Враги назвали нас:
Черная туча!
Друзья называли нас:
Гвардия флота!
А мы назывались скромнее и лучше,
Точнее и проще:
Морская пехота!
Г.А.Карев
|
На фото: Карєв Г.А.
(1914-1992) |
Карєв Григорій Андрійович народився 14 лютого 1914 р. в с. Бежбайрака
Новоукраїнського району на Кіровоградщині в сім’ї наймита. Був кореспондентом
обласної української газети «Ленінський шлях» у Воронежі, учителем, секретарем
райради, інструктором Курського облвиконкому.
З 1936 р. до 1961 р. служив у лавах
Військово-Морських Сил. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив
Військово-політичну академію ім. В.І.Леніна (1954). Нагороджений орденами
Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ст., Червоної Зірки (двома),
медалями, Почесною грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Пише російською мовою. Автор збірок віршів «Вымпел» (1945), «Соленый ветер»
(1981); книжок нарисів «В гостях у финнов», «Алексей Лобченко-герой» (1959),
«Одесса – город-герой» (1979); збірок оповідань «На океанской волне» (1962),
«Тайфун» (1963), «Одетые в бушлаты» (1964), «Мандат капитан-лейтенанта Юникова» (1978), «Шли мальчишки в
огонь» (1982); повістей «В морской пучине» (1961), «Экипаж «Бедового» (1962), «Синее безмолвие» (1963), «Твой сын,
Одесса» (1969); романів «Пылающий берег» (1966), «Хлеб мой, моя вода» (1974), «Зеленые орехи» (1985).
Член СП СРСР з 1964 р.
Помер 5 листопада 1992 р.
Творчість письменника
Карев Г.А. Шли мальчишки в огонь...: Очерки. – О.:
Маяк, 1982. – 214 с.
Герои
документально-художественных очерков – мальчишки начала сороковых, которые на
пороге юности шагнули в огонь Великой Отечественной, вместе со взрослыми
мужественно сражались с врагом на подступах к Одессе, помогали подпольщикам и
партизанам, принимали участие в освобождении города.
Карев, Г.А. Зеленые орехи: Роман. – О.: Маяк, 1985. –
207 с.
В романе рассказывается о том,
как ветераны войны и труда – люди сложных и драматических судеб – передают свой
жизненный опыт молодежи, которая достойно продолжает дело отцов.
Карев, Г.А. Хлеб мой, моя вода: Повесть и роман. – О.:
Маяк, 1974. – 366 с.
На берегу Черного моря, где в
годы Великой Отечественной войны велись бои с фашистскими захватчиками,
действовал героический краснофлотский десант, рождается морской порт. О его
строителях, которые берегут славу отцов, трудом умножают традиции старших
поколений, и рассказывается в заглавном романе.
Карев, Г.А. Мандат капитан-лейтенанта Юникова: Повести и
рассказы. – О.: Маяк, 1978. – 224 с.
Основу книги составляют повести и
рассказы, возвеличивающие боевые подвиги советских моряков в годы Великой
Отечественной войны, их ратный труд в мирное время.
Статті з періодичних видань
- Галинский, Н. Встреча с Григорием Каревым: [творч. портр.
одес. писателя Г.А.Карева] // Светлый дом. – 2009. – 27 июня. – С.1: фото.
- Романов, Г. Летописец народного подвига: [воспоминания о
писателе Г.Кареве к 90-летию со дня рождения] // Одес. вестн. – 2004. – 28
февр. – С. 3.
- Янчук, Б. Таємниця старої
фотографії: [Григорію Карєву
- 90] // Дум. площа. – 2004.
– 13 лют. – С. 1, 3.
- Г. Карев: [Некролог] // Юг. –
1992. – 5 нояб.; Веч. Одесса. – 1992. – 6 нояб.
- Полищук, Н. Размышление о подвиге: [одес. писатель
Г.А.Карев] // Веч. Одесса. – 1977. – 19 июня.
- Главацкий, Г. Писатель: [о делегате гор. парт. конф.,
писателе Г.А.Кареве] // Веч.Одесса. – 1975. – 20 дек.
- Вязовский, Г. Писатель-воин. К 60-летию Г.Карева // Знамя
коммунизма. – 1974. – 13 февр.
- Недзвідський, А. Співець мужності: [одес. письменнику Г.Карєву – 60 років] // Чорномор. комуна. – 1974. – 13 лют.
- Море, що завжди з нами: [інтерв’ю з одес. письмен. Г.А.Карєвим, якому виповнилося 60 років] // Комсомольсська іскра. – 1974. – 14 лют.
- Левченко, М. Григорій Карєв і його
книги // Чорноморська комуна. – 1964. – 13 лют.
- Селютіна, Л. Книги про рицарів
моря: [творчість Г.Карєва] // Прапор Комунізму. – 1964. – 18 лют.