13 (25) листопада 1810 р. у Москві народився Микола Пирогов, який був 13-ю дитиною в сім’ї.
Малий Микола з дитинства грав у лікаря. З шести років
почалося домашнє навчання.
У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону
педагога В.С. Кряжева. У 14 років став студентом Московського медичного
університету, через два роки одержав диплом, у 22 роки захистив докторську
дисертацію, був професором Дерптського університету. У 31 рік Микола Іванович
одержав місце ректора Інституту практичної анатомії у Петербурзькій
медико-хірургічній академії.
У 1842 р. Микола Іванович одружився з 21-річною Катериною
Березіною. Вона була, за висловом Пирогова, "справжнім ангелом",
подарувала чоловікові двох синів - Миколу та Володимира. Через три роки шлюбу
Катерина померла через 20 днів після пологів від запалення мозку.
Професор обожнював синів і дуже боявся, що мачуха не
зможе їх полюбити. Якось на рауті у генеральші Козен Пирогов зустрів 19-річну
баронесу Олександру фон Бістром, прихильницю його публікацій. Добра і скромна
дівчина полонила Пирогова. Коли ж вона зіграла романс Шуберта, професор не
сумнівався, що це вона. Через 4 місяці вони обвінчалися. Олександра дуже кохала
чоловіка, Микола та Володимир Пирогови звали її мамою. Своїх дітей у неї не
було. Олександра була завжди поруч із чоловіком: асистувала при операціях; у
житті була практичною: завжди складала гроші для чоловіка та дітей.
Пирогов чотири рази одержував Демидівську премію: у 1841
році - половинну, а у 1844, 1851, 1860 - повні, а престижна премія Павла
Демидова становила 5 000 карб, асигнаціями або 1 428 карб, сріблом.
Маючи світову славу, достаток, юну дружину, Микола
Іванович 1854 року поїхав у Севастополь на Кримську війну. Там він створив
перший у світі інститут сестер милосердя, вперше запровадив гіпсову пов’язку, а
розроблені ним методи оперування в умовах бойових дій лягли в основу
військово-польової хірургії.
Після війни Пирогов звільнився з військової медичної
служби. У 1856 р. світоч медицини опублікував статтю "Питання життя",
у якій нещадно критикував тогочасне виховання й освіту. У вересні того ж року
Миколу Івановича призначили попечителем навчального округу Одеси, де він
активно сприяв відкриттю університету.
І де б не був Пирогов, він проводив безплатну хірургічну
діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі.
Наступні три роки вчений опікувався Київським навчальним
округом. Пирогов видав правила, які регламентували провини учнів, правила їх
виключення з навчальних закладів. І у Києві, де майже всі учні скуштували
різок, сталося нечуване: за свідоцтвом професора Бунге, з 1859 до 1861 року
тільки одного учня було покарано.
11 жовтня 1859 року у Києві за допомогою Миколи Івановича
було відкрито першу в царській Росії недільну школу для дорослих. Не раз
повторюючи фразу: "Ми всі знаємо, що треба шанувати старість, але не всі
знають, що і молодість потрібно поважати," - Пирогов домігся організації в
Київському університеті перших кас для надання матеріальної допомоги студентам.
Зрештою, Микола Іванович став першим ученим-медиком, якого студенти обрали
почесним членом Київського університету.
Переїхавши до Вінниці, побудував у Вишні симпатичний
будинок, аптеку, лікарню та сад екзотичних рослин, які вчений садив сам.
Пирогов жив за чітким розпорядком: прокидався на
світанку, робив довгу пішу прогулянку. Чай, робота в саду, у стайні чи
птахівниці. Сніданок - одна страва та міцна кава. Далі оглядь хворих, прийом
пацієнтів. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович
двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків
безкоштовно. Після операції він завжди ховав руки в кишені, щоб йому не
надумали платити.
Останні роки у Пирогова на слизовій оболонці твердого
піднебіння утворилася незагойна рана. Хірург поставив собі діагноз: "ні
Скліфосовський, Валь і Грубе, ні Більрот не розпізнали в мене ракову виразку
слизової оболонки рота".
23 листопада 1881 р., коли вже стемніло, попросив винести
себе на веранду, дивився на улюблену свою липову алею. Була 20 година 25 хвилин...
