Одним життям з героями: до 90-річчя від дня народження Петра Тодоровського

«У мене не було режисерської освіти. Одна інтуїція. Я завжди тримався на першому відчутті від сцени, на її запаху».

П.Тодоровський

Петро Юхимович Тодоровський – режисер, оператор, сценарист, актор, композитор. Народився 26 серпня 1925 року в місті Бобринець, Кіровоградська область, Україна. Батьки – Юхим Гільевіч Тодоровський і Розалія Цалевна Островська. Закінчив 9 класів середньої школи у Бобринці.

На початку Великої Вітчизняної війни з батьками евакуювався до Сталінграду. У Червоній армії з квітня 1943 року, з літа – курсант Саратовського військово-піхотного училища, з серпня 1944 року – командир мінометного взводу у 2-му батальйоні дев'яносто третього стрілецького полку 76 сд, що входила до складу 125 ск 47-ї армії 1-го Білоруського фронту. Лейтенант Тодоровський на фронті вступив у компартію. Брав участь у звільненні Варшави, Бидгоща, Щецина і взятті Берліна. Закінчив війну у Шенхаузені на Ельбі лейтенантом. Був поранений, контужений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

Після війни до 1949 року служив у військовому гарнізоні під Костромою. Після звільнення в запас працював на заводі склотари і одночасно отримав атестат зрілості.

У 1949 році поступив і в 1954 році закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б.І. Волчека), дебютував як кінооператор на кіностудії «Молдова-фільм» («Молдавські наспіви», 1955), де також працював оператором хроніки для кіножурналу «Радянська Молдавія» (1954-1955). З 1955 року близько десяти років працював оператором на Одеській кіностудії.

Як актор знявся у фільмах «Був місяць травень», «Трясовина».

У 1983 році поставив прославлену картину «Військово-польовий роман», висунуту на премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

У 2004 році за мотивами автобіографічної повісті Петра Тодоровського «Згадуй – згадуй (Кращі роки нашого життя)» був знятий телевізійний серіал «Курсанти» (режисер А.Кавун), вперше в історії російського телебачення номінований на премію «Emmy International».

Композитор і автор пісень до ряду фільмів. Імпровізатор і акомпаніатор гри на семиструнній гітарі. Акомпанував В. Висоцькому під час записів його пісень.

Помер 24 травня 2013 в Москві на 88-му році життя. Прощання з режисером пройшло 28 травня в Великому залі Будинку кіно, був похований на Новодівочому кладовищі.

Сім’я:

• Був одружений на актрисі Надії Чередниченко.
• З 1962 року був одружений на Мирі Тодоровській.
• Син - режисер Валерій Тодоровський.

Досягнення:

• 1960. Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Друга премія за роботу оператора»;
• 1967. Приз за кращий дебют на 26 Венеціанському кінофестивалі (фільм «Вірність»);
• 1967. Заслужений діяч мистецтв УРСР;
• 1985. Народний артист РРФСР;
• 1992. Премія «Ніка» в номінації «Кращий ігровий фільм» («Анкор, ще анкор!»);
• 1993. Кінофестиваль «Кінотавр» - Головний приз «Великого конкурсу»;
• 1995. Кінофестиваль «Кіношок» - приз за кращу режисуру («Яка дивна гра»);
• 1995. Премія «Золотий овен» «Яка дивна гра»;
• 1996. Лауреат Державної премії Росії - за втілення гуманістичних ідеалів в художніх фільмах останніх років;
• 2000. Лауреат Спеціального призу Президента Росії за видатний внесок у розвиток кіно;
• 2003. Премія «Ніка» в номінації «Честь і гідність».

Нагороди:

• Два ордени Вітчизняної війни I ступеня (07.05.1945; 21.02.1987).
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (20.03.1945).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (31 грудня 2005) - за видатний внесок у розвиток вітчизняного кінематографа і багаторічну творчу діяльність.
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (26 серпня 2000) - за великий особистий внесок у розвиток кіномистецтва.
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (11 серпня 1995) - за заслуги перед державою і успіхи, досягнуті у праці, великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами.
• Медаль «За взяття Берліна» (1945).
• Медаль «За визволення Варшави» (1945).

Фільмографія: 

1962 - СРСР

На великій суднобудівний завод приїжджає новий директор Олексін. І хоча він хороший фахівець, його оточує атмосфера відчуження. Трагічно виглядають кадри, в яких Олексін пробує "достукатися" до сердець працівників заводу.

1965 - СРСР

Головний герой картини Юра Нікітін, закінчивши десять класів, вступає до льотного училища. Хлопчик мріє стати військовим, як його батько, який загинув на фронті. У цей щасливий час безтурботності і молодості Юра зустрічає дівчину Зою. До молодої людини приходить перше сильна любов. І раптом в мирне, щасливе життя вривається страшна війна ...

1970 - СРСР

Молодий лікар-рентгенолог Женя Нікітін знайомиться зі студенткою педучилища Машею Савельєвою. Через деякий час дівчина переїжджає жити до Жені, проте для нього спільне життя виявилася важким випробуванням. Відчувши розгубленість коханого, Маша знайшла в собі сили піти. Мине чимало часу, перш ніж вони усвідомлюють необхідність один в одному. 

1981 - СРСР

Ця історія почалася вранці біля одеського РАГСу, куди повинен був з'явитися судновий механік Гаврилов. Цілий день страждала і чекала його наречена Рита, і ось вже день наближається до кінця - всі говорять тільки про Гаврилова, а його все немає і немає. Сценарій написаний Сергієм Бодровим спеціально для Людмили Гурченко. За роль у цьому фільмі актриса була відзначена призом «Золотий орел» залучшую жіночу роль на кінофестивалі в Манілі (1982).

1983 - СРСР

Це не банальний любовний трикутник, це історія про те, як віра, любов і ніжність відігрівають закам'яніле серце, жорстоко обпалене війною.

1986 - СРСР

У житті кожної людини буває момент, коли йому здається, що життя прожите даремно, далі вже нічого доброго не буде, настає повне розчарування в оточуючих людях, родині, роботі і ... Хочеться круто змінити свою долю, почати з чистого аркуша. Так сталося і з Василем Муравіним. Прокинувшись одного ранку, п'ятдесятирічний чоловік зрозумів, що навколишня дійсність і побут вбили в ньому талант музиканта, райдужні мрії юності зруйнувалися, на нудній роботі ніхто не цінує, дочка і кохана дружина його не розуміють. Тоді Василь вирішує діяти: він бере гітару і йде з дому ...

1989. СРСР, Швеція

У надії хоч коли-небудь знайти спокій і стати щасливою медсестра районної лікарні Таня Зайцева стає готельної повією, виходить заміж за шведського бізнесмена Ларсена і покидає Ленінград ...
Дивитися

1992. Росія

Дія картини, знятої в стилі «ретро», відбувається в перші повоєнні роки. Фільм про життя і звичаї військового містечка, де все на виду: сімейні чвари, любов, смерть, зради, людська підлість і боягузтво. Це фільм про людей, тільки що виграли війну.
Дивитися

1995. Росія

Даючи таку назву фільму, Петро Тодоровський як би дав зрозуміти глядачеві, що все в ньому буде «понарошку». І до певного моменту дію разворачівачівалось як студентські веселі розіграші. Спільно зжерти торт, а потім в коробку натолкать битих цегл ... Забратися до дівчат в кімнату ... Розбудити розсіяного, підсліпуватого товариша і відправити бігом на станцію, до електрички, рівно о 4:00 ранку .... Та хто з нас не згадає подібних «приколів» зі своєї інститутського життя.
Дивитися

1998. Росія

Петро Тодоровський любить жінок. І про них він знімає кіно. У центрі цього фільму - теж жінка. Стильна, сучасна, вона сама вирішує свою долю. Ні, вона не бізнес-леді. Вона ніжна, тонка, витончена. Її тягне в минуле, вона любить мережива і капелюшки, вона - не для грошей, а для себе - знімає фото в стилі "ретро" і говорить зі своїми моделями про кохання. Однак коли виникає серйозна проблема, коли перед нею постає головне питання життя, вона перетворюється на кремінь.