Література про Одеську область за 2013 рік

ЛІТЕРАТУРА про Одеську область за 2013 рік: наук.-допоміж. бібліогр. покажч. /Упр. культури і туризму, нац. та релігій Одес. облдержадмін.; Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського; від. краєзнавч. літ.; [підгот. Т.О. Андросова; бібліогр. матеріали підгот.: Т.С. Ступаченко, О.Є. Савченко, А.В.Діденко; комп’ют. набір: А.В. Діденко, Т.С. Ступаченко; ред. Т.О.Андросова; відп. за вип. Т.М. Полянко]. – О., 2014. – 426 с.

Література про Одеську область за 2013 рік

Publish at Calameo or read more publications.

КРИВОРУЧКО ЛИЛИЯ НИКОЛАЕВНА

      О любви, о будущем, немного грустно, но с надеждой пишет очень серьезный человек.

«Мне 18 лет, я студентка. Любимое занятие - чтение книг (предпочитаю детективы), сидя на подоконнике. Также пишу стихотворения, песни (текст и музыку), недавно окончила писать свой первый роман, надеюсь когда-то получиться его издать», - так рассказывает она о себе. 

Закрий своє серце

Закрий своє серце, 

І мрії, нехай не збуваються.

Він, той, хто не прийде, 

Той, хто не розвертається.

Закрий своє серце, 

І поки тебе болить, 

Цінуй, тих хто поруч, 

Цінуй кожну щасливу мить!

Закрий своє серце!

Ти просто терпи.

А завтра, крізь терна –

Крізь перепони!

Закрий своє серце.

Все скоро забудеться.

Сьогодні був поруч, 

Та це вже минулося.

Закрий своє серце, 

Життя, по-іншому живи!

Додай в нього перцю, 

І розітри!

*   *   *   *    *

Обійми мене

Обійми мене, між сотнями ночей, 

І не треба ніяких подарунків, 

Мені досить, - твоїх очей, 

Серед наших ночей незабутніх.

Обійми мене, немов в останнє, 

І нехай повністю все згорить.

Коли поруч - ти, все не звичайне, 

Я ціную з тобою кожну прожиту мить.

Обійми мене, ніби в останній раз, 

Так, як ніхто більше не зможе.

Це лиш мить, і минає час, 

Як без тебе, я жити зможу?

Обійми мене, і ніколи не відпускай!

Нас лиш двоє у всьому світі, 

Я готуватиму тобі щоранку -чай, 

Житимо удвох, в нашому мікросвіті!

*   *   *   *   *

Нам потрібна надія

Нам потрібна надія.

Надія,  на краще майбутнє.

Нам потрібна людина, 

Яка зробить, нарешті, щось путнє!

Нам потрібне - сонце, 

Мирне небо над головою, 

Нам потрібно відкрите віконце, 

У яке, не залітатиме куля.

Нам потрібне - повітря, 

Без отруйного газу.

Нам потрібне - подвір'я

У якому не ходитимуть у протигазах.

Нам потрібне - життя, 

Всі ми жити у мирі бажаєм!

Нам потрібне життя, 

Разом ми все подолаєм!

Нам потрібно - бути добрішими, 

Потрібна нам всім допомога!

Будьте, люди, - щирішими!

Миру потрібна підмога.

*   *    *    *   *    

Шестое лето

Шестое лето без тебя, 

Шестое лето дуют ветры, 

Я так устала ждать тебя-

У меня просто сдают нервы.

Шестое лето-небо то же, 

Шестой закат,  шестого дня, 

И сердце так стучит по коже..

Шестую ночь,  шестого дня.

Шестое лето,  это я 

Та самая…Как прежде,

И лишь немного декабря, 

Меня уже не так уж тешит.

Шестое лето,  нет тебя, 

Шестое лето-этот трепет, 

Я так ждала,  но это зря, 

Я так ждала…Но дело терпит.

Шестое лето,  ты и я, 

в моих рассказах, как и прежде, 

Я полюбила так тебя, 

И ведь люблю, так как и прежде.

Шестое лето,  осень после, 

Ты стал лишь частью –

Той меня,  которая любила –

Осень.

*   *   *   *   *

Я люблю тебе, закритими очами

Я люблю тебе - закритими очами, 

Мить, лиш тільки мить, 

між нашими ночами.

Забуто все,  і мрії ті, 

Є тільки я,  є тільки ти.

Я люблю тебе, -

і це відчуття неймовірне, 

Між хвилинами десь загубились ми.

Чуєш? Тут музика лине, 

Сподіваннями надихає мене.

Я люблю тебе - між нами години.

Наші почуття підіймаються вверх, 

І прекрасна та мить, 

ті хвилини, -

коли я, відчуваю тебе.

Я люблю тебе - скрізь 

Де б не був ти, 

Не чурайся почуття цього, 

Ми з тобою, коханий, -

Одне. Єдине.

Ми - частина світу всього.

*  *   *   *   *

Поняла

Я поняла,  что жалеть не стоит.

Прошлое уже не вернуть, 

И нужно,  что-то новое строить, 

Это то что раньше было, нам нужен новый путь.

Я поняла, что время проходит, 

Оно так быстро бежит, 

И кто-то от нас уходит, 

А кто-то к нам прибежит.

Я поняла, что секунды счастья важнее, 

Чем тысячи бесполезно прожитых часов, 

И время бежит скорее, 

Когда нас хоть где-то ждут.

Я поняла, что ничего не изменишь.

Поняла, что время идет.

Возможно ты меня,  кем-то заменишь, 

А может быть и на оборот.

Я поняла, что безумно скучаю, 

По детским,  беззаботно прожитым часам.

Я часто тебя вспоминаю, 

Когда смотрю на океан.

*   *   *   *   *

Я города печаль чую

Я города печаль чую...

Так тяжело,  когда вокруг не горят огни

Я города печаль чую...

Куда девались те прекрасные дни?

Я города печаль чую...

И мне так хочется кричать...

Я города печаль чую...

И лучше бы мне ничего не знать...

Я города печаль чую...

Разрухи близится час, 

Я города печаль чую.

И мне все же не спится,  в столь поздний час.

Я города печаль чую...

Меня зовут его пути.

Я города печаль чую...

Зачем и как к нему прийти?