Слідкуйте за новими надходженнями літератури до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії в рубриці "Що читати про край"

вівторок, 27 грудня 2016 р.

Нові надходження до відділу краєзнавчої літератури та бібліографії у грудні 2016 року


Арутюнова, Инна Васильевна   Уходящая Одесса [Текст]: [ист. очерк] / И.В.Арутюнова; В.В.Шерстобитов. – Одесса: КП ОГТ, 2015. – Кн. 2. – 2016. – 96 с.: ил.






Фонд Херсонської духовної консисторії: відомості про метричні записи 1780-1812 років [Текст] / Держ. арх. Одес. обл.; [авт.-упоряд.: А.В.Пивовор, М.В.Ковтун; наук. ред. І.І.Лиман]. – Київ: Академперіодика, 2008. – 312 с.: іл.
У виданні представлено відомості про корпус документів з метричними записами приходів 1780-1812 років, що зберігаються у фонді Херсонської духовної консисторії Державного архіву Одеської області.
Видання розраховане на істориків, філологів, краєзнавців, фахівців у галузі історичної демографії, джерелознавства та генеалогічних досліджень, всіх, хто цікавиться історією правобережних областей Південної України, Придністров'я та ряду суміжних територій Поділля, Полтавщини, колишньої Таврійської області.

Иудаика в Одессе [Текст]: сб. ст. по итогам работы прогр. по иудаике и израилеведению Одес. нац. ун-та им.И.И.Мечникова / [редкол.: И.В.Голубович, О.А.Довгополова, Э.И.Мартынюк, Е.С.Петриковская]. – Одесса: Феникс, 2015. – Вып. 3. – 2015. – 232 с.
Сборник объединяет работы философов, историков, литературоведов и краеведов, участвовавших в разработке и запуске программы по иудаике и израилеведению OНУ имени И.И. Мечникова. Для всех, кого интересует еврейская составляющая истории и культуры Одессы, а также историко-культурные связи Одессы и Израиля.


Козярчук, Валентина Гаврилівна   Михайлівка [Текст] / В.Г. Козярчук. – Одеса: Фенікс, 2015. – 144 с.
Любов громадянина до своєї Батьківщини розпочинається з любові до тієї місцевості, де він розпочав пізнавати світ, де пройшли його дитячі роки, де знаходяться могили його предків. Ця книга є першою спробою дати огляд історії села Михайлівки Саратського району Одеської області від найдавніших часів до наших днів. Тут ми дізнаємося про сарматську принцесу, про заснування села відставними козаками Дунайського козацького війська та збереження славних традицій козацької Бессарабії. Перенесемося у буремні часи Татарбунарського повстання, Другої світової війни, голодомору та більшовицьких репресій. Окремі сторінки присвячено відомим людям села, церкві, школі. В основу написання історії села покладені архівні матеріали, наукові дослідження, перекази старожилів, легенди, спогади сучасників.

Музичко, Олександр Євгенович   Грузини в історії Південної України: спільне море та доля [Текст] / О.Є.Музичко; [ідея, ред. Т.Нішніанідзе; наук. ред. З.Абашидзе, О.Мушкудіані]. – Одеса: ВМВ, 2016. – 279 с.: іл.






Одесса. 2 мая 2014-го: Как это было [Текст]: материалы и док. независимого журн. расследования «Группы 2 мая» / Экспертно-аналит. агенство «Группа 2 мая»; [сост.: В.Балинский, Т.Герасимова, С.Дибров, В.Саркисян]. – Одесса, 2016. – 176 с.: ил.
В документальную книгу вошли материалы, собранные общественной комиссией «Группа 2 мая», чьей задачей было независимое и объективное расследование одесских событий 2 мая 2014 года. Этой цели служат многочисленные фотографии, сделанные свидетелями и участниками событий, документы, ссылки на видеоматериалы с канала «Группы 2 мая» в YouTube.

Опроненко-Клопова Л.Н.   Хронология героизма [Текст]: воспоминания о погибших в АТО патриотах Одесчины. – кн. посвящ. 25-й годовщине независимости Украины / Л.Н.Опроненко-Клопова. – Одесса: ВМВ, 2016. – 56 с.: ил.


   




Урсу, Дмитрий Павлович   Университет длиною в жизнь: Путь историка [Текст] / Д.П.Урсу. – Одесса: Бондаренко М.А., 2016. – 504 с.: ил. – (Труды государственного архива Одесской области, т.XLVI).
Книга написана в популярном жанре эго-истории и рассказывает о жизненном пути и научной деятельности известного ученого, профессора всемирной истории. Он учился в трех и преподавал в четырех университетах, потому в центр повествования поставил Университет как символ вечной молодости, передовой науки и высокой культуры. Книга написана живо и увлекательно, рассчитана для широкого круга читателей

Аргатюк, Сергей Степанович   Аджидер – Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости [Текст] / С.С.Аргатюк, В.В.Левчук, И.В.Сапожников; Гос. арх. Одес. обл. Обществ. орг. Союз мастеров «Берег Овидия». – Одесса-Овидиополь: ФОП М.А.Бондаренко «Апрель», 2015. – 312 с.: ил. – (Труды государственного архива Одесской области, т. XLI, Серия научных и художественных книг Х).
В многотомной серии «Труды Государственного архива Одесской области» (т. 41) публикуется монография о почти 2500-летней истории Овидиополя (Аджидера) с античных времен до середины XIX века. Авторы проанализировали малоизвестные археологические материалы и находки конца XVIII-XIX вв., а также публикации редких архивных документов. В научный оборот вводятся результаты исследований Нижнеднестровской археологической экспедиции Института археологии НАН Украины 2013 года.
Книга предназначена историкам, этнографам, краеведам, ученикам, студентам и аспирантам, учителям школ и гимназий и всем, кто интересуется историей Причерноморья.

Статистичний щорічник Одеської області за 2015 рік [Текст] / Держ. служба статистики України; голов. упр. статистики в Одес. обл.; [за ред. Т.В.Копилової; відп. за вип. Л.А.Патлаченко]. – Одеса: Астропринт, 2016. – 464 с.
У Статистичному щорічнику вміщено дані про соціально-економічне становище Одеської області у 2015 році порівняно з попередніми роками. Висвітлено показники системи національних рахунків, матеріального виробництва, фінансової та соціальної сфери, населення, статистичні показники розвитку регіонів України.


Вельможко, Василь   Вони навчались в Одесі на фізико-математичному факультеті [Текст]: [до 150-річчя заснування університету в Одесі] / В.Вельможко; Фіз. ф-т ОНУ. – Одесса: КП ОМД, 2015. – 32 с.: іл.




Истфак, каким мы его пмним [Текст]: воспоминания выпускников ист. фак. Одес. гос. ун-та им.И.И.Мечникова / [ответ. ред., сост., авт., предисл. и послесл. В.В.Багацкий]. – Одесса: ВМВ, 2015. – 340 с.: ил.






Дом князя Гагарина [Текст]: сб. науч. ст. и публ. / Одес. лит. музей; [редкол.: Т.И.Липтуга, Г.Г.Семыкина, О.Л.Яворская]. – Одесса: Бондаренко М.О., 2001. – Вып. 7. – 2016. – 440 с.: ил.
Сборник содержит работы по истории литературной жизни Одессы: первые публикации рукописей украинских и русских писателей ХІХ-ХХ вв., материалы к биографиям деятелей культуры, описание раритетных экспонатов из фондов Одесского литературного музея.



Леус, Элла   Смыслы и случайности [Текст]: [стихи и проза] / Э.Леус. – Одесса: Астропринт, 2010. – 180 с.: ил. 








Одеська читанка [Текст]: зб. віршів, казок, оповід. одес. письм.: для дітей дошк. та мол. шк. віку / [уклад.-ред. І.Іщук; худож. Л.Дем’янишина]. – Одеса: Друк Південь, 2016. – 106 с.: іл.
Сьогодні більше, ніж будь-коли потрібне чесне, щире і патріотичне письменницьке слово. Особливо коли йде мова про виховання підростаючого покоління в дусі християнських і загальнолюдських цінностей. Об'єднання дитячих письменників Одеси пропонує літературно-художній збірник «Одеська читанка», який міг би стати настільною книгою для викладачів молодших класів та вихователів дитячих садочків.

Коробко, Виктор Валериевич   Одессія [Текст] / В.В.Коробко. – Одесса: Фенікс, 2016. – 131 с.









Бантовская, Анжела   С чистого листа [Текст] / А.А.Бантовская. – Одесса: Печат. Дом: Друк Південь, 2014. – 255 с.
Дать крылья своєму ребенку или обрезать их - в силах матери.
Алю - главную героиню - преследуют неудачи. Несмотря на обаятельную внешность и мягкий характер, у девушки совершенно не складываются отношения с противоположным полом. Жизнь ее монотонна и безлика. Единственная радость -это любимая работа в цирке, где Алю ценят и уважают.
Трудно стать счастливой, когда тебя откровенно не любит собственная мать. Аля понимает, что надо бежать из дома, где атмосфера материнской ненависти накалена /до предела, но что-то удерживает девушку от этого решительного шага.
Что подтолкнет Алю изменить свою жизнь? И хватит ли ей сил начать все с чистого листа
?

 Бантовская, Анжела   Птица счастья [Текст] / А.А.Антовская. – Одесса: Печат. Дом: Друк Південь, 2012. – 400 с.
Три подруги. Три женские истории, тесно переплетённые между собой. Всё было в дружбе этих женщин: и радости, и печали. Для каждой из них Судьба написала свой сценарий и, к сожалению, он не всегда со счастливым концом.
А, может, стоит возвыситься над Судьбой? Зачеркнуть предначертанное ею? И убедиться, что даже невозможное возможно когда есть настоящая любовь и верные друзья.

Бантовская, Анжела   Я – Одесситка! [Текст] / А.А.Бантовская. – Одесса: Апрель, 2016. – 247 с.
«Я - Одесситка» - это воспоминания, впечатления, размышления автора. Жизнеутверждающее мировоззрение, одесский юмор, аромат ласкового моря погружают читателя в приятную непринуждённую атмосферу. Одесситы в шутку говорят, что Бог, наверно, улыбался, когда создавал Одессу. Улыбнитесь и Вы!
Повесть «Восьмая заповедь» знакомит читателя с провинциальной молодой женщиной, сбежавшей в город в поисках богатой жизни. Всё бы ничего, только вот главная героиня нечиста на руку. Воровство - её сущность. Жизнь в назидание преподаёт ей уроки один за другим. Но есть ли смысл в наказании, если человек не чувствует укоров совести?

Дерибасовская-Ришельевская [Текст]: одес. альм.: [сб.]/ [редкол.: Е.Голубовский, О.Губарь, И.Липтуга; ред. Ф.Кохрихт]. – Одесса: Пласке, 2000. – Кн. 67. – 2016. – 381 с.: ил. – (Одесская библиотека).








 Левченко, Валерій Валерійович    Олександро-Невська церква Новоросійського університету [Текст]: історія, персоналії, док.: до 150-річчя від дня засн. Одес. нац. ун-ту ім.І.І.Мечникова / В.В.Левченко, Г.С.Левченко; Держ. архів. Одес. обл.; Громад. рада при Держ. архіві Одес. обл. – Одеса: ФОП Бондаренко М.О., 2015. – 360 с. – (Праці Державного архіву Одеської області, т. XLIII).
В книзі досліджено процес створення і діяльності церкви святого Олександра Невського Новоросійського університету та роль її метричних книг як історичного джерела.



Левченко, Валерий Валерьевич    Александро-Невская церковь Новороссийского университета: история, персоналии, документы [Текст]: к 150-летию со дня основания Одес. нац. ун-та им.И.И.Мечникова / Гос. арх. Одес. обл. Обществ. совет при Гос. арх. Одес. обл.; В.В.Левченко, Г.С.Левченко. – Одесса: Бондаренко М.О., 2016. – 395 с. – (Труды государственного архив Одесской области; т. XLIII).
 В книге исследован исторический процесс создания и деятельности церкви во имя святого Александра Невского Императорского Новороссийского университета и роль ее метрических книг как исторического источника. 


Напередодні апогею: одеські роки філософа і психолога – професора Миколи Яковича Грота [Текст] / М-во освіти і науки України, Одес. нац. ун-т ім.І.І.Мечникова, Наук. б-ка; [В.І.Подшивалкіна, І.В.Голубович, М.О.Подрезова [та ін.], упоряд.: В.В.Самодурова, О.С.Мурашко, наук. ред. В.М.Хмарський, відп. ред.: М.О.Подрезова. – Одеса: ОНУ 2016. – 456 с. – (Серія: Розвиток науки в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова; вип.: Психологія. Філософія).
Монографія присвячена видатному філософу та психологу професору Миколі Яковичу Ґроту, який доклав великих зусиль дія формування вітчизняного філософсько-психологічного дискурсу та філософсько-психологічної діяльності.
Наукова робота об'єднала сучасних істориків, бібліографів, філософів та психологів університету на шляху висвітлення особливостей одеського періоду в багатогранній діяльності М. Я. Грота. Складовою частиною видання є біобібліографічний покажчик наукової спадщини вченого, укладений на основі фондів наукових бібліотек Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Харківського національною університету імені В. II. Каразіна та бібліотеки Ніжинського державного університету імені М. Гоголя. У монографії вперше представлені конспекти лекцій з філософії М. Я. Грота, а також маловідомі статті, які були надруковані в одеських газетах тих часів.
Видання призначено як для психологів, філософів, істориків, науковців, так і для всього наукового та освітянського.


 Голубовский, Евгений Михайлович   Глядя с Большой Арнаутской / Е.Голубовский. - Одесса: Бондаренко М.А., 2016. - 344 с.: ил., потр.



четвер, 1 грудня 2016 р.

Кандинський Василь Васильович: до 150 років від дня народження


«Живопись есть грохочущее столкновение различных миров, призванных...
 между собою создать новый мир, который зовется произведением».
В.В. Кандинский

Василь Васильович Кандинський - живописець, графік і теоретик образотворчого мистецтва, один з основоположників абстракціонізму, народився 16 грудня (4 грудня ст. т.) 1866 року в Москві, в сім'ї комерсанта В.С. Кандинського. У дитячі роки подорожував з батьками по країнах Європи і та Росії. У 1871 сім'я осіла в Одесі, тут майбутній художник закінчив гімназію, отримав художню і музичну освіту. У 1885-93 (з перервою в 1889-91) навчався на юридичному факультеті Московського університету, де вивчав економіку і право. У 1889р. перервав навчання за станом здоров'я, брав участь в етнографічній експедиції в Вологодської губернії.
У 1893р. В.Кандинський закінчив юридичний факультет. Працював художнім директором Кушнерёвської друкарні в Москві (1895).
Кар'єру художника В.Кандинський вибрав порівняно пізно - у віці 30 років. У 1896р. він влаштувався в Мюнхені і потім залишався в Німеччині до 1914р.
З 1897р. навчався живопису у приватній студії А. Ашбе.
У 1900р. вступив до Мюнхенської Академії мистецтв, де навчався у Франца фон Штука. З 1901р. В.Кандинський створив мистецьке об'єднання «Фаланга», організував при ньому школу, в якій сам же і викладав.
З 1900р. В.Кандинський багато подорожує, відвідівав Північну Африку, Італію, Францію; наїздами бував в Одесі та Москві. Брав участь у виставках Московського товариства художників.
У 1910 і 1912 роках брав участь у виставках художнього об'єднання «Бубновий валет». У ці роки він виробив новаторську концепцію «ритмічного» використання кольору в живопису.

У 1909р. В.Кандинський організував «Нове мюнхенська мистецьке об'єднання», в 1911 - альманах і групу «Синій вершник», членами якої стали відомі художники-експресіоністи, Франц Марк, Олексій Явленський, Маріанна Верьовкіна, а також Пауль Клее. Тоді ж у нього пройшла перша персональна виставка.
У 1914р. художник повернувся в Москву. У наступні роки працював над реалістичними і напівабстрактними полотнами, в основному пейзажами.
Після революції 1917р. В.Кандинський активно займався громадською роботою.
У 1918р. він брав участь в організації охорони пам'ятників, створення Музею живописної культури і Російської академії художніх наук, викладав у ВХУТЕМАСе і видав свою автобіографічну книгу «Сходинки» (М., 1918).
У 1918-1919р. він був членом художньої колегії Відділу ІЗО Наркомпросу, в 1919-1921р. - головою Всеросійської закупівельної комісії, вченим консультантом і завідувачем репродукционної майстерні, почесним професором Московського університету. Кандинський також був обраний віце-президентом Рахни. Продовжував він і писати - в цей період, зокрема, створені декоративні композиції на склі «Амазонка» (1918) і «Амазонка в горах» (1919).
У грудні 1921р. В.Кандинський виїхав для організації відділення Рахни в Берлін. Брав участь у Першій виставці російського мистецтва в Німеччині. До Росії він вже не повернувся.

У Берліні В.Кандинський почав викладати живопис і став видатним теоретиком школи «Баухауз». Незабаром В.Кандинський отримав всесвітнє визнання як один з лідерів абстрактного мистецтва.
У 1928р. художник прийняв німецьке громадянство, але коли в 1933р. до влади прийшли нацисти, емігрував до Франції.
З 1933 по 1944р. він жив в Парижі, активно беручи участь в інтернаціональному художньому процесі.
У 1939р. В.Кандинський прийняв французьке громадянство.
Помер В.Кандинський 13 грудня 1944 року в паризькому передмісті Нейї-сюр-Сен.

 Пам'ять
  • У 1995 році в рамках Днів Кандинського в Одесі на будинку №17 по вулиці Дерибасівській, де жив художник, було відкрито меморіальну дошку.
  • У 2007 році в Росії заснована щорічна Премія Кандинського. Головний критерій вибору переможців - то, наскільки той чи інший художник своїми новітніми роботами вплинув на ситуацію в сучасному російському мистецтві.
  • 6 серпня 2012 року в честь Кандинського названий кратер на Меркурії
  • Літак Аерофлоту Airbus A319 (VP-BUN) носить ім'я "В. Кандинський".
  •  У 2016 році в Москві з'явилася вулиця Кандинського.
  •  2 вересня 2016 року на Алеї Зірок Одеси з'явилася зірка Василя Кандинського.
  •  В Ізраїлі в місті Кирьят Ата одна з вулиць міста носить ім'я Василя Кандинського.

Про життя та творчість художника:

  • [Сайт посвящен художнику В.В.Кандинскому] : [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wassilykandinsky.ru/
  • Василий Кандинский [Электронный ресурс] // Библиотекарь.Ру. – Режим доступа: http://bibliotekar.ru/kandinskiy/index.htm
  • Живопись. Василий Кандинский [Электронный ресурс] // Энциклопедия для детей. Т. 7. Искусство. Ч. 2. – Режим доступа: http://bibliotekar.ru/avanta/176.htm
  • Кандинский Василий: Картины и биография [Электронный ресурс] // Арт Планета Small Bay: художественно-исторический музей. – Режим доступа: http://smallbay.ru/kandinsky.html
  • Кандинский Василий Васильевич (1866-1944): Жизнь и творчество [Электронный ресурс]: [сайт посвящен художнику В.В.Кандинскому]. – Режим доступа: http://www.kandinsky-art.ru/
  • Кандинский Василий Васильевич Kandinsky, Wassily (1866, Москва - 1944, Нёйи-сюр-Сен) [Электронный ресурс] // Энциклопедия живописи. – Режим доступа: http://bibliotekar.ru/slovar-impr2/107.htm
  • Русская живопись 20 века: Абстракционизм. В.Кандинский [Электронный ресурс] // Культура здесь и сейчас. – Режим доступа:  http://velikayakultura.ru/russkaya-zhivopis/russkaya-zhivopis-20-veka-abstraktsionizm-v-kandinskiy
  •  Самин Д. К. Василий Кандинский [Электронный ресурс] // Сто великих художников. – Режим доступа: http://bibliotekar.ru/100hudozh/88.htm
  • Синий всадник Der Blane Reiter [Электронный ресурс] : [о движения, созданном в 1911 в Мюнхене Василием Кандинским, Францем Марком, Августом Макке и Генрихом Кампендонком, целью которого было продолжение исканий в области эмансипации искусства, начатых на первой выставке Нового мюнхенского художественного объединения]. – Режим доступа: http://bibliotekar.ru/slovar-impr4/9.htm
Відео про життя та творчість художника Василя Васильовича Кандинського:

 1. Кандинський: культурне цілительство (фільм 1) (2013) 


2. Кандинський: культурне цілительство (фільм 2) (2013) 


3. Василь Кандинський. Фільм про художника до виставок Російського музею. Бразилія, Аргентина, Росія. 2014-2016 Режисери Е. Залманов, А. Левченко.


4. Василь Васильович Кандинський. Художник 
ТОВ "Популярна література"
Тема програми: "Живопис Василя Кандинського"

 
5.  "Василь Кандинський в Росії"
Цикл лекцій в рамках освітньої програми виставки "До запитання. Колекції російського авангарду з регіональних музеїв". Лекція "Василь Кандинський в Росії"




Мучник Леонід Овсійович: до 120 років від дня народження


Відомий художник і педагог Леонід Овсійович  Мучник належить до старшого покоління українських радянських митців.
Народився він 1896 року в м. Одесі. Ще в початковій школі хлопець захоплюється живописом, а 1911 року вступає до Одеського художнього училища, де навчається під керівництвом видатних педагогів К.К. Костанді та Г. А. Ладиженського.
Молодий художник мріє про Петербурзьку Академію художеств. Закінчивши училище по першому розряду, він має право вступити до Академії без іспитів, та імперіалістична війна перешкоджає здійсненню його намірів, і юнак змушений іти на фронт.
1919 року Л.О. Мучник вступає до лав Червоної Армії і бере участь у боях проти білополяків та петлюрівців. Після закінчення громадянської війни він повертається до рідного міста і продовжує навчання в щойно створеному художньому інституті у видатного художника Павла Гавриловича Волокидіна.
Реалістичні традиції, які інститут унаслідував у училища, дружба з П.Г. Волокидіним мали великий вплив на формування передових поглядів молодого митця. Враження від війни та революції, численні розповіді учасників подій 1905 року, героїзм російських моряків залишили в душі художника глибокий слід. І невипадково однією з основних тем Його творчості стали революційні події на Чорному морі. Співець мужності радянських моряків, він створює і ряд картин, присвячених буремним рокам Великої Вітчизняної  війни.
Вже в студентські літа Л. О. Мучник бере участь у виставках товариства імені К. К. Костанді. В 1934 році на VI всеукраїнській виставці у Києві було показано його картину «Підвіз провіанту до панцерника «Потьомкін» у 1905p.». Художник вперше звертається тут до однієї з найяскравіших сторінок революційного минулого Чорноморського флоту. В жанровій сцені уміло передано героїзм трудящих Одеси, їх нестримне бажання допомогти повсталим потьомкінцям.
Життєво правдиві образи моряків, різноманітність характеристик, чудовий натюрморт, блиск моря - все це падає картині оптимістичного настрою. Глядач гостро відчуває те піднесення, яким був охоплений одеський пролетаріат в перші місяці революції 1905 року.
Манера виконання тут широка, вільна і разом з тим точна в деталях і малюнку. Все це відповідає героїко-революційному пафосові картини.
Як перший значний твір на історико-революційну тему, картина була удостоєна першої премії Раднаркому УРСР, зайнявши почесне місце в складному процесі ствердження принципів соціалістичного реалізму в українському радянському мистецтві.
До картини було створено багато етюдів та ескізів. На жаль, вони, як і численні твори ЗО-40-х років, в переважній більшості не збереглися.
Через три роки з'являється друга картина Л.О. Мучника, присвячена тій же хвилюючій темі революції — «Повстання на крейсері «Очаков» (1937). Центральне місце в творі займає романтичний образ керівника повстання лейтенанта Шмідта. Він підноситься над моряками, які напружено слухають його промову. Ясна, реалістична композиція дає можливість побачити всіх учасників повстання, зрозуміти розстановку сил на кораблі.
Героїзм чорноморців в роки громадянської війни знаходить своє відображення в картині «Затоплення панцерника «Свободная Россия» в 1918p.», («Загибель ескадри»,   1938).
Експонована на виставці «20 років Червоної Армії», вона була схвально оцінена художньою критикою кінця 30-х років. Деякі хиби в малюнку і монотонність колориту перекриваються загальною схвильованістю дії. Дивлячись на картину, переживаєш разом з моряками гірку необхідність затопити ескадру, щоб не здати її ворогу. Уже тут з'являються елементи драматизму, що посилюються в творах художника воєнної і післявоєнної доби.
Велика Вітчизняна війна вносить нові теми в творчість Л. О. Мучника. Виникають задуми картин, в яких художник хоче показати хоробрість, мужність і самовідданість радянських людей, що боролися за незалежність своєї Батьківщини.
В основу картини «Десантна операція в районі села Григор'євка» (1948) покладено дійсний епізод з історії оборони Одеси. Десант було організовано проти німців, які в жовтні 1941 року закріпилися в селі Григор'євка і звідти обстрілювали місто.
В енергійному русі катерів, у ритмі хвиль, в стрімких постатях моряків-десантників правдиво передано ту швидкість та напруженість, з якими провадилась ця небезпечна операція.
Картина «Ми ще повернемося!» (1947)—це живописна розповідь про долю захисників Одеси, які останніми покидали місто після багатомісячної впертої боротьби. Разом з ненавистю до ворога на обличчях моряків можна побачити глибоку віру в перемогу. Про це свідчить і назва картини, і вся її образна структура.
З 1949 по 1957 рік Л.О. Мучник працює над монументальним полотном «Повсталі потьомкінці виносять тіло Вакулінчука на берег».
Наполеглива багаторічна праця по вивченню історичного матеріалу дала можливість художнику достовірно передати атмосферу революції 1905 року, створити правдиві, індивідуальні характеристики учасників повстання, підкреслити їх силу, сміливість і організованість, відтворити ту історичну обстановку, в якій відбувалося повстання.
На обговоренні Всесоюзної художньої виставки 1957 року у Москві, де експонувалася картина, народний художник СРСР Б.В. Йогансон назнав картину хоровою композицією, що справляє сильне враження своїм реалізмом, закінченістю, вмінням донести до глядача напруженість дії.
Новим в цій роботі було прагнення митця органічно поєднати драматичне та героїчне.
У всіх історико-революційних творах художника велику роль відіграє море. Спокійне і бурхливе, вкрите темними хвилями і оксамитне, воно завжди присутнє в картинах, створює особливий настрій, підвищує драматизм дії.
Як художника-мариніста, Л. О. Мучника цікавлять життя та труд чорноморських моряків, рибалок, портовиків, судноремонтників. Серед кращих слід назвати «Свіжий вітер» (1936), «У відкритому морі» (1954) та інші.
Особливо плідними для творчості художника стали два літа, проведені ним у Криму (1950 і 1955 роки). Яскрава, своєрідна природа півдня повністю захопила художника і знайшла своє відображення в багатьох сонячних, колористично насичених пейзажах та картинах: «Пушкінська скеля», «Вид на Ай-Петрі», «Ай-Далари» і т. д.
На протязі 35 років Л.О. Мучник веде велику педагогічну роботу: спочатку в Одеському художньому інституті, а згодом в Одеському художньому училищі. Своїх учнів він виховує на принципах правдивого відображення дійсності, досконального вивчення натури, завжди допомагає їм розкрити власну індивідуальність, його вихованцями були такі різні за творчим почерком художники, як М. Хмелько, Ф. Кличко, О. Ковальов, А. Ацманчук, М. Тодоров, В. Власов, К. Ломикін та багато інших. Свій великий педагогічний досвід він передав і колективу викладачів училища. В 1935 році Л. О. Мучника було призначено професором живопису, малюнку та композиції.
Леонід Овсійович Мучник залишався послідовним реалістом. Як художник і педагог, він чимало зробив для розвитку українського радянського мистецтва.

Революційне минуле чорноморських моряків, життя та труд рибалок, краса моря завжди були невичерпним джерелом натхнення художника Леоніда Овсійовича Мучника, джерелом його творчих задумів.

Підвіз
Повстанці

Буковецький Євген Йосипович: до 150 років від дня нарождения




Буковецький (Буковецькій) Євген Йосипович (Йосипович), живописець, графік народився 5 грудня 1866 в Одесі. З сім'ї військового. 
Закінчив Одеське реальне училище (1866), навчався в Петровської сільськогосподарської академії (курсу не закінчив за станом здоров'я). 
У 1888-1890 як вільний слухач відвідував Одеську школу малювання, де займався під керівництвом Г. А. Ладиженського і К. К. Костанді. У 1890 за малюнок з гіпсових фігур і картину «У довідковому бюро (В конторі)» був нагороджений двома великими бронзовими медалями. У 1890 вступив на живописне відділення ІАХ, проте в тому ж році «за домашніми обставинами» залишив навчання і повернувся до Одеси. 
У 1891 здійснив подорож по Європі; в Парижі відвідував Академію Р. Жюльєна, де навчався у Ж-П. Лоранса, деякий час працював в Мюнхені.
Жив на Україні, переважно в Одесі. Працював як жанрист, портретист, пейзажист. 
Художник Е. Буковецкий за мольбертом
художник Нилус П.А., 1898
Звертався до технік акварелі і пастелі. У своїй творчості розвивав традиції реалістичного мистецтва; творам властиві тонкі колірні рішення, камерність, ліризм. Багато працював на пленері.
У 1891 став одним із засновників і активних учасників виставок Товариства південноросійських художників (1891-1915, з перервами). Експонував свої роботи також на виставках ТПХВ (1892-1908, з перервами), на Всеросійській промисловій і сільськогосподарській виставці в Нижньому Новгороді (1896). Член-засновник Одеського літературно-артистичного товариства (1897). У 1905 брав участь в оформленні одеського художнього сатиричного журналу «Дзвін».
У 1919 заснував в Одесі школу-студію. У 1922 став одним із засновників і експонентів Художнього товариства ім. К. К. Костанді (1925-1928, з перервами). Брав участь в ряді групових виставок: Народної виставці картин пам'яті Т. Г. Шевченка в Одесі (1920), Всеукраїнської ювілейній виставці, присвяченій 10-річчю Жовтня в Харкові (1927), Другій всеукраїнській художній виставці Наркомосу УСРР в Одесі, Луганську, Донецьку, Маріуполі , Дніпропетровську, Харкові та інших містах України (1929). Провів персональні виставки в Одесі (1935, 1940).
У 1937-1945 викладав в Одеському художньому училищі. Зібрав значну художню колекцію, основу якої склали твори південноросійських художників і французьких майстрів кінця XIX - початку ХХ століть.
Ретроспективні виставки Буковецького проходили в Києві (1950) та Одесі (1960-1967).
Твори Буковецького знаходяться в багатьох музейних зібраннях, в тому числі в Державній Третьяковській галереї, Одеському художньому музеї та інших.
Помер - 27 липень 1948 в Одесі.

Про життя та творчість художника:


Роботи Євгена Буковецького


Женский портрет, начало ХХ в.
Женский портрет
Женщина в красном платке, 1912-1913 гг.

Женщина перчаткой, 1910
В суде, 1895
Бахча, 1893
Пейзаж с женщиной

Портрет Ивана Бунина, 1919

. Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...