Мільйони звичайних людей: до Дня пам’яті жертв політичних репресій

 

«Мільйони звичайних людей» - саме так називалася зустріч з одеситами, яку підготували й провели співробітники відділу краєзнавчої літератури та бібліографії та краєзнавець Ігор Комаровський, голова «Одеського Меморіалу», член Національної комісії з реабілітації при Українському інституті пам’яті, Голова Одеської ГО «Постраждалі від політичних репресій», завідувач «Музею історії політичних репресій 1917 – 1991 років». Слід зазначити, що це унікальний заклад: єдиний в країні музей подібного напрямку, який знаходиться не в держвласності, а котрим опікується громадськість.

Музей створено більше чверті століття тому, за цей період було проаналізовано колосальний об’єм матеріалу. Члени ГО та співробітники краєзнавчого відділу  ООУНБ ім. М. Грушевського буквально по крихті добували корисну інформацію про наших земляків, рідні й близькі котрих постраждали від радянських політичних репресій. Виявилося, що постраждало чимало одеситів та мешканців всієї Одещини. Наприклад, родина Балашових, доля котрих лишила глибокий слід в серці кожного, хто розшукував в старих документах бодай якийсь їхній слід.

 На зустрічі з містянами, серед яких були й представники молодіжного парламенту Одеси,  наші краєзнавці  показали и розповіли чимало цікавого. Завдяки сучасним технологіям та підходу до пошукової роботи, зібраний ними матеріал став ще вразливішим: старі фотографії, пожовклі листи з нерівними буквами, що написані вицвілими чорнилами. За кожним з них – людська доля, трагедія сім’ї, ба, навіть цілого покоління. Нажаль, справедливість було відновлено далеко не у кожному відомому випадку.

Захід не дарма називався «Мільйон звичайних людей». Одесити й жителі інших регіонів, що прийшли на зустріч з краєзнавцями, розповідали щемливі в своїй правдивості історії власних родин, родичів, які постраждали від політичних репресій в часи радянської влади. Деяких було реабілітовано, а добре ім’я інших і досі не відновлено.  Старші покоління через неспростовні закони природи відходять у вічність, все менше наших сучасників пам’ятає ті страшні часи. Навіть, якщо було репресовано батька чи брата, в сім’ях про це не розмовляли. Навіть знищували їх листи та фотографії, щоб не постраждала вся родина.

На жаль, ця тема не втрачає актуальності й зараз. Ігор Комаровський наголосив:

«Україна має створити свій погляд на власну історію та робити висновки, бо інакше все буде повторюватись. Як приклад зараз - окуповані території, звідти було депортовано багато цивільного населення, наші полонені знаходяться в імперських загарбників: повертаються методи 37-го року Для того, щоб ці трагічні історії більше не повторювалися, треба вивчати свою історію та аналізувати її.»

Тож, якщо в вашій родині колись розповідали про репресованих родичів, і ви хочете дізнатися про їх долю, обов’язково звертайтеся до тих, хто знає, як треба шукати те, що режим волів би приховати.