Слідкуйте за новими надходженнями літератури до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії в рубриці "Що читати про край"

вівторок, 6 січня 2026 р.

Письменники – ювіляри січня: 190 років від дня народження Менделе Мойхер-Сфоріма (Шолом Яків Бройде); 135 років від дня народження П. Г. Тичини; 120 років від дня народження Ноте Лур’є

 


 

Шановні друзі!

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії відкрита книжкова виставка «Письменники – ювіляри січня 2026 року»: 190 років від дня народження Менделе Мойхер-Сфоріма (Шолом Яків Бройде); 135 років від дня народження П. Г. Тичини; 120 років від дня народження Ноте Лур’є

 

 





Мойхер-Сфоріма Менделя (1836-1917)


«Нет, Менделе Мойхер-Сфорим в жизни – это не тот Менделе Мойхер-Сфорим, что в книгах. Менделе Мойхер-Сфорим в жизни сам – книга» (Шолом-Алейхем)


Справжнє ім’я ШоломЯків Бройде, згідно з паспортом - Соломон Мойсейович Абрамович.

Народився 2 січня 1836 року в Копилі (сучасна Білорусь).

У 1881 році Мендель переїхав до Одеси, де став завідувачем реформованої єврейської школи.

Вперше Яків Бройде з'явився у 1864 році в газеті «Ха-Меліц» як Менделе Мойхер-Сфорім.

Писав Менделе Мойхер-Сфорім на ідиші та івриті, створюючи новий синтетичний іврит, що поєднував біблійні та середньовічні норми.

Письменник висміював містечкові забобони, бідність євреїв, а також створював реалістичні образи єврейського життя.

Творчість Мойхер-Сфоріма значно вплинула на Шолом-Алейхема, який називав його «дідусем» єврейської літератури.

Менделе Мойхер-Сфорім автор відомих романів таких як: «Дос вінчфінгерл» («Заповітне кільце»), автобіографічного «Шлойме реб Хаїмс» («Шлойме, син Хаїма»), повісті «Маленький чоловічок» та ін..

Помер в Одесі 8 грудня 1917 року.

 



Тичина Павло Григорович (1891-1967)


«Як не горю – я не живу.

Як не люблю – я не співаю…» (П. Г. Тичина)

 

Павло Григорович Тичина народився 15 січня 1891 року в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Навчався в початковій школі.

Уже в 1906 році, коли йому було лише 15 років, почав писати перші твори.

Перший його відомий вірш «Синє небо закрилося..». А в 1912 в журналі «Літературно-науковий вісник» уперше був надрукований його вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…».

1907-1913 роки –

це роки навчання Тичини в Чернігівській духовній семінарії. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі.

У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва.

У 1917 році, коли українці боролися за незалежність, поет також був активним учасником руху за національну свободу.

«Сонячні кларнети» – перша збірка Павла Тичина, яка була опублікована 1918 року.

У 1923 році поет переїздить до Харкова. У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

З 1923 по 1934 рік був співредактором журналу «Червоний шлях».

Із розгортанням масових репресій проти української інтелігенції  Павло Тичина видав ідеологічно «правильну» збірку «Партія веде» (1934), у якій уславив комуністичну владу.

У 1934 році повертається до Києва, де у 1936-1943 роках очолює Інститут літератури.

Твір «Похорон друга» став найбільшим здобутком Тичининої поезії воєнних літ.

1943 – 1948 рр. – міністр освіти.

З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради, заступником голови Ради Національностей.

Життя Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

 

Найвідоміші збірки поезій Павла Тичини:

 

«Сонячні кларнети» (1918). Побачила світ у 1919 р., тираж 1000 примірників. Збірка мала 5 видань.

«Плуг» (1920), заявила про вірне підданство радянській державі.

«Перемагать і Жить»

«Замість сонетів і октав» (1920). У збірці помітні психологічні терзання автора. Збірка присвячена Григорію Сковороді.

«В космічному оркестрі» (1921)

«Вітер з України» (1924). Ця збірка стала останньою художньо цінною книгою

«Перемагать і жить» (1942)

«День настане» (1943)

«Срібної ночі» (1964)

 



Лур’є Ноте (1906-1987)



…Ні, не шукатиму вороття,

ні не здійму каяття –

болями, радощами, слізьми, приймаю тебе, Життя!.. (Яків Гальперін «Сміх»)

 

Натан Михайлович Лур'є народився 2 (15) січня 1906 року в селі Розкішне Таврійської губернії.

Писав Н. М. Лур'є переважно ідишем, був військовим кореспондентом, членом Спілки письменників.

У 1950 році Н. М. Лур'є заарештований за звинуваченням у «єврейському націоналізмі» та «співпраці з американською розвідкою», був засуджений до 15 років ув'язнення та відбував покарання на Колимі.

Реабілітований Натан Михайлович у 1955 році.

Після реабілітації письменник повернувся до Одеси, продовжив писати, зосередившись на гуманістичних темах, хоча цензура продовжувала вносити корективи .

Натан Михайлович автор понад 40 книжкових видань, зокрема романів «Історія одного кохання» (1978), «Лише море та небо» (1978), «Дні і роки» (1988).

Помер Натан Михайлович Лур'є 28 листопада 1987 року в Одесі.

 

. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...