Письменники – ювіляри липня: 130 років від дня народження Ісака Еммануїловича Бабеля; 85 років від дня народження Бориса Андрійовича Нечерди

 

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлено презентація книжкової виставки «Письменники – ювіляри липня: 130 років від дня народження Ісака Еммануїловича Бабеля; 85 років від дня народження Бориса Андрійовича Нечерди».

130 років від дня народження Ісака Еммануїловича БАБЕЛЯ

ІСААК БАБЕЛЬ народився 12 липня 1894 року в Одесі на Молдаванці у сім’ї дрібного підприємця.

Краєзнавцю Олександру Розенбойму вдалося встановити дані про те, що народився Бабель у будинку бабусі за материнською лінією Хаї-Леї Швехвель, господині крамниці «Торгівля вівсом та сіном» на Дальницькій, 21.

Сім’я Бабеля прожила там трохи більше року, коли його батькові запропонували роботу у Миколаєві. У 1905 році Ісаак із батьками повертається до Одеси, живе у сестри матері, зубного лікаря, за адресою: Тираспольська, 12, кв. 3.

В тому ж році Бабель вступав до одеського комерційного училища за оцінками подолав «відсоткову норму», встановлену для євреїв, проте не був прийнятий (система хабарів у Одесі існувала й тоді).

За рік домашньої освіти пройшов програму двох класів, крім обов’язкових дисциплін вивчав Талмуд та починав навчатися грі на скрипці у П.С. Столярського. З другого разу вступив до училища, закінчив його, тоді ж вивчив французьку мову, якою володів настільки вільно, що перші оповідання писав нею (вони не збереглися).

Потім Бабель навчався у Київському інституті фінансів та підприємництва. У Києві опублікував у 1913 році своє перше оповідання «Старий Шлойме» – у журналі «Вогні».

У травні 1939 року письменника було заарештовано. Звинувачення стандартне. Підписавши протоколи допитів під тортурами, на останньому допиті Бабель цурається всіх своїх «показань». Це не допомогло. 27 січня 1940 року І.Е. Бабель був розстріляний. Рукописи письменника, вилучені чекістами, були спалені.

Книги Ісаака Бабеля повернулися до читача за часів «відлиги».

А виданий згодом чотиритомник Ісаака Еммануїловича спростував легенду про те, що цей письменник залишив «надто маленьку літературну спадщину».

В Одесі пам’ять про Ісаака Еммануїловича Бабеля увічнена в назві вулиці на Молдаванці, а також меморіальною дошкою на Рішельєвській, 17 (скульптор О. Князик).

З ініціативи Всесвітнього клубу одеситів було проведено міжнародний конкурс створення пам’ятника письменнику. Перше місце та право спорудити пам’ятник отримав відомий скульптор Георгій Франгулян (архітектори М. Рева, О. Луценко).

4 вересня 2011 року на вул. Жуковського, 24, біля школи № 117, навпроти будинку, в якому мешкав письменник, було урочисто відкрито пам’ятник І.Е. Бабелю.

2 вересня 2014 року на Алеї Зірок було відкрито нову зірку – на честь Ісаака Еммануїловича Бабеля.

  

85 років від дня народження Бориса Андрійовича НЕЧЕРДИ 

НЕЧЕРДА́ Борис Андрійович (11. 07. 1939, с. Ярешки, нині Бердичів. р-ну Житомир. обл. – 11. 01. 1998, Одеса) – письменник, критик, перекладач, журналіст. Член НСПУ (1964). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2000, посмертно), літ. премія ім. Е. Багрицького (1967) за збірку поезії «Материк»; Дитинство і юність Н. пройшли в м. Олександрія (Кіровогр. обл., 1953–58), де й почав писати вірші. Навч. в Одес. інституті інж. мор. флоту (від 1958), після закінчення 3-х курсів – на журналіст. роботі в Одесі, зокрема 1995–97 – завідувач відділу культури незалеж. г. «Юг»; 1967–69 – сценарист Одес. кіностудії худож. фільмів. Відп. секр. Одес. організації СПУ (1979–85). Н. належить до плеяди шістдесятників. Дебютував 1957 віршем «Молодой агроном» у міськрай. газеті. У поезії Н. все дуже особисте: природа, соц. клімат, інтимні почуття – тісно пов’язані, переплетені між собою, й виокремити тематично їх непросто. Вже в першій поет. зб. «Материк» (1963) поряд із захопленими вигуками й романт. інтонаціями, характерними для цього поет. покоління, зазвучали й суто індивід. мотиви Н., що відразу ж увиразнилися в наступ. книжці – зб. поем «Лада» (1965; обидві – Одеса). Саме в жанрі поеми («Ярешківський роман», «Фашизм», «Шевченко», «Революція», «Данте» тощо) особливо виявився лірич. талант Н. У його творах відчувається пристрасна громадянськість, правдолюбність, що поєднуються з глибиною філос. роздуму – про сутність людини й світу. Лексика творів насичена техніцизмами, діалектизмами, неологізмами. Автор роману «Смерть кур’єра» (К., 1991).

Нагороджений премією «Люди дела» (1993) за створення циклу віршів про сучасність;

Посмертно вийшла зб. творів «Остання книга» (О., 1998), осн. мотивами якої є любов до життя й ціна життя, повна внутр. незалежність від зовн. світу й навіть від друзів. Окремі твори Н. перекладено багатьма мовами світу. 1999 Ліга укр. меценатів, ред. ж. «Київ» та Одес. організація НСПУ заснували Літ. премію його імені. 2010 в Олександрії на школі, де навч. Н., встановлено мемор. дошку, 2016 на його честь названо вулицю. Ім’я Н. увіковічнено на алеї Зірок в Одесі (2019).

Нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка (посмертно, 2000) за збірку поезій «Остання книга».

 

Усім я відважив! Знаменам – пойменно!

Прощай... Як то кажуть: зів'яли квітки!

Чекайте на мене, чекайте на мене,

Чекайте на мене!... І скиньте шапки (Нечерда Б.)

Основні твори: Барельєфи. О., 1967; Поезії. К., 1970; 1984; Літак у краплі бурштину. О., 1972; Вежа. О., 1980; Удвох з матір’ю. О., 1983; Седло для кентавра / пер. с укр. О., 1989; Вибране. К., 1991; Вибрані твори. О., 2004.

Підготувала К.Г. Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії.