«Хрещений батько вітчизняного джазу»: до 120-річчя від дня народження Л.Й.Утьосова

«Я співаю не голосом - я співаю серцем!»

(Л.Утьосов)

Його голос пам'ятають три покоління. Його пісні ще й сьогодні не можна слухати без хвилювання. Надзвичайна людина, актор, співак, Леонід Утьосов був символом веселого та гарного настрою, символом любові до життя. Його спів лунав у святкових концертах на радіо, повертав пілотів одного з авіаційних полків на базу, слугуючи їм радіомаяком. Під спів Утьосова чекав свого злету Юрій Гагарін....

Лазар Йосипович Вайсбейн (справжнє ім'я Утьосова) народився 22 березня 1895 року в Одесі. Навчався в одеській приватній гімназії Файга, одночасно вчився грати на скрипці. Проте у 1909 році його було відраховано за погану успішність та низьку дисципліну. Трохи попрацювавши гімнастом у бродячому цирку, повернувся до Одеси. У 1912 році влаштувався до Кременчуцького театру мініатюр, згодом грав в одеській трупі К.Г. Розанова, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі «Мозаїка», а 1917-го зайняв перше місце на гомельському конкурсі куплетистів та майже відразу організував у Москві невеликий оркестр, з яким виступав у саду «Ермітаж».

1919 року відбувся кінематографічний дебют Утьосова — він зіграв адвоката Зарудного у фільмі «Лейтенант Шмідт — борець за волю». Упродовж семи років грав у Театрі революційної сатири (Москва), Театрі музичної комедії, Палас-театрі, Вільному театрі у Ленінграді, «Маріне» у Ризі, знімався у кінофільмах.

У 1928 році Утьосов відвідав Париж, де вперше почув справжній, професійний джаз і під цим враженням, повернувшись додому, зібрав команду музикантів та почав готувати джазову програму. Так 8 березня 1929 року на сцені Малого оперного театру у Ленінграді дебютував театралізований джаз Леоніда Утьосова з програмою «Теа-джаз». Це був абсолютно новий жанр для тогочасної естради. Утьосов виступав не тільки у ролі диригента — він танцював, співав, грав на скрипці, читав вірші, розігрував різноманітні сценки разом з музикантами.

Ще однією пристрастю Утьосова став так званий «блатний фольклор», що теж яскраво позначилося на його творчості. Вже у 1929 році в спектаклі Ленінградського театру сатири «Республіка на колесах» пролунала пісня «З одеського кічману», яку незабаром оголосили «маніфестом блатної романтики» та заборонили. До програм «Теа-джазу» було включено декілька подібних пісень. Щоправда, «блатний фольклор» у виконанні Утьосова звучав іронічно.

Друга програма оркестру мала назву «Джаз на повороті» та складалася з оркестрових фантазій на теми народних пісень та рапсодій І.О.Дунаєвського. Нове життя та звучання отримали багато популярних мелодій. Надалі Утьосов часто включав до своїх програм джазові інтерпретації мелодій народів СРСР, пояснюючи це так: «Якщо у американського джазу негритянський фольклор, то чому в нас не може бути грузинського, вірменського чи українського?».

У 1934 році на екрани кінотеатрів вийшов фільм Г. Александрова «Веселые ребята», у якому знімався весь оркестр Утьосова. Пісні «Сердце, тебе не хочется покоя» та «Марш веселых ребят» у виконанні Леоніда Утьосова миттєво отримали популярність — навіть конгрес миру та дружби з СРСР, що відбувався у 1937 році у Лондоні, закінчувався під «Марш веселых ребят».

У 1937 році джаз-оркестр Утьосова представив програму «Пісні моєї Батьківщини». Це, зокрема, були пісні про громадянську війну («Тачанка», «Полечко»), а також ліричні та комедійні пісні. Програма йшла впродовж кількох років, аж до початку Великої Вітчизняної війни. Також Утьосов виявив хист письменника — у 1939 році написав свою першу книгу «Записки актора». І, звичайно, співав та грав ролі — у спектаклі-водевілі «Багато шуму з тиші», у кіно-концерті «Пароплав», який, до речі, можна вважати прообразом сучасних відеокліпів.

Коли почалася війна, Утьосов саме готував нову програму «Наспівуючи, жартуючи та граючи» в московському «Ермітажі». Для підтримки солдатів відразу було створено першу військову програму, що мала назву «Бий ворога». Оркестр давав концерти на заводах, кораблях, на фронті, постійно оновлюючи репертуар програми. Лунали нові пісні «Жди меня», «В землянке», «Темная ночь», «Одессит Мишка» та сатиричні антифашистські куплети «Гадам немає пощади!». З фронту йому писали листи не тільки як виконавцю популярних пісень, але й просто як близькому другові чи рідній людині. Особливо любив Леонід Йосипович листи від моряків. Недаремно він з'являвся на сцені у формі матроса Чорноморського флоту.

У червні 1942 року Леонід Утьосов отримав почесне звання заслуженого артиста РСФСР. Друга військова програма «Наспівуючи, жартуючи та граючи» з'явилася як відгук на перші успіхи Радянської армії. А в День Перемоги — 9 травня 1945 року — Утьосов виступив з оркестром на відкритій естраді на площі Свердлова у Москві. У 1965 році Леонід Утьосов став першим народним артистом СРСР. Це сталося за рік до фатального концерту, на якому стався серцевий напад, після чого артист залишив сцену.

Протягом наступних 16 років життя Утьосов писав книги, керував оркестром, багато знімався на телебаченні, але практично не виходив на сцену. У грудні 1981 року відбувся останній виступ Леоніда Утьосова. 9 березня 1982 року у підмосковному санаторії «Архангельське» великий майстер гумору, сатири та, насамперед, музики пішов з життя.

Дуже багато зробив за життя Леонід Утьосов, величезну спадщину залишив нащадкам. Його можна вважати хрещеним батьком саме українського джазу — адже початок утьосівської творчості має своїми коренями Одесу та Кременчук, де, зрештою, і народився його творчий псевдонім; творцем, що, окрім усіх своїх здобутків, зробив дещо надзвичайне — підняв статус вітчизняного джазу, пройшов разом із цією музикою від екзотичної новизни до майже офіційного визнання її владою. І ще не раз, будемо сподіватися, такий знайомий і водночас новий голос на хвилі радіоприймача заспіває: «Спасибо, сердце, что ты умеешь так любить...».

Фільмографія:

• 1940. Концерт на екрані
• 1974. Петро Мартинович і роки великого життя
• 1942. Концерт фронту
• 1928. Чужі
• 1934. Веселі хлопці (Костя Потєхін)
• 1923. Торговий дім «Антанта і К»
• 1926.  Кар'єра Спірька Шпандиря
• 1954. Веселі зірки
• 1963. Мелодії Дунаєвського
• 1919. Лейтенант Шмідт - борець за свободу (адвокат Зарудний)

Визнання і нагороди:

• Заслужений артист РРФСР (1942)
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1947)
• Народний артист РРФСР (1958) [11]
• Народний артист СРСР (1965)
• Орден Жовтневої Революції (1975)
• Два Ордена Трудового Червоного Прапора (1945, 1980)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1965)
• Ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1975)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945)
• Медаль «Ветеран праці» (1974)
• Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
• На честь Л. О. Утьосова названо астероїд (5944) Utesov, відкритий астрономом Людмилою Карачкіна в Кримській астрофізичній обсерваторії 2 травня 1984

Книги Л.Й. Утьосова та про нього з фондів бібліотеки:

• Утесов, Л.О.   «Ты, Одессит…»: К 100-летию со дня рождения: [в этой книге Л.О. Утесов увлекательно и остроумно рассказывает о своей жизни в Одессе, о начале творческого пути...]. – К.: Культурно-издательское агенство «Скифь», 1995. – 218 с.
• Утесов, Л.О.   Спасибо, СЕРДЦЕ! – М.: «Вагриус», 1999. – 367 с.
• Утесов, Л. О.   Есть город, который... Воспоминания. – О.: Изд-во «Оптимум», 2005. - 182 с.: ил.
• Акимов, В.В.  Леонид Утесов: [эта книга о народном артисте СССР Л.О. Утесове и о времени, в которое он жил. Пять лет прожил Леонид Осипович в девятнадцатом веке и восемьдесят один — в двадцатом. Войны, революции, грандиозные события эпохи — вот фон, на котором складывался талант знаменитого одессита. Он дружил с И.Бабелем, И. Дунаевским, Н. Эрдманом, И. Ильфом и Е Петровым, М.Зощенко и многими другими замечательными людьми столетия. Патриарх советского джаза в окружении «веселых ребят» своего времени — главная тема книга.]. — М.: «Олимп»; ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. — 448 с, ил. — (Биографии).
• Сто фотографий Леонида Утесова: К 100-летнему юбилею. – О.: ОКФА, 1995. – 128 с.: ил.

По сторінках періодичної преси:

• Семеновский, О.  Серце не хоче покою: [про Л.О.Утьосова] // Чорномор. комуна. – 1965. – 11 берез.
• Филиппов, Б.   «Полпред» Одессы: [о Л.О.Утесове. Фрагменты из книги «Актеры без грима»] // Лит. Россия. – 1969. – 26 дек. – С. 14.
• Миллион улыбок: [интервью с нар. арт. СССР Л.Утесовым, нашим земляком по поводу миллионного жителя Одессы] // Знамя коммунизма. – 1975. – 12 янв.
• Фрадкин, М.   Слово о Леониде Утесове // Сов. музика. – 1975. – № 9. – С. 148-149. – фот.
• Хорєва, Є.    Сьогодні – як завжди: [80 років з дня народження Л.Й.Утьосова] // Чорномор. комуна. – 1975. – 22 берез.
• Илюшин, И.   Оркестр Леонида Утесова: [в Одессе] // Знамя коммунизма. – 1977. – 20 апр.
• Леонид Осипович Утесов: [наш земляк, выдающийся деятель сов. эстрады, нар. арт. СССР. Некролог 1895-1982нгг.] // Веч. Одесса. – 1982. – 11 марта.
• Улице – имя Утесова: [увековечение имени нар. арт. СССР Л.О.Утесова в Одессе] // Знамя коммунизма. – 1982. – 5 июня.
• Галяс, А.   Он и жил, как пел, - для людей: [90 летие со дня рождения нар. арт. СССР Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1985. – 21 марта.
• Кривицкая, Р.   На улице Утесова: [обществ. музей Утесова; ул.Утесова (бывший Треугольный пер.), 11] // сов. музей. – 1987. - № 6. – С. 49-53. – фот.
• Яновский, Б.   Любимец моряков: [Л.Утесов и Одесса] // Моряк. – 1989. – 20-26 апр. – С. 12
• Амчиславський, Е.   Леонід Утьосов у кіно // Чорномор. комуна. – 1990 .- 13 жовт.
• Амчиславский, Б.   Леонид Утесов: Спасибо, сердце! Воспоминания. Встречи. Раздумья: [из рукописи «Спасибо, сердце!»] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 3. - (Спец. вып. «Утесов»). 
• Бабушкин, Л.   Просто анекдот: [Л.О.Утесов] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 6. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Галяс, А.   После интервью: [Л.О.Утесов] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 7. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Из книги отзывов музея-квартиры Л.О.Утесова в Одессе // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 5. – (Спец. вып. «Утесов»).
• Рядом с Утесовым: [интервью с вдовой Л.О.Утесова А.С.Ревельс] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 2. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Утесов начинался так…: [о создании фонохрестоматии жизни и творчества выдающегося мастера эстрады Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1992. – 15 апр.
• Я родился в Одессе: [по материалам из фондов Одес. музея-квартиры Л.О.Утесова] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 1, 4. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Леонид Утесов в 50-е годы // Одес. вестн. – 1993. – 21 янв. – С. 2.
• Галяс, А.   Утесов и другие: Рассказы старого эстрадника: [беседа с О.Г.Волиным] // Порто-Франко. – 1994. - № 66. – С. 4.
• Новая встреча с Утесовым: [цикл программ «С песней по жизни» в Ломе ученых, посвящ. столетию со дня рождения Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1994. – 20 окт. – С. 3.
• Яворський, Е.   Славетний одесит: [між нар. фестиваль джаз. музики, присвяч.. 100-річчю від дня народж. Л.Й.Утьосова] // Музика. – 1995. - № 4. – С. 28-29. – фот.
• Амчиславский, Б.   «Я родился в Одессе»: [по материалам из фонда музея-квартиры Л.О.Утесова] // Одесса. – 1996. – № 1. – С. 38-45. – фот.
• Мгилевский, В.   Фото на память и старая афиша: [история одес. эстрады. Воспоминания о Л.О.Утесове] // Всемир. одес. новости. – 1998. - № 2. – С. 11. – фот.
• Каганович, Т.   Знаменитые Овны: [Л.О.Утесов] // Пассаж. – 2000. – апр. – С. 8. – фот.
• Семенов, М.   «Посол Одессы»: [к 105-летию со дня рождения Л.О.Утесова] // Одес. вестн. – 2000. – 21 марта. – С. 7. – фот.
• Бернштейн, А.   Не придуманный Утесов // Окна. – 2001. – 31 авг. – С. 13.
• Леонид Утесов зарабатывал себе на хлеб работой в цирке: [8 фактов из жизни Л.О.Утесова] // Окна. – 2001. - 30 марта. – С. 9.
• Бродавко, Р.   Богатство личности: [Леониду Утесову - 110] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 7.
• Бродавко, Р.   Человек – театр: [грани таланта Леонида Утесова] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 7. – фот.
• Галяс, А.   «Прошел он сквозь грозы и дым…»: [Леонид Утесов] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 6. – фот.
• Довгань, С.   Хрещений батько вітчизняного джазу: [110 років від дня народження Леоніда Утьосова] // Чорномор. новини. – 2005. – 19 берез. – С. 6. – фот.
• Воронова, Л.   Блатные песни Утесов пел по заявкам Сталина: [история жизни знаменитого певца Л.Утесова] // Окна.- 2006. – 31 марта. – С. 10.
• Гудима, М.   «Я вам не скажу за всю Одессу» - Леонід Утьосов: дуже особисте: [інтерв’ю з племінницею Л.Утьосова Майєю Молодецькою] // Дзеркало тижня. – 2007. – 23 черв. – С. 19. – фот.
• Женин, Е.   Посол Одессы в Москве: [ко дню рождения нар. арт. СССР Л.О.Утесова] // Одес. вестн. – 2007. – 24 марта. – С. 7. –фот.
• Александров, В.   Народный артист СССР Леонид Утесов: [род. в Одессе (1895-1982); краткая биогр.] // Одес. вестн. – 2008. – 13 сент. – С. 10. – фот.
• Ты одессит, Ленька…: [из биогр. Леонида Утесова] // Газ. по-одесски. – 2008. – 17-23 апр. – С. 7. – фот.
• Сердце, тебе не хочется покоя…: [история жизни и творчества одес. Леонида Осиповича Утесова (настоящее имя Лазарь Иосифович Вайсбейн)] // Одес. реклама. – 2009. – 19 марта. – С. 8, 9. – фот.
• Він – одесит і цим сказано усе: [творч. портр. Л.Утьосова до 115-річчя від дня народження] // Чорномор. новини. – 2010. – 20 берез. – С. 6. – фот.
• Воронкова, В.   Ты одессит, Мишка…: [творч. портр. Л.Утесова] // Иману-Эль. – 2010. - № 2. – С. 3. – фот.
• Галяс, А.   Утесов Л.Т.Д.: [о личной жизни Л.Утесова] // Порто-Франко. – 2010. – 5 марта. – С. 15. – фот.; 12 марта. – С. 15. – фот.; 19 марта. – С. 15. – фот.; 26 марта. – С. 15. – фот.
• Еременко, В.  Юбилей первого одесского джазмена: [нар. арт. СССР Л.Утесов родился 115 лет назад] // Одес. известия. – 2010. – 25 марта. – С. 2. – фот.
• Кравченко, А.   Владимир Качан: «Утесов считал меня своим преемником»: [воспоминания о Л.Утесове] // Окна. – 2010. – 17 мая. – С. 11. – фот.
• Крапива, В.   Утесов безумно любил Одессу: [из биогр. артиста] // Одес. жизнь. – 2010. – 24 марта-4апр. – С. 19. – фот.
• Низов, Е.   Вспоминая Леонида Утесова: [в одес. Доме-музее им.Н.Рериха прошла оекция-концерт «Леонид Утесов – посол Одессы», приуроч. к 115-лети со дня рождения выдающегося эстрадного певца] // Одес. известия. – 2010. – 1 апр. – С. 2. – фот.
• Крапива, В.   Утесов безумно любил Одессу, но на гастроли в родной город ездил с опаской // Одес. жизнь. – 2013. – 30 окт. – 10 нояб. – С. 28. – фот.

*   *   *

• Володченко, А.   «Моя Одесса»: [про оповідання Л.Утьосова «Моя Одесса»] // Прапор комунізма. – 1964. – 21 листоп.
• Утесов, Л.   Моя Одесса: [миниатюры] // Москва. – 1964. - № 9. – С. 120-142.
• Утесов, Л.   Моя Одесса: [рассказы] // Лит. Россия. – 1964. – 21 авг. – С. 16-17.
• Недзвідський, А.   Одеса Леоніда Утьосова: [рецензія на мініатюри Л.Утьосова «Моя Одесса»] // Чорномор. комуна. – 1965. – 14 лют.
• Семеновский, О.   Песня – романтика и доброта: [о книге Л.Утесова «Спасибо, сердце!»; о его связях с Одессой] // Веч. Одесса. – 1977. – 30 авг.
• Утесов, Л.   «Потемкин»: [отрывок из книги лирич. миниатюр «Моя Одесса»] // Веч. Одесса. – 1985. – 20 апр.
• Кесова, Н.   Прощальная гастроль: Страница истории: [30 авг. 1924г. прощальная гастроль и бенефис Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1987. – 1 апр.
• Из репертуара Л.Утесова: [песни исполн. Л.Утесовым] // Пой Одесса. – 1992. – С. 29-49.
• «Ко мне явилась муза…»: [стихи Л.О.Утесова: Муза; Дача; Ода джазу] // Порто-франко. – 1992. - № 11. – С. 3.
• Вайнер, А.   «Тот, кто с песней…»: [о творчестве Л.Утесова к 110-летию со дня его рождения] / А.Вайнер, Э.Кузнецов // Юг. – 2005. – 24 марта. – С. 4. – фот.
• Минаев, Б.   Леонид Утесов –одесский Армстронг эпохи большого стиля: [о творч. Л.Утесова] // СІЧ. – 2006. – 27 трав. – С. 7.- фот.

Фотоальбом, присвячений радянському естрадному артисту Л.Й. Утьосову

Серіал «Утьосов. Пісня довжиною вжиття»

Країна: Росія

Рік: 2005

Режисери: Г. Миколаїнко, В. Миколаїнко
В ролях: М. Олександрова, М. Башаров, Б. Бенюк

Вшанування пам'яті Великого Артиста

м. Одеса, вул. Утьосова, 11. Будинок, в якому народився Л.Утьосов

У 1982 році Трикутний провулок в Одесі, де народився і жив Утьосов, перейменовано у вулицю Утьосова.

На залізничному вокзалі Одеси при відправленні фірмових поїздів звучить пісня «У Чорного моря» з репертуару Утьосова (муз. Модеста Табачникова, сл. Семена Кірсанова).

На вулиці Дерибасівська, в Одесі, встановлено пам'ятник Утьосову. Артист сидить на лавці, поруч встановлений автомат, де можна замовити і послухати пісні Утьосова.

Поштова марка Росії з серії «Популярные певцы российской эстрады», присвячена Леоніду Утьосову, 1999

18 березня в бібліотеці відбулась літературно-музична подорож "Хрещений батько вітчизняного джаза" до 120-річчя з дня народження Леоніда Утьосова. 

З приватного зібрання заслуженого діяча мистецтв України, кінорежисера Л.Павловського презентовано виставку грамофонів, патефонів, гучномовців та іншої апаратури початку ХХ століття, на якій вперше звучали пісні Л.Утьосова.

Untitled Haiku Deck - Created with Haiku Deck, presentation software that inspires

Нові надходження літератури до відділу краєзнавчої літератури. Березень 2015 року

До відділу краєзнавчої літератури та бібліографії у березні 2015 року надійшли наступні видання:

"Він дарував сонце". До 140-річчя від дня народження В.П.Філатова, видатного офтальмолога, академіка

«Кожна людина має бачити сонце...»

В.П. Філатов

Володимир Петрович Філатов народився 12 лютого 1875 року в селі Михайлівна колишньої Пензенської губернії в сім'ї земського лікаря.

Вчився у Симбірську, тепер Ульяновську, в гімназії, яку за кілька років до того закінчив Володимир Ілліч Ленін. У приміщенні колишньої гімназії, де тепер міститься середня школа, у вітрині з фотографіями видатних людей, які там навчались, є і фото Володимира Петровича Філатова.

1892 року він став студентом медичного факультету Московського університету. Його вчителями були такі корифеї вітчизняної науки, як І.М.Сеченов, О.О.Бернадський, Ф.Ф.Ерісман, Г.О.Захар'їн, С.С.Корсаков, Н.Ф.Філатов і багато інших. Курс очних хвороб викладав видатний фахівець з цієї дисципліни професор О.О.Крюков.

Будучи студентом, Філатов вирішив стати офтальмологом, можливо, через те, що, приїжджаючи на канікули додому, він бачив багато сліпих, людей зі слабким зором і хворих з різними ураженнями очей, які звертались до його батька.

Закінчив університет у 1897 році, залишився ординатором клініки очних хвороб медичного факультету Московського університету, згодом перейшов до Московської очної лікарні.

Одеса в житті  В.П. Філатова

У 1903 році за пропозицією професора С.С Головіна Філатов став ординатором клініки очних хвороб медичного факультету Новоросійського університету, яка щойно відкрилась у Одесі. У цьому південному сонячному місті і провів значну частину життя В. П. Філатов. Тут відкрив нові сторінки науки, тут прийшли до нього загальне визнання і популярність.

Він завжди залишався вірним Одесі, хоч його запрошували працювати до інститутів інших міст. Після переїзду до Одеси Володимир Петрович став асистентом клініки, в 1908 році захистив дисертацію і одержав науковий ступінь доктора медицини. В 1911 професор С.С.Головін переїхав до Москви, а молодий професор В.П.Філатов став завідувати кафедрою і клінікою очних хвороб Новоросійського університету в Одесі.

Розквіт його наукової діяльності почався тільки після Жовтневої революції 1917-го року.

В. П. Філатов був новатором у науці, він не боявся ламати старі традиції, загальновизнані погляди і положення. Талановитий і цілеспрямований, він блискуче розв'язав ряд актуальних проблем, що до цього вважались нерозв'язними.

Такі його наукові відкриття, як метод пластики з круглим (філатовським) стеблом і новий оригінальний метод неспецифічної терапії — тканинна терапія, вийшли далеко за межі офтальмології і є вагомим внеском у хірургію й інші галузі медицини, а також у загальнобіологічну науку. Величезне значення мали його праці в царині пересадження рогівки.

НДІ очних хвороб і тканинної терапії
імені В. П. Філатова АМН України

На початку 30-х років праці Володимира Петровича з пересадження рогової оболонки, а також з інших проблем були вже широко відомі і в 1936 році для розвитку його наукових досліджень Радянський уряд створив у Одесі Науково-дослідний експериментальний інститут офтальмології, що тепер має назву Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова.

Організація інституту відкрила великі можливості для досліджень, і до останнього дня свого життя Володимир Петрович очолював цей інститут і керував роботою своїх учнів.

Будівництво інституту завершилось у 1939 році. Новий гарний головний корпус і інші споруди височіли на високому, скелястому березі моря, в курортній зоні міста. Розпочалось бурхливе життя інституту. Сотні листів від хворих з більмами, від тих, хто увесь час чув тільки слова, які позбавляли всякої надії,— «нічого не можна зробити», безперервним потоком текли до інституту. І не тільки пересадкою рогової оболонки, а й проблемою лікування глаукоми, трахоми, тканинною терапією займались Володимир Петрович та його учні.

Але це тривало не довго. Все обірвалось одного безхмарного дня, 22 червня 1941 року, коли почалась війна з фашистами. В інституті стало тихо і безлюдно.

Володимир Петрович з невеликою групою співробітників виїхав у Середню Азію, до Ташкента. Там було організовано спеціалізований очний госпіталь для поранених, і він став його головним консультантом.

Багато часу проводив Володимир Петрович в операційній госпіталю і на консультаціях. Іноді він їздив до очної клініки Ташкентського медичного інституту, якою завідував професор П. Ф. Архангельський. Володимир Петрович робив там деякі операції і провадив бесіди з молодими лікарями. Ці зустрічі були визначною подією для тих, хто там працював.

Жив Володимир Петрович на одній із тихих ташкентських вулиць, і адреса «Повітова, 19» добре знайома багатьом як ташкентським, так і евакуйованим лікарям.

У ці суворі дні війни в Ташкенті на базі очного госпіталю і Ташкентського інституту ветеринарії відновив свою роботу Одеський інститут офтальмології. Володимир Петрович інтенсивно працював там з невеликою групою співробітників. Вже наприкінці 1944 року В. П. Філатов був у Одесі.

Володимир Петрович був академіком двох академій — Академії медичних наук СРСР і Академії наук УРСР.

В. П. Філатов був не тільки вченим, а й видатним громадським діячем. Багато разів його обирали депутатом Одеської міської Ради і Верховної Ради УРСР. Як депутат він проводив велику роботу з виборцями і багатьом допомагав.

Невтомний борець за мир, він брав активну участь у конгресах, організованих на захист миру. І все, за що б не брався, він робив з ентузіазмом, інтересом і ніколи не був байдужим.

Уряд нашої країни високо цінував В. П. Філатова як вченого, лікаря і громадського діяча. В 1941 році за визначні успіхи в розробці проблеми пересадки рогової оболонки і тканинної терапії йому було присуджено Державну премію І ступеня. В 1950 році в день 75-річчя він одержав найвищу нагороду Радянського Союзу — звання Героя Соціалістичної Праці. В різний час Володимира Петровича було нагороджено чотирма орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни першого ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора й іншими орденами і медалями.

В.П. Філатов похований 

на 2-му Християнському кладовищі в Одесі

У 1951 році Академією наук СРСР за видатні досягнення в галузі біології і медицини йому було присуджено велику золоту медаль імені І. І. Мечникова.
Чудове життя прожив Володимир Петрович. Широка популярність прийшла до нього задовго до смерті. Йому вдалось досягти успіху в усіх основних починаннях. Запропоновані і розроблені ним нові методи лікування одержали загальне визнання і завоювали чільне місце як у вітчизняній, так і в зарубіжній медицині.

До 80 років він мав непогане здоров'я, гострий розум, був по-молодечому бадьорий, активний і прагнув до всього нового і прогресивного.Випадковість вкоротила його дні. Падіння, пошкодження ноги і пов'язані з цим ускладнення — цього було досить, щоб через два тижні його не стало. Володимир Петрович помер у 81 рік, 30 жовтня 1956 року.

Шлях вченого

Яскравий, гострий розум Володимира Петровича відчував кожний, кому доводилось спілкуватись з ним.

Можна з певністю сказати, що наукових відкритів і досягнень В. П. Філатова вистачило б на кількох вчених. Його роботи не втратили своєї значимості і актуальності і досі.

Першим відкриттям В.П.Філатова був метод пластики на круглому (філатовському) стеблі. Одним з перших, оскільки його дисертація — велика експериментально-теоретична робота про роль клітинних отруйних речовин в офтальмології — з позицій навіть сучасної імунології є значним внеском у науку.

В той час, коли Володимир Петрович почав працювати над своїм методом пластики, було відомо три основних принципи, три головних методи пластичної хірургії.

Ні один із існуючих тоді методів пластики не забезпечував надійного живлення пересадженому клаптю, тобто не гарантував добрих умов для його приживлення. Через це пластичні операції при великих тяжких пошкодженнях покривів тіла часто були малоуспішними. Метод пластики на круглому стеблі, запропонований В. П. Філатовим, позбавлений таких недоліків і завдяки цьому створені нові можливості для пластичної хірургії.

Над проблемою кератопластики В. П. Філатов працював з 1922 року і до кінця свого життя. Він займався не лише частковою наскрізною кератопластикою, але й питанням повної наскрізної і пошарової пересадки рогівки, а також вивчав можливості пересаджування переднього відділу ока. Це були не тільки пошуки оперативної техніки і конструювання інструментарію. Вчений вивчав життєдіяльність консервованої рогової оболонки, оскільки тоді ще не було відомо, чи можна її пересаджувати в пізніші строки після смерті донора. В експерименті він досліджував життєдіяльність висушеної та замороженої рогівки і вирішував інші теоретичні питання, пов'язані з її консервацією і трансплантацією. Володимир Петрович займався також гетеропластикою, тобто пересаджував тваринам рогову оболонку інших тварин, що належали до дуже далеких видів.

В. П. Філатов опублікував 90 робіт з проблеми кератопластики, а всього їх було 433; деякі з них перекладені німецькою, іспанською та іншими мовами. Завдяки його дослідженням, його енергії і наполегливості операція пересадки рогівки міцно увійшла в практику і її широко застосовують окулісти Радянського Союзу.

Роботи В. П. Філатова мали величезне значення для розвитку проблеми пересадки рогової оболонки і в зарубіжних країнах.

Йому було присвячене засідання на Світовому конгресі у Вашингтоні (1964 рік), на Міжнародній конференції з кератопластики в Лондоні (1967 рік), де автор цієї книжки робила доповідь про його життя і наукову діяльність, та на багатьох інших конгресах і з'їздах.

Останнім повідомленням Володимира Петровича, присвяченим кератопластиці, був його виступ на третьому з їзді офтальмологів УРСР в липні 1956 року за кілька місяців до смерті.

Він запропонував тоді обговорити питання про створення міжнародного товариства по боротьбі зі сліпотою від більм і про організацію масової лікувальної допомоги таким хворим шляхом пересадки рогової оболонки. Тоді ж Володимир Петрович сказав, що тепер він спокійний за майбутнє кератопластики, оскільки вона має багато прихильників і ентузіастів серед окулістів Радянського Союзу і перебуває в їхніх надійних руках.

Велику увагу, особливо в останні роки, В. П. Філатов приділяв проблемі короткозорості, зокрема, вивчав дію чинників загального значення на її розвиток, і відкрив у інституті диспансер для дітей з міопією. Він запропонував нові методи обстеження хворих і вивчав зв'язок між захворюваннями очей і всього організму. Це далеко не всі напрямки в роботі Володимира Петровича, про всіх їх просто неможливо розповісти.

В. П. Філатов заснував велику наукову школу і мав багато учнів і послідовників. Він умів захоплювати людей своїми ідеями, думками, і багато з тих, хто приїздив до інституту на курси або для ознайомлення з його роботою, повертались додому вже учнями Володимира Петровича. Вони починали працювати в тих же напрямках, розвиваючи його наукові ідеї.

І хоч пройшло вже немало років після смерті Володимира Петровича, він продовжує жити в праці тих, хто розвиває його думки, його ідеї.

Творчий шлях

В.П.Філатов володів чудовим даром слова. Про що б він не розповідав і хто б не були його слухачі, все одно центром уваги завжди і всюди був Володимир Петрович. Були у нього і улюблені заняття: він писав вірші, поеми, оповідання, мемуари і його великою пристрастю був живопис. Твори Володимира Петровича можна поділити на три групи:  вірші, проза і мемуари.

Писати вірші він почав з молодих років. Вони сповнені оптимізму, віри в те, що буде знайдено нові методи лікування, що навчаться повертати зір, здавалось би, безнадійно сліпим.

Чудову поему «Іссик-Куль» написав Володимир Петрович у період евакуації в Ташкенті. В основі її лежить легенда про це озеро. Вона надрукована повністю в збірнику під редакцією академіка Рубена Орбелі.

Частина віршів В. П. Філатова написана з великим гумором. Це велика поема про подорож до Вірменії, вірш «Чорна шаль» та інші.

Поема «Україні» присвячена УРСР, де він прожив понад 50 років. її В.П. Філатов читав під час свого виступу, коли відзначалось його 80-річчя.

Всі любили слухати його короткі оповідання. Володимир Петрович читав їх, коли в нього іноді збирались співробітники інституту чи лікарі-курсанти. Частина оповідань була «офтальмологічною» і в них описувались відчуття і переживання молодого офтальмолога. До таких належить оповідання «Склоподібне тіло», «Косоокість» і інші.

Дуже цікаві мемуари Володимира Петровича, де він згадує своє дитинство і юність, описує різні епізоди з родинної хроніки і розповідає про зустрічі з видатними вченими: Н. Ф. Філатовим — братом його батька, І.М.Сєченовим — старим приятелем родини Філатових, академіком О.І.Криловим — видатним кораблебудівником, що доводився троюрідним братом В. П. Філатову, визначним російським хіміком І. О. Каблуковим, президентом Академії наук УРСР О. О. Богомольцем, академіком М.Д.Стражеском і іншими.

Другою його пристрастю був живопис. Володимир Петрович часто казав, що якби він не був офтальмологом, то став би художником. Невідомо, що виграло б мистецтво від цієї заміни, але для офтальмології і медицини це була б величезна втрата.

Писав Володимир Петрович головним чином пейзажі і одержував надзвичайну насолоду від цього. Всі стіни кімнати були завішані його картинами. Він любив блакитні квіти іпомеї, насіння якої привіз з Ташкента і щороку висівав навесні в садку. Фільонки дверей були розмальовані блакитними квітами виткої іпомеї.

Де б він не був, всюди писав картини. Були в нього середньоазіатські і кавказькі пейзажі і чудові ліси та лісостеп Вінницької області, куди їздив відпочивати, і скелясті береги Бугу - неподалік від Одеси. Іноді він дарував окремі етюди або картини своїм учням.

Володимир Петрович дуже любив картини Миколи Реріха з їх синіми або бузковими тонами гірських пейзажів, а у самого Володимира Петровича манера письма була цілком реалістична.

Живописні та поетичні роботи В.П. Філатова

Вшанування пам'яті вченого

• На фронтоні будівлі НДІ очних хвороб і тканинної терапії імені академіка В.П. Філатова встановлено меморіальну дошку та погруддя перед головним корпусом інституту;
• В робочому кабінеті В.П. Філатова створений кабінет-музей його імені;
• У 1961 році Рада Міністрів СРСР заснувала Премію імені академіка В.П. Філатова «За кращу роботу з офтальмохірургії та пластичній хірургії»;
• У 1962 році було випущено поштову марку із зображенням академіка;
• На честь академіка Філатова названо астероїд № 5316, який відкрила Людмила Карачкіна 21 жовтня 1982 року у Кримській астрофізичній обсерваторії;
• У 2005 року Національний банк України випустив ювілейну монету, присвячену вченому;
• Ім’ям В.П. Філатова названі вулиці у Запоріжжі, Краматорську, Одесі, Мінську, Уфі, рідному селі та проспект в Ульяновську.

Труди вченого та книги про життя і творчий шлях В.П. Філатова в фондах бібліотеки

По сторінках періодичних видань

1. Про присвоєння званя Героя Соціалістичної Праці дійсному члену академії наук Укранської РСР і Академії медичних наук СРСР Філатову В.П. : [Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1950р.] // Рад. Україна. – 1950. – 16 черв.; Чорномор. комуна. – 16 черв.
2. Вручення Ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і молот» В.П.Філатову // Рад. Україна. – 1950. – 25 лип.
3. Важные даты в жизни и творчестве Владимира Петровича Филатова // Врачебное дело. – 1950. - № 9. – С. 781-783.
4. Кальфа С.   Творческий путь академика В.П.Филатова // Офтальмологический журнал. – 1955. - № 2. – С. 67-73.
5. Братусь В.   Новатор у наці : [до 80-річчя з дня народження В.П.Філатова] // Наука і життя. – 1955. - № 2. – С. 26-27.
6. В.П.Филатов. Некролог // Чорномор. комуна. – 1956. – 1 листоп.
7. Похорон В.П.Филатова // Чорномор. комуна. – 1956. – 3 листоп.
8. Пучковська Н.   Видатний вчений. 85-річчя з дня народження В.П.Філатова // Чорномор. комуна. – 1960. – 27 лют.
9. Ведменко О.   Осі людини : [спогади про В.П.Філатова] // Вітчизна. – 1960. - № 9. – С. 162-175: фотогр.
10. Наукова конференція пам’яті В.П.Філатова : [до 90-річчя з дня народження] // Чорномор. комуна. – 1965. – 9 черв.
11. Войно-Ясенецкий В.   Выдающийся деятель отечественной медицины В.П.Филатов : [к 90-летию со дня рождения] // Клинич. хирургия. – 1965. - № 12. – С. 69.
12. Ярмиш Г.   Академік Філатов: легенда і правда : [ставлення В.П.Філатова до релігії] // Людина і світ. – 1966. - № 2. – С. 11-22.
13. Ні, він не був релігійним! Академік Філатов: легенда і правда // Людина і світ. – 1966. - № 8. – С. 9-11.
14. Зленко Г.   Скальпель і перо : [про худож. і літературний хист В.П.Філатова] // Прапор. – 1966. - № 6. - С. 85-86.
15. Волкова Е.   Мекка для офтальмологів : [історія одного відкриття відомого вченого і лікаря УРСР, Героя Соц. Праці, академіка В.П.Філатова – операції пересадки рогівки та про Одес. наук.-дослід. ін.-т очних хвороб і тканинної терапії] // Наука і суспільство. – 1969. - № 3. – С. 32-36.
16. Дерев’янко Б.   «Оптиміст несусвітний» : [про В.П.Філатова] // Комсомольська іскра. – 1972. – 2 безер.; 4 берез.; 7 берез.; 8 берез.; 11 берез.
17. Дерев’янко Б.   Чим живе душа : [про видат. офтальмолога В.П.Філатова] // Прапор. – 1973. - № 2. – С. 12-21.
18. Гаврилова Л.   Бути корисним : [видатний медик-офтальмолог, акад.. В.П.Філатов про вибір професії] // Комсомольська іскра. – 1974. – 29 черв.
19. Ясень А.   Наш современиик – академик Филатов // Веч. Одесса. – 1975. – 27 февр.
20. Ярмиш Г.   Людина, яка створила чудо. 100 років з дня народження офтальмолога В.П.Філатова // Людина і світ. – 1975. - № 2. – С. 8-11.
21. Три листи академіка Філатова. З особистого архіву // Комс. іскра. – 1975. – 29 трав.
22. Пучковська Н.   Він дарував прозріння : [видат. рад. офтальмолог В.П.Філатов] // Чорномор. комуна. – 1975. – 26 лют.
23. Пучковская Н., Кашинцева Л.   Выдающийся ученый и врач : [к 100-летию со дня рождения акад. В.П.Филатова] // Знамя коммунизма. – 1975. – 26 февр.
24. Пам’яті видатного вченого : [наук. конференція, присвяч.. 100-річчю з дня народження акад.. В.П.Філатова] // Чорномор. комуна. – 1975. – 30 трав.
25. Турбин А.   Фотографии из семейного альбома : [из истории медицины. Семья и родственники В.П.Филатова] // Наука и жизнь. – 1976. - № 6. – С. 134-140.
26. Гопченко П.   Академік Філатов: грані щедрого таланту : [про роботу В.П.Філатова в Одесі та Одеському наук.-дослід. ін.-ті очних хвороб і тканин. терапії] // Людина і світ. – 1986. - № 4. – С. 31-35.
27. Проскуров В.   Академік Філатов : [шрихи до портрету] // Чорномор. комуна. – 1990. – 25 лют.
28. Фонд ім.В.Філатова : [презентація фонду в Одес. наук. – дослід. ін.-ті очних хвороб і тканин. терапії] // Дум. площа. – 1998. – 7 берез. – С. 1.
29. Бондарчук Т.   Увидеть свет : [В.П.Филатов] // Веч. Одесса. – 1991. – 12 янв.
30. Цомакион М.   «Жизнь духа – неизменна…» : [воспоминания о послед. днях жизни В.П.Филатова] // Слово. – 2000. – 25 февр. – С. 14: фот.
31. Стихи великого офтальмолога : [3 стихотворения В.П.Филатова] // Вестн. региона. – 2000. – 25 февр. – С. 6: фот.
32. Стародубцева Е.   «Живопись и поэзия входили каким-то фактом в мою научную работу» : [к 125-летию со дня рождения В.П.Филатова] // Одес. известия. – 2000. – 29 февр. – С. 3: фот.
33. «Продовжуємо  справу академіка Філатова…» : [до 125-річчя від дня народження видатного вченого і лікаря] // Чорномор. новини. – 2000. – 24 лют. – С. 3: фотогр.
34. Орбатова Т.   Обыкновенное чудо : [заслуга акад. В.П.Филатова] // Одес. вестн. – 2000. – 30 дек. – С. 6: фот.
35. Михайлевский А.   Подарите больному солнце : [28 февр. – 152 лет со дня рождения акад. В.П.Филатова] // Одес. вестн. – 2000. – 26 февр. – С. 11: фот.
36. Логай І.  Ні, не вічні темряви пута… : [розмова з директором ін.-ту очних хвороб і тканин. терапії ім..В.П.Філатова Іваном Михайловичем Логаєм] // Дум. площа. – 2000. – 25 лют. – С. 1, 5: фотогр.
37. Логай І.  Ні, не вічні темряви пута… : [розмова з директором ін.-ту очних хвороб і тканин. терапії ім..В.П.Філатова Іваном Михайловичем Логаєм] // Дум. площа. – 2000. – 25 лют. – С. 1, 5: фотогр.
38. Кохрихт Ф.   «Дорогой ученице на память о грозном учителе» : [к 125-летию акад. В.П.Филатова] // Слово. – 2000. – 25 февр. – С. 14: фот.
39. Дукова Д.   «Не все в жизни испорчено, остаются же в ней истинные чувства любви и дружбы искание истины и красота» : [к 125-летию со дня рождения В.П.Филатова] // Веч. Одесса. – 2000. – 26 февр. – С. 4: фот.
40. Авербух Л.   Дарующий свет : [125 лет со дня рождения В.П.Филатова] // Юг. – 2000. – 23 февр. – С. 3.
41. Объектив – вещь объективная : [воспоминание Е.Рудых об акад. В.П.Филатове] // Одес. вестн. – 2001. – 13 марта. – С. 6: фот.
42. Коваль В.   Многогранный талант Владимира Филатова // Одес. вестн. – 2003. – 18 нояб. – С. 5.
43. Коваль В.   Владимир Филатов – врач, художник, поэт // Одес. вестн. – 2004. – 4 февр. – С. 7: фот.
44. Скрипниченко З  Военные письма академика Филатова // Веч. Одесса. – 2005. – 9 июня. – С. 4.
45. Атанасова Н.   Мой Филатов: [В.П.Филатов; истор. справка] // ДНК – 2005. - № 1(10). – С. 68-69: фот.
46. Верник Я.   Він дарував сонце : [творч. портр. акад.. В.П.Філатова] // Дум. площа. – 2007. – 2 листоп. – С. 2: фот.
47. Верик И.   Главный доктор «клиники света» : [исполнилось 132 года со дня рождения выдающегося офтальмолога В.П.Филатова. Более полувека его деятельности связано с Одессой] // Одес. вестн. – 2007. – 3 марта. – С. 12: фот.
48. Звягинцев В.   Как «дети ночи» чуть не остались без солнца : [В.Филатов и Одесса] // Мир. – 2011. – 25 окт. – С. 12: фот.
49. Атанасова Н.   Мой Филатов : [биогр. очерк о В.П.Филатове] // Регион. вестн. – 2011. – 23 февр. – С. 3, 4: фот.
50. Атанасова Н.   Владимир Филатов: «Каждый человек должен видеть солнце» : [о науч. деятельности врача офтальмолога В.П.Филатова] // Одес. вестн. – 2011. – 5 марта. – С. 14: фото.

Документально-біографічний фільм "Володимир Філатов" проекту "Життя незвичайних людей"

Документальний фільм "Володимир Філатов" з циклу "Корифеї російської медицини"

ОУНБ готується до 140-річчя

Рік 2015.

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені Грушевського до свого 140-річчя щомісяця кожного першого вівторку о 12-й годині запрошує всіх стати гостями і учасниками краєзнавчих читань – зустрічей з письменниками і істориками, екскурсоводами і почесними громадянами міста – легендами нашого краю.

Творимо і зберігаємо історію міста і історію Бібліотеки разом!

Пропонуємо долучитись до бібліотечної акції «Моя історія і історія Бібліотеки – ювіляра». Есе кожного автора на цю тему ми оприлюднимо в ювілейний рік.

З повагою, оргкомітет.

АНОНС - Created with Haiku Deck, presentation software that inspires

Нові надходження літератури. Лютий 2015 року

Фонд відділу краєзнавчої літератури і бібліографії поповнився новою літературою!

4310-07

84 (4УКР=РУС)

С 50

Смирнов, Валерий Павлович Пятый угол. — Одесса, Полиграф, 2007. — 320 с.

Автор книги выступает в трех лицах: признанный мастер детективного жанра, классик литературы, посвященной искусству рыбной ловли, король сатиры и юмора. Его новая книга посвящена раскрытию старинных и современных тайн одесского двора, рядом с которыми имеют бледный вид интриги пресловутого мадридского двора. 

 347-14

84 (4УКР=РУС)

А 92

Атлас Д.   Старая Одесса, ее друзья и недруги. Очерки /Доротея Атлас. 2-е изд. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2014. - 207 с: ил.

2229-09

84 (4УКР=РУС)

И 41

Ивлев, Максим Николаевич.   Одесский диктатор. Документальная повесть. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2009. -160 с, ил.

Книга о белогвардейском генерал-майоре Алексее Николаевиче Гришине-Алмазове, сыгравшем видную и неоднозначную роль в Гражданской войне в Западной Сибири и Северном Причерноморье. На основе архивных материалов, воспоминаний  исследователей, впервые делается попытка воссоздать биографию этого незаурядного офицера, вошедшего в историю под именем «одесского диктатора».

1583-12

63.3(4УКР-4ОДЕ)

П 84

Прошлое и настоящее Одессы.   Прошлое и настоящее Одессы. Очерки -Одесса: Изд-во «Орtimum», 2012. - 232 с: ил.

Прошлое Одессы по-прежнему привлекает жителей и гостей нашего города. На этом интересе нередко спекулируют многочисленные «псевдоисторики», вторгающие в заблуждение читателей своими, далекими от истины, опусами. Поэтому издательство «Орtimum» продолжает публиковать труды выдающихся ученых, которые на основании фактов вели летопись Южной Пальмиры. 

 1575-12

63.3(4УКР-4ОДЕ)

Т 66

Третьяк А. И.   Рождение города. Очерки ранней истории Одессы. / Изд. 2-е, исправленное и дополненное/Александр Третьяк. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2012. -192 с: ил.

Известный одесский историк, кандидат политических наук, доцент Европейского университета А. И. Третьяк рассказывает о рождении Южной Пальмиры. Книга сочетает в себе строго выверенную информацию и увлекательное повествование.

 2540-11

63.3 (4УКР-4ОДЕ)

Н 57

Нетребский В.П., Шерстобитов В.В.   Аура одеських бульваров и площадей. Краеведческие прогулки. Очерки. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2011. – 185 с.: ил.

Авторы предлагают читателю прогуляться по бульварам и площадям исторической части Одессы, познакомиться с обстоятельствами их возникновения и преображения, адресами знаменитых людей и простых одесситов, окунувшись в ауру их жизни и сравнив прошлое и настоящее «жемчужины у моря».

 3189-10

63.3(4УКР-4ОДЕ)

Н 57

Нетребский В. П., Шерстобитов В. В. Аура одесских переулков. Краеведческие прогулки. Очерки. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2010. - 252 с, ил.

Сборник содержит очерки о многих переулках Одессы - их истории, архитектуре, владельцах домов и жителях, населявших здания в разное время. Известные исторические факты и найденные авторами архивные данные, переплетаясь с расхожими в свое время легендами и воспоминаниями старожилов, создают ауру жизни «Столицы Юга» на всем протяжении ее существования.

2541-11

63.3(4УКР-4ОДЕ)

Н 57

Нетребский В. П., Шерстобитов В. В.   Аура Молдаванки. Краеведческие прогулки. Очерки. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2011. - 372 с. ил.

Авторы предлагают читателю прогуляться по Молдаванке, познакомившись с обстоятельствами ее возникновения и преображения, адресами знаменитых людей и простых одесситов, окунувшись в ауру их жизни и сравнив прошлое и настоящее «Южной Пальмиры». 

1585-12

63.3(4УКР-4ОДЕ)

Н 57

Нетребский В.П., Шерстобитов В.В.    Аура одесской Пересыпи и Слободки – Романовки. Краеведческие прогулки. Очерки. – Одесса: Изд-во «Орtimum»,  2012. – 180 с.: ил.

Авторы предлагают читателю прогуляться по одесской Пересыпи и Слободке – Романовке, познакомиться с обстоятельствами их возникновения и преображения, адресами знаменитых людей и простых одесситов, окунувшись в ауру их жизни и сравнив прошлое и настоящее Южной Пальмиры.

1589-12

83.3(4УКР-4ОДЕ)6-8

Х 42

Хинрик, Я. П.   Миф Одессы. Очерки / Ян Паул Хинрик. - Одесса: Изд-во «Орtimum», 2012. - 197 с.

Бунин, Паустовский, Бабель, Ильф, Катаев и Олеша... Мы помним о них. Эта книга не только об Одессе, а о вкладе Одессы в современную русскую литературу.