Одеській пантомімі – 60

 

«PRO пантоміму: одеську і не тільки». Саме так називається нова книга відомого одеського журналіста Олександра Галяса, яку він презентував 5 серпня 2026 року у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії. Власне, це взагалі перша спроба окреслити історію становлення та розвитку мистецтва пластики в «Південній Пальмірі».

Ця книга – про унікальне в своєму роді явище – Одеський клуб любителів пантоміми. Про людей, які розповідали історії, зрозумілі кожному. Без слів, лише за допомогою власного тіла та, безумовно, нашого рідного міста, яке своїм морським повітрям дуже надихало. Розпочавшись з самодіяльності, одеська пантоміма досягла  дуже високого професійного рівня, про що свідчать успіхи театру «Маски-шоу» та популярність  міжнародного фестивалю «Комедіада».

Книга «PRO пантоміму: одеську і не тільки» - результат довгої, копіткої праці: як розповів сам Олександр Галяс, приблизно з середини 1970-х він був безпосередньо причетним до  багатьох подій, які відбувалися  в мистецтві  пластики і жесту не лише в Одесі,  але  й загалом  в Україні та навіть за її межами. Чимало найвідоміших  майстрів цього жанру стали героями його численних інтерв’ю та нарисів.  Серед них – В’ячеслав Полунін, Георгій Делієв, Борис Барський, Гедрюс Мацкявічюс, Аміран Шалікашвілі та багато інших.

Тож, в своїй новій книзі автор ділиться спогадами, наводить численні тексти публікацій на цю тему. Тому навіть час її виходу було обрано не випадково: автор присвятив її 60-річному ювілею з моменту заснування в Одесі першої пантомімічної студії.

А для того, щоб видання, присвячене такому динамічному жанру, не перетворилося в нудний трактат, воно щедро ілюстроване оригінальними світлинами, переважна більшість котрих друкується вперше.

Відгук на лекцію історика-медієвіста Олега Лугового «Одеські старорежимні підприємці. Відомі, маловідомі та геть невідомі»

 

Катерина Черненко, завідувачка відділу краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки, вчора відвідала лекцію відомого одеського історика-медієвіста Олега Лугового «Одеські старорежимні підприємці. Відомі, маловідомі та геть невідомі».

Лекція, присвячена старорежимним підприємцям Одеси, стала цікавою нагодою поглянути на підприємницьке життя міста через долі як відомих, так і майже забутих людей. Особливо цінним було використання архівних документів, які дозволили побачити історію не лише через загальні факти, а й через живі свідчення епохи.

Під час зустрічі розглядалися особливості одеського купецтва, його соціальний статус, правове становище та місце в міському житті. Було показано, що купці різних гільдій мали неоднакові права, сплачували різні податки та навіть підлягали різним судовим інстанціям. Окрему увагу приділили відмінностям між купцями першої та другої гільдій, а також тому, як підприємницька діяльність могла стати шляхом до здобуття дворянського статусу.

Серед найцікавіших прикладів були матеріали про купця Котляревського, який торгував мануфактурою та співпрацював із єврейськими й караїмськими партнерами. Його особистий щоденник став яскравим свідченням повсякденного життя підприємця. У записах він фіксував причини вдалих і невдалих торгових днів, зокрема згадував, що торгівля могла залежати навіть від релігійних свят його клієнтів.

Лекція також розширила звичне уявлення про підприємництво. Було показано, що до цієї сфери можна віднести не лише купців і фабрикантів, а й архітекторів, інженерів, скульпторів, лікарів із приватною практикою, директорів театрів та домовласників. Саме домовласники часто володіли значними земельними ділянками та нерухомістю, що приносила суттєві прибутки.

Цікавими були приклади сімейного характеру бізнесу в Одесі. Старші діти нерідко продовжували справу батьків, тоді як молодші обирали інші професійні шляхи. Також згадувалися підприємницькі династії та окремі постаті, серед яких інженер Гаріс - автор важливих інфраструктурних проєктів, пов'язаних із портом, мостами та зерновою торгівлею, а також родини Кац і Мюллерів, діяльність яких залишила помітний слід у господарському житті міста.

Окремий інтерес викликали статистичні дані та довідкові матеріали, що дозволили оцінити масштаби одеського підприємництва. Лекція продемонструвала, наскільки різноманітним був світ підприємців старої Одеси та яку важливу роль вони відігравали в економічному й суспільному розвитку міста.

Зустріч в Jewish Museum of Odessa «Megdal-Shorashim» / Eврейський музей Одеси залишила дуже позитивне враження завдяки великій кількості маловідомих фактів, архівних знахідок і прикладів, які допомагають краще зрозуміти повсякденне життя та ділову культуру старої Одеси. Детальніше читайте про підприємців на сайті: odesadekoolonization.org

Пересип. Діти війни

  

31 січня 2026 року, попри засніжений холодний день і вулиці, вкриті товстим прошарком льоду, у бібліотеці зібралися учасники читацького клубу «Краєзнавча варта Одещини» — люди, яких об’єднує щира любов до Одеси та її історії.

Сюди приходять не заради формальностей, а заради живої розмови про місто: його вулиці й дворики, людей і долі, відомі події й маловідомі сторінки минулого. Кожна зустріч клубу — це ще одна спроба уважно й дбайливо перечитати історію Одеси, відчути її глибину та зв’язок поколінь.

Навіть негода не стала перешкодою для тих, хто прагне зберігати пам’ять про рідне місто, відкривати нові краєзнавчі сюжети й ділитися власною любов’ю до Одеси з однодумцями.

Пересип у 1941–1944 роках – промислове серце Одеси, яке пройшло крізь оборону, окупацію, підпільний опір і визволення.

Цю історію ми почули через долі трьох одеситок — дітей війни: Мілки Журавльової з вулиці Отамана Головатого, Людмили, виховательки дитячого садка, та Таїсії Токарченко.

Підпільна боротьба, виснажлива праця на підприємствах, навчання в умовах війни, останні масові розстріли напередодні визволення у квітні 1944 року — Пересип став свідком жорстоких подій окупації та трагедії Голокосту.

Доповідачка Марта Ніяка провела болісну паралель із сьогоденням: війна — слова жіночого роду, але жінка є початком життя, тоді як війна — його заперечення й кінець.

Ми пам’ятаємо жінок, які вистояли: працювали й навчалися, тримали на собі економіку міста й навіть у найтемніші часи знаходили сили будувати своє тихе, людяне жіноче щастя.

Історія Південної України очима А.О. Скальковського

20 січня 2026 року відбулася значуща подія – перша зустріч читацького клубу «Краєзнавча варта Одещини». 

Вона пройшла у форматі змістовної та жвавої лекції, присвяченої постаті Аполлона Олександровича Скальковського. 

Непомітно промайнув час зустрічі з кандидаткою історичних наук, доценткою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Людмилою Володимирівною Новіковою. Присутні ніби занурилися в атмосферу ХІХ століття, відкриваючи для себе складний і багатогранний історичний контекст епохи. Під час обговорення йшлося про Скальковського не лише як краєзнавця, а й як дослідника локальної історії Півдня України – Степової України. Учасники дискутували про поєднання «місцевого патріотизму» та «імперських окулярів» у його працях, його бачення історії Одеси й запорозького козацтва, а також про участь історика в діяльності наукових товариств і тогочасних інтелектуальних дискусіях. 

Щиро дякуємо всім учасникам за цікаві запитання й активне обговорення життя та творчості Аполлона Скальковського, а також його вагомого внеску в розвиток історії, статистики, архівознавства й краєзнавства.