Князик Олександр Веніамінович –
скульптор, народився в м. Дніпропетровську 31 серпня 1932 року. Закінчив
Дніпропетровське художнє училище, а потім Київський художній інститут. З 1960
р. живе і працює в Одесі, учасник численних художніх виставок в нашій країні і
за кордоном. Багато його робіт знаходяться в музеях та приватних колекціях.
«Скульптура - спосіб поділитися з
глядачем різноманітністю пластичних форм. Також мені по життю пощастило в тому,
що я опинився в Одесі. Моя дружина - одеситка. І ось вона переконала мене
переїхати. Тут я зрозумів, що Одеса - це середовище для художників, тому що
художник може жити і творити тільки у відповідному середовищі. Одеса - місто
людей, що займаються мистецтвом», - поділився Олександр Князик.
Член Національної спілки художників
України з 1962 року, в 1985 році отримав звання Заслуженого художника України.
У 1990 році композиція скульптора «Оновлення» удостоїлася золотої медалі на 9-й
міжнародному бієналє в м. Равенна, Італія.
Автор численних монументальних робіт
в нашому місті. Серед них - пам'ятники Володимиру Висоцькому, Максиму Горькому,
Борису Дерев'янко, Йосипу Дерибасу, Адаму Міцкевичу, Григорію Маразлі;
меморіальні дошки Ісааку Бабелю, Іллі Ільфу; скульптури: «Дівчина на дельфіні»,
«Спартак» і ін. Роботи скульптора знаходяться в колекціях Національного
художнього музею (м. Київ), Одеського та Дніпровського художніх музеїв,
Одеського літературного музею, Музею Данте (м. Равенна, Італія).
Найбільш яскраві роки творчості
Олександра Князика пройшли в Одесі. Скульптор впевнений, що Одеса - місто
творчих професій і найбільш сприятливе середовище для художників.
"Одеса - це середовище для
художника, тому що художник може жити тільки в хорошому середовищі. А що
стосується пам'яток, які я зробив в місті - ну це моя особисте прагнення",
- говорить Князик.
Все своє життя Олександр Князик
пізнає світ. Адже саме враження і емоції від побаченого або прочитаного нерідко
лягають в основу багатьох скульптурних творів автора. Більшу частину
скульптурних персонажів Олександр Князик створив в Одесі.
 |
| О. Князик за роботою |
Захоплення монументальною скульптурою
Олександр Князик називає особистим прагненням.
«У мене завжди був великий інтерес до
монументальних речей, які б стояли на площі, і про щось розповідали перехожим.
Я не вважаю, що художник повинен займатися чистою естетикою. Естетика
необхідна, але в тих випадках, коли вона несе в собі додатковий підтекст і
сенс. Створюючи пам'ятники, я міг передати своє ставлення до тих чи інших подій
і людям», - каже художник.
За словами
Олександра Князика, завдяки створенню скульптур нерідко вдається знайти і
окреслити свій власний стиль в мистецтві. Важливо творити на одному диханні,
спонтанно. Будь-які труднощі, на думку скульптора, не повинні бути видні
глядачеві. Глядач повинен перейнятися результатом.
«Я багато чого
побачив на своєму віку, але є речі, які я роблю для себе і свого особистого
сприйняття. Це можуть бути досить зворушливі і емоційні речі. І те, що я
показав сьогодні, - це мій світ. Я живу в цьому світі. Він для мене дорогий
тим, що я його вигадав»,- підкреслив Олександр Князик.
У роботах
Олександра Князика переплітаються антична, релігійна і філософська тематики.
При цьому персонажі відображають собою гру, гру уяви і в той же час гру
умовностей. Головне, на думку Олександра Князика, що не талант до живопису, а
прагнення реалізувати задумане.
Ім'я Олександра
Князика відомо, напевно, кожному одеситу. 85-річний скульптор - автор численних
пам'ятників і пам'ятних дощок в Одесі.
Перевагою робіт
Князика є і той факт, що він виконує свої твори з якоюсь самоіронією, граючи.
«Мені здається, що
мистецтво - це гра. Гра уяви, гра в умовність. Всі знають, що плоских людей,
зображених на полотні не буває, як не буває і людей величезного зросту, таких
як пам'ятники на площах, проте це нікого не дивує, тому що ми всі як би
домовилися про те, що цей обман цілком прийнятний, і художник виступає тут як
ілюзіоніст, фокусник», - пояснює свою концепцію і бачення процесу мистецтва
Олександр Князик.
