Письменники - ювіляри січня: 110 років від дня народження Івана Петровича Гайдаєнка; 105 років від дня народження Євгена Федоровича Бандуренка; 100 років від дня народження Івана Івановича Рядченка

 

Співробітники відділу краєзнавчої літератури і бібліографії підготували книжкову виставку «Письменники – ювіляри січня»: 110 років від дня народження Івана Петровича Гайдаєнка; 105 років від дня народження Євгена Федоровича Бандуренка; 100 років від дня народження Івана Івановича Рядченка

 

БАНДУРЕНКО Євген Федорович (справж. – Бондаренко; 23. 01. 1919, Київ – 16. 03. 1972, Одеса) – поет. Член СПУ (1946). Учасник 2-ї світової війни. 1937–41 навч. у Київ. університеті. 1946–54 очолював Одес. філію СПУ, редагував альманах «Літературна Одеса». Друкуватися почав від 1940. Поезії Б. властиві елегійність і медитативність, поєднання публіцистич. гостроти з народнопісенним ліризмом, доброзичливого гумору з сарказмом.

 

Моя сторона

Заграви домен «Азовсталі»,

Донбасу зоряні вогні,

І чорноморські сині далі,

І гір вершини осяйні

Дніпро, запряжений в турбіни,

І зачарована Десна,-

Це все Україна, це все Україна,

Кохана моя сторона!

Из Кн.: Бандуренко Є. Весела осінь. – Одеса: Маяк,1971.  – С. 8.

 

Основні твори:

Мечі і струни. О., 1945; Дружба. О., 1948; Щасливого плавання. О., 1951; Розливсь Дніпро. О., 1952; Південна сторона. К., 1953; На чисту воду. О., 1955; За хвіст та на сонце. К., 1955; Будьмо знайомі. О., 1957; Веселка. К., 1957; Одним миром мазані. К., 1959; Кому смішки, а кому на горішки. О., 1961; Взяв би я бандуру. К., 1962; Гомін моря. О., 1963; Сміхом колючим. К., 1963; Чесне гумористичне. О., 1966; Поезії. К., 1967; Струни і стріли. К., 1969; Весела осінь. О., 1971; Бальзам і сіль. О., 1972; Вибране. К., 1977; Дітям на гостинець. К., 1978.

 

 

ГАЙДАЕНКО Іван Петрович народився 7 січня 1914 року в с. Семиозерне Троїцького району Кустанайської обл. (Казахстан), в сім'ї лісоруба. Закінчив Одеське морехідие училище (1932). Тривалий час плавав на кораблях далекого плавання.

Під час громадянської війни в Іспанії, разом з іншими членами екіпажу теплохода "Комсомол", потрапив (1936) у фашистський полон. Був учасником Другої світової війни.

Протягом багатьох років очолював Одеську письменницьку організацію та Обласний комітет захисту миру. Відзначений урядовими нагородами. Писав російською та українською мовами.

Автор книжок повістей, оповідань, нарисів "Н коричневом плену" (1942), "За Босфором" (1948), "Остров бурь" (1949), "Зарубежные встречи" (1950), "О гех, кто в море", "Два берега" (1952), "Санта-Мария" (1967), " Олины горят" (1975), "Канита ны, капитаны" (1976), п’єс: "Капитаны, капитаны" (у співав-торстві), "Последний сигнал", "Ночные бабочки" та інших.

 

РЯДЧЕНКО Іван Іванович  народився 25 січня 1924 р. в Одесі, в сім'ї моряка. Учасник Другої світової війни. Освіту здобував у Львівському університеті. Тривалий час співробітничав з газетами, плавав першим помічником капітана на суднах Чорноморського флоту, працював головним редактором Одеської кіностудії. Упродовж багатьох років очолював Одеську письменницьку організацію.

Мав урядові нагороди. Писав російською мовою. Автор поетичних збірок: "Знамя над ратушей" (1949), "Дороги мира" (1950), "Штормовые будни" (1951), "Наперекор войне" (1952), "Стихи" (1953), "Первая любовь" (1955), "Высокая должность", "Навстречу штормам" (1956), "Наследники победы'', "Пока па свете есть война" (1958), "Поэмы", "Тепло твоей руки” (I960), "Обещанная звезда" (1961), "Тревоги сердца моего", "Город кра сивых" (1962), а також книжок "Улицы впадают в океан", "Лирика странствий", "Когда уходят корабли", "Любовь величина земная", "Шаги", "Отзвуки океана", "Винные погреба", "Все боли века", "Назначаю свидание", "Ветер в парусах", "Суровая вахта", "Влюбленный ветер", "Отражение", "Время винограда", "Капля меда", "Взмах крыла", "Свержение громов" та ін.

Його перу належать повісті та романи "Приглашение в ад", "Пир сумасшедших", "Одна на всех", "Ступеньками шаткого трапа", сценарії фільмів "Координаты неизвестны", "Если есть паруса", "Слово про Украину".

 

Не спите !

Не спите !

Не спите !

Буди равнодушных, тревога!

Как ни было б трудно и тяжко,

Докажем, что в вечности правы

Не бомбы,

А солнце и травы,

Не взрывы,

А просто ромашка!

Из кн.: Рядченко И. И. Тревоги сердца моего. – К. : Держ. вид-во художньої літератури, 1962. – С.15.

 

Підготувала К.Г. Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії