У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії представлена книжкова виставка «Письменники – ювіляри жовтня»: 80 років від дня народження Миколи Олександровича Палієнка; 70 років від дня народження Тараса Олексійовича Федюка
МИКОЛА
ПАЛІЄНКО (03.10.1944 – 16.02.2022)
Поет,
Член Спілки письменників України з 1976 року, Член Спілки журналістів з 1963
року.
У кожної людини є свій заповітний куточок, при одній лиш миттєвій згадці про який, цей край дитинства тепліє в душі. Таким куточком на неосяжній нашій планеті для поета Миколи Палієнка було село Семенівка на Миколаївщині, де він народився 3 жовтня 1944 року.
Вікна
хатин рідного села, заснованого ще в часи козаччини, дивляться па плесо
віковічного Південного Бугу, на берегах якого, трохи нижче Семенівки, в
козацькі часи стояла Бугогардівська паланка Запорізької Січі. Досі у багатьох
віршах веде читачів до витоків своєї творчості. В одному з них він пише:
«У
цих краях чудовий древній Буг,
Очерети,
мов стріли голосисті.
Колись
отут стояв Іван Богуй -
Терпла
шабля у руці...
Колись
тут
Ішли
полки в задумі віковій...»
Перед
службою у прикордонних військах встиг попрацювати кореспондентом Братської
районної газети па своїй Миколаївщині та в луганській обласній газеті
"Молода гвардія". Закінчив філологічний факультет Одеського
державного університету і Вищі літературні курси при Літературному інституті.
Довгий час працював у сільській редакції Одеського обласного радо, від 1979 - в
Одеській обласній організації НСПУ.
Друкуватися
почав в шкільні роки. У поетичному доробку домінує тема хліба, села,
шевченкіана.
Микола
Палієнко - автор поетичних книжок "Лукашева сопілка" (1972),
"Щедриця" (1975), "Зелені космодроми" (1979), "Тяжіння
поля" (1984), "Заповідаю долю" (1986), "Зоря Шевченка"
(1998), багатьох добірок віршів в періодиці. На його вірші композитори написали
пісні, окремі поезії перекладено на інші мови.
Коли
знайомишся з книжками Миколи Палієнка, впадає в око, що вони заселені людьми.
Автор пише конкретно, експресивно, своєрідно. Його хвилює доля сільської
доярки, з долонь якої злітають у небесну вись пелюстки літ і космічні кораблі;
хвилює доля сусіда-комбайнера, котрий не помічає, як із кишені його старої
фуфайки проростають зернини із минулорічних жнив; хвилює смуток путівця, яким
уже не пробігають у степове надвечір'я кошенята...
М.
Палієнко – лауреат Всеукраїнських премій імені Павла Тичини (2007) та імені
Степана Олійника (2008), обласної премії імені Макара Посмітного (1997),
міської премії «Твої імена, Одесо» (2002), «Українська мова – мова єднання», Міжнародної
премії Фонду Тараса Шевченка (2013).
ТАРАС
ФЕДЮК (06.10.1954)
Народився Тарас Олексійович Федюк 6 жовтня 1954 року в місті Ананьєві на Одещині в родині вчителів. Закінчив Одеський університет, українську філологію (1972 р.)
Перша
публікація - лютий 1971 року.
Перша
книжка віршів «Досвітні журавлі» - січень 1975-го року.
Автор
13-ти оригінальних поетичних книг серед яких: «Досвітні журавлі», «Віч-на-віч»,
«Дві хвилини уваги», «...і промовчати не посмів», «Політ осінньої бджоли»,
«Чорним по білому», «Хрещаті південні сніги», «Золото інків», «Таємна ложа»,
«Обличчя пустелі», «Трансністрія», «Горище», «Хуга».
У
перекладі російською - книжка віршів «Зимний стадион».
Один
з організаторів та багаторічний президент Асоціації українських письменників.
Автор
багатьох фестивальних та книговидавничих проектів серед яких фестиваль
сучасного українського мистецтва «Південний хрест», фестиваль «Зона Овідія» та
ін. Засновник та продюсер поетичної серії «Зона Овідія» в якій побачили світ 53
книги поезій сучасних українських та іншомовних поетів.
Вірші
перекладались багатьма мовами світу.
Лауреат
Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, низки інших літературних
премій.
У
2009-2010 роках - головний редактор журналу «Сучасність».
З
листопада 2011 року - знову на посаді головного редактора цього журналу.
Віце-президент
Асоціації українських письменників.