Следите за новыми поступлениями литературы в отдел краеведческой литературы и библиографии в рубрике "Що читати про край"

суббота, 29 июля 2017 г.

«Дом солнца» - новая туристическая достопримечательность Одессы


Одесский скульптор Михаил Рева 11 июля 2017 года подарил городу еще одну яркую «одесскую» скульптуру – «Domus Solis» («Дом солнца»). Она установлена на пирсе пляжа «Ланжерон».


Рассказывая об идее создания скульптуры, ее автор отметил, что у новой бронзовой достопримечательности есть деревянный прототип – старая одесская дверь, которая в XIX веке украшала собой парадный вход в дом на Ришельевской, 21.
Семь месяцев Михаил Рева трудился над проектом, чтобы через распахнутую настежь рассвету дверь Одесса каждое утро встречала солнце. На пороге традиционная надпись «Salve», что в переводе с латинского означает «Приветствую».



«Дом солнца» непременно станет туристической достопримечательностью, как и созданные ранее Михаилом Ревой скульптуры «Одесское время» в Горсаду, «12-й стул» на Дерибасовской, «Солнечное сердце» из двух переплетенных сердец, на которых выгравирована надпись «Любовь и мир» на 20 языках мира, на пирсе пляжа 13-й станции Большого Фонтана…


столбец2
столбец3

понедельник, 24 июля 2017 г.

«ДоЛюмьеры» с Французского бульвара



9 дней 8-го Международного одесского кинофестиваля уже стали историей! А как же всё начиналось?


Вопреки общеизвестной аксиоме о том, что синематограф – кинематограф – изобрели братья Люмьер в 1895 году, кинематограф родился в Одессе летом 1893 года, когда инженер Иосиф Андреевич Тимченко – выпускник одесского Университета – придумал, сконструировал и построил первый в мире съемочный аппарат, которым были сняты на одесском ипподроме две ленты – «Скачущий всадник» и «Копьеметатель».
Первый фильм, как известно, братья Люмьер продемонстрировали в 1895 году. А в «Одесском листке» за 7 ноября 1893 года было помещено следующее объявление: «В доме гостиницы «Франция» открылась художественная выставка «живых фотографий», приводимых в движение посредством электрической машины», и в следующем номере: «Интереснейшая новость! Выставка «живых фотографий»: угол Дерибасовской и Колодезного переулка. Подробности в афишах». Конечно, это начиналось кино в Одессе!
В 1907 году одессит Мирон Гроссман приобрел дорогой французский аппарат и начал снимать городскую хронику для кинотеатров «Иллюзион» и «Экспресс», и он же первый построил съемочный павильон на Французском бульваре, 16. А через дорогу, на Французском бульваре, 33, на территории дачи господина Вальтуха, разместил свое ателье приехавший из Харькова Николай Харитонов. То есть уже сто десять лет, как на Французском бульваре снимается кино.
В 1912 году выходит первый художественный фильм – криминальная драма «Одесские катакомбы», в 1917 году предприниматель Харитонов начал строить на Французском бульваре «Фабрику кинематографических картин». Этот павильон и сейчас используется для съемок и заслуженно носит название «Первый павильон».
Харитонов сумел собрать великолепный творческий коллектив, сердцем которого был Петр Чардынин, режиссер, актер и оператор одновременно. Он играл в первом серийном фильме «Молчи, грусть…молчи» (сохранилась лишь первая серия). Вместе с ним в этом сериале снимались Вера Холодная, Осип Рунич, Иван Худолеев.
Датой рождения Одесской киностудии считается 23 мая 1919 года, когда безымянный комиссар отдал приказ о национализации кинофабрики Харитонова. И Одесская кинофабрика превращается в главную студию Украины. Первыми режиссерами ее стали Петр Чардынин, Николай Салтыков, Лесь Курбас, Аксель Лундин, Вячеслав Висковский. С 1928 по 1941 годы здесь работал Яков Кулиш.
На Одесской кинофабрике в 1927 году создан первый мультфильм «Сказка про соломенного бычка», первым звуковым фильмом на Одесской кинофабрике стала в 1933 году «Колиивщина» Ивана Кавалеридзе.
С 1938 года по 1941 год  Одесская студия художественных фильмов выпускает множество картин, в том числе таких знаменитых об истории украинского народа, как «Назар Стодоля» и «Кармелюк».
На Одесской киностудии начинал свою творческую деятельность выдающийся украинский режиссер, писатель-публицист, имя которого киностудия с гордостью носит – Александр Довженко. В фильме «Арсенал» снялся великий Амвросий Бучма.
Одесситы же первыми увидели Амвросия Бучму в роли Тараса Шевченко в одноименном фильме, снятом на Одесской киностудии в 1926 году.
Свои первые картины на Одесской киностудии ставили такие мастера кино, как И. Перистиани, В.Строева, Г. Рошаль, К. Юдин. В биографию мирового кинематографа Одесса вписана фильмом Эйзенштейна «Броненосец Потемкин».
Вторая мировая война прошла огнем по персоналу Одесской киностудии. На фронте погибли режиссеры, актеры, операторы.
После войны на Одесской киностудии работали звезды кинорежиссуры Марлен Хуциев, Феликс Миронер, Петр Тодоровский, Кира Муратова.
Павильоны на Французском бульваре помнят многих и многое: первую роль Василия Шукшина в картине «Два Федора», Вячеслава Тихонова в фильме «Жажда», мушкетеров Юнгвальда Хилькевича, бунтаря Владимира Высоцкого в экранизации «Эры милосердия» – «Место встречи изменить нельзя», и «Приключения Электроника», и «Военно-полевой роман», и «Весну на Заречной улице» начинающего тогда режиссера Марлена Хуциева, и имевшая по тем временам немыслимый успех – первый приз на Венецианском кинофестивале – картина «Верность».
В Одессе же состоялся показ классики мирового кино – великого украинского фильма Сергея Параджанова «Тени забытых предков».
Мощная киноиндустрия Одессы продолжает работать в независимой Украине. Назовем лишь некоторые фильмы, снятые за эти годы: «Не улетай, землянин», «Похищение Европы», «Любовь – смертельная игра», «Партитура на могильном камне», «Второстепенные люди», «Приморский бульвар».
Режиссер, всей судьбой своею связанный с Одесской киностудией – Кира Муратова, избрана членом жюри Киноакадемии самой престижной премии «Оскар».
Ныне Одесская киностудия принадлежит к производителям национальных фильмов в Украине, утвержденных Постановлением Кабинета Министров Украины от 26 января 2011 года № 48.
Серьезным стимулом развития национальной кинематографии и, конечно, Одесской, стал ежегодный международный Одесский кинофестиваль. Впервые кинофестиваль состоялся 16-24 июля 2010 года. За эти годы фестиваль расширил направленность и заявил о себе как фестиваль арт-мейнстрима: кино высокого художественного уровня, рассчитанное на широкую аудиторию. С 2012 года конкурсная программа состоит из двух полноценных разделов: Международная конкурсная программа полнометражных фильмов и отдельная Украинская национальная конкурсная программа.
Сегодня организаторы этого международного кинособытия ставят перед собой амбициозные цели: превратить его в один из главных кинофорумов Восточной Европы, называя Одесский кинофестиваль «восточноевропейскими Каннами». И именно на Одесском кинофестивале состоялась долгожданная премьера художественного фильма «Параджанов» о легендарном человеке и кинорежиссере. Украинский кинорежиссер Роман Балаян сказал на пресс-конференции, посвященной фильму: «Советская власть уничтожала личность, но эту личность она уничтожить не смогла».
Многие государства ставят в приоритет развитие киноиндустрии, которая, развиваясь, приносит доход государству и конкретному региону, но при этом не наносит вреда экологии и не использует природные ресурсы, которые можно исчерпать. Около 80 стран мира на государственном уровне поддерживают кинематографию.
В Украине государственная поддержка начинает развиваться и приобретает серьезный масштаб. На повестке дня – законопроект № 3081-д «О государственной поддержке кинематографа».
Успехи Украины в киноискусстве явны. Например, десять фильмов, созданных при поддержке государственного комитета Украины по вопросам кино, в 2016 году стали победителями международных и всеукраинских кинофестивалей. Фильмы «Тарас Шевченко» «Гнездо горлицы», кроме победы на Одесском международном фестивале, получили приз экуменического жюри Международного кинофестиваля Мангейм-Гейдельберг. А исполнительница главной роли в фильме «Гнездо горлицы» Римма Зюбина получила «Личную награду за достижения в непревзойденном исполнении роли» на этом фестивале. Ленту признали лучшим художественным фильмом по версии жюри 4-го Индийского Международного кинофестиваля.
Одесский международный кинофестиваль стал звеном, укрепляющим связи киноискусства в мире. И вот пример: лучшим иностранным фильмом на London Crystal Palace International Film Festival стала картина Елены Демьяненко «Моя бабушка Фанни Каплан», а исполнителя одной из главных ролей фильма Мирослава Слабошпицкого наградили призом за лучшую актерскую работу на Одесском Международном кинофестивале.
Именно при государственной поддержке были созданы, получившие награды, короткометражный фильм «Кровянка» (Национальный конкурс «Молодость») режиссера Аркадия Непиталюка и две серии анимационного цикла «Профессионалы» (Международный фестиваль анимационных фильмов для детей и молодежи «Золотая монета Константина» в Сербии»).
Кинокартина «Живой костер» режиссера Остапа Костюка получила приз за лучшую операторскую работу на американском конкурсе Salem Film Fest 2016.
Документальный фильм Анастасии Харченко «Бекендор» получил главную награду в номинации «Фильмы об охране природы/окружающей среды/дикой природы» на Международном кинофестивале в Бангладеш CreActive International Open Film.
Среди победителей международных фестивалей есть украинские проекты. Так, сценарий Марыси Никитюк стал победителем 10 сессии Scrip Teast Award, которая проводилась в рамках Каннского кинофестиваля.
Сотрудничество с иностранными партнерами стало одним из успешных проектов государственной поддержки кинематографии. Так, главный приз конкурса Works in progress получил украинско-словацкий кинопроект «Граница» режиссера Петера Бабьяка, а украинско-итальянский кинопроект «Изи» режиссера Андреа Маньяни завоевал специальную награду жюри конкурса индустриальной секции Baltik Event ХХ Международного кинофестиваля  Tallinn Black Nights Film Festival.
Кинопроект Ярослава Ладыгина «Ворошиловград» получил награду Best Pitch Award на крупнейшем рынке кинопродукции Восточной и Западной Европы Connecting Cottbus 2016 в Германии.
В прокате сегодня 4 фильма, созданные в корпорации с иностранными партнерами: «Теперь я буду любить тебя, Грузия» (Грузия-Украина), «Живая ватра» (Украина-Польша), «Гнездо горлицы» (Украина-Италия), «Моя бабушка Фанни Каплан» (Украина –Франция).
Без сомнения, государственная поддержка содействует развитию кинематографа, в том числе адресное финансирование в регионах.
В Одесской области действуют 11 кинотеатров, в том числе 8 – в Одессе и по одному – в Измаиле, Южном и Белгород-Днестровском. В 2016 году в Одесской области продемонстрировано 148 названий и проведено 1310 сеансов показа национальных кинофильмов, за первое полугодие 2017 года продемонстрировано 70 названий и проведено 1047 сеансов показа национальных кинофильмов.
В 2017 году из областного бюджета выделено 2 миллиона гривен для государственной поддержки Одесского кинематографа.

Желаем престижных премий и наград фильмам, созданным на Одесской киностудии!


Ю.С. Амельченко, директор Одесской ОУНБ им. М. Грушевского.

вторник, 18 июля 2017 г.

Нові надходження до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії у липні 2017 року



Випускники Одеського піхотного училища – старшина армії УНР [Текст] : для учнів ст. шк. та курсантів військ. навч. закл. / авт.-уклад. В.Вельможко. – Одеса: Друк Південь, 2016. – 31 с.: іл.

Нова книжка Василя Вельможка розповідає про героїв-вояків, випускників Одеського юнкерського піхотного училища, які брали активну участь в боротьбі за самостійну Україну в роки визвольних змагань 1917-1922 рр.



Одеський музей західного та східного мистецтва [Образотворчий матеріал] = Odesa museum of western and eastern art = Одесский музей западного и восточного искусства: [альбом] / [Т.Балабовська, О.Вазілов, І.Глєбова та ін., вступ. ст. І.Глєбової, Л.Сауленко, наук. супровід І.Глєбової, пер. англ. К.Калиновської]. – Київ: Мистецтво, 2017. – 240 с.: іл.





Паустовский, Костантин Георгиевич   Искусство видеть мир: мысли-афоризмы, литературные цитаты, заветы, уроки [Текст] : сб. по произведениям К.Г.Паустовского: к 125-летию со дня рожд. К.Г.Паустовского / К.Г.Паустовский; Одес. лит. музей, Одес. музей К.Г.Паустовского; сост., авт. предисл.: С.К.Кузнецова. – Одесса: ВМВ, 2017. – 280 с.






Дерибасовская-Ришельевская [Текст]: одес. альм.: [сб.] / [редкол.: Е.Голубовский, О.Губарь, И.Липтуга; ред. Ф.Кохрихт]. – Одесса: Пласке, 2000. – Кн. 69. – 2016. – 381 с.: ил. – (Одесская библиотека).

пятница, 2 июня 2017 г.

До 125-річчя від дня народження Костянтина Паустовського



31 травня 2017 року виповнюється 125 років від дня народження письменника Костянтина Георгійовича Паустовського (1892-1968).
К.Г. Паустовський жив в Одесі в 1919-1922 роках. Працював у газеті «Моряк». Дружив з І. Бабелем, про якого пізніше залишив докладні спогади («Рассказы о Бабеле»). Твори, присвячені Одесі: «Чёрное море» (1936), «Блистающие облака» (1928) та ін.
Ім’ям Паустовського названо одну з вулиць нашого міста, літературне товариство, музей. На будинку на вулиці Чорноморській, 8, вулиці, яка зображена у творі «Время больших ожиданий», йому встановлено барельєф. Запроваджено літературну премію ім. К. Паустовського.
За словами Світлани Кузнецової, старшого наукового співробітника Одеського музею К.Г. Паустовського, лауреата літературної премії імені К.Г. Паустовського, «Костянтин Паустовський — «класик поетичної прози ХХ століття, твори якого, високого, витонченого смаку та майстерності літературної мови, увійшли до золотого фонду світової літератури. Вони, присвячені різним епохам, написані різними стилями — від казкового та іронічного до класичного, овіяні надзвичайною вишуканістю, притаманною манері Паустовського, красою в дрібницях, мистецтві, природі, чарівністю людської душі і силою людської особистості».
Одесу, морську перлину України, Паустовський уперше побачив у чотирнадцять років (1906). В наше місто він приїздив у справах під час Першої світової війни (1915), а з 1920-х почалася його робота газетяра, тут, власне, закладався і фундамент його літературної творчості, тут у блискучій плеяді тодішніх літераторів він став відомий читачам. Неодноразово його творчі плани кликали в Одесу в 1930-ті, а в 1941 році він добровільно, як кореспондент ТАРС на Південному фронті, — знову в улюбленому місті серед його захисників. Й також до 1960-го бував тут неодноразово, не поривав творчих стосунків. Видатний митець писав, що немає жодної його книги, в якій би він не згадував з любов’ю Одесу, і дуже пишався, що тут його вважають одеситом.
До 125-річчя від дня народження Паустовського в бібліотеці відбувся літературний вечір «Костянтин Паустовський і Одеса».

До 125-річчя від дня народження К.Г. Паустовського

Книжкова виставка "Костянтин Паустовський і Одеса"

Для студентів одеського ліцею будівництва та архітектури відбулись презентація книжково-ілюстративної виставки «Костянтин Паустовський і Одеса» та демонстрація короткометражного художнього фільму за оповіданням К.Г. Паустовського «Ручьи, где плещется форель».
Зав. відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Андросова Т.О. знайомить присутніх з "одеським" періодом К.Г. Паустовського
Зав. абонементу Морозова С.А. знайомить присутніх з книгами, присвяченими Одесі
Студенти одеського ліцею будівництва та архітектури

Бібліотека отримала чудовий дарунок – книгу (щойно з типографії) лауреата літературної премії ім. К.Г. Паустовського С.К. Кузнецової «Паустовский К.Г. Искусство видеть мир: мысли-афоризмы, литературные цитаты, заветы, уроки».
Бібліотека отримала в дар чудову книгу - «Паустовский К.Г. Искусство видеть мир: мысли-афоризмы, литературные цитаты, заветы, уроки»

***

Кузнецова, С. Паустовський і Україна. До 120-річчя від дня народження письменника [Електрон. ресурс] / Світлана Кузнецова // Чорномор. новини. - 2012. - 8 груд. - Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-1679.html

четверг, 25 мая 2017 г.

Костянтин Паустовський і Одеса : до 125-річчя від дня народження



"По-моему, главное - не забывать банальной истины, что ты такой же, как и другие, а потому стараться не причинять людям того, от чего тебе самому стало бы худо".
(К. Г. Паустовський)

         
К. Г. Паустовський
Паустовський Костянтин Георгійович (1892-1968), російський письменник. Народився 19 (31) травня 1892 року у Москві в родині залізничного статистика. Батько, за словами Паустовського, "був невиправним мрійником і протестантом", через що постійно міняв місця роботи. Після кількох переїздів сім'я оселилася в Києві. Паустовський навчався в 1-й Київській гімназії. Коли він був в шостому класі, батько залишив сім'ю, і Паустовський був змушений самостійно заробляти на життя репетиторством.
Перше невелике оповідання Паустовського «На воді» (1912), написане в останній рік навчання в гімназії, було надруковано в київському альманазі "Вогні".
Після закінчення гімназії Паустовський навчався в Київському університеті, потім перевівся до Московського університету. Перша світова війна змусила його перервати навчання. Паустовський став вожатим на московському трамваї, працював на санітарному поїзді. У 1915р. з польовим санітарним загоном відступав разом з російською армією по Польщі та Білорусії.
К. Г. Паустовський в студентські роки

Після загибелі на фронті двох старших братів Паустовський повернувся до матері в Москву, але незабаром знову почав мандрівне життя. Протягом року працював на металургійних заводах в Катеринославі і Юзівці і на котельному заводі в Таганрозі. У 1916р. став рибалкою в артілі на Азовському морі. Живучи в Таганрозі, Паустовський почав писати свій перший роман «Романтики» (1916-1923, опублікований 1935). Цей роман, зміст і настрій якого відповідали його назві, був відзначений авторським пошуком лірико-прозової форми. Паустовський прагнув створити цілісне сюжетне оповідання про те, що йому довелося побачити і відчути в юності.
Лютневу і Жовтневу революції 1917р. Паустовський зустрів в Москві. Після перемоги радянської влади почав працювати журналістом і "жив напруженим життям газетних редакцій". Але незабаром письменника знову "закрутило": він поїхав до Києва, куди перебралася його мати, пережив там кілька переворотів під час Громадянської війни. Незабаром Паустовський опинився в Одесі, де потрапив в середу молодих письменників - І. Ільфа, І. Бабеля, Е. Багрицького, Г. Шенгелі і ін. Проживши два роки в Одесі, поїхав в Сухумі, потім перебрався в Батумі, потім - в Тифліс. Мандри по Кавказу призвели Паустовського до Вірменії і північну Персію.
У 1923р. Паустовський повернувся в Москву і почав працювати редактором «Зростання». В цей час друкувалися не тільки його нариси, а й розповіді. У 1928р. вийшла перша збірка оповідань Паустовського «Зустрічні кораблі». У тому ж році був написаний роман «Блискучі хмари». У цьому творі детективно-авантюрна інтрига поєднувалася з автобіографічними епізодами, пов'язаними з поїздками Паустовського по Чорномор’ю і Кавказу. У рік написання роману письменник працював в газеті водників "На вахті", з якою в той час співпрацювали А.С.Новіков-Прибой, М.А.Булгаков (однокласник Паустовського по 1-й Київській гімназії), В. Катаєв та ін.
У 1930-і роки Паустовський активно працював як журналіст газети "Правда" і журналів "30 днів", "Наши достижения" і ін. Побував в Астрахані, Калмикії і багатьох інших місцях - по суті, об'їздив всю країну. Багато вражень цих поїздок "по гарячих слідах", описані в газетних нарисах, втілилися в художніх творах.
Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження радянських письменників» від 31 січня 1939 року К. Г. Паустовський був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора ( «За видатні успіхи і досягнення в розвитку радянської художньої літератури»). З початком Великої Вітчизняної війни Паустовський, який став військовим кореспондентом, служив на Південному фронті. В середині серпня Костянтин Паустовський повернувся в Москву і був залишений для роботи в апараті ТАРС. Незабаром на вимогу Комітету у справах мистецтв був звільнений від служби для роботи над новою п'єсою для МХАТу і евакуювався з сім'єю в Алма-Ату, де працював над п'єсою «Поки не зупиниться серце», романом «Дим вітчизни», написав низку оповідань.
У 1950-ті роки Паустовський жив в Москві і в Тарусі на Оці. Став одним з укладачів найважливіших колективних збірників демократичного спрямування часів відлиги «Літературна Москва» (1956) і «Тарусские страницы» (1961). Понад десять років вів семінар прози в Літературному інституті ім. Горького, був завідувачем кафедри літературної майстерності.
 В середині 1950-х років до Паустовському прийшло світове визнання. Отримавши можливість подорожувати по Європі, він побував в Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Туреччині, Греції, Швеції, Італії та інших країнах. Відправившись в 1956 р. в круїз навколо Європи, він відвідав Стамбул, Афіни, Неаполь, Рим, Париж, Роттердам, Стокгольм. На запрошення болгарських письменників К. Паустовський відвідав Болгарію в 1959 р. У 1965 році деякий час жив на о.Капрі. У тому ж 1965 р. була одним з вірогідних кандидатів на Нобелівську премію в галузі літератури, яка в підсумку була присуджена Михайлу Шолохову.
К. Г. Паустовський був в числі улюблених письменників Марлен Дітріх.
Марлен Дітрих на колінах перед К. Паустовський

Автор великої кількості нарисів і новел, Паустовський заслужив високу оцінку своєї творчості, дану найвизначнішими діячами та письменниками нашої епохи. Багато творів перекладені на німецьку, французьку та англійську мови.
Довгий час Костянтин Паустовський хворів на астму, переніс кілька інфарктів. Помер 14 липня 1968 року в Москві. За заповітом похований на місцевому кладовищі Таруси.

Пам’ять:
  • Першим увічненням пам'яті К. Г. Паустовського в СРСР стало присвоєння його імені Одеської масовій бібліотеці № 2 - однієї з найстаріших бібліотек міста. Ім'я письменника Бібліотеці присвоєно рішенням Ради Міністрів УРСР № 134 від 20 лютого 1969 року.
  • Перший пам'ятник К. Г. Паустовського був відкрито 1 квітня 2010 року також в Одесі, на території Саду скульптур Одеського літературного музею. Київський скульптор Олег Черноїванов увіковічив великого письменника в образі Загадкового сфінкса.
  • 24 серпня 2012 року було урочистих відкрито пам'ятник Костянтина Паустовського на березі Оки в Тарусі, створений скульптором Вадимом Церковніковім по фотографіях Костянтина Георгійовіча, на яких письменник збережений зі своєю собакою Грозним.
  • Іменем письменника названі: вулиця Паустовського в Москві, вулиці в Петрозаводську, Одесі, Києві, Дніпрі, Тарусі, Таганрозі, Ростові-на-Дону, Бібліотека № 5 в Севастополі, Теплохід проект 1430 в Криму.
  Музеї:
  • Літературний музей-центр К. Г. Паустовського в Москві (садиба Кузьменко). З 1992 року музеєм видається спеціалізований культурно-просвітницький журнал «Світ Паустовського».
  • У м.Старий Крим є будинок-музей Паустовського.
  • В с. Пилипча Білоцерківського р-ну Київської області є музей Паустовського.
  • Будинок-музей Паустовського в Тарусі. Відкриття відбулося 31 травня 2012 року, в день 120-річчя від дня народження К. Паустовського.
  • Меморіальний музей К. Г. Паустовського в Одесі на вул. Чорноморської, 6. Літературне товариство «Світ Паустовського». http://www.paustovskiy.od.ua/
  • Київський музей К. Г. Паустовського в школі № 135, вулиця Михайла Коцюбинського, 12Б. Відкриття відбулося 30 листопада 2013 року.
  • «Стежка К. Паустовського», що входить в екскурсійні маршрути, починається біля Будинку-музею І. П. Пожалостина, розташованого в селищі Солотча Рязанської області.

Книги К. Г. Паустовського та про нього on PhotoPeach  

 Книги автора

1.    Паустовский К.Г.   Время больших ожиданий. Повесть – Одесса: Одесское книжное издательство, 1961. – 211 с.
2.    Паустовский К. Г.   Поэтическое излучение. Повести. Рассказы. Письма. – Москва: Молодая гвардия, 1976. – 432 с.
3.    Паустовский К. Г.   Золотая роза. Повести, рассказы. – Москва: Советский писатель, 1983. – 367 с.
4.    Паустовский К. Г.   Лавровый венок. – Москва: Молодая гвардия, 1985. – 478 с.
5.    Паустовский К. Г.   Далекие годы. Беспокойная юность. Повести. – Киев: Дніпро, 1987. – 510 с.
6.    Паустовский К. Г.   Музадальних странствий. – Москва: Сов. Россия, 1988. – 384 с.
7.    Паустовский К. Г.   Северная повесть. – Москва: Правда, 1989. – 640 с.: ил.
8.    Паустовский К. Г.  Время больших ожиданий. Повесть – Одесса: Оптимум, 2008. – 303 с.
9.    Паустовский К. Г.  Время больших ожиданий. Рассказы, дневники, письма / Ред. Ф. Кохрихт. – Одесса: ПЛАСКЕ, 2012. – 486 с.: ил.
10.    Паустовський К. Г.   Тарас Шевченко: Біогр. повість. Видання 2-е / К.Г.Паустовський; перекл.. з рос. В.Г.Піддубняка; літературний редактор С.К.Кузнєцова. – Одесса: ВМВ, 2014. – 96 с.: іл.


*   *   *

11.    Измайлов А.Ф.   Наедине с Паустовским. – Ленинград: Наука,1990. – 135 с.
12.    К.Г. Паустовский. Материалы и сообщения: сборник. – Москва: РМО, 1996. – Вып. 1. – 232 с.
13.    Брыгин Н.   Время веры и больших надежд. – Одесса: Астропринт, 2007. – 56 с.
14.    Кияновская Л.П.   «Паустовский. Школа. Годы…». Записки учителя.- Одесса: Печатный дом, Фаворит, 2010. – 154 с.
15.    Кузнецова С.К.   Цветы венчают все великие дела: К 15-летию живого памятника К.Г.Паустовскому. – Одесса, 2010. – 34 с.
16.    Кузнецова С.К.   Константин Паустовский: преображенные отражения: Очерки, Статьи, Заметки. – Одесса: Печатный дом, 2012. – 328 с.
17.    Под звездой Паустовского: Материалы междунар. конф.: междунар. наук.-практ. конф. (6-11 нояб.; 2006; О.); Первая междунар. конф. студ. «Паустов. чтения-2007» (5-7 окт.; 2007; О.). Материалы международных конференций: Муждународная научно-практическая конференция, посвящ. 70-й годовщине публикации повести К.Г.Паустовского «Черное море, 6-11 нояб. 2006г. 2009р».; Первая международная конференция студентов «Паустовские чтения - 2007», посвящ. 115-й годовщине со дня рождения К.Г.Паустовского, 5-7 окт. 2007г. / Одес. лит. музей, Мемор. музей К.Г.Паустовского, Княж. Дом Горчаковых. – Одесса, 2012. – 192 с.: ил.

Бібліографічний матеріал про життя та творчість К. Г. Паустовського:
  • Лаврова Л. Паустовский и «Моряк» : [к 75-летию со дня рождения писателя] // Моряк. – 1967. – 30 мая.
  • Бригін М.   Паустовський в Одесі // Комсомольська іскра. – 1976. – 27, 28, 31 лип.
  • Александров Р. Первое признание : [о работе К.Паустовского в ред. газ. «Моряк» в 20-е годы ХХ в.] // Моряк. – 1978. – 4 мая. – С. 11.
  • Ліптуга Т.   Одеські сторінки Паустовського // Комсомольська іскра. – 1979. – 2 черв.
  • Зленок Г. Среди защитников города : [К. Паустовский и Одесса] // Веч. Одесса. – 1981. – 16 сент.
  • Рудін І. Золота троянда добра: До 90-річчя з дня народження К.Г. Паустовського // Чорномор. комуна. – 1982. – 30 трав.
  • Липтуга Т. Письма К.Г. Паустовского об Одессе, дыхание удивительного города // Веч. Одесса. – 1987. – 5 июля.
  • Бодров И.   Одесса помнит : [К.Паустовский и Одесса] // Моряк. – 1989. - № 3. – С. 10.
  • Дом на улице Гефта : [открыта мемор. доска, посвящ. К.Г. Паустовскому] // Знамя коммунизма. – 1990. – 6 июня.
  • Александров Р.   По следам «человека из объявления» : [к 100-летию со дня рождения К.Г. Паустовского] // Всемир. одес. новости. – 1992. - № 5-6. – С. 3.
  • Гридин В. Жизнь в Одессе прекрасна! : [к 110-летию со дня рождения писателя] // Одес. вестн. – 1992. – 30 мая. – С. 4-5.
  • Гридин В. Творец : [к 110-летию со дня рождения писателя] // Юг. – 1992. – 30 мая.
  • Гридин В. Я слушал Паустовского : [к 110-летию со дня рождения писателя] // Веч. Одесса. – 1992. – 29 мая.
  • Одесские страницы Паустовского // Одес. известия. – 1992. – 28 июля.
  • «Южная Пальмира» : [к 110-летию со дня рождения К.Паустовского] // Веч. Одесса. – 1992. – 29 мая.
  • Моряк В. С любовью к Паустовскому : [к 110-летию со дня рождения писателя] // Одес. вестн. – 1993. – 23 июня. – С. 3.
  • Грейнер Р. Маяк, зажженный писателем : [о К.Паустовском] // Юг. – 1996. – 15 окт. – С. 4.
  • Комаров И. Село, ставшее легендой : [о пребывании К.Паустовского в с.Санжейка] // Вестн. региона. – 1996. – 27 апр. – С. 6.
  • Кузнецова С. Светлая память : [дни памяти писателя К.Г. Паустовского] // Одес. вестн. – 1996. – 23 июля. – С. 6.
  • Некрасова Н. Память сердца : [К.Паустовский об Одессе] // Одес. вестн. – 1996. – 11 июля. – С. 6.
  • Глушаков В. Вспоминая морскую биографию Паустовского // Одес. вестн. – 1997. – 20 мая. – С. 8. – фот.
  • Каменецкий Ф. Паустовщин : [к 105-летию со дня рождения К.Г. Паустовского] // Юг. – 1997. – 24 мая. – С. 5.
  • Кадишев Б. Сохраняя память о писателе : [Дни Паустовского к 105-й годовщине со дня рождения] // Веч. Одесса. – 1997. – 3 июля. – С. 3.
  • Кузнецова С. Медаль «За отвагу» - Константину Паустовскому // Одес. известия. – 1997. – 24 июня. – С. 3.
  • Феликсов П. Синее солнце Одессы : [к 105-летию со дня рождения К.Г. Паустовского] // Порто-Франко. – 1997. - № 21. – С. 7.
  • Шуткина И. Одесский период жизни и творчества К.Г. Паустовского // Історичний досвід і сучасність. – Вип. 3. – Одесса: ПДПУ, 1997. – С. 8-9.
  • Кузнецова С.  Словарь языка Константина Паустовского //Одес. известия. – 1999. – 7 мая. – С. 3.
  • Шугайленко О. Мой Паустовский / Юг. – 1999. – 3 авг. – С. 3.
  • Вихристенко В.  Біля згасаючого вогнища : [зустріч з К.Г. Паустовським] // Дум. площа. – 2000. – 3 берез. – С. 9, 12. – фот.
  • Гаврилов Ю. Заколдованый мир Паустовского : [К.Паустовский и Одесса] // Коммерсант Юга. – 2000. – 30 июня-7 июля. – С. 6, 7.
  • Гаврилов Ю. Очарованный странник «среди гремящих и ошеломляющих событий» : [К.Паустовский и Одесса] // Коммерсант Юга. – 2000. – 28 июля-4 авг. – С. 1, 6, 7. – фот.
  • Кузнецова С. Одесса "Паустовская" //Пассаж. – 2000. – авг. – С. 75: фото.
  • Кузнецова С. Его книги дороги нам : [К. Паустовский и Одесса] // Одес. известия. – 2001. – 21 июня. – С. 2.
  • Бинов М. Хотя и не были знакомы : [К. Паустовский и его творчество] // Юг. – 2002. – 13 июня. – С. 3: фото.
  • Вайнер А., Кузнецов Э. Последний романтик : [К. Паустовский] // Юг. – 2002. – 30 мая. – С. 3.
  • Верик И. Ко дню рождения писателя : [К 110-летию со дня рождения К. Пуастовского; вечер памяти] // Одес. вестн. – 2002. – 29 мая. – С. 8.
  • Гаврилов Ю. Малоизвестный и неизвестный Паустовский : [К 110-летию со дня рождения писателя] //Коммерсант Юга. – 2002. – 28 июня-12 июля. – С. 6.
  • Голяева И. От тоски до романтики : [К.Паустовский и Одесса] // Одес. вестн. – 2002. – 29 мая. – С. 4.
  • Дом Константина Паустовского // Александров Р. Написано пером. – Одесса: Оптимум, 2002. – С. 116-126.
  • Зленко Г. Золотая роза : [к 110-летию со дня рождения К.Паустовского] // Веч. Одесса. – 2002. – 30 мая. – С. 3.
  • Каменецкий Ф. Синее солнце Одессы : [К.Г. Паустовский в Одессе] // Деловая Одесса. – 2002. – 7 июня. – С. 31.
  • Коваль В. Притяжение родственных душ : [К.Г. Паустовский и Одесса] // Одес. вестн. – 2002. – 30 мая. – С. 7.
  • Кузнецова С. Дар юбиляру : [к 110-летию со дня рождения К. Паустовского] // Юг. – 2002. – 30 мая. – С. 3.
  • Кузнецова С. Шедевр : [К 110-летию со дня рождения К. Паустовского] //Одес. известия. – 2002. – 31 мая. – С. 4.
  • Левчук В. Украина отмечает 110-летие Паустовского // Веч. Одесса. – 2002. – 19 сент. – С. 3.
  • Юрченко А. К берегам Колхиды по следам доктора Пауста : [К.Паустовский] // Деловая Одесса. – 2002. – 29 нояб. – С. 21.
  • Гаврилов Ю. "Дыхание удивительного города" : [К. Паустовский] // Одес. известия.-2003.-5 июня.-С.2.
  • Милошевич С. Бросок на Юг-2 : [О творчестве К. Паустовского] // Окна.-2003.-31 июля.-С.10:фото.
  • Кузнецова С. Одесситы помнят Паустовского // Слово. – 2004. – 30 июля. – С.11: фото.
  • Любимому писателю : [День памяти К. Паустовського – 14 июля – был отмечен в музее писателя на ул. Черноморской выст. картин одес. художников, концертом, презентацией нових кн.] // Одес. известия. – 2004. – 21 июля. – С.1.
  • Мемориальная доска Константину Паустовскому // Одесса в новых памятниках, мемориальных досках и зданиях: альбом. – Одесса: Оптимум, 2004. – С. 93. – фот.
  • Николаенко Е. Создавалось впечатление, что ему жаль слов, не говорящих ни о чём… : [Из жизни К. Паустовского] // Одес. известия. – 2004. – 10 июля. – С. 7: фото.
  • Бродавко Р. Рыцарь золотой розы : [Творч. порт. К. Паустовского. Его пребывание в Одессе.] // Одес.вестн. – 2006. – 31 мая. – с.7:фото.
  • Кузнецова С. Красота и безобразие : [К 114-летию со дня рождения К.Паустовского и 40-летию его очерка «Вилла Боргёдзе]//Слово. – 2006. – 26 мая. – с.4:фото.
  • Андреева В Памяти самого одесского не-одессита : [В фил. Одес. лит. музея прошел вечер памяти К.Паустовского] // Веч.Одесса.-2007.-19июля.-С.3.
  • Брыгин Н.   Время веры и больших надежд : [Некоторые даты биогр. К.Г.Паустовского] // Одесса. - Астропринт. - 2007. - С. 56.
  • Женин Е  ремя талантов : [О творчестве К.Г.Паустовского к 115-летию со дня рождения] // Одес. вестн.-2007.-9июня.-С.11:фото.
  • Каменецкий Ф Живопись, созданная словом : [О творчестве К.Г.Паустовского (к 115-летию со дня рождения)] // Порто-Франко.-2007.-25мая.-С.13:фото.
  • Кузнецова С Революция глазами Паустовского : [Об отношении писателя К.Паустовского к Февр. и Окт. революциям] // Одес. известия.-2007.-15нояб.-С.11.
  • Кузнецова С   Война – не дело человека : [Сегодня – 116 лет со дня рождения Константина Георгиевича Паустовского] // Одес. известия. – 2008. – 31 мая. – С. 13.
  • Кузнецова С   «Utis» или «Никто»? : [К 40-летию памяти К.Г. Паустовского] // Пресс – курьер. – 2008. – 7 авг. – С. 16.
  • Кузнецова С Неизвестный Паустовский : [К 50-летию повести «Время больших ожиданий» и 40-летию памяти писателя] // Одес. известия. – 2008. – 15 июля. – С. 5.
  • Кузнецова С. Живой памятник Константину Паустовскому : [о создании двух цветников: один - в Гуманит. центре внешк. образования на ул. Тенистой,2 и второй - во дворике музея К.Г. Паустовского по ул. Черноморской] // Одес. известия. - 2009. - 7 нояб. - С. 15.
  • Кузнецова С. Прикасаясь к "блистательному имени"... : [о творчестве писателя К.Г.Паустовского] // Одес. известия. - 2009. - 14 июля. - С. 6.
  • Паустовский Константин Георгиевич : [краткий биогр. очерк] // Сто великих одесситов: очерки. – Одесса: Оптимум, 2009. – С. 300-304. – фот.
  • Хасин А. Две встречи с Паустовским : [воспоминания] // Веч. Одесса. - 2009. - 8 дек. - С. 3.
  • Кузнецова С. Будут ли помнить Паустовского, или Почему плакала девочка? : [о творчестве К. Паустовского к 42-й годовщине памяти писателя] // Одес. известия. - 2010. - 24 июля. - С. 7.
  • Кузнецова С. "Когда опять зацветет сирень" : [о творчестве К.Г. Паустовского к 118-й годовщине со дня его рождения] // Одес. известия. - 2010. - 15 июня. - С. 6.
  • Колпак И. О творчестве К.Г. Паустовского в годы Великой Отечественной войны [Текст] // Історичкий досвід і сучасність: матеріали XVI наук. студент. конф. – Одеса: ПНПУ, 2011. – Вип. 19. – С. 20-24.
  • [Константин Георгиевич Паустовский] [Текст] : [посещение Одессы К. Паустовского в 1956-57гг.] // Дом князя Гагарина: сб. – Одесса, 2011. – Вып. 6. – Ч. 2. – С. 359.
  • «Слабкий запах кам’яновугільного диму». Костянтин Паустовський і Одеса [Текст] : [одес. сторінки життя] // Гінріх Я. П. Міф Одеси. – Київ: Дух і літера, 2011. – С. 66-79.
  • В молодых сердцах – Паустовский : [120-й годовщине со дня рождения К. Паустовского была посвящена вторая междунар. студ. конф. "Лит. наследие К.Г Паустовского и современность"] // Одес. известия. - 2012. - 1 нояб. - С. 2.
  • Кузнецова С. Паустовський і Україна : [про творчість письменника] // Чорномор. новини. -2012. - 8 груд. - С.7: фото; 13 груд. - С. 3: фото.
  • Остроухова А. Творец романтического мифа : [о творчестве К.Г.Паустовского] // Одес. вестн. - 2012. - 31 мая. – С. 7: фото.
  • Собко Т. Особливості поетичної прози Костянтина Паустовського (до 120-річчя від дня народження відомого письменника) // Вісті Кодимщини. - 2012. - 9 черв. - С. 8: фото.
  • Хинрик Я.П.   «Легкий запах каменноугольного дыма». Константин Паустовский и Одесса [Текст] // Хинрик Я. П. Миф Одессы. – Одесса, 2012. – С. 73-87. – Библиогр.: с. 87, 88.
  • Ищук И.   Константину Паустовскому – 120 лет // Порто-Франко. – 2013. – 1 февр. – С. 3.
  • Ищук И. По следам Паустовского : [на борту парома "Грейфсвальд" судоход. компании "Укрферри" состоялся семинар "Под звездой Паустовского", посвящ. творчеству одес. писателя] // Порто-Франко. -2013. -11 окт. - С. 3: фото.
  • Азарьев А. Одесское время Паустовского // Мистецький простір. – 2014. - № 3. – С. 26-28. – фот.
 Про К. Г. Паустовського в Інтернеті:

  •  Константин Паустовский : [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://paustovskiy.niv.ru/
  • Паустовский Константин Георгиевич. Биография. : [Электронный ресурс] // Чтобы помнили. – Режим доступа: http://chtoby-pomnili.com/page.php?id=1225
  • Константин Георгиевич Паустовский - биография, информация, личная жизнь : [Электронный ресурс] // Штуки-дрюки. - Режим доступа: http://stuki-druki.com/authors/Paustovsky.php 
Всі книги К. Г. Паустовського можна читати тут:  https://profilib.com/avtor/konstantin-paustovskiy.php

Відео:

Константин Паустовський - Останній розділ





 

пятница, 7 апреля 2017 г.

Презентація монографії Наталії Остроухової про Одеський оперний театр

06 квітня 2017 року в читальній залі Одеської ОУНБ ім. М. Грушевського відбулась презентація книг Наталії Володимирівни Остроухової – кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри спеціалізованого і загального фортепіано Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, члена Національної спілки театральних діячів України – «Одесский оперный театр в историческом пространстве и времени» : Кн. 1: 1804 – 1873; Кн. 2 :  1873 – 1887.

Презентація монографії Наталії Остроухової про Одеський оперний театр
На початку зустрічі Северина А.Д. – ветеран бібліотеки, колишній її директор – розповіла про творчий шлях Наталії Володимирівни, яка понад 30 років (з 1977 р. по 2008 р.) була керівником літературно-драматичної частини Одеського національного академічного театру опери та балету. 
За словами Н. Остроухової, саме під час роботи в Оперному театрі вона розпочала досліджувати його історію, згодом народився задум створити монографію про різні періоди в історії театрального життя Одеси.

Северина А.Д. розповіла про творчий шлях Н.В. Остроухової

Гостям заходу, серед яких були колеги та учні Наталії Остроухової, музиканти, фахівці театрів та музеїв, працівники бібліотек міста, а також учні старших класів ЗОШ № 52, були представлені дві книги про різні періоди – Книга 1: 1804 – 1873; Книга 2 :  1873 – 1887.

Учні ЗОШ № 52

Під час заходу

Під час заходу


Книга перша присвячена історії Одеського національного академічного театру опери та балету, висвітлює малодосліджений період життя першого міського театру з 1804 по 1873 рік. Саме на сцені цього театру відбувалося становлення різних жанрів театрального мистецтва – опери, балету та драми, що згодом визначило провідні напрями репертуарів одеських театрів.
За словами автора, її особиста заслуга полягає в тому, що вона «визначилась» з датою відкриття Першого міського театру. Це сталося 15 грудня 1804 року, про що в архівах зберігся документ щодо звіту до видання «Московские ведомости» від 09 лютого 1805 року про постановку на сцені театру опери «Мельник - чаклун, обманщик і сват».

Друга книга монографії присвячена театральному життю Одеси з 1873 по 1887 р., коли після пожежі 1873 р. перший міський театр згорів. Тому опера виконувалась на сценах тимчасових театрів. До речі, в цей період відбувалося становлення українського театру. З'явився жанр української опери композитора Н. В. Лисенка. Щорічно виступав український театр корифеїв, працювали київські, харківські й одеські антрепризи. Також широко була представлена різножанрова театральна культура європейських країн.
У 1874 році, через після того, як Міський театр був повністю знищений пожежею, муніципалітет оголосив конкурс на проект нового театру, який би відповідав останньому слову театральної техніки і був би нарівні з кращими європейськими зразками. В результаті будівництво було доручено віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру й Герману Гельмеру, які вже створили театри у Відні, в Будапешті, Дрездені й інших містах Європи...
1 жовтня 1887 року відбулося відкриття нової будівлі оперного театру в Одесі.
За словами автора книги, в другій частині перераховані всі театри, які діяли наприкінці ХІХ-го століття, їх вистави, афіші, фотографії акторів тощо.
Наталя Володимирівна подякувала співробітникам обласного архіву в особі заступника директора Л.Г. Білоусової та фахівцям бібліотек міста – Одеської національної наукової бібліотеки, наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової – за консультації і можливість користуватися багатими фондами.
Храмцова Т.К. – завідувач відділу мистецтв ОУНБ. ім. М. Грушевського, колишня учениця Н.В. Остроухової – наголосила, що представлені монографії – фундаментальна праця, якої немає подібних.
Завершила презентацію сесія запитань та відповідей. В кінці зустрічі перед присутніми виступили студентки ОНМУ – піаністка Інна Гарбуз та співачка Ліза Лемешева.

Студентки ОНМУ - піаністка Інна Гарбуз та співачка Ліза Лемешева

Прихильники творчості Н.В. Остроухової подарували їй пречудові букети квітів з побажаннями натхнення та творчих звершень.

Співробітники бібліотеки підготували книжкову виставку «Сторінки історії Одеського національного академічного театру опери та балету».



Книги з презентації були передані в дар бібліотеці, тому слідкуйте за поповненням фонду та приходьте до бібліотеки. 
. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...