.

• Бродавко Р. Наш Сан Саныч [Текст] : [Твор. портрет засл. деятеля искусств Украины композитора проф. А. Красотова] // Одес. вестн. – 2008 – 9 окт. – С. 7 : фот.

• Гудыма М. Так сплетается струнная фраза [Текст] : [композитор А. А. Красотов] // Одесса. – 1996. – № 3 – С. 46.

• Гипфрих Л. Как сочетается музыка с прозой? [Текст] : [одес. композитору Александру Красотову – 60 лет] // Веч. Одесса. – 1996. – 7 мая. – С. 4.

• О присвоении тов. Красотову А. А. Почетного званная заслуженного деятеля искусств Украинской ССР : Указ Президента Верховного Совета Украинской ССР 20 марта 1987 года // «Знамя коммунизма». – 1987. – 22 марта.

• Илюшин И. На юбилейных вечерах : А. А. Красотов [Текст] : [об авторском концерте одес. композитора] // Сов. Музыка. - 1987. – № 1. – С. 137.

• Сокол О. Широкою нивою : О. О. Красотову – 50 // Культура і життя. - I986. – 11 трав. – С. 7 : іл.

• Сокол А. Быть собой [Текст] : [одес. композитору А. Красотову – 50 лет] // Веч. Одесса – 1986. – 6 мая.

• Красотов О. Радість творіння [Текст] : [бесіда з одес. композитором О. Красотовим / Записав В. Чередниченко] // Музика. – 1986. – № 2. – С. 15.

• Красотов А. А. Услышать музыку моря [Текст] : [интервью с одес. композитором, лауреатом Междунар. конкурса, лауреатом премии им. Э. Багрицкого, доц. Одес. Гос. консерватории А. А. Красотовым / Беседу вела Г. Полонская] – Моряк. – 1983. – №43.- [20 окт.]. – С. 8.

• Крейнина Ю. На авторских концертах И. Карабица и А. Красотова, В. Гаврилина и В. Азарошвили. – Сов. Музыка, 1980. – № 12. – С. 57.

• Красотов А. А. Вдохновляет современность [Текст] : [о творчестве одес. композиторов рассказывает ответственный секретарь областной организации Союза композиторов УССР] // Рабочая газ. – 1979. – 1 апр.

• Шварцман Ю. На вірші Ніколаса Гільєна [Текст] : [про романси О. Красотова на вірші кубинського поета Ніколаса Гільєна] // Літ. Україна. – 1978. – 3 жовт.

• На вірші Ніколаса Гільєна [Текст] : [про виконання в концертному залі консерваторії ім. Нежданової романсів, написаних з одес. композитором О. Красотовим] // Рад. Україна. - I978. - 20 верес.

• Илюшин И. «Таежная песня» [Текст] : [опера одес. композитора А. Красотова о молодых строителях БАМа в постановке оперной студии консерватории им. А. В. Неждановой] – Сов. культура. – 1977. – 25 февр.

• Бурименко Г. Опера О. Красотова «Пісня тайги» [Текст] : [про новий твір одес. композитора] // Музика. – 1977. – № 5. – С. 19. : іл.

• Красотов А. Музыка и кафе [Текст] : [заметки одес. композитора] // Знамя коммунизма. – 1974. – 19 июля.

• Красотов А. Австрийские картинки [Текст] : [одес. композитор о поездке по Австрии и её выдающееся музыкантах и композиторах] // Веч. Одесса. – 1974. – 9-10 июля.

• Песни солидарности [Текст] : [один из лауреатов первых премий конкурса на лучшую песню солидарности в Берлине – одес. композитор А. Красотов и поэт А. Амбаров – за песню «Твой дом, твой мир, твой век»] // Знамя коммунизма. – 1973. – 11 февр.

• Красотов А. Две девочки [Текст] : [песня. Сл. В. Бершадского] // Знамя коммунизма. – 1970. – 15 февр.

• Горбунов Б. Горизонти композитора [Текст] : [про одес. композитора О. Красотова] // Чорномор. комуна. – 1970. – 1 лют.

• Дубовик В. Ода сонця [Текст] : [про творчість молодого одес. композитора О. Красотова – канд. на здобуття премії ім. Е. Багрицького] / В. Дубовик // Комсомольська іскра. – 1967. – 1 жовт.

• Поздоровляємо перших лауреатів [Текст] : [обласної премії ім. Е. Багрицького. О. Красотова] // Комсомольська іскра. – 1967. – 28 жовт.

• Красотов О. Присвячую сучаснику [Текст] : [композитор розповідає над чим працює і про зв’язки з Одесою] // Чорномор. комуна. – 1966. – 15 берез.

 

Творча біографія О. О. Красотова: спогади Олексія Красотова, сина композитора

До 90-річчя Олександра Красотова: відеоспогад Лідії Красотової

Alexander Krasotov- Олександр  Красотов: офіційний YouTube-канал

 

Підготувала Черненко К. Г., завідувачка відділу краєзнавчої ліітератури і бібліографії.

Хроніка Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського. 2025 рік

 

Хроніка Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського. 2025 рік [Текст] : інформ. бюл. / Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. С. Грушевського, Від. електрон. бібл.-бібліогр. інформації ; [підгот. О. А. Булгакова ; комп’ют. набір О. А. Булгакова ; верстка, заг. редагування, худож. оформ., обкл. О. М. Ласкевич ; відп. за вип. О. А. Булгакова]. – Одеса, 2026. –

Вип. 1-4 (22). – 2025. – 124 с. : фот.; 15х21. – 10 прим.: б. ц.

Читати та завантажити можна ТУТ

Молдаванка: більше ніж район — у фокусі професорів

 

Про Молдаванку – найвідоміший район Одеси – розмову ведуть Олена Василівна Лісеєнко, доктор філософських наук, професор кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, та Тарас Григорович Гончарук, доктор історичних наук, професор кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

 

Історія Молдаванки – це багатогранний літопис району, що формувався як унікальний промисловий та культурний осередок Одеси. Структурно її історію можна розглянути через кілька ключових аспектів.

 

Топоніміка та походження назв

Назви вулиць Молдаванки мають переважно «народне» походження, що йшло знизу, а не призначалося офіційно.

Перші домовласники: Більшість вулиць названі на честь перших мешканців або власників ділянок: Колонтаївська, Головківська, М'ясоїдівська, Скиданівська, Розумовського. У цих назвах чітко простежується присутність українців серед першопоселенців.

Описові назви: Деякі вулиці отримали назви через свої особливості, наприклад, Середня (бо йшла посередині) або Скісна (через її хвилясту траєкторію, що виділялася серед прямокутних кварталів).

Національний колорит: У районі існував поділ на «єврейську» та «православну» (молдавську) частини, хоча з часом вони могли змінюватися місцями.

 

Транспортне та індустріальне значення

Молдаванка відіграла критичну роль у розвитку інфраструктури Одеси:

Перша залізниця: Саме тут у 1864-1865 роках з'явилася перша залізниця (лінії Одеса – Паркани та Одеса – Балта), яка спочатку призначалася для експорту зерна. Перший вокзал був розташований на Товарній станції, і лише згодом його перенесли ближче до Тюремної (нині – Вокзальної) площі.

Промисловий район: Молдаванка зберігає статус унікального для Європи промислового передмістя з малоповерховою забудовою (1–2 поверхи), що зберіглося майже в первісному вигляді біля самого центру міста.

 

Освітній та медичний осередок

Район став центром зосередження інтелектуального життя міста:

Інститут шляхетних дівчат: Цей заклад, збудований за проектом архітектора Шашина, дав першу назву вулиці Інститутській (нині – Дідріхсона). Пізніше на його базі та навколо нього виникли провідні виші:

Морський університет (Водний), Будівельна академія, Академія зв'язку та Педагогічний університет імені Ушинського.

Медицина: Знаковим об'єктом є Єврейська лікарня, де працювали відомі лікарі та меценати.

 

Торгівля та побут

Перший «Толчок»: На кордоні Молдаванки та центру міста (в районі Старопортофранківської та Великої Арнаутської) діяв перший одеський речовий ринок, відомий своєю стихійністю та криміногенністю. Його закрили лише наприкінці XIX століття, а традиції торгівлі згодом перейняла Староконка.

Дворова культура:  Район славиться особливою культурою спільних двориків, де мешканці жили як одна велика родина, разом готували їжу та проводили дозвілля.

 

Сучасний етап та збереження спадщини

Сьогодні Молдаванка переживає зміни через нову забудову та перейменування вулиць, хоча фахівці наголошують на важливості збереження історичних назв як частини ідентичності району. Важливим напрямком є вивчення усної історії та фольклору через опитування старожилів, щоб зберегти пам'ять про робітничий побут та автентичну атмосферу, яка поступово зникає.

 

Рекомендована література

 

Донцова Т. Молдаванка : Записки краеведа / Т. Донцова. – Изд. второе, перераб. и дополн. – Одесса : Черноморье, 2016. – 512 с.

«Представляючи перероблений і виправлений варіант книги, виданої в 2001 році, сподіваюся на те, що дана праця внесе певну лепту в загальний літопис нашого міста. Сюди ввійшли не тільки опубліковані в минулому виданні архівні документи, вже введені в науковий обіг, але і ряд нових надрукованих вперше матеріалів молдаванской тематики, т. к. допомагають пояснити ряд загадок загальноміського рівня», – говорить Тетяна Донцова.

Це стосується ґрунтовно забутих сторінок розвитку одеської залізниці, невідомих фактів біографії чудового одеського пейзажиста Г. С. Головкова, «таємниці» будинку-стіни у Воронцовському провулку та багато іншого, що зайвий раз підкреслює краєзнавчу унікальність Молдаванки.

Хочеться нагадати – саме тут, на Молдаванці, першими в місті, а значить у всьому краї з'явилися свого часу, такі знакові заклади як спеціалізований розплідник зелених насаджень, інститут шляхетних дівиць, притулок для незаможних, міське народне училище, залізничний вокзал, міська аудиторія, педагогічний музей, електрика. Навіть перша одеська газета французькою мовою була надрукована в приватному будинку на Молдаванці!

З Молдаванкою пов'язані імена видатних державних чоловіків, архітекторів, учених, священиків, педагогів, митців і культур, які створили матеріальну і духовну основу її розвитку.

Поступово, від природних і аж ніяк неприродних причин - зникають, потім зовсім стираються з пам'яті настільки дорогі серцю реалії. І процес повального руйнування вже перекинувся на топоніміку: звідки взялися ці чужі – «Мельницька», «Скісна»? Напевно, кожному з нас думка про навмисне спотворення свого прізвища видається неприпустимою. Чому ж уродяться старі добрі, історичні назви наших вулиць? Неповага до минулого загрожує незавидним майбутнім. Банально? Але інших прикладів Історія не знає.

 

Майстровой Я. Я. История Одессы в названиях улиц [Текст] : топоним. справ. / Яков Яковлевич Майстровой. – Одесса, Пласке. – 2012. – 438 с. : ил.

Книга Я. Майстрового, написана на основі багаторічних досліджень, присвячена історії назв усіх одеських вулиць, провулків та спусків, площ та скверів, які є повноцінною складовою історії міста. Книга адресована всім, хто за професійною потребою чи душевним розташуванням цікавиться минулим та сьогоденням Одеси – історикам та краєзнавцям, літераторам та містобудівникам, поштовим працівникам та службовцям міських установ, місцевим мешканцям та приїжджим.

 

Смольянинов К. Н. История Одессы. Историчесский очерк. – Одесса : Изв-во «Optimum», 2007 . – 181 с. : ил.

Історичний нарис К. Смольянінова  було опубліковано у 1853 році, але досі не втратив свого значення. Ця праця служить і в наш час безцінним свідченням становлення Одеси та опорою сучасних вчених-краєзнавців.

 

***

Нетребский В. П. Аура Молдаванки: Краеведческие прогулки [Текст] : [очерки] / Валерий Петрович Нетребский, В. В. Шерстобитов. – Одесса : Оптимум, 2011. – 372 с. : ил.

 

Нетребский В. П. Аура Молдаванки [Текст] : [краевед. прогулки] / Валерий Петрович Нетребский, В. В. Шерстобитов. – Одесса : КП ОГТ, 2010 - Кн. I. - 2010. – 144 с. : ил.

 

Нетребский В. П. Аура Молдаванки [Текст] : [краевед. прогулки] / Валерий Петрович Нетребский, В. В. Шерстобитов. – Одесса : КП ОГТ, 2010 – Кн. II. – 2011. – 162 с. : ил.

 

Нетребский В. П. Аура Молдаванки [Текст] : [краевед. прогулки] / Валерий Петрович Нетребский, В. В. Шерстобитов. – Одесса : КП ОМД, 2009 - Кн. III. – 2011. – 143 с. : ил.

 

Нетребский В. П. Аура Молдаванки [Текст] : [краевед. прогулки] / Валерий Петрович Нетребский, В. В. Шерстобитов. – Одесса : КП ОГТ, 2009 – Кн. IV. – 2011. – 166 с. : ил.

 

Періодичні видання

 

• Алёшин П. Молдаванка [Текст] : [гор. этюды] // Одес. газ. «Гласность». – 1994. – 2 сент. – С. 5.

• Донцова Т. Базары Молдаванки [Текст] / Татьяна Донцова // Вестн. региона. – 1997. – 15 февр. – С. 6; 29 февр. – С. 6 : фот. 

• Донцова Т. В поисках далекой Молдаванки [Текст] : [история происхождения р-на г. Одессы] / Татьяна Донцова, Андрей Добролюбский // Слово. – 1999. – 9 дек. – С. 14 : ил.

• Донцова Т. Молдаванка в погонах [Текст] : [обзор старой «военной Молдаванки»] / Татьяна Донцова // Вестн. региона. – 1998. – 29 авг. С. 6 : фот.

• Нетребский В. П. Когда появилась Молдаванка? [Текст] : [полемич. заметки] / Валерий Петрович Нетребский // Работа и отдых. - 2000. – 23-29 сент. – С. 12 ; 30 сент. – 6 окт. - С. 12 ; 7-13 окт. – С. 12 : фот.

 

Митець починається не стільки з таланту, скільки з особистості: до 80-річчя від дня народження Богдана Сушинського

 

Митець починається не стільки з таланту, скільки з особистості... Саме під такою назвою відбулася тепла зустріч членів клубу «Краєзнавча варта Одещини» з Антоніною Терентіївною Сушинською – вдовою письменника.

Захід пройшов у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії бібліотеки в межах циклу «Читаємо… Пам’ятаємо».

Богдан Сушинський – постать, добре відома не лише в Одесі, а й далеко за її межами. Письменник, публіцист, громадський діяч, він усе своє життя присвятив утвердженню патріотичної свідомості та збереженню культурних традицій українського народу.

Його творчий доробок налічує близько двохсот творів і тематичних циклів, об’єднаних спільною ідеєю. Значна частина напрацювань митця досі зберігається в архівах, а понад сто видань – у фондах нашої бібліотеки.

Антоніна Терентіївна Сушинська докладає значних зусиль для збереження та популяризації творчої спадщини письменника, тож попереду, ймовірно, ще нові видання.

Під час зустрічі вона презентувала нову збірку «АРЕНА – ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ… Пам’яті Богдана Сушинського», підготовлену до ювілею митця.

Пам'яті Богдана Сушинського.«Арена – все моє життя..» : збірник статей, спогадів та філософських роздумів / упоряд., передм. А. Т. Сушинська. – Одеса : Астропринт, 2026. – 512 c.: іл.

До книги увійшли спогади майже 150 колег, друзів і однодумців Богдана Сушинського. Дехто з них був присутній на зустрічі, щоб особисто вшанувати пам’ять письменника. Серед гостей — письменники, журналісти, громадські діячі: Віктор Стельмах, Анна Бузіян, Євгенія Заславська, Олег Дрямін та інші. У своїх виступах вони не лише відзначали творчий доробок Сушинського, а й із щирою теплотою згадували його як людину — сміливу, чесну, віддану своїй землі.

На завершення заходу Антоніна Терентіївна подарувала бібліотеці примірник нової збірки.

Читаємо...Пам’ятаємо.

 

Чернецька Ю. Митець починається не так із таланту, як з особистості: до 80-річчя Б. Сушинського [Електронний ресурс] : [у від. краєзнав. літ. і бібліогр. Одес. обл. універс. наук. б-ки ім. М. Грушевського відбулася зустріч членів клубу «Краєзнавча варта Одещини» з вдовою Б. І. Сушинського – Антоніною Терентіївною] / Юлія Чернецька // Правда за Одессу : сайт. – Режим доступу : https://zaodessu.com.ua/articles/mitets-pochinayetsya-ne-tak-iz-talantu-yak-z-osobistosti-do-80-richchya-b-sushinskogo/. – Назва з екрану. - Дата публ. : 07.05.2026.

Архітектори, які створили Одесу: крізь час і камінь

Одеса – це не лише місто біля моря. Це місто, яке народилося з мрії, смаку і таланту. І серед тих, хто надав йому величного вигляду, особливе місце посідають два майстри –  Франческо Карло Боффо та Олександр Бернардацці.

 

Франческо Карло Боффо (1796–1867) - видатний італійський архітектор, який сформував класичне обличчя Одеси.

«В історії української архітектури творчість Франца Карловича Боффо примітна і цікава. Увібравши в себе риси західної, російської і української шкіл зодчества, вона знаменує вищі досягнення зрілого класицизму - ампіру з його регулярною системою планування міст, ансамблевою забудовою, належним рівнем благоустрою і озеленення, виразністю пластично-просторових розв’язань» 

Цит. за: Богословський В. О. Франц Боффо і традиції європейського класицизму на Україні // Українське мистецтво у міжнародних зв'язках. Київ : Наукова думка, 1983. С. 130.

Основні відомості:

• Походження: Народився 1796 року на острові Сардинія (м. Орозеї), Італія.
• Освіта та початок кар'єри: Навчався в архітектора А. Каноніки в Мілані та в Туринському університеті. До переїзду в Україну працював у Польщі архітектором у родині Потоцьких.
• Робота в Одесі: У 1818 році прибув до Одеси, де з 1822 по 1844 роки обіймав посаду міського архітектора. Протягом 40 років він проектував найвідоміші споруди міста.
• Смерть: Помер 10 листопада 1867 року в Херсоні.

 

Найвідоміші проекти:

• Боффо працював у стилі пізнього класицизму та ампіру. Його авторству належать:
• Потьомкінські сходи (спільно з А. Мельниковим) - візитівка Одеси.
• Воронцовський палац - резиденція генерал-губернатора.
• Будівля Старої біржі (нині - Одеська міська рада).
• Палац Шидловського (пізніше - Наришкіної, нині Палац моряків).
• Близько 30-ти приватних будинків та понад 50-ти громадських будівель в Одесі.
• Боффо також брав участь у плануванні Приморського бульвару та створенні ансамблю площ міста.

 

Олександр Йосипович Бернардацці (1831–1907) – видатний архітектор швейцарсько-італійського походження, який визначив архітектурне обличчя Одеси та Кишинева у другій половині XIX століття.

«Крім форм неоренесансу і необароко, Бернардацці майстерно вживав прийоми середньовічних тосканської і венеціанської архітектур, візантійського і московського зодчества, декоративні засоби т. зв. мавританського стильового напряму».

Цит. за: Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII - початку ХХ століть. Киї. Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 35.

Життєвий шлях:

• Походження: Народився 1831 року в родині спадкових архітекторів зі Швейцарії. Його батько, Джузеппе Бернардацці, був одним із розбудовувачів міст Кавказу.
• Освіта: Закінчив Будівельне училище в Санкт-Петербурзі (1850) з відзнакою.
• Кишинівський період (1850–1877): Протягом 22 років був головним архітектором Кишинева. Він займався трасуванням і мощенням вулиць, будівництвом водогону та спроектував понад 30 споруд, включаючи жіночу гімназію Дадіані та церкву святого Пантелеймона.
• Одеський період (1878–1907): Переїхав до Одеси, де працював архітектором Новоросійського університету та міської управи. У 1879 році став головним міським архітектором.
• Смерть: Помер 1907 року на станції Фастів під час поїздки. Похований у Кишиневі.

Найвизначніші проекти в Одесі:

Бернардацці працював переважно в стилях неоренесансу, необароко та неокласицизму. Його шедеври:

• Нова купецька біржа (нині Одеська філармонія) - вважається однією з найкрасивіших будівель міста, виконана у стилі італійської готики та флорентійського Відродження.
• Готель «Брістоль» - розкішна будівля у стилі необароко на вулиці Пушкінській.
• Будинок Новоросійського університету (нині головний корпус ОНУ ім. Мечникова).
• Клінічне містечко на Слобідці та численні прибуткові будинки (наприклад, будинок Анатра).
• Залізничний вокзал «Одеса-Головна» (керував будівництвом за проектом В. Шретера, будівля була зруйнована під час Другої світової війни).

На честь архітектора в Одесі названо вулицю в районі 9-ї станції Великого Фонтану.

 

Ця книжкова виставка — це подорож у місто, яке творили генії.

Місто, де кожна будівля має свого автора, а кожна вулиця — свою історію.

Відкрийте для себе Одесу очима архітекторів. Відчуйте її красу. Побачте її глибину.