Народився він 1896 року в м. Одесі. Ще в початковій школі хлопець захоплюється живописом, а 1911 року вступає до Одеського художнього училища, де навчається під керівництвом видатних педагогів К.К. Костанді та Г. А. Ладиженського.
Молодий художник мріє про Петербурзьку Академію художеств. Закінчивши училище по першому розряду, він має право вступити до Академії без іспитів, та імперіалістична війна перешкоджає здійсненню його намірів, і юнак змушений іти на фронт.
1919 року Л.О. Мучник вступає до лав Червоної Армії і бере участь у боях проти білополяків та петлюрівців. Після закінчення громадянської війни він повертається до рідного міста і продовжує навчання в щойно створеному художньому інституті у видатного художника Павла Гавриловича Волокидіна.
Реалістичні традиції, які інститут унаслідував у училища, дружба з П.Г. Волокидіним мали великий вплив на формування передових поглядів молодого митця. Враження від війни та революції, численні розповіді учасників подій 1905 року, героїзм російських моряків залишили в душі художника глибокий слід. І невипадково однією з основних тем Його творчості стали революційні події на Чорному морі. Співець мужності радянських моряків, він створює і ряд картин, присвячених буремним рокам Великої Вітчизняної війни.
Вже в студентські літа Л. О. Мучник бере участь у виставках товариства імені К. К. Костанді. В 1934 році на VI всеукраїнській виставці у Києві було показано його картину «Підвіз провіанту до панцерника «Потьомкін» у 1905p.». Художник вперше звертається тут до однієї з найяскравіших сторінок революційного минулого Чорноморського флоту. В жанровій сцені уміло передано героїзм трудящих Одеси, їх нестримне бажання допомогти повсталим потьомкінцям.
Життєво правдиві образи моряків, різноманітність характеристик, чудовий натюрморт, блиск моря - все це падає картині оптимістичного настрою. Глядач гостро відчуває те піднесення, яким був охоплений одеський пролетаріат в перші місяці революції 1905 року.
Манера виконання тут широка, вільна і разом з тим точна в деталях і малюнку. Все це відповідає героїко-революційному пафосові картини.
Як перший значний твір на історико-революційну тему, картина була удостоєна першої премії Раднаркому УРСР, зайнявши почесне місце в складному процесі ствердження принципів соціалістичного реалізму в українському радянському мистецтві.
До картини було створено багато етюдів та ескізів. На жаль, вони, як і численні твори ЗО-40-х років, в переважній більшості не збереглися.
Через три роки з'являється друга картина Л.О. Мучника, присвячена тій же хвилюючій темі революції — «Повстання на крейсері «Очаков» (1937). Центральне місце в творі займає романтичний образ керівника повстання лейтенанта Шмідта. Він підноситься над моряками, які напружено слухають його промову. Ясна, реалістична композиція дає можливість побачити всіх учасників повстання, зрозуміти розстановку сил на кораблі.
Героїзм чорноморців в роки громадянської війни знаходить своє відображення в картині «Затоплення панцерника «Свободная Россия» в 1918p.», («Загибель ескадри», 1938).
Експонована на виставці «20 років Червоної Армії», вона була схвально оцінена художньою критикою кінця 30-х років. Деякі хиби в малюнку і монотонність колориту перекриваються загальною схвильованістю дії. Дивлячись на картину, переживаєш разом з моряками гірку необхідність затопити ескадру, щоб не здати її ворогу. Уже тут з'являються елементи драматизму, що посилюються в творах художника воєнної і післявоєнної доби.
Велика Вітчизняна війна вносить нові теми в творчість Л. О. Мучника. Виникають задуми картин, в яких художник хоче показати хоробрість, мужність і самовідданість радянських людей, що боролися за незалежність своєї Батьківщини.
В основу картини «Десантна операція в районі села Григор'євка» (1948) покладено дійсний епізод з історії оборони Одеси. Десант було організовано проти німців, які в жовтні 1941 року закріпилися в селі Григор'євка і звідти обстрілювали місто.
В енергійному русі катерів, у ритмі хвиль, в стрімких постатях моряків-десантників правдиво передано ту швидкість та напруженість, з якими провадилась ця небезпечна операція.
Картина «Ми ще повернемося!» (1947)—це живописна розповідь про долю захисників Одеси, які останніми покидали місто після багатомісячної впертої боротьби. Разом з ненавистю до ворога на обличчях моряків можна побачити глибоку віру в перемогу. Про це свідчить і назва картини, і вся її образна структура.
З 1949 по 1957 рік Л.О. Мучник працює над монументальним полотном «Повсталі потьомкінці виносять тіло Вакулінчука на берег».
Наполеглива багаторічна праця по вивченню історичного матеріалу дала можливість художнику достовірно передати атмосферу революції 1905 року, створити правдиві, індивідуальні характеристики учасників повстання, підкреслити їх силу, сміливість і організованість, відтворити ту історичну обстановку, в якій відбувалося повстання.
На обговоренні Всесоюзної художньої виставки 1957 року у Москві, де експонувалася картина, народний художник СРСР Б.В. Йогансон назнав картину хоровою композицією, що справляє сильне враження своїм реалізмом, закінченістю, вмінням донести до глядача напруженість дії.
Новим в цій роботі було прагнення митця органічно поєднати драматичне та героїчне.
У всіх історико-революційних творах художника велику роль відіграє море. Спокійне і бурхливе, вкрите темними хвилями і оксамитне, воно завжди присутнє в картинах, створює особливий настрій, підвищує драматизм дії.
Як художника-мариніста, Л. О. Мучника цікавлять життя та труд чорноморських моряків, рибалок, портовиків, судноремонтників. Серед кращих слід назвати «Свіжий вітер» (1936), «У відкритому морі» (1954) та інші.
Особливо плідними для творчості художника стали два літа, проведені ним у Криму (1950 і 1955 роки). Яскрава, своєрідна природа півдня повністю захопила художника і знайшла своє відображення в багатьох сонячних, колористично насичених пейзажах та картинах: «Пушкінська скеля», «Вид на Ай-Петрі», «Ай-Далари» і т. д.
На протязі 35 років Л.О. Мучник веде велику педагогічну роботу: спочатку в Одеському художньому інституті, а згодом в Одеському художньому училищі. Своїх учнів він виховує на принципах правдивого відображення дійсності, досконального вивчення натури, завжди допомагає їм розкрити власну індивідуальність, його вихованцями були такі різні за творчим почерком художники, як М. Хмелько, Ф. Кличко, О. Ковальов, А. Ацманчук, М. Тодоров, В. Власов, К. Ломикін та багато інших. Свій великий педагогічний досвід він передав і колективу викладачів училища. В 1935 році Л. О. Мучника було призначено професором живопису, малюнку та композиції.
Леонід Овсійович Мучник залишався послідовним реалістом. Як художник і педагог, він чимало зробив для розвитку українського радянського мистецтва.
Революційне минуле чорноморських моряків, життя та труд рибалок, краса моря завжди були невичерпним джерелом натхнення художника Леоніда Овсійовича Мучника, джерелом його творчих задумів.
 | |||||
| Підвіз |
 |
| Повстанці |
Немає коментарів:
Дописати коментар