19 жовтня 2022 року відбулось відкриття арт-проєкту Сергія Гуменюка «Привоз-жива легенда Одеси» та презентація книжки «Феномен одеського Привозу».
Зі словами привітання виступили:
- Амельченко Юліана Сергіївна, директор Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки;
- Петрова Олена Валентинівна, кураторка проекту Музей української книги, кандидатка історичних наук, авторка низки культурних проектів;
- Сергій Гуменюк, автор представленної виставки, автор видання «Феномен одеського Привозу», український фотохудожник, журналіст, заслужений діяч мистецтв України, художник міжнародної федерації фотомистецтв, член НСФХУ, голова правління громадської організації «Одеська фотографічна асоціація»;
- Вітос Валентина Гнатівна, директорка Одеського обласного центру української культури, експерт з НКС,членкиня національної експертної комісії з нематеріальної культурної спадщини;
- Бірюкова Ірина Олександрівна, генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки, членкиня Спілки краєзнавців України, заслужений працівник культури України.
 |
| Сергій Гуменюк, автор представленної виставки, автор видання «Феномен одеського Привозу» |
Першобудівники міста чудово продумали «систему сполучених базарів», що пронизують історичний центр по осі Порт – Військова балка – Олександрівський проспект.
Одним із полюсів проспекту служив так званий Грецький базар на Олександрівській площі (пл. Мартиновського), нині Грецька, а іншим – Привозна площа. Між ними розташовувалися «іменні» та «етнічні» ряди: Авчинніковський, Німецький, Караїмський, Єврейський та ін., а також Старий базар, що тягнеться від Успенської та Великої Арнаутської.
Що ж до Привозної площі, вона самостійним ринком була більшість всього ХІХ століття. Фактично, «Привоз» становив «відділення» Старого ринку, призначене для торгівлі безпосередньо з коліс, а точніше - з возів, фур та ін.
Понад три чверті століття «Привоз» був досить брудний не замощений майданчик, позбавлений будь-яких капітальних будівель. У другій половині XIX століття тут були дерев'яні крамнички та балагани для торгівлі різними харчами, які здавалися Міською управою в оренду за допомогою «торгів», тобто на аукціонній основі.
Надзвичайна потреба у кам'яних будівлях була, оскільки у двох кварталах перебували чудові «ешопи» Старого ринку, споруджені у проекті Г.И. Торічеллі ще 1830-1840 гг. Хрестоподібні у плані ряди поділяли цей базар на чотири площі: Черепенніковську, Яловиківську (Кумбар'євську), Шишманівську та Посоховську.
Привозна ж – залишалася незабудованою, і це було цілком логічно, бо наявність великих корпусів скувало б «маневр» гужового транспорту, що складав власне Привоз. Відмінне уявлення про те, як виглядав «Привоз» у середині 1870-х років, дає наступний текст із газети «Одеський вісник»: «Наша Привозна площа, - писав сучасник, - у найжалюгіднішому й найпотворнішому стані. У проміжках між балаганами ті, хто проходить і торгує на площі, відправляють природні потреби; у зеленому ряду – купи гнилої зелені, яка нині (червень місяць. - О. Г.) розкладається; за фруктовими балаганами - купи всякого сміття. Сморід від нечистот і різних речовин, що розкладаються, нестерпна».
Значення «Привозу» як великого продовольчого ринку особливо стимулювалося тим, що, незважаючи на прийняті Думою рішення, старобазарні площі навіть у першій половині 1876 продовжували вміщати Товкучий ринок, який ніяк не вдавалося перевести на Прохоровську площу. І в цій ситуації "Привоз" став серйозним конкурентом своєму прабатькові - Старому базару.
До речі, ми
маємо вичерпну інформацію щодо кількості реалізованих на «Привозі» до революції
основних продуктів харчування. Реєстр. Зрозуміло, надто великий, а тому
зупинимося, скажімо, на улюбленій одеситами птиці. "На ваше запитання,
скільки приблизно в день продається на "Привозі" курей для винищення
в Одесі, - пише допитливий сучасник, - один досвідчений торговець відповів: до
тисячі пар". Найвища ціна за пару гарних курей сторіччя тому становила 1
руб. 80 коп. - 1 руб. 90 коп. Торгували птахом у 45 спеціалізованих лавках,
проте «дбайливі господині воліли купувати птаха безпосередньо з возу», бо були
впевнені, що візьмуть дешевше, ніж у перекупників. Аналізуючи хід птахоторгівлі
на Привозі, місцева газета дійшла висновку, що одесити щороку поїдають
щонайменше 1132 800 курей. Річне споживання яєць – приблизно 40 млн. штук,
причому ціна за десяток не перевищувала 25-30 коп. Розрахунки показали, що в
цьому немає нічого незвичайного, якщо врахувати, що ціни на м'ясо (за фунт)
були наступні: 1-й сорт – 9 коп., 2-й – 8 коп., філе – 20 коп.; баранина - 7-8
коп.; телятина – 10 коп. до т. д. А, наприклад, найкраща американська картопля
— 50 коп. за пуд! Беручи до уваги, що кваліфікований робітник заробляв 20 і
більше карбованців на місяць, можна зробити деякі висновки.
Потреба капітальних кам'яних будівлях на Привозній площі позначилася на межі століть досить чітко, проте справа зрушила з мертвої точки тільки напередодні першої світової війни.
У хрестоматійному 1913 за проектом авторитетного архітектора Ф.
П. Нестурха (проектанта будівлі публічної бібліотеки) побудований витончений
Фруктовий пасаж, прикрашає «Привоз» з боку Преображенської. Він складається з
чотирьох двоповерхових корпусів, з'єднаних арками з кутою брамою, прикрашеними
литими чавунними фруктовими вазами. На відміну від класичного пасажу,
розташовані попарно двома рядами корпусу не застелені скляною покрівлею, і до
них примикає досить великий двір. До речі, у ці ж передвоєнні роки зафіксовано
єдину спробу перейменування «Привозу» в «Жовтневий ринок» залишилося лише на
папері. Наступна сторінка кам'яного літопису «Привозу» віддалена від
попереднього на цілих 45 років і відноситься до часу «Хрущова». Дивно, але саме
тоді легендарний ринок знайшов найкращі капітальні будови торгівлі, і в 1958 року репрезентували новий м'ясний
корпус. Архітекторка - незабутня Рашіль Аббовна Володимирська була
представницею історико-краєзнавчої секції «Одессіка» при Будинку вчених.
Минають
роки, змінюються влада та соціальні формації, але «Привоз», як і раніше,
оптимістичний, дотепний, балакучий, непередбачуваний.
У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлена книжкова виставка про історію легендарного ринку Одеси - Привозу.
 |
 |
В данному справочнику банк даних суттєво
доповнено виправлено та відкориговано відомості про дату будівництва, авторство
та адресу значної кількості будівель. Вказані будівлі та споруди, що раніше
займали ділянки та послідовність реконструкції забудови. Дане видання включає
відомості про найважливіші міські інженерні споруди, елементи благоустроїв та
пам'яток. До списків включено нові імена архітекторів, інженерів, дизайнерів,
скульпторів художників, які створювали та створюють Одесу.
Стосовно «Привозу» на с. 104 читаємо
наступне:
Преображенська, 100, кут Привозний (ринок
"Привоз"), торговельні корпуси фруктового пасажу (пам'ятка
архітектури), 1910-1913, арх. Нестурх Ф. П. (проект), [С. 215-216 ], Ландесман
С. А., [С.201], Лінецький М. І. [С.202], (будівництво).
Привоз (Привозна площа):
Привоз, м'ясний корпус, 1958, арх.
Володимирська Р. А., [c. 165] Швальбіна Л. І. [c. 252]
Привоз, молочний корпус, поч. 1960-х, арх.
Проценко М.М. [c. 226]
Книга має автора, картина автора. По суті, кожна річ, якою ми користуємося, зроблена кимось, більш-менш відомим. коли ми дивимося на будинок, то в останню чергу приходить питання, а хто створив спроектував самі будинки і тут згадуємо славні імена архітекторів, які спроектували ті чи інші будинки. За кожним будинком у нашому місті криється особистість архітектора, автора проекту та керівника будівництва.
Про «Привоз»
та його архітекторів читаємо на с.55. Торговельні корпуси фруктового пасажу
(пам'ятка архітектури), 1914-1916, арх. Нестурх Ф. П. (проект), [С. 131],
Ландесман С. А., [С.119], Лінецький М. І. [С.120], (будівництво).
Привоз (Привозна площа):
Привоз, м'ясний корпус, 1958, арх.
Володимирська Р. А., [c. 90] Швальбіна Л. І. [c. 163]
Привоз, молочний корпус, поч. 1960-х, арх.
Проценко М.М. [c. 140]
Книгу Р. Александрова читають з великим інтересом, люблять його нариси, вірять його словам, згадують, сумують і посміхаються разом з ним. Із захопленням написано розділ «Фруктовий Пасаж» на с. 176. Грецький та Старий базари були нанизані на нитку Олександрівського проспекту, який закінчувався великою площею Привозною. Спочатку вона використовувалася лише для складування привезених товарів, а пізніше половина площі перетворилася на ринок для оптової, а згодом і роздрібної торгівлі - ринок "Привоз", який не без перипетій зберіг свою назву і сьогодні.
«Привоз» розпочинався з брудних рибних корпусів, задня частина яких виходила на вулицю Естонську. Кожен корпус мав два-три виходи на Привозну вулицю, що починалася з Рішельєвської і впиралася в металеві ворота "Привозу". Продавці пропахли рибою, як і самі корпуси.
«Привоз» був годувальником багатьох знедолених. Вранці з вокзалу биндюжники
тачками завозили товар колгоспників з більш віддалених сіл і завантажували
товар на склади «Фруктового пасажу»… Одесити воліли купувати продовольство на «Привозі»
не тільки тому, що дешевше, бо там продукти були свіжими та швидко
розкуповувалися. За відсутності холодильників це мало вирішальне значення.
Селяни, зрештою, всіх утримували і навіть не здогадувалися про це...
В відомій одеській пісні є така строка : «Нет
Одессы без Привоза!», Є ще й прислів’я : «Кто не был на Привозе, тот не был и в
Одессе».
Привоз – це легендарний продуктовий базар
Одеси, її візитна картка. Не побоюсь сказати, що Привоз знають чи хоча б чули
про нього у багатьох куточках земної кулі. Перш ніж далі говорити про Привоз,
давайте спочатку розберемося, як він зародився.
Автор довідника «Вулиці Одеси» Я. Майстровий так
пише про це: «У 1820-і роки функції торговельного центру міста приймає на себе
Старобазарна площа. Вона в цей час займає серединне становище в сітці
кварталів, одночасно перебуваючи поблизу Привозної площі. «Привоз» був саме площею, практично
позбавленою будь-яких будівель, на якій здійснювалася торгівля безпосередньою з
«колес». Він входив, таким чином, у систему
Старого ринку, будучи його складовою, придатком. Поступово розширюючись, Привоз
почав займати простір близько двох верст. У 30-ті роки XIX століття починається
його поетапне облаштування, містяться базарні площі та довколишні вулиці. До
середини сторіччя окремі капітальні торгові крамниці з'являються вже й на
території Привозної площі. Їхня кількість зростає. Поступово ця автономна
частина Старого базару набуває повної незалежності та суверенітету - трансформується
в самостійний ринок».
До середини 60-х років XIX століття Привоз
став найбільшим ринком Одеси. Офіційно він був відкритий у 1865 році. Привоз
розташований поблизу залізничного вокзалу та обмежений вулицями
Преображенської, Катериненської, Привозної та Новощепним поряд. Близькість його
до залізничного вокзалу спочатку зіграла велику роль в розвитку Привозу. Таке
розташування його території було дуже зручним як для торговців, так і для
покупців. Згодом серед торгових павільйонів збудували рибний корпус та
двоповерховий фруктовий пасаж, який був зведений у 1910 році за проектом
архітектора Настурха Ф. П. Будинок пасажу досі зберігся. А ось рибний корпус
знесли.
«Привоз» змінює своє обличчя, зносяться старі
павільони, а з ними і дух «Привоза»…. На «Привоз» люди ходили не лише за
покупками, а й поспілкуватися з народом, щоб нагострити свій язик. Це не просто
ринок це дивовижний світ товарів, колоритних людей в дружелюбній Одесі.
Фотоальбом представляє добірку видів Привозу,
що вперше публікуються, з кварталами, що оточували його в 60-80-х роках XX
століття з колекції відомого одеського краєзнавця В. А. Чарнецького
(1914-2000). Видання розраховане на широке коло читачів, які цікавляться
історією рідного міста. В книзі звертається увага на торгові ряди старої Одеси
і про Привоз та його оточення.
Гарри Гордон
Привоз
«Солнечный день пропадает зря
Тяжелая авоська режет ладонь.
В усах у дядьки синий огонь,
Рядом желтые дыни горят…»
Губарь О. Привоз [Текст]: [об истории рынка]
/ Олег Губарь // Пассаж. – 2001. – июнь. – С. 72-73 : фот.
1865 г. начал
работать «Привоз» - самый крупный рынок города // Вся Одесса. Справочная кн. –
О.: ТПО «Аспект», 1992. – С. 17.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Тематичне історико-краєзнавче видання, присвячене
найвідомішої пам’ятки міста – одеському «Привозу». Це один з найбільших і
найстаріших продовольчих ринків Европи. За всю свою більш ніж 200- річну
історію існування, він не змінював місце знаходження та цільового призначення і
по праву є однією з візиток Одеси та Одеського регіону. Текст книги доповнює
багатий ілюстративний фотоматеріал. Це унікальні історичні та авторські художні
фотографії, виконанні вручну за технологією ціанотипії, винайденою в середині
XIX ст. Видання розраховане на широке коло читачів.
***
- Котова М. Как попасть на Привоз: дорожная карта с учетом сегодняшних реалий [Текст]: [с Пантелеймоновской, Екатерининской, Новощепного ряда, Преображенской (главный вход)] / Мария Котова // На Пенсии. – 2020. – 28 июля - 3 авг. – С.1.
- Джуринский И Привоз (2017 год- 190 лет одесскому Привозу) [Текст] : [круглая дата] / Исаак Джуринский // Жизнь в Одессе. – 2016. - №41. – С. 10 : фот.
- Гордон В. Этот старый Привоз [Текст] : [история одес. базаров] / Владимир Гордон // Багатонац. Одещина. – 2011. - №6 (июль). – С. 12 : фот.
- Привоз [Текст]: [історія одес. ринку] // Вперед. – 2010 - 23 січ. – С. 8 : фот.
- Крапива В. Как «базарят» в Одессе [Текст] : [история одес. базара «Привоз»] / Валентин Крапива // Одес. жизнь. – 2010. -10 нояб. – С. 18 :фот.
- Санников В. Сердце города [Текст] :[из истории одес. рынков] / Вячеслав Санников // Деловая Одесса. – 2009.- 15 мая. –С. 13 : фот.
- Губарь О. 101 вопрос об Одессе. Привоз. [Текст] :[история] / Олег Губарь // Op Cameax. – 2008. – 11 июня. – С. 8, 9 : фот; 18 июня. – С. 10 : фот.
- Файтельберг-Бланк В. [Текст] : [история одес. базара «Привоз»] / В. Файтельберг-Бланк, А. Пройденко // Порто-Франко. – 2008. – 29 авг. – С.4.
- Гордон В. Этот старый Привоз [Текст]: [истории рынка] / Владимир Гордон // Джерело. Лит. публицист. журн. – 2007. – С. 33 :фот.
- Супранович А. Кто сказал, что «Привоз» убыточен? [Текст] :[интервью дир. КП «Рынок «Привоз» А. А. Либермана] / Алесь Супранович // Одес. Вестн. – 2002. – 28 марта. – С. 4 : фот.
- Юрьев А. Старый базар, или о «снискании себе пропитания собственними трудами» / Александр Юрьев. // Пассаж. – 2002- июнь. - С. 82-83 : фот.
- Буга М. Незабаром «Привоз» не впізнаєте [Текст]: [реконструкція ринку] / М. Буга // Дум. Площа. – 1999. -12 лют. - С. 4 : іл.
- Маковецкий П. Зарабатывает ли «Привоз» на крестьян? / Павел Маковецкий // Одес. известия. – 1999. – 9 июля. – С.1.
- Белецкий О. Ночной «Привоз» [Текст]: [о работе рынка в ночное время] / Олег Белецкий; фот. Анатолия Вакуленко // Веч. Одесса. – 1999 - 18 сент. - С. 2 : фот.
- Шандер С. «Привоз» приглашает на сегодня и завтра [Текст] : [отвечает на вопрос дир. рынка А. Гончаров] / Станислав Шандар // Одес. известия. – 1999. – 20 нояб. – С. 2.
- Губарь О.Что такое «Привоз»?:[Текст]: [из истории одес. «Привоза»] // Одес. вестник. – 1993. – 6 янв. – С. 5 : фот.
- Что такое «Привоз?» [Текст]: [из истории одес. рынка] // Одес. вестник. – 1993. - 6 янв. – С. 5.
- Росс П. Достопримечательность Одессы? [Текст]: [одес. «Привоз»] / Павел Росс; фото М. Рыбака // Веч. Одесса. – 1992 – 1 сент. – С. 3 :фот.
- Губарь О. Здравствуй, Привоз ! [Текст]: [ист. справка] / Олег Губарь // Отрада. – 1992. - № 15. – С. 3.
Підготувала Катерина Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії
Немає коментарів:
Дописати коментар