Лев Львович Шестаков: Одеса шанує свого відважного захисника, командира 69-го винищувального авіаційного полку

В Одесі ім’я славного сина Донбасу Льва Львовича Шестакова (1915-1944) добре знають і учасники війни, і молоде покоління.
Після закінчення ФЗУ і робітфаку 18-річний Шестаков став студентом Дніпропетровського інституту залізничного транспорту. Блискуче закінчив і училище пілотів.
У роки фашистського заколоту в Іспанії лейтенант Шестаков добровільно поїхав битися проти коричневої чуми і додому повернувся з орденом Червоного Прапора. Під час 73-х денної героїчної оборони Одеси Лев Львович був командиром 69-го авіаційного винищувального полку, про бойові подвиги якого лунала слава по всій країні. Жителі Одеси і навколишніх сіл не забудуть серпневого ранку 1941 року, коли група наших літаків під командуванням майора Шестакова розгромила неподалік від міста полк винищувачів з Німеччини. 20 спалених літаків, багато знищеної техніки і живої сили. А 22-го вересня дев’ять стареньких, залатаних після неодноразових пошкоджень «И-16» сміливо вступили в бій з 20-ма «юнкерами».
Важко довелося нашим славним соколам, але вони не відступили, відігнали ворога і врятували ескадрені міноносці «Беспощадный» і «Безупречный», які намагалися потопити німці.
В полку Шестакова виховалась плеяда героїв. В битві за Одесу стали Героями Радянського Союзу 12 пілотів. 25-річний командир завжди являв собою зразок: першим кидався у бій і першим поспішав на виручку другові, коли той потрапляв у біду.
Лев Львович загинув у бою під Хмельницьким навесні 1944 р.Там, у центрі міста, йому поставлено пам’ятник.
В Одесі рішенням місьвиконкому вулиця Вознесенська в Ленінському районі перейменована на вулицю майора Шестакова. Саме тут, неподалік Лузанівки, під час Другої Вітчизняної війни спалахували жорстокі повітряні бої. 

Про життя та бойовий шлях Льва Шестакова:

• Авиационная энциклопедия "Уголок неба"
• Последний подвиг летчика Шестакова 
• Герой Советского Союза Шестаков Л.Л. 
• Герои страны 

Про льотчика в художній літературі:

1. Саркисьян, К.С., Ставницер, М.Ф.   Улицы рассказывают...- О.: Маяк, 1968. - С. 61-63.
2. У черноморских твердынь. Отдельная Приморская армия в обороне Одессы и Севастополя. Воспоминания. - М., Военное издательство, 1967. - С. 113-129.
3. Череватенко, А.Т.   Мы вернемся, Одесса! - О.: Одесское книжное издательство, 1963. - 151 с.
4. Герої Радянського Союзу - наші земляки. Короткі біографічні довідки та рекомендаційні списки літератури. - О., 1970. - С. 61-62.

Письменники-ювіляри березня 2014 року

В березні 2014 року відзначаються ювілеї письменників:

• 155 років від дня народження Шолом-Алейхема (Шолома Нохумовича Рабіновича)
• 115 років від дня народження Юрія Карловича Олеші
• 75 років від дня народження Валерія Ісааковича Хаїта

Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабінович)

Письменник народився 2 березня 1859 року в українському місті Переяславі (нині - Переяслав-Хмельницький), в небагатій патріархальній єврейській родині.У 1881-83 рр. був рабином у місті Лубни, де займався громадською діяльністю, намагаючись оновити життя місцевої єврейської громади. Одночасно публікував статті в журналі « Ха- Цфіра » та газеті « Ха- Меліц». Писав він на ідиш, івриті та російською мовою. У своїх творах письменник розповідав про життя євреїв у Росії, про їх драматичні долі, описав яскраві національні типи - роман "Сендер Бланк і його сімейка", "Менахем Мендл", "Блукаючі зірки" , "Хлопчик Мотл ". Для книг Шолом- Алейхема характерні тонкий ліризм, м'який гумор, точність психологічних і побутових деталей. Серед найвідоміших його творів - цикл новел " Тев'є- молочник" .

Твори письменника

Пам'ятники, музеї та меморіальні дошки, присвячені Шолом-Алейхему

Детальніше про життєвий і творчий шлях письменника

Юрій Карлович Олеша

Письменник-прозаїк, поет, драматург і сатирик Юрій Олеша народився 3 березня 1899 року в Єлисаветграді (зараз – Кіровоград).

У 1902 році родина Олеші переїхала до Одеси. Вступив до Рішельєвської гімназії, грав у футбол за команду гімназії; ще в роки навчання почав складати вірші. Закінчивши гімназію, в 1917 році Олеша вступив до Одеського університету, два роки вивчав юриспруденцію. В Одесі він разом з молодими літераторами Валентином Катаєвим, Едуардом Багрицьким та Іллею Ільфом утворив групу «Колектив поетів». У роки громадянської війни Олеша залишався в Одесі , в 1921 році переїхав на запрошення В. Нарбута на роботу до Харкова. Працював журналістом і друкував вірші в газетах. У 1922 році Олеша переїхав до Москви, писав фейлетони та статті, підписуючи їх псевдонімом "Зубило". Ці твори публікувалися в галузевій газеті залізничників «Гудок» (у ній друкувалися також Михайло Булгаков, Валентин Катаєв, Ілля Ільф та Євген Петров). У Москві Олеша жив у знаменитому «письменницькому будинку» в Камергерському провулку.

Олешу часто можна було бачити в Будинку літераторів, але не в ролі виступаючого, а в ресторані, де він просиджував зі склянкою горілки. Грошей у нього не було, а деякі літератори вважали за честь пригостити письменника, усвідомлюючи його величезний талант і неможливість реалізації.

Цікавий факт. Одного разу, дізнавшись, що існують різні категорії поховання радянських письменників, поцікавився, за якою категорією поховають його. На відповідь, що він відноситься до самої вищої, найдорожчої категорії, Олеша запитав, чи не можна поховати його за найнижчою, а різницю повернути зараз?

Олеша помер у Москві 10 травня 1960 року. Похований у Москві, на Новодівичому кладовищі.

Варна, В.В.   Миф Юрия Олеши. – О.: Айс-Принт, 2013. – 376 с. 
Это первое целостное исследование биографии и творчества Юрия Карловича Олеши (1899-1960). В книге показана противоречивость жизненного пути писателя, на которого повлияли культурные ценности эпох декаданса и социалистического реализма, прослежена судьба незавершенных замыслов.

 

Про життя та творчість Ю. Олеші

 

Валерій Ісаакович Хаїт

Письменник, поет, сатирик, драматург, редактор, телеведучий і журналіст Валерій Ісаакович Хаїт народився 19 березня 1939 року у м. Нові Прилуки Вінницької область. 

У 1946-1956 рр. навчався в середній школі міста Білгород-Дністровський Одеської області. Закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут (1971). 

Співавтор ідеї і один з організаторів одеських Гуморин в 1973-1976 і 1988-1995 роках.

У 1986-90 рр. – художній керівник гумористичної телепрограми «Джентльмен-шоу».

У 1988 році заснував Клуб одеських джентльменів. Віце-президент Всесвітнього клубу одеситів.

З 1997 року і донині – головний редактор одеського гумористичного журналу «Фонтан».

Твори письменника

Хаит, В.И. Пробуждение: Записки одноклассника / Худ. А.Карпушкин. – О.: Черноморье, 1995. – 144 с.

Хаит, В.И.  До востребования: Стихи. – О.: Маяк, 1988. – 64 с.

В стихотворном сборнике автор ведет поэтический разговор о духовном мире нашего современника, о верности и долге. Лирический герой размышляет о взаимосвязи поколений, о су3дьбах жизни на нашей планете, о смысле человеческого существования.

Хаит, В.И. Доля шутки: Избранное из услышанного. – О.: Друк, 1999. – 192 с.

Хаит В.И. «То ли луковичка, то ли репка...»: книга о моем детстве. – М.: Изд-во «Самовар», 2008. – 109 с.

 

Про життя та творчість Валерія Хаїта

• Валерий Хаит по случаю 70-летия отмечен почетной наградой Одессы 
• Хаит Валерий Исаакович 
• Стихотворения Хаита В.

 

Новоросійський край - Одеська губернія - Одеська область: до 82-ї річниці створення Одеської області

26 лютого 2014 року для учнів Одеського професійного ліцею будівництва та архітектури був проведений захід "Новоросійський край - Одеська губернія - Одеська область: до 82-ї річниці створення Одеської області".

На фото: Андросова Т.О., зав. відділом краєзнавчої літератури та бібліографії, та Губарьков Артем, кореспондент газети "Одесские извести"

Перед учнями виступив Гончарук Тарас Григорович, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова з розповіддю про внесок одеських губернаторів та градоначальників в розквіт Южної Пальмири.

На фото: Гончарук Т.Г.

На фото: учні Одеського професійного ліцею будівництва та архітектури

Ратний подвиг Одеси в творчості Григорія Карєва: до 100-річчя з дня народження

                     

Враги назвали нас:

Черная туча!

Друзья называли нас:

Гвардия флота!

А мы назывались скромнее и лучше,

Точнее и проще:

Морская пехота!

Г.А.Карев

На фото: Карєв Г.А.
(1914-1992)

Карєв Григорій Андрійович народився 14 лютого 1914 р. в с. Бежбайрака Новоукраїнського району на Кіровоградщині в сім’ї наймита. Був кореспондентом обласної української газети «Ленінський шлях» у Воронежі, учителем, секретарем райради, інструктором Курського облвиконкому. 
З 1936 р. до 1961 р. служив у лавах Військово-Морських Сил. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Військово-політичну академію ім. В.І.Леніна (1954). Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ст., Червоної Зірки (двома), медалями, Почесною грамотою та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Пише російською мовою. Автор збірок віршів «Вымпел» (1945), «Соленый ветер» (1981); книжок нарисів «В гостях у финнов», «Алексей Лобченко-герой» (1959), «Одесса – город-герой» (1979); збірок оповідань «На океанской волне» (1962), «Тайфун» (1963), «Одетые в бушлаты» (1964), «Мандат капитан-лейтенанта Юникова» (1978), «Шли мальчишки в огонь» (1982); повістей «В морской пучине» (1961), «Экипаж «Бедового» (1962), «Синее безмолвие» (1963), «Твой сын, Одесса» (1969); романів «Пылающий берег» (1966), «Хлеб мой, моя вода» (1974), «Зеленые орехи» (1985).

Член СП СРСР з 1964 р.

Помер 5 листопада 1992 р.

Творчість письменника

Карев Г.А.   Шли мальчишки в огонь...: Очерки. – О.: Маяк, 1982. – 214 с. 

Герои документально-художественных очерков – мальчишки начала сороковых, которые на пороге юности шагнули в огонь Великой Отечественной, вместе со взрослыми мужественно сражались с врагом на подступах к Одессе, помогали подпольщикам и партизанам, принимали участие в освобождении города.

Карев, Г.А.   Зеленые орехи: Роман. – О.: Маяк, 1985. – 207 с. 
В романе рассказывается о том, как ветераны войны и труда – люди сложных и драматических судеб – передают свой жизненный опыт молодежи, которая достойно продолжает дело отцов.

Карев, Г.А.   Хлеб мой, моя вода: Повесть и роман. – О.: Маяк, 1974. – 366 с. 
На берегу Черного моря, где в годы Великой Отечественной войны велись бои с фашистскими захватчиками, действовал героический краснофлотский десант, рождается морской порт. О его строителях, которые берегут славу отцов, трудом умножают традиции старших поколений, и рассказывается в заглавном романе.

Карев, Г.А.   Мандат капитан-лейтенанта Юникова: Повести и рассказы. – О.: Маяк, 1978. – 224 с. 
Основу книги составляют повести и рассказы, возвеличивающие боевые подвиги советских моряков в годы Великой Отечественной войны, их ратный труд в мирное время.

Статті з періодичних видань

1. Галинский, Н.   Встреча с Григорием Каревым: [творч. портр. одес. писателя Г.А.Карева] // Светлый дом. – 2009. – 27 июня. – С.1: фото.
2. Романов, Г.   Летописец народного подвига: [воспоминания о писателе Г.Кареве к 90-летию со дня рождения] // Одес. вестн. – 2004. – 28 февр. – С. 3. 
3. Янчук, Б.   Таємниця старої фотографії: [Григорію Карєву - 90] // Дум. площа. – 2004. – 13 лют. – С. 1, 3. 
4. Г. Карев: [Некролог] // Юг. – 1992. – 5 нояб.; Веч. Одесса. – 1992. – 6 нояб.
5. Полищук, Н.   Размышление о подвиге: [одес. писатель Г.А.Карев] // Веч. Одесса. – 1977. – 19 июня.
6. Главацкий, Г.    Писатель: [о делегате гор. парт. конф., писателе Г.А.Кареве] // Веч.Одесса. – 1975. – 20 дек.
7. Вязовский, Г.   Писатель-воин. К 60-летию Г.Карева // Знамя коммунизма. – 1974. – 13 февр. 
8. Недзвідський, А.   Співець мужності: [одес. письменнику Г.Карєву – 60 років] // Чорномор. комуна. – 1974. – 13 лют.
9. Море, що завжди з нами: [інтерв’ю з одес. письмен. Г.А.Карєвим, якому виповнилося 60 років] // Комсомольсська іскра. – 1974. – 14 лют.
10. Левченко, М.   Григорій Карєв і його книги // Чорноморська комуна. – 1964. – 13 лют.
11. Селютіна, Л.   Книги про рицарів моря: [творчість Г.Карєва] // Прапор Комунізму. – 1964. – 18 лют.

Что думают о книге современные читатели?

Студентами кафедры документоведения и информационной деятельности в рамках изучения дисциплины "Информационно-библиографические технологии" проведено исследование "Что думают о книге современные читатели?" Почему особое внимание было уделено молодежи? Потому что сегодня превалирует мнение, что самая неблагоприятная ситуация с чтением складывается именно в молодежной среде. На наш взгляд, результаты исследования должны заинтересовать современных издателей, авторов и людей причастных к информационной деятельности.

В опросе приняли участие 125 респондентов, средний возраст которых от 16 до 35 лет. Среди них преобладали респонденты женского пола – 65% и только 25% – мужского. На наш взгляд, не следует делать окончательные выводы по данному пункту – просто некоторые юноши оказались менее контактными!

Диаграмма 1

Как видно из диаграммы 1, образовательный уровень респондентов высокий: 65% имеют неоконченное высшее, 20% – высшее, 10% – среднее и 5% – два высших.

На вопрос «Литература какой тематики или жанра интересует Вас в большей степени?» ответы распределились соответственно Диаграмме 2:

Диаграмма 2

• нет предпочтений – 2.
• фантастика – 26;
• классика (проза, поэзия, драматургия, старинная литература) – 18;
• любовные романы – 18;
• детективы, боевики – 16;
• научно-популярная литература – 13;
• техническая – 10;
• юмористическая литература – 8;
• научно-образовательная литература – 6;
• справочная литература – 5;
• религиозная литература – 3.

Больше половины респондентов отметили, что читают книги в Интернете: «Я читаю в каждую свободную минуту, а печатная книга занимает много места». У большинства  остальной части опрошенных бытует иное мнение: «Мне нравится читать книги в традиционном их виде, перелистывать страницы, ощущать что-то реальное в руках».

Авторы, отмеченные респондентами:

Э. Хемингуэй, Т. Шевченко, А.С. Пушкин, Марина Цветаева, В. Маяковский, У. Шекспир, Г.Флобер, Ф. Кафка, С. Есенин, Стендаль, О. Бальзак, Д. Лондон, Л.Толстой, М. Булгаков, Э.Берн, У. Голдинг, Эмили Бронте, Н. Гоголь, Ф. Достоевский, Ш. Бронте, Габриэль Гарсиа Маркес, Д. Браун, Д. Роулинг, С. Кинг, Б. Акунин, М. Дочинец, В. Набоков, Пауло Коэльо, Роберт Чалдини, С. Вилар, Умберто Эко, А. Пиз, Тина Силиг, Энтони Бёрджесс, Хантер С. Томпсон, К. Хорни, Джордж Рэймонд Ричард Мартин, Рэй Брэдбери, И. Добриенко, С. Ахерн, Нейл Фьоре, Р. Сарду, Ларри Розенберг, Джеймс Джойс, Харпер Ли, Орсон Скотт Кард, Келли Макгонигал, Э. Л. Джеймс, Иван Котляревский, Григорий Сковорода, Иван Нечуй-Лвицький, Астрид Лингрен, Г.Х.Андерсен, Туве Янсон, Алексей Толстой, Агния Барто, Сомерсет Моэм.

Из одесских авторов наиболее читаемые: И. Бабель, И. Ильф и Е. Петров, М. Жванецкий, А. Макаров, С. Абрамович, В. Смирнов, С. Главацкий.

Респонденты также отметили как наиболее интересные из прочитанных книг: «Пикник на обочине» Аркадия и Бориса Стругацких, «Мартин Иден», «Белый клык», «Маленькая хозяйка Большого дома» Джека Лондона,  «Три товарища» Эриха Мария Ремарка, «Тэсс из рода д’Эрбервиллей» Томаса Гарди, «В стране коралового дерева» Софии Каспари, «В зоне тумана» Алексея Гравицкого, «Сумерки» Стефани Майер, «Стань моей мамой» Кэти Гласс, «Статуи» Владимира Малова, «Четвёртый рейх» Виктора Косенкова, «Бывший спецназовец» Сергея Тармашева, «Тропик Рака» Г. Миллера, «Доктор Живаго» Бориса Пастернака, «Цифровая крепость» Дэна Брауна, «50 оттенков серого» Э.Джеймс, «Обещание» Джоди Пеколда, «Сто великих футболистов», «Язык телодвижений» Аллана Пиза. «Одиночество в сети» Януша Вишневского, «Шум и ярость» Уильяма Фолкнера, «Маленький принц» Антуана де Сент-Экзюпери, «Куда приводят мечты» Ричарда Матесона, «Гордость и предубеждение» Джейн Остин, «Стив Джобс» Уолтера Айзексина, «Духless» Сергея Минаева, «Голодные игры» Сьюзен Коллинз, «Робинзон Крузо» Даниэля Дефо, «Над пропастью во ржи» Джерома Селинджера, «Собака Баскервилей» Артура Конан Дойля, «Стакан молока,пожалуйста» Хербьёрга Вассму, «Сто лет одиночества» Габриэля Гарсия Маркеса, «Вино из одуванчиков» Рэя Брэдбери.

Приятно, что среди интересных книг названы произведения одесских авторов:

«12 стульев» и «Золотой телёнок» И. Ильфа и Е. Петрова, «Не продолжай короткое» Михаила Жванецкого, «Одесские рассказы» Исаака Бабеля, «Последняя ночь» Эдуарда Багрицкого, «Однажды завтра» Семёна Кирсанова, «Лабиринты Эхо» Макса Фрайа, «Морозный дым» Леонида Лейдермана, «Водяние знаки» Евгения Красноярова, «История одного портрета» Светланы Нисилевич, «Есть скамеечка в дикой серени» Олега Дрямина, «Ступени лестницы моей» Семена Абрамовича.

Со многими современными авторами респонденты знакомы лично. Они называют имена Кирила Осадчого, Ірини Чумак, Дмитра Пельмицького, Андрія Хаєцького,  Варвари Черезарової, Христини Масалової, Андрія Ярового, Ольги Литвиненко, Ганусі Семенюк, Лілії Січкаренко. Аліни Посохової, Вікторії Наймановської, Олени Яремчук, Григорія Гусейнова, Олексія Кононенко, Анастасії Багрін, М. Катічевої, В. Гуменчук, О. Рожанського, Ю. Коляденко, С. Паламарчук, поэтов Евгения Красноярова, Сергея Нежинского, Анатолия Яни, Клариссы Ярошевич, прозаиков Валентины Ковач, Марии Янушкевич, журналиста и искусствоведа Евгения Голубовского, Игоря Потоцкого (были у него на литературном вечере в «Вечерней Одессе»), Татьяны Бирюковой и Сергея Мельника (читали и были у них на литературном вечере).

Результаты опроса наводят на мысль о том, что современный автор, вышедший из молодежной среды, выражает ее взгляды, поэтому и является востребованным, независимо от того, издается он печатным способом или его произведения передаются в сети Интернет.

Остается лишь надеяться, что библиотека, оперируя инновационными технологиями, сможет выполнить свою задачу и в данном случае – найти, сохранить и передать следующим поколениям те произведения, которые по-настоящему дороги современному читателю.

Вместо выводов приведем высказывания участников опроса «О КНИГЕ»:

– Книга – це джерело життєвої мудрості.

– Потрібна річ!

– Для мене значення книги не велике ,адже в наш час книгу замінити дуже легко іншими більш цікавішими речами, Інтернет, телебачення. (14 років, чоловік)

– Книга – джерело знань.

– Книга – це важливаріч для життя, адже без книги було би важко вчитися і розумово розвиватися.

– Погоджуюсь, що книга це хороша інформаційна база, але є багато інших «див» (радіо, телебачення,інтернет) які поступово заміняють книгу. (23 роки, чоловік)

– Книга – це світ. Це наше життя.

– Естетична насолода, нова інформація, рівень культури і виховання.

– Велике. Завдяки їй беру для себе цікаву та корисну інформацію.

– Книга дає знання, розвиває духовно, це хороше дозвілля.

– Книга це джерело інформації,це те, що надає можливість пізнати більше.

– Книга це спосіб удосконалення себе як удосконалення.

– Книга це важливий інструмент розвитку духовного світу.

– Значення книги для мене дуже велике, адже по-перше це моя робота, тому що це моя робота, а  по друге, завдяки книзі я збагачую свій внутрішній світ.

– Значення книги для мене неоціненне, я багато часу проводжу за читанням, і можна сказати це єдина для мене розвага,телебачення ніколи не замінить того незабутнього відчуття після прочитання дійсно вартої книги. (64 роки, чоловік)

Письменники-ювіляри січня 2014 року

Відділом краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлена книжкова виставка, присвячена письменникам-ювілярам січня 2014 року: 

• 100 років від дня народження Гайдаєнка Івана Петровича
• 95 років від дня народження Бандуренка Євгена Федоровича
• 90 років від дня народження Рядченка Івана Івановича  

Гайдаєнко Іван Петрович  (1914-1994) – український письменник-мариніст, журналіст, громадський діяч – народився 7 січня 1914 року в Північному Казахстані. Член Спілки письменників СРСР (1949), Національної спілки письменників України (1991). Очолював Одеську обласну організацію НСПУ.
Детальніше про життєвий та творчий шлях письменника можна дізнатися:

Гайдаенко, Иван Петрович
Гайдаенко Иван 
Иван Петрович Гайдаенко - писатель и гражданин

Твори письменника:

Гайдаенко, И.   Остров бурь: Рассказы. – О.: Одесское областное издательство, 1949. – 107 с.

Гайдаенко, И.   О тех, кто в море: Рассказы. – О.: Одесское областное издательство, 1952. – 150 с.

Гайдаенко, И.   Соседи. Рассказы. – О.: Одесское областное издательство, 1955. – 71 с.

Гайдаенко, И.   Последний сигнал: Драма в 4-х действиях. – К.: Радянський письменник, 1958. – 94 с.

Бандуренко Євген Федорович (справжнє прізвище Бондаренко) – український радянський поет, сатирик, гуморист – народився 23 січня 1919 р. в Києві в сім’ї шевця.

По закінченні середньої школи, у 1937 році поступив на філологічний факультет Київського університету, звідки у 1939 році був призваний в армію. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Після демобілізації жив в Одесі.

У 1946-1954 роках очолював Одеську письменницьку організацію.
Детальніше про життєвий та творчий шлях письменника можна дізнатися ТУТ

 

Твори письменника:

Бандуренко, Є.   Щасливого плавання. – О.: Одеське обласне видавництво, 1951. – 63 с.

Бандуренко, Є.   Розливсь Дніпро: Поезії. - О.: Одеське обласне видавництво, 1952. – 63 с.

Бандуренко, Є.   Весела осінь: Лірика, гумор, сатира. – О.: Маяк, 1971. –102 с.

Бандуренко, Є.   Бальзам і сіль: Лірика, гумор, сатира. – О.: Маяк, 1972.–101 с.

Рядченко Іван Іванович (1924-1997) – український письменник. Писав російською мовою.

Народився 25 січня 1924 року в Одесі в родині моряка. Помер 1997 року там же. Учасник Великої Вітчизняної війни. Навчався у Львівському державному університеті (1945–1949). Плавав на кораблях Одеського пароходства, працював на Одеській кіностудії. Був членом Спілки письменників Україниі деякий час очолював Одеську письменницьку організацію. 
Детальніше про життєвий та творчий шлях письменника можна дізнатися  ТУТ

Твори письменника:

Рядченко, И.   Тепло твоей руки: Стихи. – К.: Радянський письменник, 1960. – 84 с.

Рядченко, И.   Винные погреба: Стихи и поэма. – О.: Маяк, 1969. – 191 с.

Рядченко, И.   Влюбленный ветер: Лирика. – О.: Маяк, 1978. – 158 с.

Рядченко, И.   Избранные произведения в 2-х т. Т. 2: Поэмы и пьесы в стихах. – К.: Дніпро, 1984. – 446 с.

Рядченко, И.   Приглашение в ад: Роман. – К.: Молодь, 1986. – 272 с.