Леся Українка в Одесі: факти, адреси, контенти

 

 

Леся Українка – видатна українська поетеса, драматургиня та громадська діячка, чия творчість стала символом сили духу й боротьби за національну культуру. ЇЇ ім’я неоднарозово згадувалося на сторінках одеської преси кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Не забуто її ім’я і тепер.

Цього року відзначаємо її 155-річчя.

Наприкінці ХІХ ст. Одеса була важливим культурним центром півдня України. У місцевих газетах публікувалися літературні огляди, рецензії та інформація про нові книжки.

Твори Лесі Українки привертали увагу журналістів завдяки глибокому змісту та новаторству. Критики відзначали силу слова поетеси, її освіченість та європейський рівень мислення. Одеська преса підкреслювала, що творчість Лесі Українки є частиною загальноєвропейського літературного процесу.

Після смерті поетеси у 1913 році одеські газети опублікували некрологи, в яких наголошували на великій втраті для української культури. Її називали «донькою Прометея» та символом незламності. Одеська преса сприяла популяризації творчості поетеси на півдні України; допомагала читачам знайомитися з новими творами та формували інтерес до української літератури. Публікації, рецензії та некрологи свідчать про визнання її таланту ще за життя та про глибоку повагу після смерті.

Сучасні одеські періодичні видання відображають інформацію стосовно перебування Л. Українки в Одесі у місцевих медіа, культурних анонсах і новинах. Сучасні одеські періодичні видання, а саме «Чорноморські новини», «Думська площа», «Одеське життя» та «Вечірня Одеса» приділяють значну увагу темі вшанування пам’яті поетеси в публічному просторі.

«Чорноморські новини» публікують інформацію про перебування Л. Українки на цілющих грязях Куяльницького лиману, адреси, де зупинялася Леся, а саме родину відомого бібліографа, етнографа та історика, засновника одеської «Просвіти» Михайла Федоровича Комарова.

Сучасна одеська преса подає й глибші нариси про життєвий шлях поетеси, її мандрівки містом і зв’язки з місцевою інтелігенцією. А також лекції чи публічні обговорення, що відбуваються у бібліотеках та культурних центрах Одеси. Це вже не просто новина – це освітній і культурологічний контекст, який дає мешканцям і читачам більше знань про творчість та вплив Л. Українки.

Одеська преса надає матеріали, що поєднують літературу з сучасним життям (наприклад, публікації у «Чорноморських новинах» – «Незламна» та «Одеськими стежками»).

Жодна ювілейна дата, яка стосується української поетеси, не пройшла повз одеських періодичних видань. Одеська преса широко висвітлює урбаністичні ініціативи, що пов’язані з ім’ям Лесі Українки, анонсує заходи та пам’ятні дати, пов’язані з творчістю поетки, підтримує традицію інтелектуальних і культурних матеріалів про її зв’язок з містом, обговорює її постать у широкому культурному контексті Одеси.

У 2025 році, після довготривалого обговорювання і дискусій, погодили місце для встановлення пам’ятника Лесі Українці. Це висвітлювали у регіональних медіа, зокрема «Інтент» та «Чорноморські новини». Висвітлювався конкурс на проект майбутнього монумента, куди зголошуються скульптори та архітектори – і про це регулярно повідомляють місцеві новинні ресурси. У лютому 2026 року журі визначило переможців конкурсу проектів пам’ятника, і цей матеріал теж з’явився в одеських газетах.

Це свідчення, що Леся Українка в Одесі сьогодні – не лише літературний символ, а й фігура, яку активно втілюють у культурні та міські проєкти.

 

«Коли небо впало на землю: Південь України, 2022. Візуальний архів пам’яті»: документальна фотовиставка

24 лютого виповнилося 4 роки з початку пекучої війни, що й досі триває на нашій землі. Напередодні цієї сумної дати у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії бібліотеки  пройшла презентація нової документальної фотовиставки під назвою «Коли небо впало на землю: Південь України, 2022. Візуальний архів пам’яті».

Експозиція зібрана з приватних фотографій та письмових спогадів жителів південних областей України: Одещини, Миколаївщини, Херсонщини, про перші, найстрашніші, місяці після вторгнення російських військ. Усі згадки зібрані за підтримки проекту «Документування України» Інституту гуманітарних наук (IWM) та згодом будуть передані на зберігання в Державний архів Одеської області.

 Найтемніший, найстрашніший час, коли розуміння того, що сталося та що тепер робити, ще не цілком прийшло. Але рішучість боротися за своє майбутнє та за волю своєї землі, згуртувала зовсім різних людей, які разом робили все можливе, щоб хоч трохи зупинити агресора.

Ідея цього проекту  належить Олені Синявській, учасниці Одеського відділення Національної спілки краєзнавців України, кандидатці історичних наук, доцентці кафедри філософії, політології, психології та права ОДАБА, членкині Колегії Державного архіву Одеської області.

Олена впевнена, пам’ять про цей страшний час та про мужність наших людей неодмінно має бути збережена, тому збір свідоцтв триває. Всіх, хто бажає долучитися, авторка запрошує писати їй у соцмережах.

Виставка буде експонуватися у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії до 27 лютого.

 

Чернецька Ю. В Одесі презентували проект «Коли небо впало на землю: Південь України, 2022» [Електронний ресурс] : [у від. краєзнав. літ. і бібліогр. Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського відбулася презентація нової документ. фотовист. під назвою «Коли небо впало на землю: Південь України, 2022. Візуальний архів пам’яті» / Юлія Чернецька // Правда за Одесу : сайт. – Режим доступу : https://zaodessu.com.ua/articles/v-odesi-prezentuvali-proekt-koli-nebo-vpalo-na-zemlyu-pivden-ukrayini-2022/ – Назва з екрану. – Дата публ.: 24.02.2026.

Повага до праці як основа гідного суспільства: думка одеського вчителя Олега Таранішина

 

14 лютого 2026 року, у Міжнародний день дарування книг та День любителів бібліотек, у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії відбулася розмова про те, що повага до будь-якої праці є наріжним каменем гідного суспільства.

Праця – це те, що щодня підтримує кожну людину, наше місто й державу загалом. Саме завдяки щоденній, інколи непомітній роботі тисяч людей функціонують установи, працює транспорт, навчаються діти, лікуються пацієнти, підтримується порядок на вулицях. Але чи завжди ми замислюємося над тим, скільки зусиль стоїть за звичним для нас комфортом? Чи завжди помічаємо тих, хто створює навколо нас безпеку, стабільність і лад?

Саме про це йшлося під час вебінару, який провів одеський учитель, письменник та краєзнавець Олег Таранішин.

Будь-яке суспільство складається з людей. І від того, наскільки кожен із них свідомий, відповідальний і вихований, безпосередньо залежить майбутнє окремої родини, міста й країни загалом. Адже успішне та сильне суспільство – це передусім достойні люди, переконаний педагог. Свідома праця на різних посадах – це щоденний внесок у комфорт і безпеку нашого життя, інколи в таких речах, про які ми зазвичай навіть не замислюємося. Це як повітря: поки воно є, його не помічаєш, але варто лише зникнути – і його відсутність відчувається миттєво.

Для кращого розуміння було наведено простий життєвий приклад. У кав’ярні через зневажливе ставлення звільнилася прибиральниця. Здавалося б, незначна обставина. Проте в брудний заклад почало приходити менше відвідувачів, прибутки впали, і зрештою бізнес збанкрутував. Постраждав не лише власник – держава недоотримала податки, з яких формуються бюджети й підтримуються соціальні програми. А якщо таких випадків багато – економічні втрати стають відчутними для всієї країни.

Олег Таранішин особливо наголосив, що для формування емоційно здорового, гідного суспільства, здатного вистояти в найскладніші часи та впевнено вести свою державу до розквіту, кожен громадянин має чітко усвідомлювати: не можна ставитися зневажливо до чесної праці. Ні до двірника, ні до вчителя, ні до поліцейського. Це розуміння починається з поваги до себе. Спочатку людина усвідомлює важливість власної роботи, а згодом – значущість того, що завдяки праці інших відбувається довкола.

Поважне ставлення до людей має виховуватися з наймолодшого віку — у родині, підкреслив педагог. Якщо мама пояснить дитині, що двірник щодня, у будь-яку погоду, виходить прибирати подвір’я, і сама покаже приклад, викинувши сміття до контейнера, а не поруч із ним, — малюк засвоїть цю модель поведінки. І зростатиме з розумінням, чому в їхньому дворі чисто, затишно й приємно жити.

Окрему увагу під час вебінару було приділено сьогоденню – особливостям і складнощам освіти та виховання молодшого покоління українців у суворих реаліях нашого часу. Педагогам, батькам і самим дітям нині надзвичайно непросто. Блекаути, нестача тепла, постійна напруга – усе це суттєво ускладнює життя. Проте, попри всі випробування, важливо пам’ятати: ми обов’язково повернемося до мирного життя.

І щоб це життя було гідним, стабільним і справедливим, уже сьогодні маємо навчитися з повагою ставитися до кожного, хто щоденно забезпечує нам комфорт і безпеку, хто своєю працею робить суспільство більш злагодженим, а отже – більш сильним у розвитку. Кожен із нас гідний поваги. А разом ми – сила!

 

 

 

Чернецька Ю. Повага до праці як основа гідного суспільства: думка одеського вчителя Олега Таранішина [Електронний ресурс] : [у від. краєзнав. літ. і бібліогр. Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського пройшов онлайн вебінар, який провів одес. вчитель, письменник та краєзнавець Олег Таранішин / Юлія Чернецька // Правда за Одесу : сайт. – Режим доступу : https://zaodessu.com.ua/articles/povaga-do-pratsi-yak-osnova-gidnogo-suspilstva-dumka-odeskogo-vchitelya-olega-taranishina/ – Назва з екрану. – Дата публ.: 14.02.2026.

Жіночий погляд одеситок на лицарів підводної безодні: зустріч з О.О. Калініченком

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки відбулася надзвичайно цікава зустріч з капітаном далекого плавання, доктором філософії (PhD) з історичних дисциплін Олександром Калініченко. 

Більшу частину свого життя Олександр Олександрович присвятив морю, деякі з найяскравіших спогадів свого офіцерського життя автор зібрав у книгу «Підводна одіссея командора», яка вже витримала сім перевидань та трансформувалася із збірки оповідань в серйозну колективну монографію. 

 До речі, зустріч з читачами в бібліотеці не випадково була призначена на 10 лютого. Саме в цей день 80 років тому одеський підводник Олександр Марінеско виконав одну із своїх найгучніших підводних атак. 

Тож, Олександр Калініченко розкрив тему зустрічі «Жіночий погляд одеситок на лицарів підводної безодні». Це результат багаторічних досліджень, особливо цікавих та щемливих для нашого сонячного та морського міста. 

До збірки «Підводна одіссея Командора» увійшли розповіді про дванадцять дуже різних за своїм фахом, досвідом, та характером жінок, яких об’єднала любов до моря та повага до людей, що несуть службу у його безодні. 

На жаль, не кожного з цих непересічних, з непохитним духом, лицарів безодні гідно оцінювали за життя, тому капітан далекого плавання Калініченко виступив з ідеєю створення міжнародного проекту «Зірка Командора» - із заснування ордену та Всеукраїнського проекту «Морська слава України» , що передбачує медалі чотирьох ступенів. 

На завершення зустрічі капітан далекого плавання Олександр Калініченко подарував кілька примірників публікацій тих самих одеситок, які писали про лицарів підводної безодні, з особистої бібліотеки та цілий добірок видань на цю таємничу та захопливу тематику.

 

Чернецька Ю. Жіночий погляд одеситок на лицарів підводної безодні [Електронний ресурс]  : [у від. краєзнав. літ. і бібліогр. Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського відбулася надзвичайно цікава зустріч з «капітаном далекого плавання», доктором філософії (PhD) з іст. дисциплін Олександром Калініченко] / Юлія Чернецька // Правда за Одесу : сайт. – Режим доступу : https://zaodessu.com.ua/articles/zhinochij-poglyad-odesitok-na-litsariv-pidvodnoyi-bezodni/  – Назва з екрану. – Дата публ.: 11.02.2026.

Пересип. Діти війни

  

31 січня 2026 року, попри засніжений холодний день і вулиці, вкриті товстим прошарком льоду, у бібліотеці зібралися учасники читацького клубу «Краєзнавча варта Одещини» — люди, яких об’єднує щира любов до Одеси та її історії.

Сюди приходять не заради формальностей, а заради живої розмови про місто: його вулиці й дворики, людей і долі, відомі події й маловідомі сторінки минулого. Кожна зустріч клубу — це ще одна спроба уважно й дбайливо перечитати історію Одеси, відчути її глибину та зв’язок поколінь.

Навіть негода не стала перешкодою для тих, хто прагне зберігати пам’ять про рідне місто, відкривати нові краєзнавчі сюжети й ділитися власною любов’ю до Одеси з однодумцями.

Пересип у 1941–1944 роках – промислове серце Одеси, яке пройшло крізь оборону, окупацію, підпільний опір і визволення.

Цю історію ми почули через долі трьох одеситок — дітей війни: Мілки Журавльової з вулиці Отамана Головатого, Людмили, виховательки дитячого садка, та Таїсії Токарченко.

Підпільна боротьба, виснажлива праця на підприємствах, навчання в умовах війни, останні масові розстріли напередодні визволення у квітні 1944 року — Пересип став свідком жорстоких подій окупації та трагедії Голокосту.

Доповідачка Марта Ніяка провела болісну паралель із сьогоденням: війна — слова жіночого роду, але жінка є початком життя, тоді як війна — його заперечення й кінець.

Ми пам’ятаємо жінок, які вистояли: працювали й навчалися, тримали на собі економіку міста й навіть у найтемніші часи знаходили сили будувати своє тихе, людяне жіноче щастя.

Презентація книги-дослідження "Історія та пам'ять: мацева та огель" Ольги Чіненої

30 січня 2026 року, наприкінці робочого тижня, у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії відбулась дуже цікава зустріч. 

Науковиця-історик, аспірантка кафедри археології, етнології та всесвітньої історії факультету історії та філософії ОНУ імені І. І. Мечникова, наукова співробітниця Музею Голокосту в Одесі Ольга Чінена зустрілася з членами читацького клубу " Краєзнавча варта Одещини" та презентувала свою нову книгу-дослідження "Історія та пам'ять: мацева та огель".

Авторка та "вартові" впевнені, що краєзнавство - то не тільки фіксація місця, де живе та чи інша народність. Щоб дійсно знати свій край, необхідно глибоко вивчати культуру мешканців у найширшому розумінні. Навіть, якщо слідів лишилося мало.

Так вирішила Ольга Чінена, коли бралася за справу виявлення ідентичності єврейської громади Балти та Кодими.У кращі часи євреїв тут було до 40 відсотків від всього строкатого населення регіону. Кодима носила неофіційне, але почесне прізвисько "мала Одеса" за жвавість життя, яке подарувала залізна дорога. Щоб добре вивчити ту чи іншу етнічну групу, треба добре знати її повсякденні звички. Не тільки релігійні, але й побутові. А коли документів, будівель та інших матеріальних ознак лишається вкрай мало, на допомогу приходить камінь. Надгробний. Він може розповісти дуже багато.

Для тих, хто не в курсі, Ольга Чінена переклала: "мацева"- то назва надгробного обеліску на єврейській могилі, а "огель"- то своєрідний шатер, який зводили над мацевою на місці останнього пристанища шанованих духовних лідерів.

Тож метою вивчення, а в результаті, й джерелом край цікавої інформації, стали юдейські кладовища в Кодимі та селищі Крути. Сама організація некрополя відрізняється від інших етносів, а найстаріші поховання тут датуються ще 18-м сторіччям. Немало зусиль дослідникам довелося докласти, щоб спочатку роздивитися оздоблення, написи на древніх мацевах, потім розшифрувати. А потім - всі відомості про кожне поховання внести до детального каталогу, який допоможе краще знати історію свого краю, своєї "малої батьківщини" і сучасним мешканцям Одещини, а ще більше - майбутнім поколінням. І які б важкі часи не переживала наша країна, головне - знати, що наші пращури вже побороли подібні лиха, в це означає, що ми теж зможемо, впевнена Ольга Чінена.

 

 

ЧЕРНЕЦЬКА Ю. «Історія та пам’ять: мацева та огель» [Електронний ресурс] : [науковиця-історик, співробітник Музею Голокосту Ольга Чінена презентувала  клубу «Краєзнавча варта Одещини» свою книгу-дослідження] / Юлія Чернецька // Веч. Одеса. – 2026. – 5 лют. – Режим доступа: https://vo.od.ua/rubrics/raznoe/52187.php

ЧЕРНЕЦЬКА Ю. Краєзнавчі читання: «Історія та пам’ять: мацева та огель» [Електронний ресурс] : [в Одес. ОУНБ ім. М. С. Грушевського пройшла дуже цікава зустріч. Науковиця-історик Ольга Чінена, співробітник одес. музею Голокосту, аспірантка каф. археології, етнології та всесвітньої історії ф-ту історії і філософії ОНУ ім. І. І. Мечникова, зустрілася з членами чит. клубу «Краєзнавча варта Одещини» та презентувала свою нову книгу-дослідження «Історія та пам’ять: мацева та огель»] / Юлія Чернецька // Правда за Одесу : сайт. – Режим доступу : https://zaodessu.com.ua/articles/krayeznavchi-chitannya-istoriya-ta-pam-yat-matseva-ta-ogel/. – Назва з екрану. – Дата публ.: 04.02.2026.

 

Історія Південної України очима А.О. Скальковського

20 січня 2026 року відбулася значуща подія – перша зустріч читацького клубу «Краєзнавча варта Одещини». 

Вона пройшла у форматі змістовної та жвавої лекції, присвяченої постаті Аполлона Олександровича Скальковського. 

Непомітно промайнув час зустрічі з кандидаткою історичних наук, доценткою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Людмилою Володимирівною Новіковою. Присутні ніби занурилися в атмосферу ХІХ століття, відкриваючи для себе складний і багатогранний історичний контекст епохи. Під час обговорення йшлося про Скальковського не лише як краєзнавця, а й як дослідника локальної історії Півдня України – Степової України. Учасники дискутували про поєднання «місцевого патріотизму» та «імперських окулярів» у його працях, його бачення історії Одеси й запорозького козацтва, а також про участь історика в діяльності наукових товариств і тогочасних інтелектуальних дискусіях. 

Щиро дякуємо всім учасникам за цікаві запитання й активне обговорення життя та творчості Аполлона Скальковського, а також його вагомого внеску в розвиток історії, статистики, архівознавства й краєзнавства.