Слідкуйте за новими надходженнями літератури до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії в рубриці "Що читати про край"

середа, 12 січня 2022 р.

Письменники-ювіляри січня 2022 року

 

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлена книжкова виставка "Письменники – ювіляри січня": 105 років від дня народження Анастасії Антонівни Зорич; 125 років від дня народження Валентина Петровича Катаєва; 75 років від дня народження Миколи Михайловича Суховецького.





КАТАЄВ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ

(1897-1986)

Народився 28 січня 1897 року в Одесі в сім’ї вчителя гімназії.

Відомий письменник, драматург, сценарист, поет, дитячий письменник, журналіст, письменник наукової фантастики, редактор, військовий кореспондент, один з головних творців літературного образу Одеси.

В 1922 році Катаєв покидає Одесу, щоб назавжди оселитися в Москві. В складних 1950-х стає першим редактором журналу «Юность», без якого неможливо уявити собі покоління шестидесятників. Не часто приїжджав В. Катаєв у рідне місто, усього кілька візитів в післявоєнний час і останній - в квітні 1974 року - тридцятиріччя визволення Одеси. Але образ Одеси жив в його творчості. Твори останніх років літературна історія міста: тетралогія «Волны Черного моря», «Разбитая жизнь, или Волшебный рог Оберона», «Юношеский роман», «Трава забвенья», «Кладбище в Скулянах», «Святой колодец», «Алазный мой венец», «Уже написан Вертер» та інші, закінчуючи останнім твором - «Сухой лиман».

Помер 12 квітня 1986 року у Москві.


ЗОРИЧ АНАСТАСІЯ АНТОНІВНА

Народилася 4 січня 1917 року в м. Одесі в сім’ї моряка. Працювала в газетах, видавництвах, радіокомітеті. Закінчила філологічний факультет Одеського університету (1957) та Літературний інститут ім. О.М. Горького (1961). Нагороджена медалями, Почесною Грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Авторка нарису «Боцман морского судна» (1951); п’єс «Роковая ошибка» (1953), «Поезда проходят мимо» (у співавторстві, 1956); повістей «Ради жизни» (1953), «Илийка» (1954), «Не смолкает прибой» (1958), «Надзвичайні пригоди маленького Кікікао» (для дітей, 1969), «За пеленой тумана» (1970), «Живая вода» (1985); збірок оповідань «Созвездие Ориона» (1963), «Проснутся птицы» (1969), «Утренняя прогулка» (1974); романів «Капитан дальнего плавания» (1957), «Верю тебе, Фарид» (1965), «Войди другом в мой дом» (1969), «Не только попутный ветер...» (1971), «Встречи... Разлуки...» (1972), «И остается доброта», «Красный мрамор» (1978), «Горький плод померанца» (1979), «Как их назвать?» (1981).

Померла в березні 2000 року.


СУХОВЕЦЬКИЙ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

Український письменник - прозаїк, поет, критик, есеїст.

Народився 15 січня 1947 року в с. Писарівці Волочиського району Хмельницької області в селянській сім’ї.

Закінчив філологічний факультет Одеського університету. Працював журналістом в Одеському республіканському видавництві «Маяк». Автор прозових збірок «Три кілометри від станції» (1977), «Хоро» (1981), «З коханих рук» (1985), «Кімната для ігор» (1989); книги поезій «Зустрічі нашої світло» (2001). Член Національної спілки письменників України (1979), член Національної спілки журналістів України.

Отримав літературну премію імені Івана Корсака за трилогію про Кирило-Мефодіївське братство. Нагородження відбулося 15 вересня 2019 року.


Немає коментарів:

Дописати коментар

. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...