Нові надходження до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії у ІІ-му кварталі 2021 року

Шановні користувачі!

До відділу краєзнавчої літератури і бібліографії надійшли нові книги про Одещину та книги місцевих авторів.

Маляр, Евгений. Детективные истории на фоне истории [Текст]:  в 3 т./ Е.Маляр. – Одеса : Optimum, 2014. – (Вся Одесса).

Т. 1. : 1903-1910 : Матабели в Одессе : [повести]. – 2014. – 214 с. 

Ідея створення серії детективних історій з єдиним головним героєм - талановитим сищиком - в світовій літературі не нова. Однак автору вдалося внести в популярний жанр свої відмінні риси. Часом «злочинів і покарань» повістей серії обрана перша чверть XX століття - епоха глобальних змін в життєустрії, світогляді і психології людей. Відповідно і особливості злодіянь, які буде розкрито детективом Миколою Ординцевим, в кожній повісті різні.

Дихання руйнівних змін відчутно вже в перших двох повістях.  Події в них розгортаються в Російській імперії, яка вже стоїть на порозі воєн і революцій. Як в провінційному місті Волгске, так і в «Столиці Півдня» Одесі. проходять вбивства без каяття - тільки тому, що на шляху виявилися випадкові люди, або просто щоб відчути себе надлюдиною : знаки небезпечної тенденції, що призвела незабаром до безжалісного масовому знищенню  «зайвих» людей. З цим ще належить зіткнутися пізніше Ординцеву. І тільки професіоналізм і дедуктивний метод допоможуть знайти істину і викрити винних.

А чи досяг подібних висот наш талановитий і досвідчений слідчий?

Ні. Видно, не його цей час – епоха змін. Чи знайде він коли-небудь своє місце серед борців зі злочинністю вже радянської Росії? Загадка. Можливо, автор ще розповість нам про це в майбутніх творах?

Книги і долі: “Нікого час не перекреслив…”: (2000 – 2015рр.) [Текст]: бібліогр. покажч./ М-во культури України; Одес. нац. наук. б-ка ; упоряд. Г. І. Єфімова ; [відп. ред. Л. В. Арюпіна ; ред. І. С. Шелестович]. – Одеса, 2018. – 320 с.

Робота присвячена пам’яті українських літераторів, які стали жертвами більшовицького терору в Україні 1930-х років, і є продовженням біобібліографічного покажчика «Книги і долі. Митці Розстріляного Відродження», який вийшов в одеському видавництві «Друк» 2002 року. Тут так само зібрані матеріали про життєвий і творчий шлях двадцяти п’яти митців - типових представників літературних течій та угруповань, які уособлювали літературний процес в Україні першого радянського двадцятиріччя. Але якщо у першій книзі зібрано документи за 1887-2000 роки, то хронологічні рамки нового покажчика - 2000-2015 роки.

Добір матеріалу завершений у грудні 2015 року. Всього до покажчика увійшло 3078 реєстраційних статей. Зафіксовані публікації розташовані в хронологічному, а в межах кожного року - в алфавітному порядку. Опис здійснено згідно з чинним стандартом (ГОСТ 7.1-2003).

У цьому покажчику значно меншою мірою відображені видання української діаспори, зате у широкому обсязі - вітчизняні монографії, художні та наукові збірники, альманахи, підручники, періодичні видання. Це свідчить про те, що в Україні все більше уваги приділяють історії держави, в тому числі й періоду тоталітарного режиму. Однією зі славних і водночас трагічних сторінок того періоду є епоха Розстріляного Відродження.

Покажчик розрахований на літературознавців, викладачів українознавства, студентів, краєзнавців та усіх тих, кого цікавить українська література 1920-1930-х рр.

В даному виданні пропонуємо читачам продовження першого покажчика — «Книги і долі. “Нікого час не перекреслив...”». Його назва - це рядок з вірша української поетеси Ганни Чубач «Реабілітація». 

Кобилюк, Олена. Бірзула : Маловідомі сторінки історії [Текст] : іст.-краєзнав. дослідж. / О. Кобилюк; Поділ. міськ. краєзнав. музей – Роздільна : Лерадрук, 2021. – 205 с.

Перед вами книга, яка ознайомить вас з останніми дослідженнями працівників Подільського міського краєзнавчого музею. В книзі висвітлено багато цікавих та раніше невідомих історичних фактів з історії міста Подільська (до 1935 р. - Бірзула, до 2016 р. - Котовськ) за період з першої згадки до початку Другої світової війни.

Книга вміщує велику кількість наглядного матеріалу, який представлений в формі фотофактів, архівних документів, спогадів очевидців, історичних мап, фотокопій газетних статей тощо. Об’єктивна інформація представлена таким чином, щоб кожен, хто ознайомився з розміщеними матеріалами, зміг зробити власні висновки про ту, чи іншу сторінку історії міста. Книга розрахована на всіх, хто цікавиться історією міста Подільська. 

Коли кривався і хитався світ: Українські літератори на сторінках одеської преси національно-визвольних змагань 1917-1919 років [Текст] :  біобібліогр. довід.: до 100-річчя Укр. революції 1917-1921 рр. / М-во культури України; Одеська нац. наук. б-ка ; упоряд. Л. М. Бур'ян ; [відп. за вип. І. О. Бірюкова ; ред.. І. С. Шелестович ]. – Одеса, 2019. – 298 с. 

Пропоноване читачам видання - біобібліографічний довідник, що коротко висвітлює життя та діяльність українських літераторів, які були учасниками подій Української революції 1917-1921 років та друкувалися на сторінках одеських періодичних видань того часу.

Українські літератори брали активну участь у подіях Української революції 1917-1921 років. В Одесі більшість їх об'єдналася навколо редакції газети «Вільне життя»: тут працювали Гр. Чупринка, Галина Комарівна, І. Липа, Дм. Бузько, В. Мурський, М Слабченко, І. Луценко, В. Буряченко, Юх. Грищенко, В. Піснячевський. Вони ділилися творчими задумами, читали нові твори, обговорювали поточні події. Свої думки, бачення, підтримку однодумців, критичні зауваження, своє ставлення до того, що відбувалося, вони відобразили на шпальтах «Вільного життя», «Боротьби», «Українського слова» та інших одеських періодичних видань. Поруч з ними працювали інші автори - поети, оповідачі, публіцисти, яких покликало до пера жадання змін, любов до України. У довідник включено також матеріали про Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка та Б. Д. Грінченка, які звичайно ж не могли бути учасниками тих буремних подій, але їхні твори публікувалися у періодиці тих часів.

Добір матеріалу для довідника провадився за фондами Одеської національної наукової бібліотеки. Видання розраховане на науковців, літературознавців, працівників бібліотек, учителів-гуманітарїїв та широкий загал читачів. 

Пригарин, Александр Анатольевич. Русские старообряды Одессы: этноконфессиональность в условиях поликультурного города [Текст] : [монография] / А. А. Пригарин, А. И. Федорова, Одес. нац. ун-т им. И. И. Мечникова; Фак. истории и философии; Каф. археологии и этнологии Украины[и др.] ; [науч. ред. С. В. Коч]. – Одесса: ИРБИС, 2020 Измаил. – 368 с.

Монография посвящена исследованию одной из самых самобытных общностей выразительного многонационального города Одессы - русским старообрядцам. На основе оригинального корпуса источников реконструируются процессы формирования и развития различных групп староверов, которые принимали активное участие в жизнедеятельности неповторимого урбанистического социума Причерноморья. Несмотря на заявленную локальность (ограниченность рамками одного города, даже если это - Одесса), включение отдельных сюжетных контекстов выводит исследование на общий уровень истории. Книга предназначена для историков, археографов, этнологов, специалистов в области истории и культуры старообрядчества, а также всех тех, кому интересно прошлое Одессы и его многообразие. 

Волокин, Евгений Александрович История и легенды одесского Пассажа [Текст] : [альбом] / Е. А. Волокин, О. И. Губарь, При содействии Одес. нац. науч. б-ки, Гос. Архива Одес. обл. – Одесса : Черноморье, 2020. – 180 с.

В иллюстрированном альбоме «История и легенды одесского Пассажа» - пятом в серии «Старая Одесса в фотографиях» - рассказывается о том, что происходило с одним из самых известных зданий Одессы с момента постройки и до наших дней. В книге впервые подробно рассказывается о его авторе, одесском архитекторе Льве Влодеке.

Также рассказывается о легендарном одесском Гастрономе №1, который размещался в Пассаже. В альбоме 282 уникальных фотографий и документов, большинство из которых публикуются впервые.

Юго-Запад. Одессика [Текст] = Південний Захід. Одесика : ист.-краеведч. науч. альм. / Ассоц. европ. культуры “Золотая акация” ; [гл. ред. В.А. Савченко ; редкол. :  О.Г. Бажан, Т. Г. Гончарук, О.Б. Демин [  др.]]. – Одесса : Печат. Дом, 2006. 

Ювілейний 30-й випуск історико-краєзнавчого альманаху «Південний Захід. Одесика».

15 років тому ініціатива одеських істориків-ентузіастів своєї справи щодо випуску нового історичного видання в декого могла викликати здивування. Мова йшла саме про науково-популярний альманах.

«Південний Захід. Одесика» витримав випробування часом. Цей альманах - видання для тих, хто любить Одесу, і хто залишається невтомним у пошуку документів та фактів, відкриває читачам нові особистості , які творили історію краю. І кожен з авторів, працюючи над статтею, сам виступав творцем - дії, адже альманах вже став культурною та науковою спадщиною. 

Дерибасовская – Ришельевская [Текст] :  одес. альм./ [Всемир. клуб одесситов]; [ред. Ф. Кохрит, редкол. : Е. Голубовский, О. Губарь, И. Липтуга]. – Одесса, Пласке, 2000. – (Одесская библиотека). № 84 (1/2021). – 2021. – 383 с.

 

Рыбак, Аркадий Михайлович. Хорошо ли там, где нас нет? Загадочный Юго-Восток [Текст] / А. М. Рыбак. – Одесса : Глобус, 2019. Кн. IV: Загадочный Юго-Восток. – 2019. - 231 с. 

Лауреат премії К. Паустовского, журналіст та завзятий мандрівник ділиться своїми враженнями та шляховими записками з подорожей по країнам Південно-Західної Азії: В'єтнамом, Індонезією, Камбоджею, Китаєм, Лаосом, Малайзією, Сінгапуром, Філіпінами та Шрі-Ланкою.

 

Інгульський степ: Історія, краєзнавство, родовід, джерела, спадщина [Текст] : альманах. / [упоряд. В. А. Сердюк]. – Львів: Бадікова Н. О., 2017. Вип. V.- 2020. – 455 с.

Нікому невідомий збірник почав виходити в 2016 році. Вже після II і III випусків збірник став одним з найпопулярніших видань Правобережної Південної і Центральної України серед істориків, краєзнавців, музейників, генеалогів і родознавців та людей, яким цікаво почитати нові відомості про історією свого села, міста, краю або роду.

Всі чотири попередніх випуски стали незамінними довідниками з вивчення історії, краєзнавства, джерел та родознавства нашого степового краю, в основному, завдячуючи статтям А. Пивовара та тим авторам, з якими він працює, як науковий керівник. Ними введена в обіг значна частина раніше невідомих масивів архівних матеріалів, карт і т.п.

Після виходу наступного випуску, даний випуск, як і інші вже видані, буде розміщено на сайті бібліотеки ім. Чижевського: http://library.kr.ua/elib/alminhulstep/index.litml 

Голодомор в Україні : 1932-1933 рр. [Текст] = The Genocide by Famine in Ukraine : 1932-1933 : бібліогр. покажч. / Одес. держ. наук. б-ка ім. М. Горького, Ін-т історії України НАН України ; [упоряд. : Л.М. Бур'ян, І.Е. Рікун]. – Одеса : Студія “Негоціант”, 2008. – Вип. 3. – 2014. – 684 с.

Праця складається із шести розділів : перший охоплює публікації офіційних документів та архівних матеріалів ; другий - книжки і статті загального характеру, наукові розвідки, спогади і свідчення очевидців ; третій розділ присвячено вшануванню в Україні та діаспорі пам’яті жертв голодомору. Цей структурний принцип збережено й у кожному у кожному з підрозділів четвертого розділу, де зібрано описи літератури про потерпілі від Голодомору області. П’ятий розділ містить реєстр літературних творів, витворів мистецтва й художніх виставок на цю тему. В останньому розділі зосереджені бібліографічні матеріли. 

Пастернак, Валерий А. Крепость Измаил и город Тучков в 1812-1856 гг. : по источникам и литературе 1812 – 1856 гг. [Текст] / В. А. Пастернак ; Измаил. гор. совет, Отд. культури, Измаил. мемор. парк-музей “Крепость” ; [науч. ред. И. В. Сапожников]. – Ирбис: Измаил, 2020, 373 с.

В сборник вошли нарративные источники, периодические издания, статьи из энциклопедий, написанные в 1812-1856 гг. В Российской империи и за рубежом, документы, опубликованные ранее, и новые, неизвестные историкам. Данное издание автор снабдил комментариями - как по содержанию текста, так и дополнительными информационными блоками. Представленные материалы и дополнительная информация смогут расширить видение и понимание читателем истории крепости Измаил и города Тучков. 

Одесские реалии Ростислава Александрова [Текст] : имен. и топоним. указ. к шеститом. собр. соч./ [изд. Б. А. Эйдельман]. – Одесса : Optimum, 2020. – 413 с.

Настоящее издание представляет собой дополнительный том к собранию сочинений Р. Александрова, содержащий указатели, дающие представление о масштабе краеведческих изысканий автора.

В настоящее время в память об этом обаятельном человеке, досконально изучившим главную тему своих произведений, всегда имевшим наготове интереснейшие истории и веселые анекдоты,  издательство «Optimum» нашел возможность добавить к собранию сочинений Р. Александрова еще один - заключительный том, который содержит два указателя: именной и топонимический. Он дает представление о масштабе собранных автором за десятки лет материалов о любимом городе и его обитателях посредством тщательного изучения старинных документов в архивах Одессы и обеих северных столиц России, неспешных бесед с одесситами - старожилами города, а порой и поездок в любую даль ради встреч с близкими людьми реальных персонажей его книг.

И вот теперь наш замечательный экскурсовод снова проведет своих читателей и почитателей по знакомым, но в прошлом не совсем таким улицам и надоумит пешеходов смотреть не только под ноги, а иногда, проходя мимо старого дома, поднять голову - и ахнуть, разглядев красоту архитектурных деталей,  оценив грандиозный замысел их создателей…. 

Література про Одеську область за 2018 [Електронний ресурс] : наук.-допоміж. бібліогр. покажч. / Департамент культури, національностей релігій та охорони об'єктів культур. спадщини Одес. облдержадмін; Одес. обл. універс.б-ка ім. М. Грушевського; від. краєзнавч. літ. і бібліогр.; [підгот. Т. О. Андросова; бібліогр. матеріали підгот., комп'ют. набір Т. С. Ступаченко, ред. Т. О.  Андросова; відп. за вип. О.А. Булгакова]. - Одеса, 2021. – 1 електрон. опт. диск (CD ROM).

 

Авербух, Леонид. Стихофоризмы с многоточиями … ; Мемуатюры [Текст] : [стихи и рассказы] / Л. Авербух. – Одесса : Optimum, 2000. – 114 c.

Афоризмы, поговорки, анекдоты, высказывания мудрецов и сатириков, максимы, «озаренки» автора - вот что послужило «сырьем» для представляемых читателям «стихофоризмов -ленчиков». Автор нашел нужным разделить их на блоки, объединенные тематической однородностью, но каждое из этих более чем 200 четверостиший несет самостоятельную смысловую нагрузку. Также есть и мемуатюры и есть (мемуарные миниатюры, а если угодно -наоборот)...

Підготувала Катерина Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії

 

Незалежна Одещина: перші дні (до 30-річчя незалежності України)

 

24 серпня в Україні відзначається День незалежності – головне державне свято країни. 

Саме 24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною, демократичною державою, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

Вперше День незалежності України був відзначений 16 липня 1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР «Про День проголошення незалежності України», підписаної на честь прийняття «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня 1990 року.

20 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про День незалежності України», яка, враховуючи «історичну вагомість прийняття Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року», визначила 24 серпня Днем незалежності України як щорічне державне загальнонародне свято.

Цього року ми святкуємо вже 30-річчя незалежності своєї країни.

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії представлена виставка-спогад «Незалежна Одещина: перші дні». На виставці представлені місцевв видання серпня 1991 року.

 

• Виноградова Е. Первый праздник независимости [Текст]: [16 июля 1991 измаильчане отметили первую годовщину со дня принятия парламентом Украины Декларации о суверенитете] // Дунаец. – 1991. – 19 июля. – С. 1 : фот.

• Выступление председателя Верховного Совета Украинской ССР Л. М. Кравчука по украинскому телевидению 19 августа 1991 года [Текст] // Знамя коммунизма. – 1991 – 20 авг. – С. 1. 

• Виступ Голови Верховної Ради Української РСР Л. М. Кравчука по українському  телебаченню 19 серпня 1991 року [Текст]: [“І хочу висловити сподівання, що ми будемо єдині в своїх діях в ім’я демократії, громадянського миру, які є надійною передумовою утвердження і розвитку суверенітету на Україні”] // Вперед. – 1991. – 22 серп. – С. 1. 

• Булгаров Ф. За единство действий [Текст]: [с краткой информ. о сегодняш. ситуации в стране выступил секретарь партийного комитета М. И. Адам] / Ф. Булгаров // Дружба. – 1991. – 24 авг. - С. 1. 

• Закон Украины о правоприеемстве Украины [Текст]: [с момента провозглашения независимости Украины высшим органом гос. власти Украины является Верховный Совет Украины] // Знамя коммунизма. – 1991 – 24 сент. – С. 1. 

• Заява М. С. Горбачова по радянскому телебаченню 22 серпня 1991 року [Текст] // Чорномор. комуна. – 1991. – 24 серп. – С. 1. 

• Акт проголошення незалежності України [Текст] // Чорномор. комуна. – 1991. – 27 серп. – С. 1. 

• Зустріч Голови Верховної Ради Української РСР Л. М. Кравчука з зарубіжними журналістами [Текст]: [Кравчук Л. М. надав відповіді на запитання кореспондентів радіо “Свобода”, газ. “Стар тріб’юн”, газ. “Дейлі телеграф” (Великобританія) у зв’язку з сучасною політич. обстановкою] // Вперед. – 1991. – 27 серп. – С. 2.

• Стабілізувати політичну ситуацію [Текст]: [доповідь Л. М. Кравчука, співдоповідь О. О. Мороза, І. Р. Юхновського] // Чорномор. комуна. – 1991. – 27 серп. – С. 1-2. 

• Акимович Е. Акт о независимости Украины [Текст]: [из заявления Одес. краевого Руха] / Евгений Акимович, Виктор Цимбалюк // Веч. Одесса. – 1991. – 27 авг. – С. 1. 

• Постанова Верховної Ради України про політичну обстановку на Україні і негайні дії Верховної Ради України по створенню умов неповторення надалі військового перевороту [Текст] [документ підписаний головою ВР України Л. Кравчуком від 24 серп. 1991 р.] // Чорномор. комуна. – 1991. – 28 серп. – С. 1. 

• Акт провозглашения независимости Украины [Текст] // Дунаец. – 1991. – 30 авг. – С. 1. 

• Постановление Верховного Совета Украинской ССР [Текст]: [Кравчук Л. :24 авг. 1991 г. Украина провозглашена независимым демократическим государством] // Дунаец. – 1991. – 30 авг. – С. 1. 

• Обращение к гражданам Украины всех национальностей [Текст]: [Верховный Совет Украины 24 авг. 1991 г., принял ист. документ – Акт провозглашения независимости Украины] // Дунайская Заря .- 1991. – 31 авг. - С. 1 : фот. 

• Миколаєнко Т. Незалежність [Текст] / Т. Миколаєнко // Вперед. – 1991. – 3 верес. – С. 2. ; 5 верес. – 1991. – С. 2. 

• Акимович Е. Флаг сине-желтый. Национальный [Текст]: [решением сессии Верховного Совета УССР 4 сент. 1991 г. над зданием Верховного Совета поднят укр. нац. сине-желтый флаг] / Евгений Акимович, Виктор Цимбалюк // Веч. Одесса. – 1991. – 7 сент. – С. 1. 

• Звернення учасників Всеукраїнського форуму інтелігенції до народу України [Текст]: [в зв’язку з проголошеним Актом незалежності Української держави 24 серп. 1991 р., відбулися заклики до народа України приєднатися до голосу ВР у прагненні зробити Україну вільною] // Вперед. – 1991. – 21 верес. – С. 1. 

• Ильницкий К. Наполнить реальным содержанием понятие независимости Украины [Текст]: [в актовом зале инженерно-строительного ин-та состоялась встреча канд. в президенты Украины Вячеслава Чорновила с одес. общественностью] / И. Ильницкий // Моряк. – 1991. – 31 окт. - 6 нояб. – С. 3 : фот.

Підготувала Катерина Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії

Міський голова, меценат, благодійник (190 років від дня народження Григорія Григоровича Маразлі)

 

Григорій Григорович Маразлі (грец. Γρηγόριος Μαρασλής; нар. 25 липня (6 серпня) 1831, Одеса — пом. 1 травня 1907, Одеса) — громадський діяч грецького походження, колекціонер, мільйонер, таємний радник, філантроп, почесний опікун безлічі товариств. 17 років обіймав посаду одеського міського голови — більше ніж будь-хто з його попередників та наступників.

Народився у заможній одеській купецькій родині. Батько, Григорій Іванович Маразлі (1774-1853), належав до першого покоління грецьких поселенців Одеси. Мати, Зоя Федорівна Феодоріді (1793-1869), також походила з купецького стану. Отримав освіту в приватному одеському пансіонаті Кнарі, потім - у Рішельєвському ліцеї (юридичне відділення).

Після закінчення ліцею почав цивільну службу і займав такі посади: чиновник у штаті канцелярії Кавказького намісника князя М. С.Воронцова у чині губернського секретаря (1850); чиновник канцелярії за IX класом без жалування (1851); отримав чин колезького секретаря (1852), 2 чиновник VIII класу (1853), потім - титулярний радник, колезький асесор (1856).

У 1858-1863 рр. не служив. У1863 р. був призначений позаштатним чиновником з особливих доручень VI класу по канцелярії Кавказького намісника із зарахуванням до Першого відділення власної Його Імператорської Величності канцелярії, з 1864 р. - колезький радник, 1866 р. звільнений за домашніми обставинами, в тому ж році призначений на службу до Міністерства внутрішніх справ з відрядженням до Одеси в розпорядження новоросійського і бессарабського генерал- губернатора. У1869 р. обраний в почесні мирові судді Яського судового округу. Після служби в канцелярії Кавказького намісника в деякий час проживав у Парижі. Повернувся в Одесу і цілком присвятив себе громадській діяльності.

За період його управління містом відбулися значні події: відкриття першої лінії конки в Одесі (1881), будівництво Міського театру і Павлівського будинку дешевих квартир (на кошти, пожертвувані П. 3. Ямчитським), відкриття школи садівництва на його власній дачі (на його кошти було збудовано два двоповерхових будинка з домовою церквою в одному з них та один одноповерховий), новий нічліжний притулок і дві столових (на які Маразлі пожертвував 30 тис. рублів); відкрито пам'ятник О. С. Пушкіну і пам'ятник-колона імператору Олександру II; споруджено комплекс лікувального закладу на Куяльницькому лимані (де на кошти Маразлі був побудований барак для бідних хворих), психіатричне відділення міської лікарні, лінія парового трамвая на Хаджибейський лиман.

На його кошти було зведено або придбано і подаровано місту будівлі: Художній музей, Міська бібліотека, Музей Одеського товариства історії та старожитностей, перша в Росії бактеріологічна станція, міська народна аудиторія, міська безкоштовна народна читальня з народним училищем, кілька богоділень, дешевих їдалень, притулків, народних училищ у місті та передмісті. Дружина - Марія Фердинандівна Кіч.

Помер у м. Одесі, похований в Одеській Грецькій Свято-Троїцькій церкві.

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлено книжково-ілюстровану виставку «Міський голова, меценат, благодійник (190 років від дня народження Григорія Григоровича Маразлі)»

Кулик И. Г. Г. Г. Маразли и одесское просвещение [Текст] // Історичний досвід і сучасність. – Вип. 3. – Одеса, 1997. – С. 5-6.

Григорій Маразлі : До 175-річчя від дня народж.: Кат. вист. / Грец. фонд культури. Одес. філія; Упоряд.: О.Б. Дьомін, С. Парадисопулос; Авт. вступу О.Б. Дьомін; Ред. Н. Майданюк, Пер. С. Парадисопулос; Худож. О.М. Карпушкін. - Одеса: ГрафікПлюс, 2006. - 80 с., іл.

Маразлі Г. Г. [Текст] // Державний архів Одеської області : путівник. - Фонди особового походження. - Вип. 1. - 2012. – С. 63-64.

Решетов, Сергей. Григорий Маразли, честь паче почести / С. Г. Решетов, Л. В. Ижик; Греч. фонд культуры. Одес. филиал. - Одесса: ТЭС, 2012. - 352 с.: алл

Издание этой книги осуществлено при поддержке Министерства иностранных дел Греции.

Всесторонний подход к многогранной личности Маразли, попытка представить полную его биографию с родственным окружением, его активную деятельность в Одессе в качестве гласного Думы, члена городской Управы, городского головы, посвятившего служению городу более 30 лет, представление соратников и подчиненных, работавших рука об руку с ним, позволяет авторам впервые дать оценку деятельности Маразли на посту городского головы помимо его благотворительной и филантропической деятельности, показать новаторские полезные городу нововведения. Авторами использован и представлен огромный объем первоисточников, многие сведения из которых публикуются впервые.

Кузьминская Елизавета. Отец и сын Маразли. - Одесса: Изд-во «Optimum», 2010. - 358 с., ил.

Монография посвящена ярким историческим личностям - Григорию Ивановичу (отцу) и Григорию Григорьевичу (сыну) Маразли, почетным гражданам Одессы XIX века, сыгравших значительную роль как в становлении и европейском развитии южной столицы, так и в обретении и укреплении независимости их исторической родины - Греции.

Основанная на множестве российских и греческих документов и собственных исследованиях, книга отличается увлекательностью повествования и будет интересна как специалистам-историкам, так и широкому кругу читателей.

Григорий Григорьевич Маразли – «самый щедрый даритель» // Переступив рубеж столетий; Одес. центр, гор. б-ке им. И. Франка-115 лет / Сост.: Л.В. Московец, А.Л. Савчук, С.А. Дементьева и др.; Гл. ред. Е В. Радишевская. - Одесса: Астропринт , 2006. – С. 8-15.

Хотелось отметить, что Маразли не только финансировал постройку библиотечных зданий - он жертвовал большие суммы на приобретение ценной литературы. Так, в 1891 году им была закуплена театральная библиотека, собранная Д. В. Ширяевым. В 1893-1895 годах Маразли оплатил покупку для библиотеки редких изданий XVII-XVIII веков.

Личному книжному собранию городского головы мог бы позавидовать любой библиофил. Здесь была художественная литература, всевозможные справочные издания, журналы. После смерти Маразли по его завещанию 10 тысяч томов было передано в дар публичной библиотеке.

Городской голова был тонким ценителем живописи, обладал великолепной коллекцией картин и фарфора. В 1899 году он подарил городу дворец на Софиевской улице с целью создания в нем Музея изящных искусств, ныне это Одесский художественный музей.

Большое внимание Маразли уделял науке и просвещению. Им были профинансированы строительство знаменитой бактериологической станции, постройка народного училища на Ближних Мельницах, народных аудиторий на Слободке и Пересыпи. Он способствовал созданию школы садоводства на Малом Фонтане. Маразли установил две премии по 500 рублей каждая за высокие достижения в области естественных наук. С 1883 года они выплачивались из его личных средств. Как и отец, Маразли всячески поддерживал греческую общину, на свои средства он издавал переводы книг русских писателей на греческий язык.

Маразли был глубоко верующим человеком: много денег жертвовал на церковь, проявляя заботу о храмах не только в Одессе, но и в близлежащих уездах. Более чем для 100 храмов им приобретена церковная утварь. В истории нашего юрода равного ему мецената и дарителя не было. Не случайно он стал одним из первых почетных граждан Одессы.

Как описывает последний день из жизни Г. Г. Маразли «Одесский листок» за 3 мая 1907 г.; «Продолжая болеть бронхитом, Г. Г. Маразли, несмотря на свои 76 лет, все же чувствовал себя сравнительно бодро. Встав утром третьего дня, он из спальни отправился к себе в кабинет, где до часу дня сидел в кресле. Чувствуя себя слабым, он в общую столовую не вышел, а просил принести ему завтрак в кабинет. В 1 час 15 минут, когда лакей поднес ему икру, Григорий Григорьевич нагнулся к тарелке и стал как будто ее рассматривать. Зная, что Григорий Григорьевич любил всегда раньше рассматривать блюда, лакей вначале не обратил на это внимания, но затем заметив, что голова Григория Григорьевича уже чересчур нагнулась, а сам Григорий Григорьевич сидит как-то неестественно, слуга приблизился к нему и здесь только заметил, что он недвижим... Смерть произошла от разрыва сердца».

Среди многочисленных бумаг, оставленных покойным, найдена записка следующего содержания, написанная управляющим и продиктованная Григорием Григорьевичем 13 марта 1903 г., когда он уже был серьезно болен: «Если со мной что-либо случится, то желаю, чтобы было исполнено следующее: объявления в газеты пустить следующие: «такой-то скончался, тогда-то панихиды. Похоронить на старом кладбище без приглашений. Могила должна быть такая же, как у Степана Степановича (Сафонова). Надпись на могиле должна быть простая: «Г. Г. Маразли, родился тогда-то, умер тогда-то». Хоронить меня не в мундире, а во фраке - просто. Бедным раздать 1000 рублей. Наследникам моим помнить о бедных. Если не успею покончить, что предпринял, то наследники должны окончить. Что касается всего прочего, то об этом имеются особые бумаги. Надеюсь, никого не забыл». Все это в точности было исполнено….

Маразли (Маразлис) Григорий Иванович (1770-1853) [Текст] // Губарь, О. И. Автографы Одессы. - Одесса : Пласке. - 2012. – С. 260-266.

Маразли Григорий Григорьевич (1831-1907) [Текст] // 100 великих одесситов : [очерки]. - Одесса. : "Оптимум". - 2009. – С. 229-234 : фот.

Деятельность одесского общества истории и древностей (1839-1919 гг.) [Текст]: [Маразли Г. Г. и Одес. о-во истории и древностей] // Охотников, С. Б. Археология в Одессе : 185 лет Одесскому археологическому музею: (1825-2010): [монография]. - Одесса : СМИЛ. - 2010. – С. 46-47 : фот.

В первой половине 80-х годов произошло несколько событий, сыгравших этапную роль в истории общества и музея. Одно из них было печальным - в 1883 г. умер Н.Н. Мурзакевич. Но ещё при жизни ему удалось найти общий язык с одним из известнейших меценатов Г.Г. Маразли (1831-1907 гг.)

Естественно, наибольший интерес представляет связь Маразли Г.Г. с Одесским обществом истории и древностей и принадлежавшим ему музеем. 21 февраля (по ст. стилю) 1878 г. Г.Г. Маразли был избран в действительные члены общества. Благодаря его заслугам наш город украшает здание Археологического музея, где собрана лучшая на Украине коллекция памятников древней Эллады, наследником которой в полной мере ощущал себя Г.Г. Маразли. В марте 1882 г. он принял решение выделить деньги для постройки специального здания, которое должно было получить название «Одесская городская библиотека Маразли». Но на предполагаемом месте строительства находился музей Одесского общества истории и древностей. ООИД на своём заседании 18 марта 1882 г. определило: «Желание Г.Г. Маразли принимается с полной признательностью. Общество соглашается уступить городу участок земли...».

Чилей Александр Павлович Народная школа (публикации на страницах “Одесского вестника” за 1889 г.) // Одеські архіви [Текст]: інформ бюл./ Одесоблдержадмін., Держ. арх. Одес. обл.; [редкол.: Л.Г Білоусова, О.А. Корецька, С.Є. Березін та ін. ]. -О.: Прес-кур'єр, 2007 - .

Вип. XVII: №4,верес.-груд. 2012р.. -2012 – С. 51-53.

«Постройка здания для школы на средства Г.Г.Маразли - почти готова. В смысле удобств такой образцовой школы нет не только в Одессе, но и в других городах. В особенности обращено внимание на нормальное отношение света к площади пола (1:5). Далее, для правильной циркуляции воздуха углы стен и потолка сделаны закругленными. В акустическом отношении также много достигнуто: глубина класса настолько значительна, что ученикам даже последних скамеек будут хорошо слышны слова преподавателя. При классе устроен светлый рекреационный коридор. На переднем углу здания (фасада) устроена изящная каменная ниша, в которой будет установлен пожертвованный строителем образ великомученицы Екатерины с неугасимою лампадкой».

Мемориальная доска Григорию Маразли = Memorial lague to Grigo //Одесса в новых памятниках , мемориальных досках и зданиях [Текст] = Odessa new monuments, memorial plagues and buildings : альбом : 210-летию Одессы посвящ. - Одесса : Оптимум. - 2004. – C. 63 : фот.

Скандал в благородном семействе [Текст] // Пассаж. – 2002. – апр. – С. 50-52 : фот.

Григорий Григорьевич Маразли: “Дарить – так миллион, любить- так королеву!” [Текст] // Ковлакова, И. Б. Одесский феномен : 45-летию Одес. обл. Совета мира посвящ. - Одесса : Печат. Дом. - 2013. - С. 471-528 : фот.

Одесситам, интересовавшимся историей своего города, был давно известен адрес: Красный переулок, док № 18, где на фасаде двухэтажного скромного здания установлена мемориальная доска, текст которой гласит, что именно здесь, в этом здании, родилась патриотическая организация «Филики Этерия», что в приближенном русском переводе звучит, как «дружественное сообщество», или «товарищество друзей». А если абсолютно точными, то до 1914 года надпись была следующая: «Дар Г.И. Маразли обществу Филики Этерия».

В свое время этот дом принадлежал выдающемуся греку – Григорию Ивановичу Маразли, богатому коммерсанту, предпринимателю, яркому патриоту и общественному деятелю, беспримерному благотворителю и меценату.

Именно в эпоху Воронцова в молодой Одессе впервые прозвучало имя Григория Григорьевича Маразли, сына именитого купца, Григория Ивановича, который приехал в Одессу при правлении герцога Ришелье.

Представителям фамилии Маразли как бы на роду было написано заниматься торговлей, именно поэтому в своё время они и оказались в Одессе. Род Маразли ведёт своё происхождение от Константина Коимзи. Все ветви рода Коимзи были купцами. Сын Григория – Иван принимает фамилию Маразли.

Фамилия Маразли дорога по существу деяний во славу города её последних носителей – Григория Ивановича и Григория Григорьевича – отца и сын Маразли.

Интересно, историк – одессит Олег Губарь, опираясь на дату из некролога Григорию Ивановичу в одесской газете за 1853 год, считал, что на момент рождения Григория его отцу было уже за шестьдесят лет. Как бы то ни было, всё равно получается, что ребёнок был в достаточной степени, поздним.

Что касается семьи Маразли, то там царила атмосфера доброты и взаимопонимания, родители маленького Гриши, или, по-гречески, Григораки, несмотря на большую разницу в возрасте, любили, почитали друг друга.

Учился в Ришельевском лицее – самом привилегированном учебном заведении не только Одессы, но и всего юга.

В списках выпускников юридического отделения за 1850 год встречается имя Григория Григорьевича Маразли, ему – 19 лет.

Его первая должность в Одессе – чиновник особых поручений при местном генерал-губернаторе Павле Евстафьевиче Коцебу.

20 сентября 1880 года на целых 17 лет Маразли избирается городским головой Одессы, хотя до этого около 2 лет заменял больного городского голову Новосельського. За эти годы он изменил вид города и возвел важные общественные здания: Городской оперный театр, уникальный Александровский парк (нине парк Шевченко), Городская бактериологическая станция, музей изобразительных искусств, ботанический сад, городские народные читальни (библиотеки Горького и Франко), приют для беспризорных детей, приют для людей преклонного возраста, корпуса Нового базара и др. При нем появилось электрическое освещение, начали работать Хаджибейская и Андреевская грязевые здравницы, детская и офтальмологическая больницы, асфальтовый автотрек на Михайловской площади. А сколько построено прекрасных Храмов. Большинство строений возводились и приобретались на личные средства Городского головы.

В 1985 роду по инициативе городского собрания и в память о заслугах Г. Маразли улица Новая была названа его именем (единственный подданный Российской империи, чье имя при жизни было увековечено на карте города).

За свою службу и общественную деятельность был награжден 18-ю орденами.

Маразли Григорий Григорьевич (1831-1907) [Текст] // Дарители научной библиотеки Одесского( Новороссийского) университета: (1865-1920) : материалы к истории Одес. нац. ун-та им. И. И. Мечникова. - Одесса : Астропринт. - 2005. – С. 124 :фот.

Григорій Григорович Маразлі (1831-1907). Меценат, колекціонер, міський голова Одеси. Закінчив Рішельєвський ліцей. Свою адміністраторську діяльність почав на Кавказі, де був чиновником особливих доручень при наміснику. Потім після закордонної поїздки повернувся в Одесу. 1867-1870 рр. був обраний гласним Одеської міської думи. 1870-1873 рр. - старшина розряду домовласників. 1873-1877 рр. - член міської управи і заступник-

міського голови. 1880-1895 рр. - міський голова м Одеси. за

цей період Одеса збагатилася многочисленними благодійними та просвітницькими установами. Вийшовши у відставку, як і раніше брав активну участь в суспільно-політичному житті міста.

Видання вміщує перелік дарувальників бібліотеки Новоросійського університету (1865-1920) в двох частинах: приватні особи та дарувальники-організацїї. Вміщує інформацію у вигляді біографічних довідок по персоналіям (частина І) та фактографічних довідок про організації (частина II). Зібрані матеріали є джерелом до вивчення історії Одеського національного університету ім. І. 1. Мечникова та видані до його 140-річчя.

Легендарные греческие фамилии Одессы [Текст] // Голобородько, И. Национальность : Грек. Виновен !. - Одесса : Студия"Негоциант". - 2005. – С. 12-20 : фот.

Найдис И. Любимый город [Текст] :[Маразли Г. Г (1831-1907) истратил на г. Одессу около 1 млн. руб. – колоссальные деньги по тем временам] / Инна Найдис // Мигдаль. – 2015. - №139. – С. 3.

• Рудая А. Григорий Маразли – щедрый меценат и благотворитель [Текст]: [биография] / А. Рудая // На Пенсии. – 2017. - 24-30 янв. - С. 5 : фот.

• Сочалов В. Тайна захоронения Маразли / В. Сочалов // Одес. вісті = Одес. известия. - 2016. - 29 жовт. - С. 5 : фот. (Історія Одеси і Одещини з 1861 до 1917 року)

• Сочалов В. Праздник роз у городского головы: ["Ведомости Одес. градоначальства" в номере за 11 июня 1893 г. рассказывали, что ежегодно во время цветения цветов Г.Г. Маразли собирал одес. публику на Праздник роз]/ В. Сочалов // Одес. вісті = Одес. известия. - 2016.-6 груд. - С. 6. : фот. (Історія Одеси і Одещини з 1861 до 1917 року)

• Плисюк, И. Непревзойденный или "Честь паче почестей": [Григорий Григорьевич Маразли (1835 - 1907) - гор. голова Одессы с 1878 г. в течение 17 лет, меценат] // Слово. - 2015. - 11 июня. - С. 10 : фот. (Історія Одеси і Одещини з 1861 до 1917 року)

• Шевчук Н. Григорий Григорьевич Маразли (1831-1907) [Текст]: [краткий биогр. очерк] / Н. Шевчук // Город. газета. - 2015. - 17 июля. - С. 8 : фот.

• Решетов С. Городской голова, меценат, благодетель… [Текст]: [к 180-летию со дня рождения Г. Маразли] / С. Решетов, Л. Ижик // Веч. Одесса. – 2011. – 28 июля. - С. 2 : фот.

• Плисюк И. Непревзойденный, или “честь паче почестей”[Текст]:[очерк о Г. Г. Маразли(1831-1907)] / И. Плисюк // Одес. вестн. - 2011. – 24 сент. – С. 15: фот.

• Cанников В. Красота по фиктивной стоимости [Текст]: [история жизни и деятельности Г.Г. Маразли - мэра Одессы, мецената, благотворителя] / В. Санников // Деловая Одесса. - 2010. - 11 авг. - С. 13 : фото. (Історія Одеси за період з 1861 р. до 1917р.)

• Александров В. Одесский городской голова Маразли Григорий Григорьевич [Текст]: [род. В Одессе (1831-1907). Настоящая фамилия Мараслис. Гор. Голова Одессы (1878-1895). Биогр.] / В. Александров // Одес. вестн. – 2008. - 4 окт. - С. 14 : фот.

• Решетов С. Его пример – другим наука [Текст]: [1 мая 2007 г. – 100 лет со дня кончины одного из самых выдающ. деят. Г. Г. Маразли гор. головы и благотворителя Одессы] / С. Решетов // Веч. Одесса. – 2007. - 20 марта. - С. 3 : фот.

• Сушинский Б. Увековеченный городом [Текст]: [о деятельности одес. гор. головы Г. Г. Маразли (1831-1907) к 175 летию со дня его рождения] / Б. Сушинский // Одес. известия. – 2006. – 27 июня. - С. 3.

• Серебряков Г. “Честь паче почестей”[Текст]: [Г. Г. Маразли – меценат / Г. Серебряков // Одес. вестн. – 2006. – 5 авг. С. 11 : фот.

• Софієва К. Вшановуючи заслуги великого одесита [Текст]: [пам’ятні місця в Одесі пов’язані з діяльністью Г. Г. Маразлі] / К. Софієва // Дум. площа .- 2006. – 8 верес. - С. 2 : фот.

• Парадисопулос С. Хай справи його будуть взірцем для нащадків[Текст]: [про вист. Г. Маразлі. До 175-річчя від дня народж.”] / C. Парадисопулос // Дум. площа. – 2006. – 29 груд. - С. 2 :фот.

• Дмитренко Л. Григорий Маразли [Текст]: [во всей истории города не было более щедрого дарителя] / Л. Дмитренко // Одес. вестн. – 2005. – 29 окт. – С. 12 : фот.

• Сидорова Г. От благородных потомков [Текст]: [к 210-летию Одессы : памятник Григорию Маразли] / Г. Сидорова // Одес. вестн. – 2004. - 28 авг. - С. 5 :фот.

• Серый А. Мы не разучились помнить… [Текст]: [о памятнике Г. Маразли] / А. Серый // Одес. известия – 2004. - 4 сент. - С.1 : фот.

•  Бродавко Р. Созидатель [Текст] / Р. Бродавко // Одес. вестн. – 2003. – 14 июня. – С. 7 : фот.

• Мемориальная доска благодетелю Одессы [Текст]: [18 мая 2001 г. на фасаде Одес. худож. музея открыта мемор. доска Г. Маразли] // Веч. Одесса. - 2001. - 22 мая. - С. 1.

• Данилов Н. Обретет ли силу “Завещание Маразли” [Текст]: [о часовне “33 гробов”] / Н. Данилов // Веч. Одесса. – 1994. – 6 авг.

•  Г. И. Маразли: Родословная // Одес. вестн. – 1993. – 9 июня. - С. 6.

 

Матеріал підготувала Катерина Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії