Письменники – ювіляри серпня 2022 року

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлена виставка «Письменники – ювіляри серпня (110 років від дня народження Дмитра Григоровича Сергійовича; 85 років від дня народження Віктора Володимировича Нарушевича)».

 

85 років: Віктор Нарушевич

Віктор Нарушевич народився 24 серпня 1937 року у с. Сутиски Тиврівського району Вінницької області.

Поет, перекладач. Член НСПУ (1983). Премія імені С. Олійника (2003). 

Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1963). Учителював; від 1964 – літпрацівник г. «Радянська Буковина» та редактор газети «Молодий буковинець», від 1972 – відповідальний секретар газети «Чорноморська комуна», від 1978 – завідувач редакції художньої літератури видавництва «Маяк» (Одеса). 

Кращу частину поетичної спадщини Віктора Нарушевича складає пейзажна та інтимна лірика. Писав також про трагічні події війни та післявоєння, тривоги і надії відродження національної свідомості українського народу, становлення його державності.

Автор книжок:

• «Літодень» (1975) – перша книжка поета, в якій відчувається весна і щедрість осіні. Окремий розділ складають вірші, написані під впливом поїздки до США.
• «Розповінь» (1979) – це поезії про неповторну красу рідного краю.
• «Акваторія» (1983) – збірка сповнена роздумів про смисл життя людини, її зв’язок з чутливим світом природи.
• «Серпневе гроно» (1985) – це вірші про трудівників моря і південного степу, духовну красу, високі устремління людини. Пам’ять про минулу війну автор поєднує з тривогою за долю миру в наші дні.
•  «Пізнання ріки» (1991).
•  «Заболонь» (1997)-  поезії пройняті тривогами складного часу відродження національної свідомості українського народу, становлення його державності.
• «У плавання» (2000).
• «Спростування Геракліта» (2002) - збірку гумору склали віршовані та прозові твори письменника.

Критики, що уважно стежили за творчим процесом Віктора Нарушевича, відзначали в його неголосній поезії сердечні нотки в розповідях про звичайних людей – хліборобів-земляків, дунайських рибалок, чабанів, мотив праці, котра робить життя людини змістовним і щасливим, домінуючу тему пам’яті про давні і недавні, як от – війна, сторінки національної історії.

Поет любив рідні краї. Це почуття, провідне у його ліриці, стало заповітом для всіх, хто бере і братиме до рук вірші Віктора Нарушевича. Не стало поета   5 жовтня 2003 року.

110 років: Дмитро Сергієвич

 

Сергієвич Дмитро Григорович народився 8 серпня 1912 року в м. Мінську в сім’ї робітника-залізничника. 

Закінчив будівельний технікум (1934). 

Учасник Другої Світової війни. Нагороджений орденами і медалями. 

Працював у військовій пресі.  Писав російською мовою. 

Автор повістей «На голубом Дунае» (1955), «Тревожная осень» (1966), «Маршевая рота» (1971), «Нет последних рубежей» (1982); збірок оповідань «Первый бой» (1957), «Мы служим Родине» (1962), «Привет из юности» (1964), «Начало легенды» (1966), «Сосны посреди поля» (1975); збірок повістей та оповідань «Десять дней отпуска» (1967), «Товарищи огненных лет» (1972), «Добрые приметы» (1978), «Личная война» (1983); романів «Высокий остров» (1969), «Гроза на рассвете» (1973).

Був членом НСПУ (1955). Помер в 2004 році.