Краєзнавчі розвідки: Ігор Комаровський про палітурну майстерню свого прадідуся Менделя

 

Краєзнавчі розвідки, присвячені історії родин, родинним зв’язкам і долям окремих людей, мають особливу цінність. Саме через історію однієї сім’ї відкривається ширший контекст епохи, життя громади, міста чи краю. Такі дослідження допомагають зберегти пам’ять про предків, відновити втрачені сторінки минулого та передати їх наступним поколінням.

Кожна родинна історія є унікальною мозаїкою, що складається зі спогадів, документів, світлин і людських доль. Зібрані разом, вони формують живу історію нашого краю, наповнену конкретними іменами, подіями та звершеннями.

Особливо цінними є дослідження, які повертають із забуття людей, чия праця залишила помітний слід у розвитку суспільства. Саме такою є краєзнавча розвідка Ігоря Комаровського, присвячена палітурній майстерні його прадідуся Менделя. Автор не лише відтворює історію родини, а й розповідає про ремесло, яке впродовж багатьох років було важливою складовою книжкової культури. Це дослідження є прикладом того, як особиста зацікавленість і родинна пам’ять можуть стати джерелом важливих відомостей для збереження історико-культурної спадщини нашого краю.

Я, Комаровський Ігор Леонідович, народився в Одесі та маю багаторічний стаж краєзнавця. Сьогодні хотів би розповісти дещо про себе і свою родину.

З раннього дитинства я полюбляв книги, і ця любов залишається зі мною до сьогодні. Моя бабуся Белла Давидівна, ось її фотографія ще дореволюційного часу, прищепила мені любов не лише до краєзнавства загалом, а й до історії власної родини, до її витоків.

Саме від неї я ще змалку знав, що її батько до революції мав власну палітурно-позолотну майстерню, як і його рідний брат. Коли у 1941 році розпочалася радянсько-німецька війна, бабуся евакуювалася аж до озера Байкал. Завдяки цьому їй вдалося зберегти більшість сімейних фотографій.

Серед них є світлини працівників цієї майстерні. Деякі з них я хотів би показати вам, щоб передати атмосферу та життя того часу.

Перша світлина має свою історію. Будинок № 28, де було зроблено це фото, не зберігся до наших днів. Він знаходився на розі Єврейської та Рішельєвської вулиць.

На другій світлині є дарчий напис: «Володарю майстерні».

Фото з дитиною - це світлина одного з працівників, яка також містить дарчий напис. На ній зазначено дату - 10 січня 1916 року.

Ці фотографії зберегли пам'ять про людей, інформація про яких, можливо, залишилася лише на цих світлинах. І такі речі, можу сказати, надзвичайно унікальні. Адже про конкретних осіб, які працювали у приватних закладах понад сто років тому, сьогодні практично неможливо знайти будь-які відомості. Цілком можливо, що це взагалі єдина згадка про конкретну людину.

У 1996 році я вперше звернувся до Державного архіву Одеської області. Саме тоді й розпочалася моя дослідницька робота.

Передусім хочу згадати відомого краєзнавця і бібліофіла Мирона Бельського. Він очолював Міське товариство любителів мініатюрних книг. Ми познайомилися, а згодом між нами розпочалася плідна співпраця.

Завдяки його багаторічним дослідженням історії книговидання в Одесі були видані довідники газет і журналів дореволюційного періоду, а також створена картотека власників книжкових магазинів.

Саме Мирон Бельський звернув мою увагу на документ Державного архіву Одеської області - прохання власника майстерні про дозвіл використовувати шрифти.

У цьому документі міститься звернення 1890 року мого прадідуся, батька моєї бабусі. На той час він уже мав палітурну майстерню. Для того щоб вона могла працювати, необхідно було отримати дозвіл міського градоначальника на використання шрифтів.

Це був перший документ про нього, який мені вдалося знайти. У ньому він просить дозволити використовувати шрифти у своїй майстерні.

Сам документ склав професійний писар, а прадідусь Дувід лише поставив свій підпис як власник майстерні. До прохання додавалися довідки про те, що він не має намірів займатися антидержавною діяльністю. Після цього він отримав дозвіл на використання шрифтів у своїй роботі. Згодом майстерня стала палітурно-позолотною.

Трохи історії.

У дореволюційний час книги, на відміну від сьогодення, видавалися без палітурок. Зараз ми приходимо до книгарні й купуємо вже готову, переплетену книгу. Тоді все було інакше.

Я сам колись цього не знав. Поступово вивчаючи біографію свого прадідуся, я дізнався багато цікавого.

У місті працювало чимало палітурників і власників палітурних майстерень. Серед них був і мій прадідусь.

Під час роботи в Одеській національній науковій бібліотеці я знайшов перший довідник, у якому згадувався прадідусь. Це був довідник по Одесі за 1895 рік. У розділі «Майстерні» зазначалося, що майстерня належала спільно моєму прадідусеві та його рідному братові Мойсею.

Це була перша знайдена мною згадка.

У довіднику 1896 року інформація вже була значно ширшою - там містилася справжня реклама. Брати займалися різними справами, і в оголошенні чітко зазначалося, хто є власником і якими роботами займається. Йшлося не лише про переплетення книг, а й про лакування карт, креслень, планів та багато іншого.

Саме це була перша знайдена мною реклама мого прадідуся.

У родині був і третій брат, який займався сантехнічною справою. Його реклама міститься у довіднику «Вся Одеса» за 1901 рік.

Будинок, якому була майстерня мого прадідуся це будинок 48 (після зміни нумерації будинків у 1903 р. - № 52)

Збереглася ще одна реклама мого прадідуся, дещо іншого змісту, присвячена палітурним роботам.

У довіднику «Вся Одеса» за 1912 рік наведений перелік власників палітурних майстерень міста. Серед них є й мої родичі.

Заможна родина Мендель виховувала чотирьох дітей. Ремесло палітурників приносило достаток, адже попит на нього був великим. Це була важлива й потрібна справа свого часу.

Можу додати ще одну сімейну історію. Єдине, що не збереглося в нашій родині, - це фотографія всіх палітурників Одеси. Бабуся розповідала, що під час евакуації вони їхали потягом Одеського крекінг-заводу разом із заводським обладнанням та верстатами. Велике фото вона просто не змогла взяти із собою.

Я шукаю цю фотографію вже десятиліттями.

Окрему цінність становлять книги. Бібліотекар університету імені Мечникова Володимир Семенович Фельдман відібрав книги, у верхньому лівому куті яких містилися друковані ремісничі марки палітурної майстерні мого прадідуся та його брата. Ці марки були різних форм.

Ще один важливий напрямок моїх досліджень пов'язаний із технічною стороною палітурної справи.

Протягом багатьох років я був знайомий із палітурником Миколою Івановичем, який працював у Літературному музеї. Він показав фотографії обладнання, що замовлялося з Німеччини й використовувалося для палітурних робіт.

Наприклад, папірорізальна машина. Саме така стояла у палітурній майстерні, власником якої був мій прадідусь.

Потім настала нова епоха - 1917 рік.

Суспільна потреба у палітурній справі поступово зникала. Тому мій прадідусь змушений був перейти до іншого заняття - торгівлі молочною продукцією. Але й це тривало недовго. Усі брати померли в перші роки радянської влади.

На жаль, історія палітурної справи в Одесі практично не досліджена. Минув час, багато чого вже втрачено назавжди. Проте ця тема й сьогодні заслуговує на увагу тих, кого цікавить історія книговидання, бібліотек і всього, що пов'язане з книгою.

Саме тому я продовжую свої пошуки, зберігаючи пам'ять про людей, їхню працю та цілу сторінку історії нашого міста.

 

Одеський регіон у фокусі бібліотечного краєзнавства: між традицією і цифровою трансформацією

28 травня 2026 року у Національній історичній бібліотеці України відбувся круглий стіл «Українське бібліотечне краєзнавство у Добу Незалежності: традиції, досвід, перспективи», присвячений 35-річчю Незалежності України та Всеукраїнському дню краєзнавства.

 

Під час зустрічі фахівці обговорили, як бібліотеки сьогодні зберігають історичну пам’ять, розвивають цифрові краєзнавчі ресурси, документують події сучасної російсько-української війни та популяризують локальну історію.

У центрі уваги – збереження культурної спадщини, розвиток електронних колекцій, усної історії, професійної співпраці та нових форматів роботи з краєзнавчими матеріалами.

Бібліотечне краєзнавство залишається важливим простором пам’яті, знань і взаємодії громад – і сьогодні його значення лише зростає.

 

З доповіддю «Одеський регіон у фокусі бібліотечного краєзнавства: між традицією і цифровою трансформацією» виступила завідувачка відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Черненко К. Г.

Бібліотечне краєзнавство є важливою складовою сучасної культурної та інформаційної діяльності бібліотек, оскільки забезпечує збереження, систематизацію та популяризацію знань про певний регіон. У контексті розвитку інформаційного суспільства особливого значення набуває поєднання традиційних форм краєзнавчої роботи із сучасними цифровими технологіями. Саме тому діяльність Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського є вагомим прикладом інтеграції класичних бібліотечних підходів та інноваційних цифрових практик у сфері регіонального краєзнавства.

 

 

Дякуємо організаторам за запрошення та можливість спільно професійно обговорити актуальні проблеми та перспективи розвитку бібліотечного краєзнавства в Україні.

Імена літераторів з Одещини: конкурс «Літературна мапа рідного краю»

 

 

Впродовж червня 2026 року бібліотекарі відділу краєзнавчої літератури і бібліографії взяли участь у конкурсі «Літературна мапа рідного краю» – розповіли про молодих і талановитих письменниць Одещини.

Анна Стоєва: любов до життя дарує свій голос

https://md-eksperiment.org/post/20260615-yulija-yasna-krayeznavchyj-konkurs-literaturna-mapa-ridnoho-kraju

Лідія Гіска: світло, яке сильніше за темряву

https://md-eksperiment.org/post/20260615-krayeznavcha-kishka-krayeznavchyj-konkurs-literaturna-mapa-ridnoho-kraju

Про конкурс:

Кожен регіон України має свою унікальну літературу, що є живою пам’яттю землі, голосами, які продовжують звучати крізь покоління, і невидимим зв’язком між людиною та місцем, де вона народилася.

Часто в тіні відомих класиків залишаються талановиті локальні автори, чия творчість заслуговує на широке визнання. Щоб привернути увагу до літературної спадщини різних регіонів України та відкрити для читачів нові імена, Портал Експеримент спільно з Видавничий центр «Академія» оголошують краєзнавчий конкурс «Літературна мапа рідного краю». 

Для участі в конкурсі потрібно підготувати унікальну розповідь про маловідомого письменника чи письменницю вашого рідного краю. Текст може бути написаний у довільному стилі та містити уривки з творів автора (поетичні чи прозові). Наприкінці обов’язково зазначте бібліотеку, де можна ознайомитися з його або її творчістю. Об’єм тексту — не менше 3 500 знаків (з пробілами).

Надіслати розповідь у форматі Word або txt можна електронною поштою на адресу: mo.eksperiment@gmail.com з позначкою Літературна мапа рідного краю. У листі обовʼязково вкажіть ваше ім'я та прізвище (або псевдонім).

За результатами конкурсу визначать чотирьох переможців. Кожен з них отримає сертифікат на придбання будь-яких книжок від «Академії».

Термін подачі робіт: до 30 червня 2026 року.

 

«Життя до і після» – новий роман Анни Стоєвої-Колісниченко

 

«Життя до і після» – таку назву має новий роман письменниці з Білгорода-Дністровського Анни Стоєвої-Колісниченко, давнього друга бібліотеки, який вона презентувала 9 червня 2026 року у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії.

Стоєва А. Життя до і після. Роман. – Київ : Друкарський двір Олега Федорова, 2026. – 211 с.

Це роман про долі на зламі. Про те, як воскреснути в країні, яку вони не дадуть розікрасти й принизити. Бо життя «після» — це не просто мир. Це щоденна боротьба за право бути людиною, пам'ятати своє ім'я і знати, що за твоєю спиною – правда.

Це роман про те, що кожен із нас – Фенікс. І щоб розправити крила, треба спочатку перестати боятися власного попелу.

Брехня може зламати долю. Правда може воскресити. кохання – поверне додому.

Для кожного українця лютий 2022 року став межею, що розділила життя на «до» і «після», наголосила авторка під час творчої зустрічі з читачами. Саме тому назва нового твору народилася майже відразу. Не довелося довго шукати й тему. Бажання осмислити через художнє слово події, що змінили країну та людей, виникло після численних розмов із тими, хто особисто пережив жахіття війни.

У результаті з’явилася глибока й щира історія про неповторність кожної людської долі, про силу духу, здатність долати найважчі випробування воєнного лихоліття, зберігати любов, віру та надію навіть у найтемніші часи.

Це роман про те, як відродитися разом із країною, яку її народ не дозволить спаплюжити й принизити. Адже життя «після» – це не лише очікування миру. Це щоденна боротьба за право залишатися людиною, зберігати гідність, пам’ятати, що за твоєю спиною – правда.

«Життя до і після» – це роман про те, що кожен із нас здатен відродитися, немов Фенікс. Щоб розправити крила, потрібно перестати боятися власного попелу. Брехня може зламати долю, правда – воскресити, а кохання – повернути додому.

Під час зустрічі Анна Стоєва-Колісниченко поділилася з читачами й цікавими подробицями творчого процесу. Зокрема, розповіла, що спочатку задумувала для роману багатозначний відкритий фінал. Проте читачі, чиїй думці вона довіряє, переконали її завершити історію на світлій і життєствердній ноті. Адже саме надія освітлює кожному з нас шлях у найтемніші часи.

Полинути у вир душі.

О, це якраз все для поета.

Елегії, оди, вірші

Завжди несуть на всю планету

Ідилію, думки чужі, 

Які складаються в сонети (Анна Стоєва).

Стоєва Анна. Я мрію. Я живу. Я сподіваюсь. – Дніпро: Журфонд, 2023. – 132 с.

У збірці Анни Стоєвої представлені вірші різної тематики. Серед них – поезії, присвячені рідній Україні та дорогому серцю авторки Аккерману, пейзажна лірика, проникливі вірші про кохання, яке супроводжує людину впродовж життя, дарує надію, надихає та зміцнює віру в майбутнє. Також до збірки увійшли гумористичні та дитячі вірші, сповнені тепла, доброти й щирості.

Сподіваємося, що кожен читач – і дорослий, і юний – знайде на сторінках цієї книги щось близьке своєму серцю, те, що залишиться в пам’яті та зігріватиме душу ще довгий час.

Шанувальники творчості Анни Стоєвої можуть продовжити знайомство з її поезією на сторінках авторки у Facebook та Instagram, а також на літературних ресурсах «Клуб поезії» і «Анумо знову віршувать», де представлено широкий спектр творчого доробку поетів Одещини.

Відгук на лекцію історика-медієвіста Олега Лугового «Одеські старорежимні підприємці. Відомі, маловідомі та геть невідомі»

 

Катерина Черненко, завідувачка відділу краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки, вчора відвідала лекцію відомого одеського історика-медієвіста Олега Лугового «Одеські старорежимні підприємці. Відомі, маловідомі та геть невідомі».

Лекція, присвячена старорежимним підприємцям Одеси, стала цікавою нагодою поглянути на підприємницьке життя міста через долі як відомих, так і майже забутих людей. Особливо цінним було використання архівних документів, які дозволили побачити історію не лише через загальні факти, а й через живі свідчення епохи.

Під час зустрічі розглядалися особливості одеського купецтва, його соціальний статус, правове становище та місце в міському житті. Було показано, що купці різних гільдій мали неоднакові права, сплачували різні податки та навіть підлягали різним судовим інстанціям. Окрему увагу приділили відмінностям між купцями першої та другої гільдій, а також тому, як підприємницька діяльність могла стати шляхом до здобуття дворянського статусу.

Серед найцікавіших прикладів були матеріали про купця Котляревського, який торгував мануфактурою та співпрацював із єврейськими й караїмськими партнерами. Його особистий щоденник став яскравим свідченням повсякденного життя підприємця. У записах він фіксував причини вдалих і невдалих торгових днів, зокрема згадував, що торгівля могла залежати навіть від релігійних свят його клієнтів.

Лекція також розширила звичне уявлення про підприємництво. Було показано, що до цієї сфери можна віднести не лише купців і фабрикантів, а й архітекторів, інженерів, скульпторів, лікарів із приватною практикою, директорів театрів та домовласників. Саме домовласники часто володіли значними земельними ділянками та нерухомістю, що приносила суттєві прибутки.

Цікавими були приклади сімейного характеру бізнесу в Одесі. Старші діти нерідко продовжували справу батьків, тоді як молодші обирали інші професійні шляхи. Також згадувалися підприємницькі династії та окремі постаті, серед яких інженер Гаріс - автор важливих інфраструктурних проєктів, пов'язаних із портом, мостами та зерновою торгівлею, а також родини Кац і Мюллерів, діяльність яких залишила помітний слід у господарському житті міста.

Окремий інтерес викликали статистичні дані та довідкові матеріали, що дозволили оцінити масштаби одеського підприємництва. Лекція продемонструвала, наскільки різноманітним був світ підприємців старої Одеси та яку важливу роль вони відігравали в економічному й суспільному розвитку міста.

Зустріч в Jewish Museum of Odessa «Megdal-Shorashim» / Eврейський музей Одеси залишила дуже позитивне враження завдяки великій кількості маловідомих фактів, архівних знахідок і прикладів, які допомагають краще зрозуміти повсякденне життя та ділову культуру старої Одеси. Детальніше читайте про підприємців на сайті: odesadekoolonization.org

Українська книга на Одещині: 2026

 Співробітники відділу краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки та активісти клуба «Краєзнавча варта Одещини» не могли залишити поза увагою вагому подію. В ці дні Одеса традиційно приймала поважну та дуже вподобану містянами та професійною спільнотою Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині»

Особливо надихає те, що навіть зараз, на п’ятому році війни, українці не забувають про могутню силу книги. До організації ХХVI взялися всі, від Міністерства культури України, Української видавничої асоціації, Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова», ДУ «Український інститут книги» та всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» до регіональних структур та, звичайно, Одеської національної наукової бібліотеки.

На форумі щодня була запланована дуже насичена програма. В неділю почався ОдесаБібліоСаміт. Бібліотекарі зі всієї України обмінюються своїми досягненнями, новаціями, дарують натхнення та надихаються самі.

Серед найактуальніших тем для обговорення – необхідність іти в ногу з часом. Наприклад, частіше проводити книжкові фестивалі, основними організаторами яких є бібліотеки. Необхідно відмовлятися від традиційних форматів і вчитися оформлювати суть в більш популярні зараз форми.

У книжковій виставці на цей раз взяло участь чимало великих та маленьких видавництв з Одеси, Києва, Львова та інших українських міст. Письменники особисто презентували свої твори. Що ж до тематики представленої літератури, то вона, звичайно ж, була дуже різноманітна. Від дуже серйозних довідкових видань та фундаментальних досліджень до малючкових казочок-розмальовок.

Звичайно, тих, хто цікавиться історією своєї землі, в першу чергу цікавила краєзнавча література. Не сказати, щоб її було море, але дослідження різноманітних аспектів минулого Одещини, всього півдня України та їх результати презентувало кілька видавництв. Миколаївське видавництво ЯСЛАВ та один з його поважних авторів, Юрій Ковальський, передало до фонду бібліотеки одразу декілька видань, присвячених древньому періоду історії нашого регіону та дослідженням про життя видатних персоналій, зв’язаних з ним.

Не можна було не помітити й актуальну зараз для всіх нас тематику. Війна. Про неї збірки документальних нарисів та репортерських фото, про неї художня література: романи, повісті, вірші. А найстрашніше – вона згадується навіть у дитячих творах. Але нічого, українці – дивовижно сильна нація, ми переживемо це лихо та підемо далі! Зараз одна з найактуальніших задач на рівні держави - підтримати наших людей на окупованих територіях. Людей, які вимушені знаходитися серед ворогів. Це настільки важко, що складно уявити. Підтримка таких людей – одне з найважливіших завдань для бібліотек.

Юлія Чернецька - провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії

Інноваційний розвиток бібліотечного ресурсу Одещини «Одеський краєзнавець» у 2026 році: в рамках науково-практичноої конференції «Бібліотечна справа України крізь призму часу», присвяченій 100-річчю Першого Всеукраїнського з'їзду бібліотечних робітників

 

4 червня 2026 року співробітники відділу краєзнавчої літератури і бібліографії на чолі з завідувачкою Катериною Черненко гідно представляли Одеську обласну універсальну наукову бібліотеку імені Михайла Грушевського на онлайновій науково-практичній конференції «Бібліотечна справа України крізь призму часу», присвяченій 100-річчю Першого Всеукраїнського з'їзду бібліотечних робітників.

Спеціально для цього форуму Катерина Черненко підготувала доповідь на тему «Інноваційний розвиток краєзнавчого ресурсу "Одеський краєзнавець" у 2026 році».

А саме розповіла про сучасний стан краєзнавчого ресурсу бібліотеки, а також поділилася своїм баченням перспектив його подальшого розвитку в умовах цифрової трансформації суспільства.

Особливий акцент було зроблено на актуальних зараз цифровізації та оцифруванні фондів, створенні повнотекстових електронних колекцій, розвитку інтерактивних сервісів. А також впровадженні технологій штучного інтелекту та розширенні освітньо-наукових можливостей бібліотеки.

До учасників конференції було донесено позицію одеських бібліотекарів: ми глибоко впевнені, що краєзнавчі ресурси відіграють дуже важливу роль у збереженні історико-культурної спадщини краю, формуванні локальної ідентичності та популяризації регіонального знання серед широкого кола користувачів.

Серед перспективних напрямів розвитку ресурсу «Одеський краєзнавець» визначено:

• подальшу цифровізацію краєзнавчих фондів;
• створення інтерактивних карт та віртуальних екскурсій;
• використання інструментів штучного інтелекту для пошуку та рекомендації інформації;
• розвиток освітніх проєктів, вебінарів і партнерств із закладами освіти;
• інтеграцію до сучасного міжнародного інформаційного простору.

Щиро дякуємо організаторам конференції — Міністерству культури України, Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка, Харківській державній академії культури, Українському державному університету науки і технологій (м. Дніпро) та ВГО «Українська бібліотечна асоціація» — за високий рівень організації заходу, цікаву професійну дискусію та можливість долучитися до обговорення актуальних питань розвитку бібліотечної справи в Україні.