Рішельє Арман Еммануель Софія Септімані де Віньєро дю Плессі, граф де Шинон, герцог де Рішельє: до 255-річчя від дня народження

 

«Я не должен, я не могу забыть, что если добрые мои намерения имели желаемый успех, если в чем-либо способствовал я ко благу Одессы и её жителей, то ни к чему иному сим не обязан, к усердному и единодушному содействию моих сотрудников и граждан города». Герцог де Ришелье Арман Эммануэль дю Плесси

 

РішельєАрман-Еммануель-Софія-Септімані де Віньєро дю Плессі, граф де Шинон, герцог де Рішельє (Armand Emmanuel du Plessis de Richelieu; русифіковане ім'я – Еммануїл Осипович; 25.09.1766–17.05.1822) – французький і російський державний діяч, генерал-майор російської служби (1797), герцог.

Народився в м. Париж (Франція), походив з аристократичної родини. 1789 у зв'язку із Французькою революцією кінця 18 століття емігрував до Російської імперії. 1790 служив у російських військах, брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1791, відзначився під час Ізмаїла штурму 1790, за що нагороджений золотою шпагою з відзнакою «За хоробрість» та орденом св. Георгія 4-го ст., отримав звання полковника (1791). 1793–94 у складі австро-прусських коаліційних військ брав участь у збройній боротьбі проти революційної Франції. Із 1795 жив у Російської імперії, служив у Кірасирському полку Військового ордену, командиром Кірасирського Її Величності полку. Генерал-майор (1797) російській армії. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1812, як командуючий 13-ю дивізією російської армії відзначився під час взяття фортеці Акерман. Напередодні та під час війни не раз звертався до керівництва Задунайської Січі, зокрема кошового отамана Г.Коваля, із пропозиціями перевести запорожців з Османської імперії до Російської імперії. За його ініціативи із задунайців, які перейшли на російський бік, сформовано Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо (1806–07).

Із 1803 – градоначальник Одеси, одночасно 1805–14 – херсонських військ. губернатор і керуючий цивільною частиною в Катеринославської та Таврійській губерніях, генерал-губернатор Новоросійського краю. Він безпосередньо займався заселенням і економічним освоєнням Північного Причорномор'я. Для розвитку торгівлі за сприяння Рішельє відкрито «вільні склади» в Одесі (1804), у Феодосії (1806); «промінну контору» в Одесі (1804), транзит Броди–Одеса (1804); запропоновано низку заходів щодо покращення торгівлі в Керчі, Таганрозі, Феодосії, Азові (звільнено від постоїв військ міста Кримського півострова, від сплати податків – греків Керчі та Єнікале, дозволено грекам Балаклавського батальйону займатися торгівлею і мореплавством тощо), а також щодо ліквідації контрабандної торгівлі; засновано в Одесі облікову контору (1806), Комерційний суд (1808); створено проекти для запровадження порто-франко в Одесі та Феодосії (1814); розпочато розвиток торг. суднобудівництва в Херсоні. За часів його урядування в Одесі відкрилися численні торговельні фірми, торговельні та банкірські доми, страхові компанії, підприємства, що перетворювало місто на значний торговельний центр. Займався спорудженням морського порту в Одесі, міським будівництвом, озелененням, благоустроєм (зокрема, завезенням дерев із Півдня Франції, встановленням ліхтарів, брукуванням вулиць, водопостачанням, відкриттям базарів та ін.). За його сприяння в Одесі відкриті консульства країн – Неаполітанського королівства, Рагузи, Іонічних островів, Франції, Іспанії, Австрії, Великої Британії. Як зазначав сучасник, до Рішельє Одеса була «селом» і лише з його приходом розпочала «перетворюватися на місто».

За ініціативи Рішельє засновано перший Міський театр в Одесі (1808; архітектори Т. де Томон, Ф.Фраполі), навчальні заклади в містах Південної України: у Херсоні – духовне училище (1805) та військово-сухопутне училище для дітей солдатів (1807), в Одесі – 2 шляхетних інститути (1805; один – для хлопчиків, другий – для дівчат), комерційну гімназію (1806). Останні реорганізовані в ліцей, на його утримання Рішельє залишив свій російський щорічний дохід після від'їзду до Франції. На знак вдячності ліцей названий Рішельєвським (1817).

Приділяв увагу переведенню на осілість ногайського і татар. населення Криму; залученню іноземних колоністів з Німеччини, Франції, країн Балканського півострова, князівств Молдавія і Валахія, освоєнню території Півдня України, що збільшило заселення міст Євпаторія, Ростов-на-Дону, Тирасполь, Таганрог, Єлизаветград, Херсон та ін.; колоністами розпочато розведення овець-мериносів з Іспанії, Швейцарії на землях поблизу Одеси, узбережжі Південного Бугу, Перекопському перешийку, засновано суконну фабрику (1804), розпочато розробку соляних озер Криму, використання лікувальної грязі в Євпаторії. Особливу увагу приділяв розведенню тутових, лаврових, оливкових дерев, виноградних садів у Криму; заснував Нікітський ботанічний сад в Ялті (1812), викупив землю для саду поблизу с. Нікіта (в Криму) та надсилав для нього екзотичні рослини.

Брав участь у ліквідації епідемії чуми в Одесі (1812), Єлизаветграді (1813) та на території між Південним Бугом і Дністром, у Криму.

Займався влаштуванням Чорноморського козацького війська: переселенням до нього козаків з території Лівобережної України, із Задунайської Січі, Усть-Дунайського Буджацького козацького війська; побудовою укріплень, шпиталю, шкіл, суконної фабрики, кінного заводу; запровадженням одноманітного обмундирування та озброєння чорноморців.

Після відновлення династії Бурбонів (1814) Рішельє повернувся до Франції, де обіймав різні державні посади, у т. ч. прем'єр-міністра країни.

Нагороджений орденом св. апостола Андрія Первозванного в Росії (1818), орденом Святого Духа у Франції (1818).

Помер у м. Париж.

В Одесі Рішельє встановлено пам'ятник роботи І.П. Мартоса (1828), на його честь названі центр. вулиці Херсона та Одеси. Особиста дача Рішельє в Одесі зараз – «Дюковський парк» (франц. duc – герцог).

***

 

Эпоха Ришелье и Ланжерона // Атлас Д. Старая Одесса ее друзья и недруги. – Одесса: Ласми, 1992. - С. 39-51 : фот.

Герцог Ришелье // Третьяк А.И. Рождение города. Очерки. – Одесса: «Оптимум», 2004. – С.75-132.

Герцог Ришелье // Третьяк А.И. Рождение города. Очерки. – Одесса: «Оптимум», 2012. – С.43-71.

Ришелье Арман Эммануэль дю Плесси (1766-1822) [Текст]: [на русской службе – Эммануил Осипович, герцог, первый генерал-губернатор Новороссии (1803-1814) // С. Р. Гриневецкий, И. С. Зонн, С. С. Жильцов Черноморская энциклопедия. – М.: Междунар. отношения, 2006. – С. 433.

Де Ришелье Арман-Эммануил дю Плесси [Текст]: [генерал-губернатор Новориссийского края (1805-1814), первый одесский градоначальник (1803-1814) ] // Губарь О. И. Автографы Одессы. – Одесса : Пласке, 2012. – С. 347-355.

Культурные программы де Ришелье // Губарь О. И. История градостроительства Одессы и функции Одесского строительного комитета. – Одесса : ТЭС, 2015. – С. 459-466 : фот.

Дерибас А. М. Старая Одесса. 1794-1894. Исторические очерки и воспоминания. - Одесса : Optimum, 2012. – 256 с.: илл.

Губарь, О. Юбиляр де Ришелье: [герцог Ришелье и Одесса. Феномен личности Ришелье]// Дерибасовская-Ришельевская: альм. – Одесса, 2916. – Вып. 67. – С. 16-19.

Классен И. История русского Чикаго, или забытые уроки старого администратора: Э.О.Ришелье / А. де Ришелье/ Есть город у моря: Краеведческий сборник. – Одесса, 1990. – С. 28-41.

Долгорукий И. Славны бубны за горами: Воспопоминания об юной Одессе, встречи с Ришелье // Есть город у моря: Краеведческий сборник. – Одесса, 1990. – С. 306-309.

История Одессы [Текст] :[Арман Эммануэль София-Септимани де Виньеро дю Плесси, граф де Шинон, герцог Ришелье ] / Н. Мурзакевич // Записки Одесского общества истории и древностей. – Т. 3. – Одесса, 1853. – С. 338-512.

Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 год / Сост. А. Орлов. – Одесса. – Тип. А. Шульце, 1885. – 144 с.

Вечный гражданин Одессы – Арман Эммануэль де Ришелье [Текст] // Ковлакова И. Б. Одесский феномен. – О.: Печатный дом, 2013. – С. 262-293.

Письма Дюка // Константинов Валентин Фрагменты старины одесской. – Симферополь : Таврия, 1990. - С. 22-30.

Губарь О. Культурные программы де Ришелье / Олег Губарь // Мистецький простір. – 2014 - №3. - С. 2-7 : фот.

О трудах Дюка Ришелье в полуденной России [Текст] / ред. И. Стемаковского // Прошлое и настоящее Одессы: очерки. – Одесса, 2012. – С. 156-197.

Одесса 1794-1894. – Одесса : Тип. А. Шульце, 1895. – 769 с.

Банадисєва Каріна Рішельє – перший градоначальник Одеси [Текст]: [у 1803 р. отримав посаду Одеського градоначальника, через два роки став генерал-губернатором Новоросійського краю. Завдяки його старанням прокладено безліч вулиць, розбиті сади, вибудувані собор, католицька церква, синагога, дві лікарні, театр, казарми, ринок, водойма, шляхетний виховний інститут (згодом Рішельєвський ліцей), комерційна гімназія, “редут з кавовим закладом”, “промінна контора”, набережна, готелі, система вуличного освітлення. Після смерті герцога, навесні 1822 р., на пост Новоросійського генерал-губернатора (травень 1823 р.,) заступив граф Воронцов, який замовив відомому скульпторові Мартосу пам'ятник Рішельє, відкриття відбулося 22 квіт., 1828 р.] // Одеські архіви. Інформаційний бюлетень Державного архіву Одес. обл.. № 2(13) – О.: Прес-кур'єр, 2010. – С. 74-75.

Чеботар Марія Арман Еммануїл дю Плессі, герцог (дюк) де Рішельє [Текст]: [нар. 25 верес. 1766 р., в Бордо. 9 берез. 1803р. Приїздить в Одесу та займає посаду градоначальника Одеси і генерал-губернатора Новоросійського і Бесарабського краю. Діяльність герцога в Одесі була велика, всестороння та плідна. 26 верес. 1814 р. Герцог виїхав з Одеси до Франції, де зайняв посаду першого міністра] // Одеські архіви. Інформаційний бюлетень Державного архіву Одес. обл. № 2(13) – О.: Прес-кур'єр, 2010. – С. 76-77.

Чилей Александр Павлович Дюк де Ришелье в памяти одесситов (публикации на страницах “Одесского вестника” за 1827 г.) [Текст]: [о памятнике Дюку] // Одеські архіви. Інформаційний бюлетень Державного архіву Одес. обл.. – Вип. XVI (№1-3 січ.-серп. 2012). – О.: Прес-кур'єр, 2012. – С. 78-79 : рис.: с. 79.

Голубовский Е. Золотое, как небо, Аи [Текст]: [история Одессы в годы графа Ришелье] / Евгений Голубовский // Пассаж. – 2001. - № 5. - С. 62-63 : фот.

Письма герцога Армана Эммануила де Ришелье Самуилу Христиановичу Контениусу: 1803-1814 гг. / Ин-т герм. и восточно-европ. исслед. Геттинген (Германия); Под. ред. О.В. Коноваловой. – Одесса: ТЭС, 1999. – 283 с.

• Прошлое и настоящее Одессы / Репринтное издание. – М.: изд-во МАИ, 1991. – 48 с.

• Ришелье де, герцог. Градоначальники Одессы: Очерки / Гл. ред. А.А.Таубеншлак : Техн. ред. Е.Н. Дашкевич. – Одесса : Оптимум, 2003. – 191 с.

• Ришелье Арман Эммануэль дю Плесси (1766-1822) [Текст]: [первый градоначальник Одессы. Биогр. очерк] // Сто великих одесситов / Сост. А. Либин, Н. Маковец. – Одесса : Optimum, 2009. – С. 345-353 : фот.

• Сурилов А. Дюк Ришелье: Ист. роман. – Одесса: Вариант. – Два слона, 1992. – 271 с.

• Третьяк А. Герцог Ришелье: обояние личности / Александр Третьяк // Одесса – 1997. - № 4. – С. 25-26 : фот.

• Феденёв Р.К. Одесский герцог. – Одесса: Принт Майстер, 1999. – 256 с.

• Бреславська, В. Франкомовні документи «Сборника Императорского Русского исторического общества» про діяльність А.Е. Рішельє // Юго-Запад. Одессика: альм. – Одесса, 2015. – Вып. 19. – С.225-301.

• Ришелье (Арман Эммануэль дю Плесси) – герцог (1766-1822) // Энцикл. слов.: Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – Т. XXVI А (52). - СПб., 1899. – С. 842.

Підготувала Катерина Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії