125 років від дня народження В.М.Інбер

«Поединок со словом – это бесшумная,

но яростная битва, когда вместо крови

льются чернила, а ручка служит копьем:

когда слово, как маленький дракон,

шипит, вьется, ускользает, обдает то

холодом, то жаром, вонзает в тебя шипы, -

пока не оказывается навеки пригвожденным к странице».

Віра Інбер «Вдохновение и мастерство»

Віра Інбер народилася 10 липня 1890 в Одесі. Її батько Мойсей Шпенцер був людиною досить заможним, власником спеціалізується на випуску наукової літератури видавництва. Мати Ірма, в дівоцтві Бронштейн, керувала єврейським училищем для дівчаток. Ще вона навчала підростаюче покоління російської мови. Ірма Бронштейн була рідною сестрою Давида Бронштейна, батька Льва Троцького. Після закінчення гімназії Віра Шпенцер поступила на історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів. Досить скоро вона вийшла заміж за журналіста Натана Інбер. І виїхала з Росії.

Писати вірші Віра Інбер початку в гімназії. У 1912 році побачила світ перша книга віршів Віри Інбер "Сумне вино". Її похвалив Блок. Книга справила враження на Іллю Еренбурга.

У 1914 році, перед самим початком війни, Віра Інбер з чоловіком і народженою в Парижі дворічною дочкою Жанною покинули Європу і повернулися додому, в Одесу. В Одесі Віра Інбер продовжувала писати вірші. І публікувала їх в місцевих газетах. Ще вона виступала на поетичних вечорах. Її іронічні витончені, злегка химерні вірші користувалися успіхом. Віра Інбер вважала себе знавцем моди і претендувала на роль її законодавиці. Вона ділилася своїми міркуваннями в статтях і виступала з лекціями. Інбер пояснювала одеським жінкам, що таке модний одяг. Одеські жінки були в захваті від "паризької штучки". Вони нарешті зрозуміли, як потрібно одягатися за останньою європейською модою.

*   *   *

Початок 20-х років Віра Інбер провела в Одесі. Вона довго не могла визначитися. Ще на щось сподівалася. Але страшні реалії тих днів не давали приводу для оптимізму. Все вирішила поїздка до Константинополя. Їхала вона разом з чоловіком. Повернулася одна. Натан Інбер вирішив не повертатися. Якийсь час Натан жив у Франції. Потім його сліди загубилися. У 1922 році Віра Інбер приїхала в Москву. Тут їй було на кого опертися. Двоюрідний брат Віри Інбер Лев Троцький вважався другою людиною в країні після Леніна. І вона могла розраховувати на сприяння.

*   *   *

Як хтось слушно зауважив: перші двадцять з невеликим років Віра Інбер жила. Решта роки - виживала. Тяжіло декадентське минуле.  Віра Інбер намагалася виглядати в очах літературного начальства, і не тільки його, добромисним радянським письменником. І в сенсі творчості, і в сенсі громадянської позиції. У її становищі це був, мабуть, єдиний вихід. Рятівна соломинка. У 1933 році вона взяла участь в організованій НКВД поїздці письменників на прокладається ув'язненими Біломорсько-Балтійський канал. І опублікувала повну непідробного захвату статтю про тамтешній побут.

*   *   *

Під час війни Віра Інбер опинилася в обложеному Ленінграді. Її другого чоловіка Іллю Страшуна (Ілля Давидович Страшун, вчений-гігієніст, історик медицини і організатор охорони здоров'я, академік АН СРСР) призначили директором 1-го Ленінградського медичного інституту, і Віра Інбер поїхала слідом за ним. У Ленінграді Інбер зарахували до оперативної письменницької групи Балтфлоту. Все побачене в оточеному німцями місті Віра Інбер відобразила у своєму блокадному щоденнику. Вона назвала його "Майже три роки". І опублікувала в журналі "Знамя". Ще Інбер написала поему "Пулковський меридіан". За цю поему їй була присуджена Сталінська премія.

*   *   *

Творчий багаж Віри Інбер та великий, і різноманітний. Збірки віршів, поеми, проза, в тому числі кілька книг спогадів, нариси, переклади. Все написане Вірою Інбер в зрілі роки було несхоже на те, що вона писала в молодості. Творіння Інбер повністю відповідали духу часу і канонам соціалістичного реалізму. Але були геть позбавлені притаманної їй колись щирості. З віршів, як сказав один літературознавець, "зникла душа". Відмінними рисами поем Інбер, присвячених актуальним темам радянської дійсності, є одноманітність, розтягнутість; вони далеко не оригінальні".

*   *   *

Влада цінувала Віру Інбер. Її обрали у правління Спілки письменників СРСР. Призначили головою секції поезії. Ввели до редколегії журналу "Знамя".

*   *   *

Віра Інбер померла 11 листопада 1972, переживши близьких - чоловіка і дочку. У щоденнику вона сумно нарікала: "Бог мене жорстоко покарав. Пропорхала молодість, випарувалася зрілість, вона пройшла спокійно, подорожувала, любила, мене любили, зустрічі були вишнево-бузкові, гарячі, як кримське сонце. Старість насунулася нещадна, страхітливо-скрипуча ...".

Сім’я

• Чоловік (1910-1914) – Натан Осипович Інбер, журналіст, літератор, відомий під літературним псевдонімом Нат Інбер, співробітник «Одеських новин» (син члена редколегії «Одеських новин» Осипа Абрамовича Інбер, відомого під псевдонімом Кін).
• Дочка - письменниця Жанна Володимирівна Інбер (в заміжжі Гаузнер; 1912-1962).
• Другий чоловік (з 1920 року) - Олександр Наумович Фрумкін, фізикохімік, академік АН СРСР.
• Третій чоловік - Ілля Давидович Страшун (1892-1967), історик медицини, організатор охорони здоров'я, академік АМН СРСР (1944).

Нагороди

• Сталінська премія другого ступеня (1946) – за поему «Пулковський меридіан» і Ленінградський щоденник «Майже три роки»;
• два ордени Трудового Червоного Прапора;
• орден «Знак Пошани» (1939);
• медалі.

Бібліографія

• Хай з’явиться провулок імені Віри Інбер: [про увічнення пам’яті видатної поетеси, нашої землячки, в Одесі] // Комсомольська іскра, 1972. – 23 листоп.
• Азаров, В. Переулок Веры Инбер: [в Одессе] // Веч. Одесса. – 1973. – 26 нояб.
• Осипович, М.   «Переулок моего имени»: [В.М.Инбер и Одесса. К 85-летию поэтессы] // Веч. Одесса. – 1975. – 10 июля.
• Петренко, М.   «Французский – с детства…»: [Франция в жизни и творчестве В.Инбер] // Веч. Одесса. – 1979. – 28 апр.
• Петренко, М.   Светлая сила стиха: [90 лет со дня рождения Веры Инбер] // Веч. Одесса. – 1980. – 10 июля.
• Сорокіна, М.   Співець подвигу ленінградців: [90 років з дня народження рад. письменниці Віри Інбер] // Чорномор. комуна. – 1980. – 12 листоп.
• Александров, Р.   Овеянная черноморским ветром: [В.Инбер и Одесса] // Веч. Одесса. – 1981. – 23 сент.
• Голубовский, Е.   «На расстоянии пушечного выстрела»: [В.Инбер и Одесса; стихи, посвящ. городу] // Веч. Одесса. – 1983. – 15 янв.
• Присовский, Е.   «Простыми средствами создать прекрасное»: [к 100-летию В.Инбер] // Знамя коммунизма. – 1990. – 10 июля.
• Шувалов, Р.   Молчание Веры Инбер: [о связях поэтессы В.Инбер и Л.Троцким] // Веч. Одесса. – 1992. – 24 апр.
• Степаненко, Н. Одесса в творчестве Веры Инбер // Історичний досвід і сучасність / Матер. ІІІ Міжнар. наук. студ. конф. / Зб. Вип. 3. – Одеса: ПДПУ ім..К.Д.Ушинського, 1997. – С. 71-72.
• Ковач, В.   Вера Инбер и Одесса // Веч. Одесса. – 1998. – 21 мая. – С. 3.
• Вихристенко, В.   Небо в час розставання: [зустріч з В.Інбер] // Дум. площа. – 2000. – 28 квіт. – С. 1, 7: фот.
• Каракина, Е.   К сожалению, двоюродная…: [В.Инбер. Личность. Творчество] //Ор Самеах. – 2000. – 19 апр. – С. 4: фот.; 25 апр. – С. 4: фот.
• Вера Инбер (Попытка портрета) // Ковач, В.   Силуэты в романтическом ореоле. – Одесса: Оптимум, 2000. – 187-203.
• Бродавка, Р.   Печальное вина: [В.Инбер] // Одес. вестн. – 2005. – 9 июля. – С. 10.
• Яворская, А.   Парижские моды, советские годы…: [о Вере Инбер] // Мигдаль-Times. – Одесса: Негоциант, 2005. – С. 33-35: фот.
• Александров, В.   Поэтесса Вера Инбер: [род. в Одессе (1890-1972). Краткая биогр.] // Одес. вестн. – 2008. – 27 сент. – С. 10: фот.
• Игнатенко, А.   Вера: [10 июля исполнилось 119 лет со дня рождения В.Интер] // Одес. вестн. – 2009. – 11 июля. – С. 6.
• Инбер Вера Михайловна (1890-1972): [рус. сов. поэтесса и прозаик; род. в Одессе. Биогр. очерк] // Сто великих одесситов. – Одесса: Оптимум, 2009. – С. 167-173: фот.

Инбер Вера    Избранная проза. – Москва: «Художественная литература»,1971. – 512 с.

Инбер Вера   Почти три года. Ленинградский дневник. – Москва: Советская Россия, 1968. – 298 с.

Инбер Вера   Душа Ленинграда: Избранное. – Ленинград: Лениздат, 1979. – 336 с.

Инбер Вера   Избранное. – Москва: «Художественная литература», 1981. – 479 с.
В книгу вошли произведения самых разных жанров: лирические стихотворения, поэма «Пулковский меридиан» и Ленинградский дневник.

Инбер Вера  Собрание сочинений. – В 4-х томах. - Москва: «Художественная литература», 1966.

Вірші Віри Інбер ЧИТАТИ ТУТ