Следите за новыми поступлениями литературы в отдел краеведческой литературы и библиографии в рубрике "Що читати про край"

четверг, 7 декабря 2017 г.

Нові надходження до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії у 4-му кварталі 2017 року

У IV кварталі 2017 року до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії надійшли наступні видання:


Бербер Г. Каролино-Бугаз – что в имени тебе моем? [Текст] / Г.Бербер. – Киев: Интнрсервис, 2017. – 90 с.: ил.
В книге рассказывается об истории и современности курортного местечка Каролино-Бугаз, а также упоминаются мифы и легенды, связанные с этим местом.
Гавриленко С.Д. Человек с Преображенской [Текст] : Ист.-биогр. роман: к 165-летию со дня рожд. И. А. Тимченко / худ.ред. О.Гавриленко. – Полтава : Копи-Принт, 2017. – 181 с.: ил.
Историко-биографический роман украинского историка и археолога кино Сергея Гавриленко. Это первое художественное произведение этого автора, после нескольких научных монографий на тему истории ранней отечественной кинематографии. Роман охватывает период жизни Иосифа Андреевича Тимченка – гениального механика, изобретателя и ученого, связанного с изобретением уникальных проекционных и съемочных аппаратов, а также оригинального механизма без которого съемка и проекция кино была бы невозможна. Произведение написано на основе исторических исследований жизни и творчества И.А. Тимченко изложенных в материалах украинских исследователей В. Миславского и В. Гергеши.

Галяс А.В. Сегодня и навсегда… [Текст] : очерки истории Одес. акад. театра муз. комедии им. М. Водяного / А. М. Галяс. – Одесса: Бондаренко М. А., 2017. – 400 с.: ил.
Созданный в послевоенном Львове в 1947 году театр музкомедии, в 1953 переезжает в Одессу и становится Одесским театром музыкальной комедии. Здесь творческий потенциал труппы смог развернуться в полную силу. Коллектив театра заявил о себе масштабными постановками классических оперетт, музыкальных комедий, мюзиклов и рок-опер. Многие актёры Одесской музкомедии вписали яркие страницы в историю музыкального театра, заложили традиции, которые бережно хранятся и успешно развиваются новыми поколениями исполнителей. Всея семидесятилетняя история Театра очень точно соотносится со Временем, в котором его мастерам довелось жить и создавать спектакли, лучшие из которых давно уже вошли в легенду, стали мифом.

Гринберг А.М. «Жизненные» рассказы Александра Розеншнауцера [Текст]. – Одесса : РИТМ, 2017. – 201 с. : ил.
Книга Александра Гринберга – сборник снов и прозрений, историй из жизни автора, историй людей, которые, так или иначе, становились частью его жизни, начиная с  1905 года и до несколько отдаленного будущего.

Козачинский А.В. Зеленый фургон [Текст] : [роман] / А. В. Козачинский ; [предисл. Е. Л. Деменка; худож.-оформ. В. Н. Карасик]. – Харьков : Фолио, 2017. – 187 с.: ил.
В повести «Зеленый фургон» черты автора угадываются в образе лихого вора-налетчика по кличке Красавчик и в образе сыщика Володи Патрикеева, бывшего гимназиста, мечтающего о карьере Шерлока Холмса, ведь Козачинский имел уникальный опыт и того, и другого. А еще это книга о послереволюционной Одессе, о которой с любовью, ностальгией и лирично вспоминает Александр Козачинский на страницах «Зеленого фургона», причудливо сочетая юмор и романтику, жестокую правду и эксцентрику.

Колесніченко А. П. Дорога додому [Текст] : поезія / А. П. Колесніченко. – Одеса : СМИЛ, 2016. – 149с.
Збірка віршів поета Анатолія Колесніченко, присвячена рідним батькам: Петру Дмировичу і Наталії Степанівні.
Колесніченко А. П. Коли цвіте черемуха [Текст] : поезія / А. П. Колесніченко. – Одеса : Ірбіс, 2017. – 175 с.
Збірка віршів Анатолія Колесніченко.
Колодина Т. Черноморский Яхт-Клуб: История парусного спорта г. Одессы [Текст]. – Одесса: Симэкс-принт, 2017. – 320 с. : ил.
Автор рассказывает об истории развития парусного спорта в г. Одессе со времен образования города и до 2016 года. В книге вы можете узнать о путешествиях, регатах, мероприятиях, призах, яхтах.

Лобусова И. И. Букет из Оперного театра [Текст] : [роман] / [худож.-оформ. Е.А.Гугалова]. – Харьков: Фолио, 2017. – 410 с.: ил.
В павильонах построенной в Одессе почти на берегу моря кинофабрики «Мирограф» снимается очередной фильм. Но приглашенных на главную роль актрис одну за другой находят лежащими в гробу, усыпанными дивными цветами и… с петлей на шее. Чтобы закончить фильм, директор кинофабрики приглашает саму Веру Холодную. Неужели и ее жизни что-то угрожает? При этом актрису обещает охранять сам Мишка Япончик, не устоявший перед ее чарами…



Лобусова И. И. Дьяволы с Люстдорфской дороги [Текст] / И. И. Лобусова; [худож.-оформ. Е.А.Гугалова]. – Харьков: Фолио, 2017. – 411 с.: ил.
…Несмотря на военное положение, Одесса продолжает жить весело, с размахом. Работают кафе и рестораны, ведется оживленная торговля, люди ищут развлечений. Вот и цирк приехал… Однако внезапно все омрачается тревожным известием: в городе начинают исчезать молодые девушки. И очень походу, что это каким-то образом связано с фокусником, выступающим в цирке. Его страшный фокус с оторванной головой заставляет многих задуматься: а человек ли это?


Лобусова И. И. Короли Молдаванки [Текст] : [роман] / И. И. Лобусова. – Харьков: Фолио, 2017. – 412 с.: ил.
Когда молодой следователь Володя Сосновский по велению семьи был сослан подальше от столичных соблазнов – в Одессу, он и предположить не мог, что в этом приморском городе круто изменится его судьба. Лишь только он приступает к работе, как в Одессе начинают находить трупы богачей. Одни, второй, третий… Они изуродованы до невозможности, но главное – у всех отрезаны пальцы. В городе паника, одесситы убеждены, что это дело рук убийцы по имени Людоед. Володя вместе со старым следователем Полипиным приступает к его поиску. Сосновский и представить не мог какую роль в этой истории играет девушка Таня, которую он искренне полюбил…

Радуга [Текст]. – Беляевка: Диалог, 2015. Ч. 4: «Країна Дністрова» : сб. поезии / [редкол. : Е. В. Коваленко, В. Г. Пушко, И. В. Алифанова]. – 2015. – 114 с.
В этом сборнике собраны стихотворения поэтов Беляевщины зрелых и молодых. Все они занимают активную жизненную позицию в сегодняшнее непростое время становления независимой Украины. С этих страниц звучит боль и радость, гордость за поколение сороковых и беспокойство за будущее поколение и непримиримость к тем, кто хочет переписать историю.




Рыбак А. М. Флирт длиною в жизнь [Текст] / А. М. Рыбак; [фото М. Б. Рыбак, рис. А. В. Костроменко]. – Одесса : Б. и., 2014.- 95 с.: ил.
Аркадий Рыбак родился в 1954 г. в Одессе. Выпускник Одесского университета им. И. И. Мечникова. Член Союза журналистов с 1978 г. Начал публиковаться в периодических изданиях еще в 7-м классе. В различных газетах и журналах опубликовано свыше 7 тысяч его материалов. Автор книги «Под знаком пяти колец». Работал собкором «Советского спорта» и «Спортивной газеты» по Одесщине. Отмечен знаком «Золотое перо Украины» и медалью «Лидеры ХХІ столетия». В 1991 г. создал газету «Порто-франко» и редактирует ее по сей день.


Три+три [Текст] : кол. сб. прозы / И. Божко, Е. Деменюк, Я. Желток [и др.]; сост. Е. Голубовский, худож. А. Ялоза; Всемир. Клуб одесситов, клуб «Зеленая планета». – Одесса: БМВ, 2012. – 208 с.
Три плюс три – коллективный сборник прозы участников клуба «Зелёная лампа» при Всемирном клубе одесситов.
Українські губернські з’їзди в Одесі у 1917 році [Текст] / М-во освіти і науки України, Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Іст. ф-т каф. історії України, Укр. іст. т-во Одес. осередок; [упоряд. і авт. передм. Т. Вінцковський]. – Одеса : Вид. М. О. Бондаренко, 2017. – 116 с.
Пропоноване видання виконане в межах святкування 100-річчя з часу початку Української революції 1917-1921 рр. У книзі зібрані матеріали і документи, які відбивають підготовку, хід та окремі результати Херсонських українських губернських з’їздів, котрі пройшли у 1917 р. в Одесі. Тексти відтворені на основі газетних публікацій та окремих архівних документів, забезпечені стислими коментарями й іменним покажчиком.

Хасин А. От всего одесского сердца [Текст] : [рассказы]. – Одесса : Optimum, 2017 . – 326 с.
Новая книга известного одесского писателя и журналиста Аркадия Хасина рассказывает о трудном, но почетном служении морю. О людях, оставивших память в истории Одессы, о странах, в которых довелось побывать старшему механику А. Хасину, ходившему по морям и океанам более сорока лет под флагом Страны Советов.
Херсонский Б. Г. Одесский дневник 2015-2016. Взрывная волна [Текст] : [стихи] / Б. Г. Херсонский; [худож.-оформ. О. А. Гугалова]. – Харьков: Фолио, 2017. – 410 с.
Книга поэта, переводчика и эссеиста Бориса Херсонского – поэтический дневник. В нее вошли стихотворения последних двух лет – в той последовательности, в которой они писались. Их темы во многом традиционны для творчества поэта – философская и «историческая» лирика, религиозные сюжеты, сюрреалистические картины советского прошлого. Звучит военная тема, тревоги, надежды и разочарования этих лет.

Энциклопедия Куяльницкого лимана [Текст] = Encyclopedia of the Kuyalnik estuary : в 8 т. / М-во образования и науки Украины НАН Украины, Физико-хим. ин-т защиты окружающей среды и человека; [гл. ред. А. А.-А. Эннан, изд. совет: Б. Е. Патон, С. Р. Гриневецкий, Г. Н. Шихалеева, А.А.-А.Эннан]. – Одесса : Освита Украины, 2017. – (Энциклопедия Куяльницкого лимана, Т. 1).
Т. 1: Сосудистые растения побережья Куяльницкого лимана = Vascular plants of the Kuyalnik estuary / Т.В.Васильева, А.А.-А.Эннан, Г.Н.Шихалеева; редкол.: Д.В.Дубына, П.М.Царенко, Г.Н.Шихалеева, А.Н.Кирюшкина, гл. ред. А.А.-А.Эннан, отв. ред. О.Н.Царенко. – 2017. - 336 с.: 23 рис., 7 табл., 481 ил.
В книге приведены конспект видов, содержащий сведения об ареале, особенностях цветения и плодоношения, морфологических признаках и возможностях хозяйственного использования 474 представителей сосудистых растений, произрастающих на побережье Куяльницкого лимана, в том числе 26 видов, занесенных в охранные списки различных уровней и каталоги международный конвенций; их географический и эколого-фитоценотический анализ, а также рекомендации по охране, воспрооизводству, приумножению. Описание каждого вида дополнено его оригиинальной цветной фотографией. Содержащаяся в книге информация может быть полезной научным работникам, аспирантам, студентам и практикам, специализирующимся в области экологии, биологии, природоведения и зеленого строительства; использована, в частности, при организации и планировании природоохранной деятельности Национального природного парка «Куяльницкий», разработке Концепции реакции и рационального использования ресурсова Куяльницкого лимана, Хаджибейско-Куяльницкой пересыпи и межлиманья в интересах устойчивого развития г. Одесса и Одесского региона.


воскресенье, 22 октября 2017 г.

Знаменні і пам’ятні дати Одещини. 2018 рік. Календар

Знаменні і пам’ятні дати Одещини. 2018 рік [Текст] : календар  Упр. культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одес. облдержадмін. ; Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Грушевського ; від. краєзнавч. л-ри і бібліографії ; [підгот. Т. О. Андросова ; комп’ют. набір Н. Р. Магла ; худож. оформ. та заг. редагування О. М. Ласкевич ; відп. за вип. О. А. Булгакова]. – Одеса, 2017. – 40 с. ; 15х21. – 10 прим. : б.ц.

Видання призначено на допомогу бібліотечним працівникам в підготовці заходів до відзначення знаменних дат Одещини у 2018 році, а також усім, хто цікавиться історією краю.

воскресенье, 15 октября 2017 г.

"Фарби південного краю" : до 165-річчя від дня народження К. К. Костанді



«Киріак Костанді – наша художня совість» П. Нілус, 1910 р.





Киріак Костянтинович Костанді (3.10.1852 – 31.10.1921) – живописець, педагог, лідер Південноросійської (одеської) художньої школи. Академік ІАХ, член Товариства «передвижників», один із засновників Товариства південноросійських художників і його голова в 1902-1920 рр.







Народження, походження прізвища
Народився в під Одесою в бідній багатодітній сім'ї грецького рибака Костянтина Костантіді Василькеті. Легенди твердять, що батько Киріака родом з острова Санторіно, підданий Греції. Кажуть, що під час плавання Чорним морем його захопили пірати й висадили на якомусь острові, звідки молодий грек втік до селища Дофінівка біля Одеси (це селище Ю. Яновський описав у «Вершниках»). Там він одружився з дочкою грецького рибалки Фотині Філіолог.
Прізвище Костанді з'явилось від видозміненого вимови по батькові – Костантіді. Киріак був шостою дитиною в сім'ї. В дев'ятирічному віці він втратив батька і в 1862 році влаштувався працювати сидельцем у бакалійній крамниці, згодом у винному погребі Курле, в шинку «Алазань».

У витоків творчого шляху
З малих літ хлопчик захоплювався малюванням. Кожну вільну хвилину він «замальовував сценки, що відбувалися в погребі, крейдою на стійці, вугіллям або олівцем на стіні», – писав перший біограф Костанді В.Ф. Лазурський.
Одного разу його малюнки побачив фотограф Бюлль і запросив ретушером до себе в майстерню, де Кирік пропрацював два роки.
З 1870 році Костанді навчався у безкоштовному класі малювальної школи Одеського товариства витончених мистецтв, яку заснував Г. Маразлі.
«В автобіографії Костанді каже, що з вчителів школи він зберіг найсвітліші спогади про Іорині, Бауера і Мальмане як про людей, які вселяли любов до мистецтва своїм учням», – відзначав В. Лазурський.
У 1873 році за надані до випускних іспитів п'ять портретів, виконаних олією, чотири натюрморти і шість малюнків олівцем, він отримав срібну медаль. Його роботи в числі кращих були послані в Академію мистецтв, але для навчання в Академії Костанді бракувало коштів. Вступу до Академії допоміг щасливий випадок… В цей час в Одесі у своєї дочки Ольги Латрі гостював Іван Айвазовський. Власник заводу Бертран представив Киріака великому мариністу. Айвазовському сподобалися роботи Костанді – і він умовив грецького консула Вучину надати парубкові матеріальну підтримку.
1874–1882 рр. – роки навчання в Імператорській Академії мистецтв у Петербурзі у педагога Павла Чистякова, який свого часу виховав Левітана і Васнецова.
У 1884 р. разом з художниками Є. Буковецьким і П. Нілусом відвідав Францію, Австрію, Німеччину й Італію. Костанді був вражений французьким імпресіонізмом.

Повернення до Одеси
8 лютого 1885 року в Одеській художній школі при Товаристві витончених мистецтв почалася викладацька діяльність Костанді на посаді старшого викладача.
В 1890 став одним із засновників і постійних експонентів Товариства південноросійських художників, яке з'явилося як результат попередньої інтенсивної діяльності Товариства пересувних художніх виставок. З 1902 року Костанді був головою об’єднання. Виключно велика роль Костанді як одного з організаторів і майже незмінного керівника Товариства південноросійських художників: при завантаженості педагогічною роботою він знаходив час бувати майже на кожному загальних зборах Товариства, засіданні журі, нараді правління.
Другий раз в Європі Костанді побував влітку 1900 року з групою південноруських художників, в числі яких були Л. Пастернак, П. Нілус, Г. Головков, А. Стіліануді. Художник оглянув картинні галереї Відня, Мюнхена, Швейцарії. Кінцевою метою поїздки була Всесвітня виставка в Парижі. Картина Костанді «Рання весна» була відзначена бронзовою медаллю виставки.


"Рання весна", 1900

У 1899 році Костанді отримав звання професора і посаду керівника майстерні станкового живопису.
У 1900 році художник в третій раз здійснює поїздку за кордон, після якої приступає до роботи над одним з кращих своїх творів - картиною «Квітучий бузок» (1902). Задум картини виник у художника, коли він знімав дачу, що належить монастирю в районі Великого фонтану. Серед послушників був молодий Василь Алексєєв, який зблизився з художником і під його впливом залишив монастир і вступив в Одеське художнє училище. Вважається, що Алексєєв став прототипом ченця на картині «Квітучий бузок». 
У 1902 році на виставці ПРХ загальне захоплення викликала картина «Квітучий бузок», яка була придбана для Міського музею за 1000 рублів.


"Квітучий бузок", 1902

В 1907 «за популярність на художньому поприщі» Костанді визнаний гідним звання академіка.
З 1917 року, продовжуючи викладацьку роботу, Киріак Костянтинович призначається директором Одеського міського художнього музею, одним з ініціаторів створення якого він був в 1898 році. Після революції художник працював експертом місцевої комісії з охорони пам'яток старовини.

Сучасники про Костанді
У 1890 р під час перебування в Одесі Ілля Рєпін відвідав малювальну школу і багато часу присвятив докладному огляду учнівських робіт. За словами Рєпіна, «в Одесі, в школі малювання, К.К. Костанді надзвичайно добре веде свій клас – результати прекрасні!»
Учень Костанді, член Товариства південноросійських художників Б. Егіз згадує: «Костанді дуже тонко тлумачив сутність краси зображення і вселяв любов до безпосереднього уважного вивчення і виконання. Він з перших же кроків намагався розвинути художній смак, застерігав від всього крикливого, манірного, вигадливого. Він був противником поверхового ставлення до роботи. Вказівки його були завжди влучними, ясними і значними. Причому особливу увагу з перших же днів навчання зверталося не стільки на суху академічну вишкіл, скільки на художню сторону спостереження і виконання».
«Костанді, – говорив Чистяков, – вчить їх [учнів] розмовляти з природою, відкриває їм таємниці її чарівності і тонко тлумачить її художню сутність».

Про родину
З малих років Киріак Костанді мріяв про велику сім'ю. Після повернення з Петербургу до Одеси він незабаром одружився на грекині Єфросинії Князєвій, з якої у них народилося п'ять доньок і три сини.
«Киріак Костянтинович був не пристосований до побуту, – наголошує головний хоронитель Одеського художнього музею Людмила Єрьоміна. – Все життя він з сім'єю жив на зйомних квартирах. Коли він став директором Одеського художнього музею, то з усім сімейством оселився в порожніх залах музею. Квартиру в будинку Навроцького по вулиці Пастера, 46 (колишня Херсонська) сім'ї Костанді подарував купець Петрококіно – художник-аматор, який брав у живописця уроки. Але квартира виявилася дуже сирою, і Костанді зробив з нею майстерню. А сам з сім'єю продовжував проживати при музеї. Тільки після смерті Костанді, в 1921 році, сім'я переїхала на Херсонську».


Родина Костанді, 1902 р.

Останні роки життя
Сили художника підірвала хвороба серця. На початку 1920 року стан художника значно погіршився. Останнє літо він провів на дачі Великого Фонтану. Незважаючи на санаторне лікування, 31 жовтня 1921 художник помер у віці 69 років.
Похований Киріак Костянтинович Костанді на Другому міському кладовищі.





Вшанування пам’яті
З 1922 року в Одесі функціонувало Товариство художників імені Киріака Костанді, яке організували учні та друзі покійного художника Ісаак Бродський, Павло Волокидін, Митрофан Греков, Олексій Шовкуненко. Вони об'єднали художників традиціоналістської і помірно-модерністської орієнтації. Це товариство проіснувало до 1927 року.
За життя художника не було жодної його персональної виставки. Тільки в 1924 році відбулася перша - посмертна - виставка його робіт, плід зусиль Товариства ім. Костанді. Наступні виставки пройшли в 1941 і 1952 рр. в Одесі, в 1941 і 1977 рр. в Києві. У 1996 році Одеський художній музей і Грецький фонд культури організували виставку «Киріак Костанді, його учні та інші художники-греки в Одесі». 11 жовтня 2017 в філії Грецького фонду культури відбулась виставка «Від учителя до учня». Були представлені творчі роботи викладачів Одеського театрально-художнього училища в рамках проекту: «Маловідомий К. К. Костанді (15.10.1852-31.10.1921).
Ім’ям Костанді в Одесі названі вулиця, яка знаходиться між вул. Ільфа і Петрова і Фонтанською дорогою, і два провулка - 1-й і 2-й провулки Костанді.
Біля входу в Дитячу художню школу імені Костанді в Лютеранському провулку, 3 встановлено барельєф художника.
1 вересня 2010 р. в Одесі у дворі будинку № 46 по вул. Пастера відкрито пам’ятник відомому художнику-одеситу (скульптор Зоя Ломикіна та архітектор Володимир Бреславцев). За цією адресою сім'я художника проживала з 1910 по 1916 рік.
26 жовтня 2013 року меморіальна дошка з кольорового мармуру, виготовлена відомим одеським скульптором Олександром Князиком, була встановлена на будинку № 46 по вулиці Пастера (оновлено у жовтні 2017 року).



2 вересня 2017 року на Аллеї зірок на вул. Ланжеронівській було встановлено «зірку» на ім’я Киріака Костанді.





Творча спадщина
За роки свого життя Костанді написав сотні картин і етюдів, які зберігаються у таких музеях, як Національний художній музей України, Третьяковська галерея, Одеський художній музей (найбільша колекція), Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна, Російський музей тощо, а також багатьох приватних колекціях.
Його учнями були десятки відомих художників. Зокрема, заслужені діячі мистецтв Ісаак Бродський та Петро Васильєв, відомі живописці Павло Волокидін та Теофіл Фраєрман, баталіст Митрофан Греков, народний художник СРСР Олексій Шовкуненко, а також художники південноросійської школи: Осип Браз, Євген Буковецький, Герасим Головков, Тіт Дворніков, Петро Нілус тощо.


З фонду відділу краєзнавчої літератури і бібліографії
  • Александр Стилианули: [биография, работы художника] // Кириак Костанди и художники-греки в Одессе / Сост. О. М. Барковская, Л. А. Еремина, Т. В. Щурова. Пер. на англ. В. Ю. Сунцова. – О.: Друк. – 2002. – С. 97-126.
  • Афанасьев, В. К.К.Костанді. Нариси про життя і творчість. // К., Мистецтво, 1955. – 34 с.
  • Афанасьев, В. Кириак Константинович Костанди. 1852-1921. – М., Искусство, 1953. – 27 с.
  • Афанасьєв, В. Киріак Костянтинович Костанді [Текст] : [біогр.] // Майстри пензля. – Одеса: Одеське книжкове видавництво, 1960. – С. 7-30.
  • Кириак Константинович Костанди : / Худож. и человек / : Воспоминания об отце сына М.К.Костанди : 150-летию со дня рождения выдающегося худож. посвящ. / Лит. запись и сост. Л.Еремина. – О.: Астропринт, 2002. – 72 с.: ил.
  • Кириак Костанди и художники-греки в Одессе: конец ХІХ нач. ХХ вв. : Посвящается 150-летию со дня роождения К.Костанди / Греч. Фонд Культуры; Одес. фил.; Одесгос. науч. б-ка им. М.Горького; Одес. худож. музей; Редкол.: О.Ф.Ботушанская, Г.А.Изувита, С.З. Лушик и др.; Сост.:О.М.Барковская, Л.А.Еремина, Т.В. Щурова. – Одесса: Друк, 2002. – 204 с.:ил.
  • Костанди Кириак Константинович (1852-1921) [Текст] : [биогр. очерк] //Сто великих одесситов: Сост. А.Либин, Н.Маковец. – Одесса: Optimum, 2009.– С. 201-204. – фот.
  • Костанді Кіріак Костянтинович [Текст] // Історія міст і сіл Української РСР. В 26-ти т. Одес. обл. К., 1969. – С. 100, 564.
  • Нюрберг, А. К.К. Костанди в Одессе [Текст] / Нюрберг А. // Воспоминания, встречи, мысли об искусстве. – М., 1969. – С. 59-64.
  • Седых, С. Документы К.К. Костанди в архивах [Текст] : [перечень документов найденных в архивных фондах, связанные с жизнью итворчеством художника К.К. Костанди] // Архів. Історія. Сучасність. :[матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю Держ. архівуОдес. Обл. (1920-2015), Одеса, 3-4 вер. 2015 р.]. – Одеса: Бондаренко М.О.,2016. – Вип. 2. – С. 309-310.

Сторінками періодичних видань
  • Абрамов, В. 100 произведения Костанди : [новые произведения выдающегося художника и педагогаа в Одес. худож. музее] // Веч. Одесса. – 1976. – 18 окт.
  • Бржестовская, Н. Громкий юбилей тихое забвение : [о творчестве и жизни одес. живописца К.Костанди] // Юг. – 2007. – 15 нояб. – С. 3. – фот.
  • Бродавко, Р. Наша художественная совесть : [крат. биогр. худож. К.Костанди] // Одес. вестн. – 2005. – 20 окт. – С. 1. – фот.
  • Бурд, Г. «Монах». З життя К.К.Костанді : [видатного укр. живописця] // Чорноморська комуна. – 1964. – 5 лип.
  • Бурд, Г. З ченців – у художники : [про худож. К.К.Костанді] // Войовн. атеїст. – 1964. - № 9. – С. 50-51.
  • Вадимова, Л. Основатель южнорусской школы живописи : [биогр. очерк о К.Костанди] // Одес. вестн. – 2006. – 28 окт. – С. 12.
  • Гай, У. Світ гармонії і краси : [про одес. роки життя К.Костанді]. //Україна. – 1983. - № 7. – С. 12. – фот.
  • Голубовський, Є. і Лущик С. Зачарований одеським сонцем : [до 120-річчя від дня народження одес. художника К.К.Костанді] // Комсомольська іскра. – 1972. – 3 жовт.
  • Голяева, И. …И был счастлив : [к 150-летию со дня рождения К.К.Костанди] // Одес. известия. – 2002. – 3 окт. – С. 3.
  • Голяева, И. Памяти Кириака Костанди // Одес. известия. – 2002. – 24 дек. – С. 3.
  • Зленко, Г. Кіріаку Костанді сто п’ятдесят років // Веч. Одесса. – 2002. – 3 окт. – С. 4.
  • Колорит школы Костанди : [выст. работ выдающегося художника в Одес. худож. музее в рамках «Дней Греции в Одессе] // Веч. Одесса. – 1996. –4 апр. – С. 3.
  • Костанди, М. Красота спасет мир : [о художнике нашем земляке К.К.Костанди] // Веч. Одесса. – 1987. – 19 окт.
  • Кузнецова, С. Наследники традиций (к 90-летию памяти художникаК.Костанди) [Текст] // Одес. известия. – 2011. – 15 дек. – С. 9. – фот.
  • Малынов, М. К юбилею Костанди: [победителем муницип. худож. конкурса, посвящ. памяти выдающегося худож. Кириака Костанди, стал одес. худож. Владимир Кабаченко] // Одес. известия. – 2008. – 20 нояб. – С. 2. –фот.
  • Московченко, В. Видатний український живописець // Молодь України. – 1959. – 23 серп.
  • Недзведский, А. Твой художник, Одесса! : [К.К.Костанди] // Веч. Одесса. – 1979. – 22 сент.
  • Нюренберг, А. Кириак Костанди : [воспоминания] // Одесса. – 1996. – № 2. – С. 50-51. – ил.
  • Попов, В. Художники-греки в Одессе : [выст. «К.К.Костанди, его ученики и др. художники-греки в Одессе конца ХІХ нач. ХХ вв.»] // Одес. вестн. – 1996. – 6 апр. – С. 4.
  • Рогинская, Ф. Заметки о передвижниках : [об участии одес. художников в передвижн. движении и о творчестве К.Костанди] // Юный художник. – 1982. - № 12. – С. 50-59. – фот.
  • Романчук, Б. Свет немеркнущих звезд : [на Аллее звезд 2 сент. появятся новые имена: Кириак Костанди, Валентин Катаев, Илья Ильф, Евгений Петров, Константин Паустовский, Валерий Ободзинский] / Б. Романчук // Жизнь в Одессе. – 2017. - № 36. – С. 7. – фот.
  • Савченко, В. Не вписавшиеся в «большое сегодня» : [к 150-летию со дня рождения К.К.Костанди и 80-летию Худож. об-ва им. Костанди в Одес.худож. музее открыта выст.] // Ор самеах. – 2003. – 29 янв. – С. 12.
  • Степанов, Н. Год Костанди – 2002 : [исполнилось 150 лет со дня рождения выдающегося укр. худож. К.Костанди, дир. И педагога Одес. рисов. шк., основателя худож. музея] // Веч. Одесса. – 2001. – 27 дек. – С. 3. – фот.
  • Усачев, И. Самоцветный талант : [краткий биогр. очерк] // Регион. вестн.– 2008. – 1 окт. – С. 1, 6. – фот.
  • Шевелев, С. Имя мастера : [К.Костанди, проф. живописи Одес. худож. ун-та] // Веч. Одесса. – 1992. – 221 февр.
  • Шевчук, Н. Кириак Константинович Костанди (1852-1921) : [краткая биогр.] // Гор. газета. – 2015. – 5 июня. – С. 8. – фот.

Про життя і творчість Киріака Костанді з мережі Інтернет
  
Картини К. К. Костанді із колекції Одеського художнього музею




Матеріал підготувала Наталя Магла, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Одеської ОУНБ ім. М. Грушевського

среда, 30 августа 2017 г.

Знайдений світ Князика : до 85-річчя від дня народження одеського скульптора


Князик Олександр Веніамінович – скульптор, народився в м. Дніпропетровську 31 серпня 1932 року. Закінчив Дніпропетровське художнє училище, а потім Київський художній інститут. З 1960 р. живе і працює в Одесі, учасник численних художніх виставок в нашій країні і за кордоном. Багато його робіт знаходяться в музеях та приватних колекціях.
Член Національної спілки художників України з 1962 року, в 1985 році отримав звання Заслуженого художника України. У 1990 році композиція скульптора «Оновлення» удостоїлася золотої медалі на 9-й міжнародному бієналє в м. Равенна, Італія.
Автор численних монументальних робіт в нашому місті. Серед них - пам'ятники Володимиру Висоцькому, Максиму Горькому, Борису Дерев'янко, Йосипу Дерибасу, Адаму Міцкевичу, Григорію Маразлі; меморіальні дошки Ісааку Бабелю, Іллі Ільфу; скульптури: «Дівчина на дельфіні», «Спартак» і ін. Роботи скульптора знаходяться в колекціях Національного художнього музею (м. Київ), Одеського та Дніпровського художніх музеїв, Одеського літературного музею, Музею Данте (м. Равенна, Італія).
Найбільш яскраві роки творчості Олександра Князика пройшли в Одесі. Скульптор впевнений, що Одеса - місто творчих професій і найбільш сприятливе середовище для художників.
"Одеса - це середовище для художника, тому що художник може жити тільки в хорошому середовищі. А що стосується пам'яток, які я зробив в місті - ну це моя особисте прагнення", - говорить Князик.
Все своє життя Олександр Князик пізнає світ. Адже саме враження і емоції від побаченого або прочитаного нерідко лягають в основу багатьох скульптурних творів автора. Більшу частину скульптурних персонажів Олександр Князик створив в Одесі.

О. Князик за роботою
«Скульптура - спосіб поділитися з глядачем різноманітністю пластичних форм. Також мені по життю пощастило в тому, що я опинився в Одесі. Моя дружина - одеситка. І ось вона переконала мене переїхати. Тут я зрозумів, що Одеса - це середовище для художників, тому що художник може жити і творити тільки у відповідному середовищі. Одеса - місто людей, що займаються мистецтвом», - поділився Олександр Князик.
Захоплення монументальною скульптурою Олександр Князик називає особистим прагненням.
«У мене завжди був великий інтерес до монументальних речей, які б стояли на площі, і про щось розповідали перехожим. Я не вважаю, що художник повинен займатися чистою естетикою. Естетика необхідна, але в тих випадках, коли вона несе в собі додатковий підтекст і сенс. Створюючи пам'ятники, я міг передати своє ставлення до тих чи інших подій і людям», - каже художник.
За словами Олександра Князика, завдяки створенню скульптур нерідко вдається знайти і окреслити свій власний стиль в мистецтві. Важливо творити на одному диханні, спонтанно. Будь-які труднощі, на думку скульптора, не повинні бути видні глядачеві. Глядач повинен перейнятися результатом.
«Я багато чого побачив на своєму віку, але є речі, які я роблю для себе і свого особистого сприйняття. Це можуть бути досить зворушливі і емоційні речі. І те, що я показав сьогодні, - це мій світ. Я живу в цьому світі. Він для мене дорогий тим, що я його вигадав»,- підкреслив Олександр Князик.
У роботах Олександра Князика переплітаються антична, релігійна і філософська тематики. При цьому персонажі відображають собою гру, гру уяви і в той же час гру умовностей. Головне, на думку Олександра Князика, що не талант до живопису, а прагнення реалізувати задумане.
Ім'я Олександра Князика відомо, напевно, кожному одеситу. 85-річний скульптор - автор численних пам'ятників і пам'ятних дощок в Одесі.
Перевагою робіт Князика є і той факт, що він виконує свої твори з якоюсь самоіронією, граючи.
«Мені здається, що мистецтво - це гра. Гра уяви, гра в умовність. Всі знають, що плоских людей, зображених на полотні не буває, як не буває і людей величезного зросту, таких як пам'ятники на площах, проте це нікого не дивує, тому що ми всі як би домовилися про те, що цей обман цілком прийнятний, і художник виступає тут як ілюзіоніст, фокусник», - пояснює свою концепцію і бачення процесу мистецтва Олександр Князик.


. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...