Письменники – ювіляри листопада 2020 року

 

 

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії можна відвідати виставку «Письменники – ювіляри листопада 2020 року»

Багрицький Едуард Георгійович (1895-1934), справжнє прізвище Дзюбин, поет. Народився 22 жовтня (З листопада) 1895 року в Одесі в релігійній єврейській сім’ї.

З 1915 року друкував свої вірші в одеських літературних альманахах, став однією з найпомітніших фігур в групі молодих одеських літераторів, з якої вийшли також Ю. Олеша, В. Катаев, І. Ільф і ін.

Останні літературні альманахи «Сумна алчба» і «Чудо в пустелі», складені цією групою, вийшли в світ в 1918 році.

У 1917 році Багрицький брав участь в перській експедиції генерала Баратова. У 1918 році повернувся в Одесу і добровольцем вступив до Червоної Армії.

З 1920 року Багрицький працював в Одесі, в ЮгРОСТА разом з Олешей, Катаєвим, В. Нарбутом і ін., редагував літературну сторінку одеських «Известий», читав робочим лекції про поезію, вів заняття літературного гуртка. У 1918 році був постійним автором одеських газет «Моряк», «Шквал», «Верстат» і ін.

У 1925 році Багрицький переїхав до Москви і вступив до літературної групи "Перевал", а через рік приєднався до конструктивістів. У 1930 році вступив в РАПП.

Критики називали Багрицького найпомітнішим представником романтичного напряму радянської поезії. Багрицький багато перекладав - балади В. Скотта, поеми Р. Бернса, вірші М. Бажана, М. Хікмета та ін.

Помер Багрицький в Москві 16 лютого 1934 року.

Потоцький Ігор Йосопович народився в Одесі в 1950 році в родині військового лікаря. 17 років з батьками прожив на Далекому Сході. У 1970 році повернувся в Одесу. Закінчив філологічний факультет Одеського державного факультету.

Автор понад 30 книг віршів і прози. Серед них книги віршів «Обличчя на небесах» (2000), «Крупиці ніжності» (2001), вибрані твори в 2 томах (вірші і проза, 2006), «Мій кіт» (вірші для дітей, 2006),

«Просто вірші» (2009), «Вірші Тобі» (2010), «Імпровізації» (2010, Париж).

Рецензії та відгуки на книги І. Потоцького опубліковані в Москві, Києві, Нью-Йорку, Торонто, Єрусалимі. Вірші передавалися по радіостанції «Юність» (Москва), Міжнародному радіо Франції (Париж).

Вірші і проза друкувалися в журналах «Аврора», «Зміна», «Сільська молодь», «Советіш геймланд», «Веселка» (Київ), «Мурзилка», «Кукумбер», «Сонячний заєць», альманасі «Поезія. Графіка» (Київ), «Дерибасівська-Рішельєвська» (Одеса) та ін. Член редколегії альманахів «ОМК» і «Морія»

(Одеса). Редактор альманаху «Звукоряд». Лауреат муніципальної премії «Твої імена, Одеса» за книгу прози «Три вулиці»(2004). Керівник літературної молодіжної студії «Потік» при Одеському об'єднанні молодіжних студій. Вірші перекладалися на французьку, фінську, іспанську мови.

 

Селютина Лідія Яківна народилася 15 листопада 1920 року в м. Одесі.

У 1941 р. закінчила українське відділення Одеського театрального училища. У 1963 р. - Московський Літературний інститут ім. О.М. Горького.

Нагороджена медалями та грамотою Президії Верховної Ради України, заслужений діяч мистецтв України. Прозаїк, драматург.

Член Національної Спілки письменників України з 1963 року.

Писала українською та російською мовами. Автор п’єс: «Грози минають», «Піснею зустрінемо світанок», «Без кохання не можна», «Чайки над містом», «Ціна падіння»; збірок п’єс «Чайки над містом», «Вітер з моря»; збірки оповідань «Іду на вогник»; повісті «Сотвори добро»; романів: «Спадкоємці», «Бути людиною», «Дороги», «Іменем любові», «Порив», «Циганка Рубінта», «Любовне зілля». Померла у 2007 році.