Слідкуйте за новими надходженнями літератури до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії в рубриці "Що читати про край"

пʼятниця, 18 грудня 2020 р.

Бібліотека: роки і люди. Вип. 3 : 2010-2020. – 2020

 

Бібліотека: роки і люди [Текст] : док.-бібліогр. зб. / Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одес. облдержадмін. ; Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського ; [підгот.: О. А. Булгакова ; авт. передмови Ю. С. Амельченко ; авт. розд. І, ІІ:  І. В. Довганюк ; комп'ют. набір. О. А. Булгакова ; ред. О. М. Ласкевич ; верстка, худож. оформ. О. М. Ласкевич ; відп. за вип. О. А. Булгакова]. – Одеса, 2020. – Вип. 3 : 2010-2020. – 2020. – 232 с. : фот. ; 15х21,5. – (До 145-річчя від часу заснування Бібліотеки). – 30 прим.: б.ц.




Читати та завантажити можна ТУТ

субота, 28 листопада 2020 р.

Хірург, вчений, патріот: до 210-річчя від дня народження М.І. Пирогова

 

13 (25) листопада 1810 р. у Москві народився Микола Пирогов, який був 13-ю дитиною в сім’ї.

Малий Микола з дитинства грав у лікаря. З шести років почалося домашнє навчання.

У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону педагога В.С. Кряжева. У 14 років став студентом Московського медичного університету, через два роки одержав диплом, у 22 роки захистив докторську дисертацію, був професором Дерптського університету. У 31 рік Микола Іванович одержав місце ректора Інституту практичної анатомії у Петербурзькій медико-хірургічній академії.

У 1842 р. Микола Іванович одружився з 21-річною Катериною Березіною. Вона була, за висловом Пирогова, "справжнім ангелом", подарувала чоловікові двох синів - Миколу та Володимира. Через три роки шлюбу Катерина померла через 20 днів після пологів від запалення мозку.

Професор обожнював синів і дуже боявся, що мачуха не зможе їх полюбити. Якось на рауті у генеральші Козен Пирогов зустрів 19-річну баронесу Олександру фон Бістром, прихильницю його публікацій. Добра і скромна дівчина полонила Пирогова. Коли ж вона зіграла романс Шуберта, професор не сумнівався, що це вона. Через 4 місяці вони обвінчалися. Олександра дуже кохала чоловіка, Микола та Володимир Пирогови звали її мамою. Своїх дітей у неї не було. Олександра була завжди поруч із чоловіком: асистувала при операціях; у житті була практичною: завжди складала гроші для чоловіка та дітей.

Пирогов чотири рази одержував Демидівську премію: у 1841 році - половинну, а у 1844, 1851, 1860 - повні, а престижна премія Павла Демидова становила 5 000 карб, асигнаціями або 1 428 карб, сріблом.

Маючи світову славу, достаток, юну дружину, Микола Іванович 1854 року поїхав у Севастополь на Кримську війну. Там він створив перший у світі інститут сестер милосердя, вперше запровадив гіпсову пов’язку, а розроблені ним методи оперування в умовах бойових дій лягли в основу військово-польової хірургії.

Після війни Пирогов звільнився з військової медичної служби. У 1856 р. світоч медицини опублікував статтю "Питання життя", у якій нещадно критикував тогочасне виховання й освіту. У вересні того ж року Миколу Івановича призначили попечителем навчального округу Одеси, де він активно сприяв відкриттю університету.

І де б не був Пирогов, він проводив безплатну хірургічну діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі.

Наступні три роки вчений опікувався Київським навчальним округом. Пирогов видав правила, які регламентували провини учнів, правила їх виключення з навчальних закладів. І у Києві, де майже всі учні скуштували різок, сталося нечуване: за свідоцтвом професора Бунге, з 1859 до 1861 року тільки одного учня було покарано.

11 жовтня 1859 року у Києві за допомогою Миколи Івановича було відкрито першу в царській Росії недільну школу для дорослих. Не раз повторюючи фразу: "Ми всі знаємо, що треба шанувати старість, але не всі знають, що і молодість потрібно поважати," - Пирогов домігся організації в Київському університеті перших кас для надання матеріальної допомоги студентам. Зрештою, Микола Іванович став першим ученим-медиком, якого студенти обрали почесним членом Київського університету.

Переїхавши до Вінниці, побудував у Вишні симпатичний будинок, аптеку, лікарню та сад екзотичних рослин, які вчений садив сам.

Пирогов жив за чітким розпорядком: прокидався на світанку, робив довгу пішу прогулянку. Чай, робота в саду, у стайні чи птахівниці. Сніданок - одна страва та міцна кава. Далі оглядь хворих, прийом пацієнтів. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків безкоштовно. Після операції він завжди ховав руки в кишені, щоб йому не надумали платити.

Останні роки у Пирогова на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилася незагойна рана. Хірург поставив собі діагноз: "ні Скліфосовський, Валь і Грубе, ні Більрот не розпізнали в мене ракову виразку слизової оболонки рота".

23 листопада 1881 р., коли вже стемніло, попросив винести себе на веранду, дивився на улюблену свою липову алею. Була 20 година 25 хвилин...




 

середа, 25 листопада 2020 р.

Філософія мови та свободи: поетична біографія Бориса Херсонського (до 70-річчя від дня народження)

  



28 листопада 2020 року своє 70-річчя відзначає Борис Херсонський – поет, публіцист, психіатр, науковець, лектор.

Бориса Херсонського заслужено можна назвати «літературною візитною карткою» Одеси, адже автор є чи не єдиним представником Одеської Інтелігенції. Остання, до речі, де-не-де фігурує в авторових розповідях, як персонаж.

Ба більше – Херсонський, безперечно, є найпотужнішим російськомовним поетом в Україні. В його умілих руках і рухах поезія бринить цікавими метафорами, епітетами та іншим різнобарв’ям творчих інструментів.

Певно, одна з найцікавіших ніш БГ – це автопереклади та вірші, написані українською, які почали з’являтися переважно після 14-го року, коли поет обрав європейський вектор і потрапив у немилість вище згаданої Одеській Інтелігенції, а багато друзів і приятелів відвернулися від подружжя Херсонських. Подекуди ці тексти пронизані тугою бути представником російськомовної України, подекуди – винищуванням над імперством завдяки силі духу, подекуди – латентною чи все пак відкритою епістолярністю із представниками російського літературного світу.

Так, Мандельштам, Бродський, Пушкін та інші буквально «гуляють» віршами поета, рясно вкритими схожими образами та ідеями автора. Зрештою, можна впевнено сказати, що літературний світ Бориса Херсонського наскільки широкий і гостинний, що готовий прийняти до своїх лав усіх героїв: від біблійних – до міфологічних і від останніх – до літературних.

Ласкаво просимо до щільної та потужної літератури із неповторним колоритом, дотичним до стоїцизму, коли автор то стає проти всіх, а то й веде свої літературні полчища вперед. 

                                                                                                       

Олександр Тарасенко, екс-співробітник відділу соціокультурної діяльності



Книги Бориса Херсонського у фондах бібліотеки


 

 

Одеса


Херсонский, Борис.Восьмая доля / Стихи и переводы. - Одесса, 1993. - 224 с.

Борис Херсонский - одессит, врач в третьем поколении. Стихи пишет около двадцати лет. Публиковал их в Одессе, Париже, Нью-Йорке, Лос Анжслосс, Иерусалиме, Оулу. Стихи Б.Хсрсонского переводились на английский и финский языки. Наряду с оригинальными стихами поэта, в сборник вошло переложение книги Лао Цзы «Дао Дэ Цзин».

 


Херсонский Борис Григорьевич. Обломки скорбей : Книга восьмистиший. - Одесса, 2014. - 132 с.

Борис Херсонский - поэт, переводчик и эссеист, лауреат российских и международных премий, его стихи переведены на несколько европейских языков. В новой книге собраны восьмистишия, написанные автором в последние годы. Казалось бы, это объединение основано на формальном признаке. Однако сама форма восьмистишия диктует свои законы - лаконизм, внятность высказывания, афористичность. Отсюда и содержательная цельность. Представлена в книге и чрезвычайно редкая в русской поэзии форма - венок восьмистиший. Многие стихотворения публикуются впервые.

 


Львів


Борис, Херсонский. Вклонитися дереву [Текст] : поезія / Борис Херсонский. - Львів : Видавництво Старого Лева, 201. - 176 с.

Борис Херсонський - відомий поет, есеїст і перекладач, лауреат багатьох міжнародних премій. До поетичної збірки «Вклонитися дереву» увійшли твори автора, які він написав українською, його автопереклади та вірші у перекладі Сергія Жадана, Володимира Тимчука та Олега Гончаренка. Своїми віршами автор мандрує від найдавніших часів до часу народження Христа - точки відліку відродження надії через спокуту. Від радянського режиму, за якого йому довелося жити, і до сьогодення - часу, сповненого болю, втрат, війни і водночас віри та сподівання.

 

Борис Херсонський Родинний архів та інші вірші [Текст] : Борис Херсонський. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 304 с.

Борис Херсонський - один із найвідоміших російськомовних поетів України, есеїст і перекладач, лауреат багатьох міжнародних премій, зокрема премії ім. Йосипа Бродського, австрійської премії «Literaris» та ін. До першої україномовної книжки автора увійшли тексти двох книжок «Родинний архів» (2003) і «Мармуровий листок» (2009), а також кілька циклів віршів, у яких, крім перекладів Маріанни Кіяновської, є і звтопереклади українською, і вірші, які Борис Херсонський написав відразу українською в 2013-2015 рр. Усіх їх об'єднує тема родини, пам'яті, пошуку певного шляху до себе, до свого коріння, до Бога.

 


Харків


Херсонский Б. Г. Девять / Борис Херсонский. – Харьков  Фолио, 2020. - 480 с.

До нової книги Бориса Херсонського увійшли вибрані вірші, написані в останні роки (2017-2020). Їх теми різноманітні: тут і філософська, і релігійна, і інтимна лірика, і поетичне осмислення історії - як давньої, так і сучасної. Значну роль в книзі відіграють дитячі спогади.

Назва її пов'язана з дев'ятьма музами, які протегують мистецтву. Іронічні Оди, присвячені музам, ділять книгу на дев'ять частин, органічно пов'язаних між собою. За відстороненістю спостерігача найчастіше ховається гостре емоційне переживання поета, напружений пошук сенсу життя.

Херсонский Б. Г. Одесская Интеллигенция / Борис Херсонский; предисл., послесл. и ил. А. Ройтбурда; худож.-оформитель О. А. Гугалова. - Харьков: Фолио, 2017. - 442 с.: ил.

В новую книгу Бориса Херсонского вошли отрывочные сюрреалистические воспоминания о жемчужине у Черного моря - Одессе и о безумной любви автора к Одесской Интеллигенции - как он говорит, к даме, склонной к полноте тела и чувств, искренне любящей бутерброды с черноморской тюлькой и овечьей брынзой. Читатель познакомится также с Одесской Фарцой, Майором Валерьевичем и многими другими персонажами, населяющими сновидения и бред человека, обезумевшего от любви; постоит на краю огромного Еврокотлована на центральной площади города; побывает на заседании Городского Полуподвального Клуба и даже на допросе в Угловом здании на углу ( улиц Бабеля и Бебеля, с крыши которого открывался прекрасный вид на Магадан. Себя автор называет хроническим пациентом Третьего Отделения одесской психушки, он | не снимает нарядной смирительной вышиванки и вечно все путает.

Во второй части книги - «Плохой район» - собраны стихотворения, посвященные Одессе, - и новые, и те, что писались в течение последних пятнадцати лет и частично публиковались в ранее изданных книгах поэта и в периодической печати. Значительная часть этих стихов как бы отслеживает историю города, от его основания до нынешних времен, не самых для него легких. Молдаванка, Староконный рынок, Приморский бульвар, Театр оперы и балета, пляжи - все эти традиционные для «одесской лирики» места присутствуют в стихах Бориса Херсонского вместе с жителями города - как покинувшими его, так и живущими в нем и переживающими стремительные изменения его облика.

Херсонский Б. Г. Одесский дневник 2015-2016; Взрывная волна / Борис Херсонский; худож.-оформитель Л. П. Вировец. - Харьков; Фолио, 2017. - 410 с.

Книга поэта, переводчика и эссеиста Бориса Херсонского - поэтический дневник. В нее вошли стихотворения последних двух лет - в той последовательности, в которой они писались. Их темы во многом традиционны для творчества поэта философская и «историческая» лирика, религиозные сюжеты, сюрреалистические картины советского прошлого. Но лейтмотивом звучит военная тема, тревоги, надежды и разочарования этих лет. При этом стихи не носят прямого, лобового характера - нынешние события рассматриваются сквозь призму многовекового опыта нашей страны и се северного соседа, оказавшегося сильным и опасным врагом. Автор переосмысливает историю России. Но его критика - не насмешка чужака, скорее она проникнута теми же чувствами, которые мы находим в стихах послереволюционной эмиграции. За одним исключением - возврата в Россию поэт для себя нс видит: его творчество навсегда связано с Украиной.

Херсонський Б. Г. Сталіна не було / Борис Херсонський; за ред. Ю. Винничука; худож.-оформлювач О.А. Гугалова. - Харків: Фоліо, 2018.- 220 с.

Борис Херсонський - один з провідних російськомовних поетів України, лауреат численних міжнародних премій, в останні роки пише не тільки російською, але й українською» новою та перекладає українською свої російськомовні вірші. У збірку «Сталіна не було» ввійшли як нові твори, написані українською, так й автопсреклади, зроблені у 2016-2017 р.

Тематика та стилістика віршів типова для автора - сюрреалістичні спроби осмислити історію тоталітаризму, «біографічна лірика», нариси побуту п’ятдесятих-шістдесятих років минулого сторіччя, у які несподівано вторгаються образи середньовіччя,відлуння війни на Донбасі, монстри юрського періоду... Значку долю у збірці займають біблійні мотиви. Тобто у своїх українських віршах поет залишається сам собою. Але уважний читач знайде тут й відгуки класичних зразків української поезії.

Херсонский Б. Г. Кабы не радуга: избранное и стихи последних лет / Борис Херсонский; ил. А. А. Ройтбурда; худож.-оформитель Е. Д. Кононученко. - Харьков: Фолио, 2015.- 415 с.

В сборник «Кабы не радуга» вошли избранные стихи прошлых лет и написанные в последние два года. Их главный герой - время, история, пласты которой наслаиваются один на другой и предстают в парадоксальном смешении. Для поэзии Б. Херсонского также характерны библейский подтекст, христианские и иудейские мотивы. Мифологические герои живут рядом с реальными людьми и оживают в тех стихах, которые сам автор называет «биографической лирикой».

Название этого сборника связано с библейской Книгой Бытия, где радуга символизирует завет между Богом и Ноем : нового потопа уже не будет.

Это обещание, обетование звучит на фоне трагических событий последних лет, которые наполнены тревожным ожиданием.


Київ


Борис Херсонский. Открытый дневник. - Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. - 2015. - 312 с.

В какой волшебный миг проза становится поэзией? Почему поэтическая строка обладает такой высокой концентрацией смысла? Почему горечь которой насыщена строка, примиряет с жизнью. Почему стихотворение снимает с глаз пелену лучше, чем это делает окулист? Почему сострадание выше служения, не могу ответить на этот вопрос, но стихи и записи Бориса Херсонского.


Борис Херсонський. Клаптикова ковдра - Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. - 384 с.

До книги увійшли есеї, написані в різні роки. Тематика їх на перший погляд, різноманітна, тобто книжка у певному сенсі и є «клаптиковою ковдрою». На погляд авторі клаптиковою ковдрою є й ідентичність сучасної людини яка шукає себе серед фрагментів філософії, мистецтвознавства, психології, що залишились від руйнування традиційного світогляду. Різні сили тягнуть ії у різних напрямках, часто вона не може побачити сенс у актуальних подіях й спрямовує погляд у далеке минуле, аби не бачити сьогоднішнього дня. Ці проблеми автор розглядає з позицій психолога та поета. Книга написана українською и російською мовами. Ця двомовність визначає особисту позицію автора щодо мовної проблеми в Україні».

Херсонский, Б Г. Кладезь безумия: Записки психиатра. - Київ : Спадщина, 2012. - 392 с., ил.

Творчество Бориса Херсонского, будь то поэзия или проза, - всегда тонкий, чуткий, неординарный взгляд на жизнь и смерть, любовь и ненависть, верность и предательство. Десятилетия врачебной практики в области психиатрии и жизненные перипетии за пределами медицины дали автору бесценный материал, который и лег в основу этой книги.

Истории из жизни психиатра и его практики проникнуты мудростью, юмором и иронией, столь свойственными Борису Григорьевичу Херсонскому. Неотъемлемая часть книги - рисунки известного украинского художника Александра Ройтбурда, выполненные специально для этого издания.

Херсонский, Борис Григорьевич. Пока еще кто-то: Стихи. – Київ : Спадщина, 2012. - 248 с., ил.

Борис Херсонский - поэт, эссеист, переводчик, лауреат многочисленных литературных премий. Живет в Одессе. Его стихи переведены на несколько европейских языков, издавались в России, Украине, Италии, Германии, Австрии и других странах. В эту книгу вошли стихи, написанные в последние три года. Часть их печаталась в журналах России и дальнего зарубежья, часть публикуется впервые.

 


Москва


Херсонский Борис. Спиричуэле : Стихотворения / с иллюстрациями Владимира Смоляра и приложенным DVD-диском. - Москва: Новое литературное обозрение, 2009. - 384 с.

Главная тема новой книги одного из крупнейших современных поэтов Бориса Херсонского (р. 1950) -трансформации религиозной и культурной традиции в сознании современного человека. Религиозная традиция представлена в книге разными христианскими конфессиями, от протестантизма до православия, культурная - историей русской словесности XIX-XX веков. Каждое стихотворение - встреча традиции с обостренно-личным взглядом одного из героев книги, или испытание традиции «при свете совести». Символ такой встречи - первоначально - простодушный жанр народного христианского песнопения, в XX веке ставший частью международного музыкального языка современного мира.

Херсонский Борис. Площадка под застройку / Предисловие Р. М. Фрумкиной, живописные работы А. Ройтбурда. - Москва: Новое литературное обозрение, 2008. - 248 с., ил. - (Серия «Новая поэзия»).

Живущий в Одессе Борис Херсонский (р. 1950) - один из самых значительных русских поэтов Украины. Публикации его стихотворений, начавшиеся в России только в 2000-е годы, привлекли внимание критики всех эстетических «лагерей». Произведения Херсонского ломают привычные представления о границах лирики и эпоса: из отдельных деталей, реплик, биографических подробностей в его стихах возникает чувство долгого, неостановимого и засасывающего движения истории - «реки времен». Любая эпоха, стереоскопически изображенная в его стихах, от раннего Средневековья до сегодняшнего дня - остается незажившей травмой: «Разлом времен - это ров, / заполненный страхами тех, кто живет пока», - говорит один из его героев. Спасением от травмы становится персонализация времени, представление его как узорчатого полотна, сотканного из отдельных судеб и лиц. В книгу включены визуальные работы одного из .лидеров «украинской волны постмодернизма» Александра Ройтбурда в черно-белых вариантах, подготовленных художником специально для этого издания.

Херсонский, Борис. Пока не стемнело : стихотворения / вступ. статья Ирины Роднянской. - Москва: Новое литературное обозрение, 2010. - 386 с.: ил.

В книгу одного из самых заметных поэтов последнего десятилетия Бориса Херсонского вошли стихи, написанные в 2007-2009 годах. Память - личная, «полузабытыми словами» перебирающая «полузабытые вещи» в своем «переполненном доме»; она же представительствующая от памяти исторической, которая оперирует веками и тысячелетиями, пока их следы еще не стерлись. И - мир, «крепкий развеселый седой град Содом», тешащий себя чередованием сносов и реконструкций, пока не навалится апокалиптическая тьма. Ретроспекция и эсхатология два измерения «временных лет», две главных темы этого сборника.

В качестве иллюстраций к книге и в оформлении переплета использована серия коллажей «Любимые птицы Макса» Александра Ройтбурда, одного из лидеров украинского постмодерна.

Херсонский Борис. MISSA IN TEMPORE BELLI / Mecca во времена войны. - СПб.: Издательство Ивана Лимбаха, 2014. - 96 с.

Литургический цикл Бориса Херсонского «Месса во времена войны» - свидетельство, каждая буква которого заключает в себе мгновение катастрофы, разворачивающейся на наших глазах. Время войны - это время разрушения человека, его тела и разума, его достоинства и веры, его свободы и культуры. Средства этого разрушения - не только «машины войны», несущие страх и горе, но и развращенность властью, и право сильного, и заразительность насилия, и слепота толпы, и цепная реакция ненависти, и круговая порука лжи, и паралич отчаяния. Человек - всего лишь «мишень для стрелка». Единственное, что он может, - умереть, презирая то, что может его разрушить. Потому что пока человек презирает все это, он жив.

 

Про Бориса Херсонського


Поліщук Я. Фронтирна ідентичність: Одеса XX століття. – Київ : АУХ І ЛІТЕРА, 2019. - 208 с., іл.

Гортаючи сторінки культурної історії Одеси XX століття, автор книжки аналізує фронтирну ідентичність, що склалася в цьому своєрідному місті. У першій частині праці проаналізовано загальні процеси, що визначили культурне обличчя Одеси, у другій подано портрети визначних мистців - Володимира Жаботинського, Петра Лещенка, Михайла Жука, Бориса Нечерди, Бориса Херсонського. Кожен з них по-своєму втілив образ приморського міста в його змінній ідентичності та незмінній чарівності. І якщо ці постаті сьогодні призабуті, то маємо добру нагоду, аби їх пізнати й оцінити глибше, разом з тим переосмислюючи й феномен Одеси XX століття.


Християнські переспіви


Борис Херсонский. Страстная седмица: Пасхальные стихи. - Киев: Дух і Літера, 2017. - 88 с., ил.

Новая книга Бориса Херсонского, так же как и предшествующая - «Вспышка Сверхновой: Рождественские стихи», монотематична: в нее вошли стихотворения последних десяти лет, посвященные Страстной неделе и Пасхе. Многие из них публикуются впервые, некоторые печатались в книгах и журнальной периодике. Это не переложение евангельских и литургических текстов, но рефлексия поэта о драме Распятия и чуде Воскресения - событиях, что происходят не только на страницах книг, но и - прежде всего в сердце каждого христианина.

Борис Херсонский. Вспышка Сверхновой: Рождественские стихи. - Киев: Дух і Літера, 2017. - 88 с., ил.

В книгу вошли стихи Бориса Херсонского, посвященные Рождеству Христову. Писались они с 1988 по 2016 год; некоторые были опубликованы в литературных журналах и в книгах поэта, некоторые публикуются впервые. Рождественские стихи Херсонского - не иллюстрации к каноническому сюжету, здесь в евангельские события вторгается современность. Ночной «воронок» и крушение империи, унылый советский быт и давка в магазинах, ряженые в масках и жажда чуда, а фоном - неизбежность Рождества. Царь Ирод приглашает на пир не только волхвов, но и всех нас, и не принимать этого приглашения - требование нашей совести.

Борис Херсонский. Великий покаянный канон Андрея Критского: Поэтическое переложение. - Киев: Дух і Літера, 2019. - 60 с., ил.

Перед вами поэтическое переложение одного из наиболее значимых произведений византийского литургического наследия - Великого покаянного канона, чтение которого в сознании каждого верующего православного христианина неразрывно связано с «духовной весной» - Великим постом. Этот канон - одновременно диалог автора со своей душой и странствие по страницам Священного Писания. Череда героев Библии проходит перед читателем, мы видим их грехи и их покаяние, их усилия выбраться из пучины греховной по лестнице раскаяния, их стремление к единению с Господом. Задача автора переложения - подчеркнуть поэтические свойства древнего текста и сделать его понятным современному читателю, который не всегда способен воспринять красоту богослужебного текста на древнем языке.

Херсонский Борис Григорьевич. Новый Естествослов: Стихи. - Москва: Арт Хаус медиа, 2012,-112 с., ил.

Эта книга содержит свободные поэтические вариации на темы средневекового Естествослова (Бестиария). По словам Бориса Херсонского - поэта, переводчика, лауреата многочисленных поэтических премий и конкурсов, стипендиата Мемориального фонда Иосифа Бродского, - в ней «нет академической серьезности, но нет и открытого глумления над представлениями и упрощенной моралистичностью того времени. Эффект смешного возникает при изложении этих текстов современным языком - не без архаизмов, разумеется».



Про Бориса Херсонського, його стосунки з Одесою, літературні смаки читайте за посиланнями:

 

  • Духніч О. Поет Борис Херсонський розповів про свої стосунки з Одесою і відкрив рецепт боротьби зі зневірою [Електронний ресурс] : [в інтерв’ю з О. Духніч]/ Ольга Духніч // НВ : [укр. друк. щотижн. сусп.-політ. журн. "Новое время"] : сайт. – Режим доступу: https://cutt.ly/ahsuq0Z. – Заголовок з екрану. – Дата публ.: 23.08.2015.
  • Херсонский Б. Предпоследняя вещь [Электронный ресурс] / Борис Херсонский // Знамя : журн. - № 11. – 2012. – Режим доступа: https://cutt.ly/Fhsuyvw. – Заглавие с экрана.
  • Костюков Л. Борис Херсонский: "Если бы поэт сжёг квартиру, это было бы любопытно" [Электронный ресурс] : [Борис Херсонский в прогр. "Нейтральная территория. Позиция 201" с Леонидом Костюковым 14 дек. 2009 г.] / Леонид Костюков // Полит.ру : сайт. – Режим доступа: https://cutt.ly/mhsupxI. – Заглавие с экрана. – Дата публ.: 14.12.2009.
  • Задорожний Д. Борис Херсонський [Електронний ресурс] : [бесіда з Борисом Херсонським, що помережена уривками з його Лекції Свободи, яка відбулась у травні 2017 р. в рамках львів. Медіафоруму] / Даниїл Задорожний // the UKRAINIANS : сайт. – Режим доступу: https://cutt.ly/hhsufM7. – Заголовок з екрану. – Дата публ.: 16.07.2017.
  • Бондар С. Борис Херсонський: «Тюремну лірику солодко співати якщо ти на волі…» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Борисом Херсонським] / Світлана Бондар ; фот.: Дмитро Журавель // Opinion: так думає Україна  Особистість : сайт. – Режим доступу: https://cutt.ly/XhsulYU. – Заголовок з екрану. – Дата публ.: 18.07.2019.
  • Борис Херсонский – книги и биография [Электронный ресурс] // Yakaboo by : интернет-магазин : сайт. – Режим доступа: https://www.yakaboo.ua/author/view/Boris_Hersonskij/. – Заглавие с экрана.

 


неділя, 8 листопада 2020 р.

Письменники – ювіляри листопада 2020 року

 

 

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії можна відвідати виставку «Письменники – ювіляри листопада 2020 року»








Багрицький Едуард Георгійович (1895-1934), справжнє прізвище Дзюбин, поет. Народився 22 жовтня (З листопада) 1895 року в Одесі в релігійній єврейській сім’ї.

З 1915 року друкував свої вірші в одеських літературних альманахах, став однією з найпомітніших фігур в групі молодих одеських літераторів, з якої вийшли також Ю. Олеша, В. Катаев, І. Ільф і ін.

Останні літературні альманахи «Сумна алчба» і «Чудо в пустелі», складені цією групою, вийшли в світ в 1918 році.

У 1917 році Багрицький брав участь в перській експедиції генерала Баратова. У 1918 році повернувся в Одесу і добровольцем вступив до Червоної Армії.

З 1920 року Багрицький працював в Одесі, в ЮгРОСТА разом з Олешей, Катаєвим, В. Нарбутом і ін., редагував літературну сторінку одеських «Известий», читав робочим лекції про поезію, вів заняття літературного гуртка. У 1918 році був постійним автором одеських газет «Моряк», «Шквал», «Верстат» і ін.

У 1925 році Багрицький переїхав до Москви і вступив до літературної групи "Перевал", а через рік приєднався до конструктивістів. У 1930 році вступив в РАПП.

Критики називали Багрицького найпомітнішим представником романтичного напряму радянської поезії. Багрицький багато перекладав - балади В. Скотта, поеми Р. Бернса, вірші М. Бажана, М. Хікмета та ін.

Помер Багрицький в Москві 16 лютого 1934 року.





Потоцький Ігор Йосопович народився в Одесі в 1950 році в родині військового лікаря. 17 років з батьками прожив на Далекому Сході. У 1970 році повернувся в Одесу. Закінчив філологічний факультет Одеського державного факультету.

Автор понад 30 книг віршів і прози. Серед них книги віршів «Обличчя на небесах» (2000), «Крупиці ніжності» (2001), вибрані твори в 2 томах (вірші і проза, 2006), «Мій кіт» (вірші для дітей, 2006),

«Просто вірші» (2009), «Вірші Тобі» (2010), «Імпровізації» (2010, Париж).

Рецензії та відгуки на книги І. Потоцького опубліковані в Москві, Києві, Нью-Йорку, Торонто, Єрусалимі. Вірші передавалися по радіостанції «Юність» (Москва), Міжнародному радіо Франції (Париж).

Вірші і проза друкувалися в журналах «Аврора», «Зміна», «Сільська молодь», «Советіш геймланд», «Веселка» (Київ), «Мурзилка», «Кукумбер», «Сонячний заєць», альманасі «Поезія. Графіка» (Київ), «Дерибасівська-Рішельєвська» (Одеса) та ін. Член редколегії альманахів «ОМК» і «Морія»

(Одеса). Редактор альманаху «Звукоряд». Лауреат муніципальної премії «Твої імена, Одеса» за книгу прози «Три вулиці»(2004). Керівник літературної молодіжної студії «Потік» при Одеському об'єднанні молодіжних студій. Вірші перекладалися на французьку, фінську, іспанську мови.

 




Селютина Лідія Яківна народилася 15 листопада 1920 року в м. Одесі.

У 1941 р. закінчила українське відділення Одеського театрального училища. У 1963 р. - Московський Літературний інститут ім. О.М. Горького.

Нагороджена медалями та грамотою Президії Верховної Ради України, заслужений діяч мистецтв України. Прозаїк, драматург.

Член Національної Спілки письменників України з 1963 року.

Писала українською та російською мовами. Автор п’єс: «Грози минають», «Піснею зустрінемо світанок», «Без кохання не можна», «Чайки над містом», «Ціна падіння»; збірок п’єс «Чайки над містом», «Вітер з моря»; збірки оповідань «Іду на вогник»; повісті «Сотвори добро»; романів: «Спадкоємці», «Бути людиною», «Дороги», «Іменем любові», «Порив», «Циганка Рубінта», «Любовне зілля». Померла у 2007 році.

 

. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...