31 січня 2026 року, попри засніжений холодний день і вулиці, вкриті товстим прошарком льоду, у бібліотеці зібралися учасники читацького клубу «Краєзнавча варта Одещини» — люди, яких об’єднує щира любов до Одеси та її історії.
Сюди приходять не заради формальностей, а заради живої
розмови про місто: його вулиці й дворики, людей і долі, відомі події й
маловідомі сторінки минулого. Кожна зустріч клубу — це ще одна спроба уважно й
дбайливо перечитати історію Одеси, відчути її глибину та зв’язок поколінь.
Навіть негода не стала перешкодою для тих, хто прагне
зберігати пам’ять про рідне місто, відкривати нові краєзнавчі сюжети й ділитися
власною любов’ю до Одеси з однодумцями.
Пересип у 1941–1944 роках – промислове серце Одеси, яке пройшло крізь оборону, окупацію, підпільний опір і визволення.
Цю історію ми почули через долі трьох одеситок — дітей війни: Мілки Журавльової з вулиці Отамана Головатого, Людмили, виховательки дитячого садка, та Таїсії Токарченко.
Підпільна боротьба, виснажлива праця на підприємствах,
навчання в умовах війни, останні масові розстріли напередодні визволення у
квітні 1944 року — Пересип став свідком жорстоких подій окупації та трагедії
Голокосту.
Доповідачка Марта Ніяка провела болісну паралель із
сьогоденням: війна — слова жіночого роду, але жінка є початком життя, тоді як
війна — його заперечення й кінець.
Ми пам’ятаємо жінок, які вистояли: працювали й навчалися,
тримали на собі економіку міста й навіть у найтемніші часи знаходили сили
будувати своє тихе, людяне жіноче щастя.
