13 (25) листопада 1810 р. у Москві народився Микола Пирогов, який був 13-ю дитиною в сім’ї.
Малий Микола з дитинства грав у лікаря. З шести років
почалося домашнє навчання.
У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону
педагога В.С. Кряжева. У 14 років став студентом Московського медичного
університету, через два роки одержав диплом, у 22 роки захистив докторську
дисертацію, був професором Дерптського університету. У 31 рік Микола Іванович
одержав місце ректора Інституту практичної анатомії у Петербурзькій
медико-хірургічній академії.
У 1842 р. Микола Іванович одружився з 21-річною Катериною
Березіною. Вона була, за висловом Пирогова, "справжнім ангелом",
подарувала чоловікові двох синів - Миколу та Володимира. Через три роки шлюбу
Катерина померла через 20 днів після пологів від запалення мозку.
Професор обожнював синів і дуже боявся, що мачуха не
зможе їх полюбити. Якось на рауті у генеральші Козен Пирогов зустрів 19-річну
баронесу Олександру фон Бістром, прихильницю його публікацій. Добра і скромна
дівчина полонила Пирогова. Коли ж вона зіграла романс Шуберта, професор не
сумнівався, що це вона. Через 4 місяці вони обвінчалися. Олександра дуже кохала
чоловіка, Микола та Володимир Пирогови звали її мамою. Своїх дітей у неї не
було. Олександра була завжди поруч із чоловіком: асистувала при операціях; у
житті була практичною: завжди складала гроші для чоловіка та дітей.
Пирогов чотири рази одержував Демидівську премію: у 1841
році - половинну, а у 1844, 1851, 1860 - повні, а престижна премія Павла
Демидова становила 5 000 карб, асигнаціями або 1 428 карб, сріблом.
Маючи світову славу, достаток, юну дружину, Микола
Іванович 1854 року поїхав у Севастополь на Кримську війну. Там він створив
перший у світі інститут сестер милосердя, вперше запровадив гіпсову пов’язку, а
розроблені ним методи оперування в умовах бойових дій лягли в основу
військово-польової хірургії.
Після війни Пирогов звільнився з військової медичної
служби. У 1856 р. світоч медицини опублікував статтю "Питання життя",
у якій нещадно критикував тогочасне виховання й освіту. У вересні того ж року
Миколу Івановича призначили попечителем навчального округу Одеси, де він
активно сприяв відкриттю університету.
І де б не був Пирогов, він проводив безплатну хірургічну
діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі.
Наступні три роки вчений опікувався Київським навчальним
округом. Пирогов видав правила, які регламентували провини учнів, правила їх
виключення з навчальних закладів. І у Києві, де майже всі учні скуштували
різок, сталося нечуване: за свідоцтвом професора Бунге, з 1859 до 1861 року
тільки одного учня було покарано.
11 жовтня 1859 року у Києві за допомогою Миколи Івановича
було відкрито першу в царській Росії недільну школу для дорослих. Не раз
повторюючи фразу: "Ми всі знаємо, що треба шанувати старість, але не всі
знають, що і молодість потрібно поважати," - Пирогов домігся організації в
Київському університеті перших кас для надання матеріальної допомоги студентам.
Зрештою, Микола Іванович став першим ученим-медиком, якого студенти обрали
почесним членом Київського університету.
Переїхавши до Вінниці, побудував у Вишні симпатичний
будинок, аптеку, лікарню та сад екзотичних рослин, які вчений садив сам.
Пирогов жив за чітким розпорядком: прокидався на
світанку, робив довгу пішу прогулянку. Чай, робота в саду, у стайні чи
птахівниці. Сніданок - одна страва та міцна кава. Далі оглядь хворих, прийом
пацієнтів. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович
двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків
безкоштовно. Після операції він завжди ховав руки в кишені, щоб йому не
надумали платити.
Останні роки у Пирогова на слизовій оболонці твердого
піднебіння утворилася незагойна рана. Хірург поставив собі діагноз: "ні
Скліфосовський, Валь і Грубе, ні Більрот не розпізнали в мене ракову виразку
слизової оболонки рота".
23 листопада 1881 р., коли вже стемніло, попросив винести
себе на веранду, дивився на улюблену свою липову алею. Була 20 година 25 хвилин...
Немає коментарів:
Дописати коментар