1887-90
проживав у Києві, де займався комерцією. Переховуючись від кредиторів, побував
у Одесі, Чернівцях, Парижі (Франція), Відні. 1891-92 жив у Одесі, працював у
"Одесском листке", друкував фейлетони, ліричні нариси ("Вірші у
прозі"); видавав журнал "Кол мевасер". 1893 повернувся до Києва,
проводив численні творчі вечори. Після єврейс. погрому в Києві в жовтні 1905
переїхав до Львова, де родина проживала до 1907. Ш.-А. багато подорожував,
відвідав Женеву (Швейцарія), Лондон (Велика Британія), Варшаву, Вільно (нині м.
Вільнюс), Берлін (Німеччина) та ін. міста, виступав перед своїми читачами. У
жовтні 1906 прибув до Нью-Йорка (США), був гаряче прийнятий єврейс.
громадськістю, там опублікував перші розділи повісті "Хлопчик Мотл".
У травні 1908 Ш.-А. виїхав у творче турне Польщею. Захворів сухотами, лікувався
на курортах Італії.
Важливим
етапом творчої біографії Ш.-А. став організований ним щорічник "Ді ідіше
фолксбібліотек" (1888-90), Першими книжечками серії стали романи Ш.-А.
"Стемпеню" (1888) та "Йоселе-Соловей" (1889). 1894 в
альманасі "Друг дому" (т. 4, Варшава) опублікував першу повість із
широко відомого циклу "Тев’є-молочник" (1894-1914). Цей
"сільський єврей" із грубою зовнішністю та ніжною душею став одним з
улюблених типів письменника. У 1890-х рр. захопився палестинофільством,
опублікував низку сіоністських брошур. У краківському щотижневику "Дер
юд" Ш.-А. опублікував наступні частини "Тев’є-молочника"
(1899-1902). Вийшли перші оповідання із циклу "Весь Бердичів"
(пізніша назва - "Нова Касрилівка"), цикл "У маленькому світі
маленьких людей" та ін. На підтримку жертв кишинівського погрому в 1903
Ш.-А. упорядкував збірку "Хілф". У Варшаві вийшли твори в 4-х томах
"Але верк фун Шолем Алейхем" (1903) та 2-томник "Дерцейлунген ун
монологн" (1905). Одним із визначних творів став роман "Блукаючі
зірки" (1909-11), яким завершувалася трилогія Ш.-А. про тяжку долю єврейс.
талантів. Роман не раз друкувався багатьма мовами світу, ставилися вистави,
знімалися кінофільми. Своєрідним літ. коментарем до процесу М.Бейліса став
роман "Кривавий жарт" (Лодзь, 1912; більш відомий у сценічному
варіанті як "Важко бути євреєм"), який викликав суперечливі відгуки
критики та громадськості.
У
грудні 1914 письменник переїхав до Нью-Йорка. 1915-16 активно продовжував
творчі публічні виступи. 1915-16 працював над автобіографічним романом "З
ярмарку", в якому дав епічне зображення батьківського дому, дитинства;
завершив роботу над "Хлопчиком Мотлом". Опублікував комедію
"Крупний виграш" (сценічний варіант - "200 тисяч"), де
викрив зміни людських цінностей через збагачення.
Поява
Ш.-А. знаменувала нову сторінку в розвиткові новітньої прози мовою ідиш. Його
гол. герої - бідні "маленькі люди", які, незважаючи на важке,
злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє
становище, вірять у справедливість та мудрість.
 |
 |
 |
Творчість
письменника забарвлена укр. колоритом, у творах подано описи укр. природи,
використано укр. лексику, фольклор. Більшість подій, про які пише Ш.-А.,
відбуваються в Україні. Втім укр. міста та їхнє населення в його творах
відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейс.
громади. Помер у м. Нью-Йорк, похований на цвинтарі Маунт Кармель у Брукліні.
Після
смерті Ш.-А. в США друкувалися численні твори, матеріали з особового архіву,
листування, спомини сучасників. Вихід 1926 в Нью-Йорку книги "Дос Шолем
Алейхем бух" започаткував наук. вивчення життя і творчості письменника,
1917-25 побачили світ 28 томів найбільш повного зібрання творів. Із 1964 н.-д.
роботу із зібрання всієї спадщини Ш.-А. здійснює музей "Бейт Шалом
Алейхем" в Тель- Авіві (Ізраїль). На сьогодні існує численна зарубіжна
література про Ш.-А.
Твори
письменника перекладені 64-ма мовами світу, деякі - екранізовані, п’єси
ставляться в театрах України та ін. країн.
Т. 1. Повісті Тев’е –
молочар, Менахем-мендл. - Оповідання : Залізничні історії (Записки
комівояжера); Монологи. – 511 с. 5 л. іл.
ТЕВ’Е – МОЛОЧАР (переклад єврейської Є. Райцина) складається з монологів «Велика удача», «Химери», «Теперішні діти», «Годл», «Хава», «Шпринця», «Тев’є їде до Палестини», «Іди геть!»
Кожен з
монологів-новел книги «Тев’є-молочар» становить сюжетно закінчений твір, який
відбивав певну актуальну проблему того часу, коли та чи інша новела написана.
Протягом 1894-1914 років Шолом-Алейхем писав ці монологл-новели і друкував у
періодичній пресі, а потім об’єднав їх в книзі «Тев’є-молочар».
Твір «Тев’є-молочар»
рясніє цитатами із «святого письма», талмуда тощо, але ці цитати часом
перекручені, мають показати стремління Тев’є до «ученості». Переклад їх з
стародавньої єврейської (гебрайської) мови на ідиш у Тев’є нерідко пародійний,
іноді неправильний. Це служить письменникові засобом показати неприступність
для людей з народу дійсного смислу тих гебрайських релігійних в основному
сентенцій; водночас в такий спосіб вкласти в уста свого героя критику сучасної
йому дійсності і гірку іронію на лиху долю бідняка. Наприклад: «Лікуй нас, і
вилікуємось» Тев’є тлумачить: «Пошли нам ліки, бо болячок ми маємо самі
задосить» («Велика удача») тощо.
Між наведеними Тев’є
гебрайськими висловами і Тев’їним «перекладом» на сучасну єврейську мову (ідиш)
здебільшого дуже мало спільного, тому пояснювати їх у цих примітках немає
рації.
«Велика удача». Цю
новелу написано 1894 року і вперше надруковано у збірнику «Дер гойзфрайнд»
(«Друг дому»), т. IV, Варшава, 1895.
«Химери» - цю новелу
написано 1899 року. Цього ж року надруковано у тижневому журналі «Дер юд»
(«Єврей»).
«Теперішні діти».Як і
попередню, цю новелу написано 1899 року надруковано у журналі «Дер юд» («Єврей»).
«Годл» - новела
написана і надрукована 1904 року у щоденній газеті «Дер фрайнд» («Друг»)
«Хава» – новела
написана і надрукована 1906 р у тижневику «Дос ідише фолк» «Єврейський
народ», Вільно.
«Шпринця» - новела
написана і надрукована 1907 р у щоденній газеті «Унзер лебн» («Наше життя»),
Варшава.
«Тев’є їде до
Палестини» - написано і надруковано 1909 року в щоденній газеті «Дер фрайнд»
(«Друг»), Варшава.
«Іди геть!»новела
написана і надрукована 1914 року в журналі «Ді юдіше велт» «Єврейський світ»,
Вільно.
МЕНАХЕМ-МЕНДЛ.
(Переклад єврейської М. Ш. Дубинського).
Книгу «Менахем-Мендл»
Шолом-Алейхем написав, як і інші твори, окремими частинами у різні періоди,
починаючи від 1892 і кінчаючи 1903 роком. Це стосується лише основних шести
серій листів, що їх письменник включив у ювілейне (25-річчя літературної
діяльності, 1908 р.) зібрання творів, видане в 1909 році.
До листування
Менахем-Мендла з Шейне-Шейндл Шолом- Алейхем звертається і в наступні роки.
Однак ці листи до книги «Менахем-Мендл» у жодне видання творів Шолом-Алейхема
не включалися.
Лондон (Одеська
біржа). Це перша серія листів, якою відкривається книга «Менахем- Мендл».
Вперше її було надруковано у невеличкому випуску «Колмевасер цу дер «Юдишевр
фолкс-бібліотек» («Вісник до «Єврейської народної бібліотеки»), який
Шолом-Алейхем видав 1892 року в Одесі замість третього тома збірника «Єврейська
народна бібліотека» (два попередніх томи видано в Києві).
«Папірці» (Єгупецька
біржа) - друга серія листів написана 1895 року й вперше надрукована у збірнику
«Дер гойзфрайнд» («Друг дому»), т. V, Варшава.
«Мільйони» (Купці,
маклери, спекулянти) – це третя і найбільша серія листів, написана протягом
1899-1900 років, вперше друкувалася в недільному журналі «Дер юд» («Єврей») за
ці ж самі роки.
«Почесна професія»
(Менахем-Мендл – письменник) - ця серія листів написана і вперше під назвою
«Нова професія» надрукована в газ. «Дер фрайнд» 1903 року. В 1909 р. цю серію
листів Шолом-Алейхем переробив і під назвою «Почесна професія» включив до 2-го
видання «Менахем-Мендла»
«Не щастить!»
(Менахем-Мендл –шадхен) - цього листа Менахем-Мендла написано 1900 року. Вперше
надрукований у недільнику «Дер юд» 1901 року під назвою «Дрейфус другий». Під
назвою «Не щастить!» листа було вміщено Шолом-Алейхемом до 2-го видання книги
«Менахем-Мендл» 1909 року.
«Лиха доля»
(Менахем-Мендл – агент) цього листа Менахем-Мендла написано 1900 року і вперше
надруковано у недільнику «Дер юд» 1901 року. Перероблено його до 2-го видання
книги «Менахем-Мендл» 1909 р.
ЗАЛІЗНИЧНІ ІСТОРІЇ
(Записки комівояжера) Переклад з еврейської Є. Райцина. Ця книга – це збірка
новел-монологів, написаних у період 1902-1910 років Згодом вони вийшли окремою
книгою в «ювілейному виданні» творів Шолом-Алейхема, яке друкувалось у видавництві
«Прогрес» (пізніше – «Централь»), Варшава, 1909-1914.
МОНОЛОГИ. (переклад з
єврейської Є. Райцина). Вибрані оповідання в монологічній формі з написаних
Шоломом-Алейхемом в період з 1901 по 1916 рік. Перелік оповідань «Горщик»,
«Порада», «У лікаря», «Йосиф», «Хабни», «То брехня!», «Три вдови», «Гітл
Пуришкевич», «Лікарі».
Т. 2 «Мандрівні
зірки». Роман на 2ч.- 1967. – 477 с.; 1 л. іл.
МАНДРІВНІ ЗІРКИ
З серії романів
Шолом-Алейхема про народні таланти-самородки в чотиритомнику творів письменника
вміщено найпопулярніший його роман цього циклу - «Мандрівні зірки», написаний
1909-1911 рр.
Складається роман з
двох частин. Перша частина - «Актори» - вперше друкувалася з продовженнями в
єврейській щоденній газеті «Ді нає велт» («Новий світ»), Варшава, 1909 - 1910
рр. Друга частина - «Скитальники» - вперше друкувалася в єврейській щоденній
газеті «Дер Момент», Варшава, 1910 - 1911 рр.
Характерне
висловлення самого автора про свій роман. У листі до редакції «Ді нає велт» від
10 вересня 1909 року Шолом- Алейхем пише:
«Я сам відчув
необхідність закінчити свою трилогію третім романом, після «Стемпеню» і «Йоселе
Соловей», як я колись обіцяв... Тоді я говорив, що мій третій герой буде вже не
музикант і не кантор, а більш високого гатунку, більш тонка душа - артист або
художник.
Цілком природно, що
за ці двадцять два роки обставини сильно змінилися. Виросли також нові ідеї.
З’явилися нові боги. Народилися нові типи. Одне слово, я не жалкую, що мій
третій роман дещо запізнився. Добре було б, якби я зараз писав також ті перші
два романи, - вони мали б інший вигляд. З цього видно, що мій теперішній, тобто
третій роман, зовсім інакше побудований порівняно з тими двома... За своїм
змістом він мимоволі - захоплююча історія, роман, повний поезії, але також і
життя, дії, і, зрозуміло, це галерея типів і картин - досить гумористичний, та
інакше я вже і писати неспроможний, навіть коли б і захотів стати «плакальницею».
Крім того, в цьому творі відбито життя певного кола суспільства як в Росії, так
і в Америці. Сходи, скажімо, цієї будівлі стоять ногами в нашій країні, а
вершиною упираються в Америку, а там і відбувається розв’язка».
Т. 3 складається з «З
ярмарку» (повість), «Сендер Бланк та його сімейка» (роман), «Спи, Олексо»,
(поезія), «Челядь» (п’єса), «Великий виграш», (вистава). – 1968. – 470 с.; 3 л.
іл.
«3 ЯРМАРКУ»
Автобіографічну
повість «З ярмарку» в тому вигляді, в якому вона широко відома, Шолом-Алейхем
писав протягом останніх чотирьох років свого життя. Повість складається з
сімдесяти восьми розділів (три частини) і відображає тільки перші двадцять два
роки життя письменника. Смерть не дала йому змоги завершити свій труд у всьому
його обсязі. А задум був грандіозний. Із знайдених після смерті ПІолом-Алейхема
автобіографічних матеріалів - чернеток, нотаток, списків тощо видно, що вони -
за свідченням біографа Шолом-Алейхема, відомого письменника І.-Д. Берковича,-
«мали правити в руках майстра за глину та цеглу для величезної, розкішної
будови - колосальної книги обсягом майже десять томів, які б охопили, разом з
особистим життям письменника, цілу епоху - п’ятдесят років життя євреїв у
Європі та Америці». Сам Шолом-Алейхем вважав цей твір своєю піснею пісень.
Історія виникнення й
написання Шолом-Алейхемом повісті «З ярмарку» дуже складна.
Думка про написання
автобіографічного твору виникла у Шолом-Алейхема ще в розквіті його
літературної діяльності. В 1895 році він писав до свого друга письменника
Мордхе Спектора: «Оскільки найкраща книга - це життя, і найкращий роман -
людське життя, а моє життя якраз багате на різноманітні епізоди, характери та
типи, - я твердо вирішив днями приступити до свого життєпису (автобіографії),
докладно, з дня мого народження до двадцяти років. Ви, певно, розумієте, що
просто описувати, як я їв, чи вчився, чи спав, стрибав, я не буду. Я виберу
найбагатші епізоди, поступово, крок за кроком, які були б особливо цікавими не
лише для одного мене, але також для інших».
Перший варіант
автобіографії Шолом-Алейхема відноситься до 1903 року, коли, на прохання
письменника І.-Х. Равницького, він у першій особі навів відомості про своє
життя з ранніх дитячих років до 1887 року. Щось схоже на цю автобіографію,за
обсягом і роками охоплення життя письменника, але більш схематичний,
публіцистичний за стилем, з наголосом на перелік фактів, а не на ліричному
зображенні свого дитинства, - є нарис про його життя, написаний ним 1908 року
російською мовою для газети «Киевская мысль», коли він, захворівши на
туберкульоз, опинився на курорті Нерві (Італія). Нарис, з нагоди 25-річчя
літературної діяльності Шолом-Алейхема, було надруковано в згаданій газеті у
вільному викладі, з цитуванням найважливіших місць шоломалейхемівського тексту.
Другий варіант
повісті - вже близький до майбутнього повного твору - це автобіографія, що її
Шолом-Алейхем почав писати в 1913 року в Лозанні (Швейцарія), заохочений
бакинським нафтопромисловцем Шріро, який обіцяв видати книгу на свій кошт і
навіть авансувати письменника щомісячно, аби він міг спокійно писати.
Шолом-Алейхем ретельно взявся за роботу, написав 46 розділів, які охоплюють
його життя до 13 - річного віку. Частина цього варіанта була надрукована у
варшавській газеті «Гацефіра» ( «Світанок»), у перекладі на гебрайську
(староєврейську) мову І. Д. - Бер ковича. Рукопис цього варіанта - 136 сторінок
машинопису під назвою «Лебнс-гешіхте» («Історія життя») і вступ до нього,
датований «Грудень 1908, Нерві».
В останній раз
Шолом-Алейхем звертається до свого життєпису на початку 1915 р., коли він,
напівхворий і знервований злигоднями тяжкого переїзду з Європи до Америки під
час першої світової війни, прибув до Нью-Йорка. Він знову оброблює наявні
розділи і продовжує писати далі. Частина повісті друкувалася в газеті «Дер тог»
(«День»), а потім в газеті «Варгайт» («Істина»). Остання видала перші дві
частини повісті окремою книгою 1916 року. Третя частина побачила світ уже після
смерті письменника в цій самій газеті.
БЕНДЕР БЛАНН ТА ЙОГО
СІМЕЙНА (Роман без «роману»)
Роман цей написано
Шолом-Алейхемом 1885 року. Вперше був надрукований окремим виданням як додаток
до тижневої газети «Юдішес фолкеблат» («Єврейська народна газета»), під назвою
«Реб Сендер Бланк та його вельмишановна родина - роман без кохання», 1888.
Про свій роман
Шолом-Алейхем у листі від 2 вересня 1888 р. пише С. Дубнову: «Реб Сендер
Бланк», власне, перша частина роману. Другу частину - «Маркус Бланк» - я
закінчую, а третю частину - «Останній з Бланків» - напишу згодом, коли я краще,
докладніше, всебічно ознайомлюся з нашим молодим поколінням, яке варте
серйозного вивчення. Ви бачите, що я мав на увазі те ж саме, що Е. Золя, коли
він написав безсмертний твір «Кар’єра Ругонів» (що не може бути порівняно!!)».
1903 року
Шолом-Алейхем грунтовно переробив свій роман. Ним було вилучено багато тексту,
багато було додано з сатири, поліпшено мову й стиль твору. Автор також змінив
назву на «Сендер Бланк та його сімейка» (Роман без «роману»).
«СПИ. ОЛЕКСО...»
«Колискову пісню» -
сатиру на царя Миколу II – Шолом - Алейхем написав 1905 року. Звичайно, про
друкування такого крамольного твору за царату не могло бути й мови, і вірш цей
був таємно розповсюджений у списках. Лише згодом, 1908 року, в Женеві
письменник дещо відредагував вірша і видрукував його. До нас дійшов саме цей
варіант вірша з підзаголовком «Написано Шолом-Алейхемом. Цей варіант наведений
в цьому томі.
ЧЕЛЯДЬ
Написано 1907 року.
Вперше надруковано у газеті «Унзер ленб» («Наше життя»), Варшава, 1908 р.
ВЕЛИКИЙ ВИГРАШ
Комедію «Великий
виграш» написав Шолом-Алейхем 1915 року. Вперше її було надруковано в
єврейському журналі «Цу - кунфт» («Майбутнє»), Нью-Йорк, 1916 року.
Т. 4 Хлопчик Мотл
(повість), «Пісня пісень» (юнацький роман), оповідання. -1968. - 399 с.: 3 л.
іл.
ХЛОПЧИК МОТЛ
Як і більшість своїх
великих торів, повість «Хлопчик Мотл» Шолом - Алейхем писав і друкував протягом
кількох років. Перша частина була написана 1907 року. Друкувалася окремими
новелами в 1907-1908 роках в журналі «Дер амеріканер» («Американець») Нью-Йорк,
у тижневику «Дос юдіше фолк» («Єврейський народ»), Вільно, а коли цей часопис
було ліквідовано, друкування твору під назвою «Емігранти», було перенесено до
щоденної газети «Дер фрайнд» («Друг»). Окремим киданням ця серія новел вийшла
під назвою «Мотл - сип кантора Пейсі (Записки хлопчика сироти)»
Коли ця повість
(перша частина) під назвою «Дети черты»
була видана то Шолом – Алейхем надіслав книгу Олексію Максимовичу Горькому
до Італії, і той відповів йому листом такого змісту:
«Щиро поважний
побратиме? Книгу Вашу одержав, прочитав, сміявся і плакав. Чудова книга!
Переклад, мені здасться, зроблено уважно й з любов’ю до автора….»
Другу частину повісті
Шолом-Алейхем писав і друкував в Америці 1916 року. Йому не пощастило її
закінчити. Смерть обірвала написання цього одного з найкращих його творів.
ПІСНЯ ПІСЕНЬ
Цю повість
Шолом-Алейхем писав і друкував частинами під окремими назвами в різні часи
протягом 1909-1911 років.
Перші дві частини
вперше надруковані в газеті «Дер фрайнд», Варшава. 1909 під назвою «Сторінка
пісні пісень» (до книги ввійшла під назвою «По велень») та «Іще сторінка пісні
пісень» (до книго увійшла під «Бузя»). Продовження цього твору відноситься до
І911 р.: третя частина «Пасхальна ніч» (до книги увійшла під назвою «У цю
ніч»). Надруковано її у тижневику «Дер американер» («Американець»), Нью-Йорк,
1911 ; четверта частина «Субота після швуес», надруковано в газеті «Юдішес
тогблат» («Єврейська щоденна газета»). Нью-Йорк, 1911.
Серед оповідань, які
ввійшли до 4 стому це: «Ножик», «Рябчик», «Скрипка», «Мафусаїл», «Пасха на
селі», «Мій перший роман», «Зачарований кравець»
До цієї збірки
увійшли «Тев’є - молочник», «Записки комівояжера», «Монологи», «Пісня пісень»,
Твори для дітей і про дітей : «Хлопчик Мотл», «Сьогодні свято – не можна
плакати», «Що буде з мене ?», «У мене вигідна посада», «Золота торба», «Напій
мого брата Елі», «Ми заливаємо світ чорнилом», «Наслідки чорнильної зливи»,
«Вулиця чхає», «Наш товариш Пиня, «Ми їдемо до Америки!», «Ножик», «Скрипка»,
«Три голівки», «Рябчик», «Мафусаїл»
До «Вибраного»
увійшли «Потоп», «Тев’є - молочар», «Залізничні історії», (Записки
комівояжера), Монологи : «Йосиф» (оповідання «джентльмена»), «То брехня!» (діалог
у Галичині), «Три вдови» (Розповідь старого парубка-мізантропа), «Гіта
Пурішкевич», «Лікарі» (діалог), «Німець».
Твори для дітей і про дітей : «Хлопчик Мотл», «Ножик», «Скрипка», «Три голівки», «Рябчик» (Єврейський собака), «Мафусаїл» (Єврейська конячина).
До однотомника
класика єврейської літератури ввійшли повісті та оповідання з книг «Веселі
бідняки», «Залізничні історії», (Записки комівояжера), «Монологи», «Оповідання
для дітей». Основна тема цих творів – тяжке життя єврейського трудового народу,
поневіряння маленької людини, яка марно намагається вибитися з віковічних
злиднів.
Роман Шолом-Алейхема
(1859-1916) “Пісня пісень” - один із найпоетичніших в єврейській літературі.
Твір написано прозою, але мова й образи уподібнюють його до прекрасної пісні.
Це щира й відверта оповідь про тайну зародження першого кохання. Юний Шимек
дивиться на світ крізь призму поетичних рядків біблійної “Пісні пісень”, що
допомагають йому зрозуміти себе і свої почуття. Охоплені ніжним почуттям юні
серця щиро вірять у те, що їхні найзаповітніші мрії обов’язково мають
здійснитися. Але реалії життя не завжди збігаються із прагненями людини, і
доводиться або протистояти, або миритися з ними. Чи зможе мрійник Шимек так
само, як Соломон і Суламіф із біблійної «Пісні пісень», зберегти кохання, подолати
всі перешкоди і злетіти у небесну височінь зі своєю царівною ?
До збірки також
увійшли дитячі оповідання письменника, які вчать стійко переборювати найважчі
випробування в житті та з оптимізмом дивитись у майбутнє.
У циклі оповідань
«Тев’є-молочник» Шолом-Алейхем здійснив художній аналіз соціальних проблем
єврейського народу. Через яскраві образи маленьких людей, їх боротьбу за
існування, гострій критиці піддано суспільство на зламі 19-20 – го століть.
Повість
“Тев’є-молочник" Шолом-Алейхема (1859 - 1916) побудована у формі монологів
головного героя, звернених до самого автора, і дає читачеві можливість
дізнатися, як жилося незаможній єврейській сім’ї на українських землях. Зі
сторінок книги постають “народний філософ” Тев’є, його дружина та доньки.
Шолом-Алейхем називав Тев’є найулюбленішим із усіх створених ним літературних
типів: він шляхетний і простакуватий, побожний і сповнений протиріч, розуміє
людей, відчуває красу природи і ніколи не йде проти совісті. Повний текст твору
українською мовою публікується вперше.
Смішна і трагічна
історія Тев’є, молочаря з єврейського містечка (штетля),лягла в основу чи не
найпопулярнішого бродвейського мюзиклу «Скрипаль на даху» та його численних
кіно- та театральних варіацій. Нескінченно мудрі, насичені особливим гумором
розповіді Тев’є звернені нібито до автора, а насправді – до кожного особисто.
Вони не лише про штетль, про самого Тев’є, його дружину, дочок та їхніх
сусідів, вони - про дивовижну красу непростого життя загалом.
***
«Я притискую книжки до серця міцно-міцно, і йду до
хедеру швидко-швидко, і присягаюся, що ніколи-ніколи не чіпатиму чужого,
ніколи-ніколи не крастиму, ніколи-ніколи не брехатиму, завжди буду чесним,
чесним, чесним….» – [Шолом обіцяє собі]
з кн. Шолом-Алейхем. Пісня пісень: вибрані твори / пер. з їдишу Єфраїма Райцина. - К.: Знання, 2018. – С. 68.
Якщо судилося кланятися, то кланяйся голові, а не ногам.
Догодити цілому світові ніколи не беріться -не вийде! І в миротворці ніколи не лізьте -воно вам боком вилізе.
Коли їстимеш плоди своєї тяжкої праці - буде тобі втішно і добре.
Багатство вік не замінить.
Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. - К.: Богдана, 2009. - С. 51.
Підготувала К.Г. Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії
Немає коментарів:
Дописати коментар