Життя однієї будівлі на розі Катерининської та Базарної: від купецького будинку й освітнього осередку до випробувань сьогодення

Я – Немченко Надія, учениця 11-Б класу Одеського юридичного ліцею. Цікавлюся історією, культурою та краєзнавством рідного краю. Брала участь у міському конкурсі проєктів з історії та культури рідного міста, де здобула ІІ місце, а також у Всеукраїнському конкурсі есе «Я маю право на життя», у якому посіла ІІІ місце. Прагну поглиблювати свої знання, досліджувати історичну спадщину та долучатися до культурного життя.

В цій статті хочу вам розповісти про історію свого ліцею, адже я ним дуже пишаюсь! Його історія дуже цікава, багата та різноманітна.

Якщо прогулятися центром Одеси й зупинитися на розі вулиць Європейської (колишньої Катерининської) та Базарної, погляд обов'язково зачепиться за ошатну старовинну будівлю під номером 64. Сьогодні тут розташований Одеський юридичний ліцей. Але якщо б ці стіни вміли говорити, вони розповіли б неймовірну історію завдовжки в понад два століття - про вірменські храми, купецькі солодощі, таємниці архітекторів, шкільні дзвінки та справжню незламність.

«Вірменський квартал»

Секрети «вірменського кварталу». Зараз важко уявити, але на початку XIX століття цей куточок Одеси називали «вірменським кварталом». Навколо панувала атмосфера молодого й амбітного портового міста. На місці, де згодом звели будинок, спершу господарював вахтер Денисов, а пізніше ділянку перекупив грек Дмитро Дімо.  

Поруч тривалий час вирувало духовне життя - тут спорудили Вірменську церкву Святого Григорія Просвітителя, яка десятиліттями була осередком для місцевої громади.  

Шедевр від племінника Айвазовського

Своє сучасне архітектурне обличчя будинок отримав у 1892 році. Його збудували на замовлення відомого одеського купця II гільдії Ісаака Вайнгурта. Проєкт розробив талановитий архітектор грецького походження Демосфен Мазиров. Цікавий факт: Мазиров був рідним племінником знаменитого художника-мариніста Івана Айвазовського! 

Мазиров подарував місту справжню окрасу в стилі неокласицизму та бароко - із розкішною ліпниною, просторими залами та вишуканими лініями. Будівлю в народі охрестили «прибутковим будинком Вайнгурта».

Будинок Вайнгурта буквально вирував життям!

В цьому будинку було все і навіть більше. Тут були: аптеки, крамниці, цукерки, залізні торгівлі

Аптека Гіршфельда, де опитували містян і продавали патентовані ліки, цілющі мінеральні води й перев'язувальні матеріали.

Бакалейні магазини Вайнгурта, де пахло свіжими багетами та східними спеціями. 

Майстерня цигаркових гільз Бродського та зуботехнічний кабінет Донського. 

Склади та контори: тут продавали все - від паперу для кондитерських етикеток до важкого заліза.

А ще родина Вайнгурт мала власну цукерково-пряничну фабрику на Великій Арнаутській, тож одеські ласуни точно знали це прізвище!

Окрім торговців, у цьому будинку (за адресою Базарна, 55) між ХІХ та ХХ століттям мешкав професор Микола Лернер - відомий літературознавець і дослідник, чий батько свого часу першим розкрив архівні таємниці єврейської громади Одеси.

 

Від складів та крамниць до освітніх закладів

1908 рік: Тут відкривається приватне єврейське училище Абрама Гуревича. Хлопчики вчили не лише математику чи географію, а й одразу кілька мов - латину, французьку, німецьку. 

1920–1930-ті: Приміщення стає трудовою школою № 68. Тут навіть діяв осередковий Держвидав зі своїм складом паперу, а також вечірній клас для молоді. 

Післявоєнні роки: Школа № 68 змінювала статуси - то була суто чоловічою, то жіночою, поки не стала звичайною міською школою.  

1997 рік: Будівля розпочала свій новий, сучасний етап - тут відкрився Одеський юридичний ліцей, який виростив та продовжує виховувати сотні майбутніх юристів та правознавців.  

 

Найгірша сторінка нашої історії

У лютому 2026 року Одеський юридичний ліцей пережив найтрагічнішу подію у своїй історії. У ніч на 21 лютого будівля ліцею зазнала пошкоджень унаслідок ракетно-дронової атаки рф по Одесі.

Внаслідок удару будівля отримала руйнування різного ступеня: найбільше постраждали три навчальні кабінети на другому поверсі, в інших приміщеннях було вибито вікна та двері, частково пошкоджено стелі. Також втрачено частину історичного інтер’єрного оздоблення, зокрема декоративну ліпнину, що була елементом архітектурної спадщини будівлі. Через отримані пошкодження освітній процес у ліцеї було тимчасово призупинено.

Будинок на розі Європейської та Базарної пережив зміну епох, імперій та влад. І навіть після випробувань 2026 року він стоїть як символ того, що справжню історію міста не зламати. Вона живе у старовинній цеглі, в архівних документах та наших серцях!