Одним життям з героями: до 90-річчя від дня народження Петра Тодоровського

«У мене не було режисерської освіти. Одна інтуїція. Я завжди тримався на першому відчутті від сцени, на її запаху».

П.Тодоровський

Петро Юхимович Тодоровський – режисер, оператор, сценарист, актор, композитор. Народився 26 серпня 1925 року в місті Бобринець, Кіровоградська область, Україна. Батьки – Юхим Гільевіч Тодоровський і Розалія Цалевна Островська. Закінчив 9 класів середньої школи у Бобринці.

На початку Великої Вітчизняної війни з батьками евакуювався до Сталінграду. У Червоній армії з квітня 1943 року, з літа – курсант Саратовського військово-піхотного училища, з серпня 1944 року – командир мінометного взводу у 2-му батальйоні дев'яносто третього стрілецького полку 76 сд, що входила до складу 125 ск 47-ї армії 1-го Білоруського фронту. Лейтенант Тодоровський на фронті вступив у компартію. Брав участь у звільненні Варшави, Бидгоща, Щецина і взятті Берліна. Закінчив війну у Шенхаузені на Ельбі лейтенантом. Був поранений, контужений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

Після війни до 1949 року служив у військовому гарнізоні під Костромою. Після звільнення в запас працював на заводі склотари і одночасно отримав атестат зрілості.

У 1949 році поступив і в 1954 році закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б.І. Волчека), дебютував як кінооператор на кіностудії «Молдова-фільм» («Молдавські наспіви», 1955), де також працював оператором хроніки для кіножурналу «Радянська Молдавія» (1954-1955). З 1955 року близько десяти років працював оператором на Одеській кіностудії.

Як актор знявся у фільмах «Був місяць травень», «Трясовина».

У 1983 році поставив прославлену картину «Військово-польовий роман», висунуту на премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

У 2004 році за мотивами автобіографічної повісті Петра Тодоровського «Згадуй – згадуй (Кращі роки нашого життя)» був знятий телевізійний серіал «Курсанти» (режисер А.Кавун), вперше в історії російського телебачення номінований на премію «Emmy International».

Композитор і автор пісень до ряду фільмів. Імпровізатор і акомпаніатор гри на семиструнній гітарі. Акомпанував В. Висоцькому під час записів його пісень.

Помер 24 травня 2013 в Москві на 88-му році життя. Прощання з режисером пройшло 28 травня в Великому залі Будинку кіно, був похований на Новодівочому кладовищі.

Сім’я:

• Був одружений на актрисі Надії Чередниченко.
• З 1962 року був одружений на Мирі Тодоровській.
• Син - режисер Валерій Тодоровський.

Досягнення:

• 1960. Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Друга премія за роботу оператора»;
• 1967. Приз за кращий дебют на 26 Венеціанському кінофестивалі (фільм «Вірність»);
• 1967. Заслужений діяч мистецтв УРСР;
• 1985. Народний артист РРФСР;
• 1992. Премія «Ніка» в номінації «Кращий ігровий фільм» («Анкор, ще анкор!»);
• 1993. Кінофестиваль «Кінотавр» - Головний приз «Великого конкурсу»;
• 1995. Кінофестиваль «Кіношок» - приз за кращу режисуру («Яка дивна гра»);
• 1995. Премія «Золотий овен» «Яка дивна гра»;
• 1996. Лауреат Державної премії Росії - за втілення гуманістичних ідеалів в художніх фільмах останніх років;
• 2000. Лауреат Спеціального призу Президента Росії за видатний внесок у розвиток кіно;
• 2003. Премія «Ніка» в номінації «Честь і гідність».

Нагороди:

• Два ордени Вітчизняної війни I ступеня (07.05.1945; 21.02.1987).
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (20.03.1945).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (31 грудня 2005) - за видатний внесок у розвиток вітчизняного кінематографа і багаторічну творчу діяльність.
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (26 серпня 2000) - за великий особистий внесок у розвиток кіномистецтва.
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (11 серпня 1995) - за заслуги перед державою і успіхи, досягнуті у праці, великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами.
• Медаль «За взяття Берліна» (1945).
• Медаль «За визволення Варшави» (1945).

Фільмографія: 

1962 - СРСР

На великій суднобудівний завод приїжджає новий директор Олексін. І хоча він хороший фахівець, його оточує атмосфера відчуження. Трагічно виглядають кадри, в яких Олексін пробує "достукатися" до сердець працівників заводу.

1965 - СРСР

Головний герой картини Юра Нікітін, закінчивши десять класів, вступає до льотного училища. Хлопчик мріє стати військовим, як його батько, який загинув на фронті. У цей щасливий час безтурботності і молодості Юра зустрічає дівчину Зою. До молодої людини приходить перше сильна любов. І раптом в мирне, щасливе життя вривається страшна війна ...

1970 - СРСР

Молодий лікар-рентгенолог Женя Нікітін знайомиться зі студенткою педучилища Машею Савельєвою. Через деякий час дівчина переїжджає жити до Жені, проте для нього спільне життя виявилася важким випробуванням. Відчувши розгубленість коханого, Маша знайшла в собі сили піти. Мине чимало часу, перш ніж вони усвідомлюють необхідність один в одному. 

1981 - СРСР

Ця історія почалася вранці біля одеського РАГСу, куди повинен був з'явитися судновий механік Гаврилов. Цілий день страждала і чекала його наречена Рита, і ось вже день наближається до кінця - всі говорять тільки про Гаврилова, а його все немає і немає. Сценарій написаний Сергієм Бодровим спеціально для Людмили Гурченко. За роль у цьому фільмі актриса була відзначена призом «Золотий орел» залучшую жіночу роль на кінофестивалі в Манілі (1982).

1983 - СРСР

Це не банальний любовний трикутник, це історія про те, як віра, любов і ніжність відігрівають закам'яніле серце, жорстоко обпалене війною.

1986 - СРСР

У житті кожної людини буває момент, коли йому здається, що життя прожите даремно, далі вже нічого доброго не буде, настає повне розчарування в оточуючих людях, родині, роботі і ... Хочеться круто змінити свою долю, почати з чистого аркуша. Так сталося і з Василем Муравіним. Прокинувшись одного ранку, п'ятдесятирічний чоловік зрозумів, що навколишня дійсність і побут вбили в ньому талант музиканта, райдужні мрії юності зруйнувалися, на нудній роботі ніхто не цінує, дочка і кохана дружина його не розуміють. Тоді Василь вирішує діяти: він бере гітару і йде з дому ...

1989. СРСР, Швеція

У надії хоч коли-небудь знайти спокій і стати щасливою медсестра районної лікарні Таня Зайцева стає готельної повією, виходить заміж за шведського бізнесмена Ларсена і покидає Ленінград ...
Дивитися

1992. Росія

Дія картини, знятої в стилі «ретро», відбувається в перші повоєнні роки. Фільм про життя і звичаї військового містечка, де все на виду: сімейні чвари, любов, смерть, зради, людська підлість і боягузтво. Це фільм про людей, тільки що виграли війну.
Дивитися

1995. Росія

Даючи таку назву фільму, Петро Тодоровський як би дав зрозуміти глядачеві, що все в ньому буде «понарошку». І до певного моменту дію разворачівачівалось як студентські веселі розіграші. Спільно зжерти торт, а потім в коробку натолкать битих цегл ... Забратися до дівчат в кімнату ... Розбудити розсіяного, підсліпуватого товариша і відправити бігом на станцію, до електрички, рівно о 4:00 ранку .... Та хто з нас не згадає подібних «приколів» зі своєї інститутського життя.
Дивитися

1998. Росія

Петро Тодоровський любить жінок. І про них він знімає кіно. У центрі цього фільму - теж жінка. Стильна, сучасна, вона сама вирішує свою долю. Ні, вона не бізнес-леді. Вона ніжна, тонка, витончена. Її тягне в минуле, вона любить мережива і капелюшки, вона - не для грошей, а для себе - знімає фото в стилі "ретро" і говорить зі своїми моделями про кохання. Однак коли виникає серйозна проблема, коли перед нею постає головне питання життя, вона перетворюється на кремінь.

Письменники-ювіляри серпня 2015 року

У серпні місяці 2015 року відзначається 110 років від дня народження Володимира Ієронімовича Івановича та 80 років від дня народження Василя Івановича Вихристенка.

Іванович В.І. народився 27 серпня 1905 р. в Одесі в сім’ї робітника.

Працював замолоду на заводі машиністом, учився на робітфаці. Закінчив Одеський педінститут.

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Друкувався з 1927 р. Виступав переважно як поет-сатирик і гуморист. Перша книжка гумору і сатири «Свиня на пасіці» вийшла 1950 р. Дотепним словом картав всіляких політиканів у міжнародному житті, весело «прополював» грядки нашого буття від лихого проросту - егоїзму, власницької плісняви на людських душах, бюрократичних замашок деяких керівників тощо. У творах пафосного спрямування прославляв героїзм воїнів, оповідав значущі життєві історії.

Помер 26 серпня 1985 р.

Вийшли збірки поетичних творів: «Низенько кланяємось!» (1953), «Весела прополка» (1956), «Кропивою сміху по всякому лиху» (1957), «Перебендя посміхається» (1960), «На городі бузина, а за морем сатана» (1963), «Бичок —губернатор» (1964), «Поезії» (1967), «Сміхомовки» (1974), «Червоний огнецвіт» (1975), «Ловись, рибко!» (1976), «Семь цветов радуги» (1982) та ін.

Іванович, В.   Перебендя посміхається: жарти, прислів’я, байки, гуморески, бувальщини, казки. – Одеса: Одеське книжкове видавництво, 1960. – 187 с.

Іванович, В.   На городі бузина, а за морем сатана: сатира і гумор. – Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1963. – 91 с.

Іванович, В.   Три торби сміху людям на втіху: байки та гуморески. – Київ: «Дніпро», 1967. – 174 с.

Іванович, В.   Поезії. – Київ: Радянський письменник, 1967. – 109 с. ицтво, 1960. – 187 с.

Іванович, В.   Червоний огнецвіт: Жарти, прислів’я, байки, гуморески, бувальщини, казки. – Київ: «Дніпро», 1975. – 286 с.

Іванович, В.   Ловись, рибко!: вірші, байки, казки. – Одеса: Маяк, 1976. – 132 с.

Иванович, В.   Семь цветов радуги: юмор и сатира. – Одесса: Маяк, 1982. – 127 с.

Іванович, В.   У сніп тугий бувальщини зберу: сатира, гумор. – Одеса: Астропринт, 2002. – 44 с.
До збірки поезій відомого українського сатирика й гумориста Володимира Івановича увійшли кращі твори, написані в різні роки його творчої діяльності.

*   *   *

Вихристенко В.І. народився 28 серпня 1935р. в селі Нова Олександрівка Великомихайлівського району, Одеської області – поет, перекладач, публіцист, фотограф, військовий льотчик.

Член Спілки журналістів України з 1961 року. Член Спілки письменників України з 1997 року.

Лауреат Премії К. Г. Паустовського. Лауреат фотовиставки «Море» в Лісабоні.

Кандидат у майстри спорту зі стрибків з парашутом.

У 1953 році закінчив Одеську середню спеціальну школу ВВС, а в 1956 Миколаївське військово-морське мінно-торпедного авіаційне училище ім. С.О. Леваневського. Був направлений льотчиком на Північний флот. У 1972 році закінчив Львівське вище військово-політичне училище.

З 1969 року Вихристенко призначений офіцером розвідки і дослужився до підполковника. У 1986 закінчив службу.

З 1997 року працює в Одеському Національному університеті ім. І.І. Мечникова. 2000-2006 – викладач кафедри журналістики. Проводив курси «Молодого журналіста», які відвідували переважно школярі. Багато уваги приділяв практиці, висилаючи студентів на завдання і знайомлячи з цікавими людьми.

Вихристенко В.І. є автором безлічі фоторобіт, багато з яких друкувалися в радянських і пострадянських виданнях. Знімав на «Старт», «Зеніт» Співпрацював з ІТАР-ТАРС - знімки запуску космічного корабля «Буран» та підготовки до його запуску. Паралельно з серйозними завданнями, любив вступаємо просте життя робітників.

Вихристенко, В.   Відлуння срібної доби: Есе. – Одеса: Астропринт, 1999. – 116 с.

Про зустріч з письменниками-класиками нашої літератури, чиє життя і творчість були тісно пов’язані з Одесою, розповідає автор у своїй книзі.

Вихристенко, В.   Крило в крило: Книга перекладів. – Одеса: Астропринт, 2003. – 116 с.

Поле пам’яті – так розуміє й так сприяє автор морально-духовну спадщину усіх народів й у всі часи.

Вихристенко, В.   Сковородинці: Переклади з української. – Одеса: Астропринт, 2007. – 96 с.

Переклад художніх творів з однієї мови на іншу автор розуміє як живу нить, поєднуючи духовні світи народів, які бережуть і сповідають їх, як святиню.

Выхристенко, В.   Славянский венок: Книга переводов. – Одесса: Астропринт, 2008. – 100 с.

Славянская поэзия так же глубока, как и разнообразна, и вместе с тем едина.

Выхристенко, В.   «Лед и пламень судьбы». Рассказы, очерки. – Одесса: «Фаворит», «Печатный дом», 2012. – 160 с.

У жрицы истории Клио одна забота – факт, истина. Это исповедовал и автор, работая над книгой. Но при этом всегда помнил он и библейское – «Человек слаб если».

Нові надходження до відділу краєзнавчої літератури. Липень 2015

    

Пропонуємо біобібліографічні покажчики наукових праць вчених і науковців в галузі виноградарства та виноробства.

Власов В’ячеслав Всеволодович: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1998–2012 рр. / уклад. В.М. Суховілова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2012. – 56 с.

Науково-популярне видання підготовлено до 55-річчя з дня народження В.В.Власова – директора ННЦ «ІВіВ ім..В.Є.Таїрова», доктора сільсько-господарських наук, заслуженого працівника сільського господарства України, видатного вченого з питань екології винограду.

Ляшенко Галина Віталіївна: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1983–2013 рр. / уклад.: В.В. Власов, В.М. Суховілова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2013. – 43 с.

Науково-популярне видання висвітлює трудовий шлях відомого вченого-еколога в галузі виноградарства Ляшенко Галини Віталіївни.

івника сільського господарства України, видатного вченого з питань екології винограду.

Мелешко Лариса Федорівна: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1967–2011 рр. / уклад.: В.В. Власов, В.М. Суховілова, М.Д. Дада, Ю.О. Фролова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2013. – 32 с.

Науково-популярне видання висвітлює трудовий шлях відомого вченого-селекціонера в галузі виноградарства Лариси Федорівни Мелешко, видатного вченого з питань екології винограду.

Нікіфорова Людмила Тимофіївна: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1948–2002 рр. / уклад.: В.В. Власов, В.М. Суховілова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2013. – 36 с.

Науково-популярне видання висвітлює трудовий шлях відомого вченого в галузі виноградарства Нікіфорової Людмили Тимофіївни.

Підгорний Євген Герасимович: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1966–1997 рр. / уклад.: В.В. Власов, В.М. Суховілова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2013. – 28 с.

Науково-популярне видання висвітлює трудовий шлях відомого вченого в галузі виноградного розсадництва Підгорного Євгена Герасимовича.

Шольц-Куликов Е.П.   Винодел Борис Александрович Филиппов / сост.: Е.П. Шольц-Куликов, Л.Б. Маленьких; под ред. член-корр. НААН Украины В.В. Власова. – Одесса: ННЦ «Институт ВиВ им. В.Е.Таирова», 2013. – 100 с.: ил.

Сборник посвящен жизни и деятельности выдающегося винодела Украины, главного инженера, директора Одесского завода шампанских вин, генерального директора НПО по виноградарству и виноделию кандидата технических наук, ветерана Великой Отечественной войны и ветерана труда Филиппова Бориса Александровича.

Шерер Володимир Олександрович: біобібліогр. покажч. наук. праць за 1967–2012 рр. / уклад.і: В.В. Власов, В.М. Суховілова. – Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», 2012. – 44 с.

Науково-популярне видання підготовлене до 75-річчя з дня народження В.О. Шерера – відомого вченого фізіолога-біохіміка виноградарства.