Письменники - ювіляри березня 2016 року

100 років від дня народження В.А. Бершадського

Море, где подхваченный рассветами

Пламень вдохновенья не погас!

Без тебя мы не были б поэтами,

Как и ты — поэзией без нас.

В.А.Бершадский

Бершадський Віктор Арнольдович (17.03.1916 - 11.02.1972) народився 17 березня 1916 року в м.Одеса – поет, прозаїк-документаліст. Учасник Другої світової війни. Член спілки письменників України (1939).

Закінчив Літературний ініверситет у Москві (1949). Почав друкуватися від 1940. Писав російською мовою. Перша книга – лірико-епічна поема «Одесса» (О., 1945), присвячена героїчній обороні міста від фашистських загарбників. Тема бойової і трудової звитяги мешканців Одеси є провідною і в наступних книгах: «Встреча в порту» (О., 1948), «Вымпел мира» (Москва, 1951), «Там долго ясны небеса» (Москва, 1957), «Звездный год» (О., 1959), «Песня о парусе» (Москва, 1961), «Солнце на мачтах» (О., 1962), «Берег славы» (О., 1964), «Удивление» (О., 1966), «Оранжевое небо» (О., 1968), «Волнолом» (Москва, 1969), «Пятое время года» (О., 1969), «Морская столица» (О., 1971), «Марсианка» (О., 1974) та ін. У них також втілено барвистий колорит українського півдня, романтику морських просторів, мужність кораблів, мореплавців, рибалок.

Для творчої манери Бершадського властиві пошуки нових зображувальних засобів, виразність строфіки й метрики. У повісті «Подземная звезда» (О., 1967) на основі свідчень учасників подій відтворив боротьбу партизанів Одеси з ворогом під час Другої світової війни. Автор документальної повісті «Капитан из Кобулети» (О., 1960), книжок для дітей.

Помер 11 лютого 1972 року в Одесі.

Твори В.А. Бершадського

• Бершадский В. Встреча в порту: Стихи. – Одесса: Одесское областное издательство, 1948. – 48 с.
• Бершадский В. Звездный год. – Одесса: Одесское книжное издательство, 1959. – 64 с.
• Бершадский В. Капитан из Кобулети: Лирический репортаж. – Одесса: Одесское книжное издательство, 1960. – 85 с.
• Бершадский В. Берег славы: Стихи. – Одесса: Маяк, 1964. – 99 с.
• Бершадский В. Оранжевое небо: Стихи. - Одесса: Маяк, 1968. – 103 с.
• Бершадский В. Волнолом: Стихи. – Москва: Советский писатель, 1969. – 88 с.
• Бершадский В. Пятое время года: Поэмы. – Одесса: Маяк, 1969. – 79 с.
• Бершадский В. Морская столица: Поэма и стихи. - Одесса: Маяк, 1971. – 87 с.
• Бершадский В. Марсианка: Стихи. - Одесса: Маяк, 1974. – 79 с.

Про життя і творчість В.А. Бершадського в періодичних виданнях:

• Вечер поэта: [к 50-летию со дня рождения поэта В.Бершадского] // Знамя коммунизма. – 1966. – 17 марта.
• Генцлер, М.   Творчий вечір поета В. Бершадського // Чорномор. комуна. – 1966. – 17 берез.
• Главная тема поэта: [к 50-летию В.Бершадского] // Моряк. – 1966. – 17 марта.
• Трусов, Ю.   З ювілеєм! : [до 50-річчя В.Бершадського] // Чорномр. комуна. – 1966. – 13 берез.
• Віктор Бершадський // Килимник О., Петровський О. Письменники Радянської України: бібліогр. довідник. – Київ, 1970. – С. 29.
• В.А.Бершадский: [Некролог] // Знамя коммунизма. – 1972. – 11 февр.
• Недзведский, А.   Поэт, влюбленый в Черноморье: [о В.Бершадском – одес. поэте] // Горизонт. – Одесса, 1977. – С. 89-92.
• Лясковский, В.   Певец морской столицы: К 80-летию поэта Виктора Бершадского // Одес. известия. – 1996. – 16 марта. – С. 3.
• Бершадський В. [поет (1916-1972), член Національної спілки письменників України з 1939р.; коротка біографія] // Одеське літературне віче. – Т. 1. Антологія поезії. – Одеса: Астропринт, 2004. – С. 41-47.
• Зайченко, И.   Солнце на мачтах: [о творчестве одес. поэта В.Бершадского] // Одес. вестн. – 2006. – 21 марта. – С. 7: фот.
• [Виктор Арнольдович Бершадский]: [поэт, член Союза писателей Украины с 1939г.; биогр. справка] // Дом князя Гагарина: сб. – Одесса, 2011. – Вып. 6. – Ч. 2. – С. 356.

85 років від дня народження С. Стриженюка

Народився Станіслав Стриженюк 3 березня 1931 року над Південним Бугом на обійсті діда Назара, в селі Гайвороні, яке згодом назвали містом, хоча нічогісінько міського в цьому селі не з'явилося. Навіть сільську церковцю, зруйновану після колективізації, так і не відбудували. За прикметами краю то було лісо-степове Поділля, а за адміністративним поділом довоєнна Одеська область, до якої і належав Гайворон. І населення краю тяжіло до культурного епіцентру міста над морем Одеси, про яке з діда-прадіда, з хати в хату, ходили легенди. Бо хтось з місцевих парубків служив на крейсері "Варяг" в російсько-японську війну, а хтось брав участь у революції та громадянській війні на тому чи іншому боці. А що вже Велика Вітчизняна війна помітила чоловічу стать героями та підозрілими - то і не порахувати. І зробити цієї бухгалтерії не можна, і наскільки пам'ятає Станіслав Стриженюк обличчя односельців, то були лише обличчя самотніх бабусь та овдовілих молодиць, які чекали листів то з Сибіру, то від адресатів пошти польової, а здебільшого пошта приносила їм похоронки.

Після війни Стриженюку вдалося закінчити 7 класів і він поїхав до Одеси. Не послухав матері, а вона, страдниця, знала, що таке голод і радила поступити до технікуму харчової промисловості. А він подав документи до Одеської Спеціальної школи Військово-Повітряних сил. Хотілося літати. І його прийняли до цієї школи в той рік, коли її закінчив космонавт Георгій Добровольський, а після них вступив до неї Георгій Шонін. Полетіти не довелось...

По закінченні школи їх залишила мандатна комісія на землі, бо батько Стриженюка, як і інших хлопців-однокласників, попав солдатом у полон під Харковом і повернувся додому в 1946 році через трудову армію, що будувала шахти в Донбасі.

Його однокласники наполягали поступити в Вищу морехідку. Не літати – так плавати! Але і там їх не прийняли, бо вони були в окупації. І вони гуртом вступили до Одеського політехнічного інституту.

Стриженюк закінчив інститут і з дипломом інженера-хіміка поїхав працювати в Казахстан. На станції Алга працював понівечений воєнним лихоліттям Актюбхімкомбінат імені Кірова. В ті краї висилали цілі народи: чечен, інгушів, німців, молдован, білорусів, українців... І називався той табір "АЛЖИР", тобто "Актюбинский Лагерь Жен Изменников Родины", як Стриженюк міг розібратися вже працюючи на місці серед усього цього населення.

Починаючи писати ще в школі та в інституті українською мовою, Стриженюк не афішував своїх занять поезією, а писав лише для себе самого і вивчав українську мову та літературу теж самостійно, бо ні в школі, ні в технічному ВУЗі таких предметів за програмами не існувало. В цьому йому допомагали бібліотеки, особливо Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького. Вивчаючи творчість Тараса Шевченка, він знав, що геній України був на засланні в Казахстані. Як з'ясувалося потім, в Алзі над річкою Іллєк, за легендами місцевих казахів, Кобзар посадив тут колись чи не кожну вербу.

Працюючи начальником зміни з чеченами, Станіслав Стриженюк збагнув характер цього волелюбного народу і бачив у кожному чеченові-вантажникові Хаджи-Мурата.

Йому не вистачало гуманітарної освіти і він вступив до Московського літературного інституту імені М. Горького, вступаючи до якого представив на конкурс рукопис своєї першої книги поезій "В братнім краю", що вийшла друком в Одесі в 1957 році.

Повернувшись до Одеси, він деякий час працював за фахом на кафедрі "Машини та апарати хімічних виробництв". В цей час вийшли його книги "Земля орлів", "Рубікон" та окремою книгою поема "Слава Ковалівна".

З Казахстану він привіз рукопис поеми про Тараса Шевченка "Поет і Тьма". Яка витримала декілька видань і була поставлена на радіо та телебаченні.

Працював в Одесі начальником Одеського обласного управління культури, а пізніше головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів.

В різні роки видав більше двох десятків поетичних збірок, серед яких "Гавань синього літа", "Журавлинь", "Пасати – вітри постійні", "І степ, як море", "Облачные фрески", "Крыло", "Вибране", "Квітка долі твоєї", "Мрія пам'яті", однотомник "Вибраних поезій та поем" та інші книги.

В 1995 році переклав українською мовою сучасного італійського поета Коррадо Калабро. Його книга "Rosso D’alicudi" вийшла під назвою "Червоний колір Алікуд". Пізніше вийшли поеми українською мовою для дітей, перекладені з російської.

Підготував однотомник мініатюр "Екслібриси", який вийшов 1999 року.

Займається прозою та журналістикою.

Член Спілки письменників України з 1959 року.

Твори С. Стриженюка:

• Стриженюк С. В братнім краю: Поезії. – Одеса: Одеське обласне видавництво, 1957. – 56 с.
• Стриженюк С. Земля орлів: Поезії. – Одеса: Одеське книжкове видавництво, 1960. – 104 с.
• Стриженюк С. Рубікон: Поезії: [радощі і тривоги нашого часу присутні в збірці «Рубікон». Вони проходять крізь чуття поета, відлунюються пристрасним голосом в його поезіях. В збірку увійшла також драматична поема «Поет і Тьма» про останній день перебування на засланні великого кобзаря Т.Г.Шевченко]. – Одеса: Одеське книжкове видавництво, 1962. – 134 с.
• Стриженюк С. Слава ковалівна: поема. – Одеса: Маяк, 1964. – 83 с.
• Стриженюк С. Моя Платанія: Поезії. – Київ: Радянський письменник, 1967. – 47 с.
• Стриженюк С. В зеніті літа: Поезії: [у збірці поет оспівує велич творчих звершень нашого сучасника, дружбу і побратимство між народами]. – Одеса: Маяк, 1980. – 136 с.
• Стриженюк С. Журавлинь: Вірші та балади. – Одеса: Маяк, 1968. – 100 с.
• Стриженюк С. Пасати – вітри постійні: Поезії: [в поезіях збірки відбилися враження й настрої поета, що їх він виніс з тривалої подорожі по рідній країні і братній Болгарії. Відповідно збірка поділяється на два завершені розділи – «Мандрівність» та «Шипкинські серпантини». У полі зору автора – краса природи і людської душі, проте він не відбувається зображенням мальовничих пейзажів. Його ліричний герой – не байдужий спостерігач сьогодення, а активний творець нашої дійсності. Нести людині радість життя і творчості – така головна ідея збірки]. – Одеса: Маяк, 1970. – 99 с.
• Стриженюк С. Гавань синього літа: Лірика. – Одеса: Маяк, 1972. – 87 с.
• Стриженюк С. Облачные фрески: Стихи: [книга знакомит читателя с творчеством поэта, с его интересным и своеобразным дарованием. Поэт пишет о родной Одессе, Причерноморье и его людях, о красоте Карпат, казахстанской степной целине, о морских просторах]. – Ленинград: Советский писатель, 1972. – 135 с.
• Стриженюк С. Стихія на семи вітрах. – Київ: Дніпро, 1973. – 183 с.
• Стриженюк С. Красен-світ: Поезії. – Одеса: Маяк, 1976. – 107 с.
• Стриженюк С. На перехресті літ: Поезії: [у книжці віршів переплітаються сьогодення і минуле Вітчизни, знайшли своє втілення одвічно теми творчої праці й любові]. – Одеса: Маяк, 1982. – 82 с.
• Стриженюк С. І степ як море: Вірші та поема: [до книжки увійшли вірші, в яких знайшли відображення події Великої Вітчизняної війни, боротьба за збереження миру на землі. Окремий розділ складає поема, присвячена дружбі О.Пушкіна та І.Пущіна]. – Одеса: Маяк, 1985. – 127 с.
• Стриженюк С. Квітка долі твоєї: Вірші та поема: [вірші оспівують діяння, думи і сподівання нашого сучасника. Поема «Ескіз» присвячена великому італійському живописцеві і архітектору епохи Відродження Рафаелю Санті]. – Одеса: Маяк, 1987. – 112 с.
• Стриженюк С. Крыло: Стихи: [поэт распахивает гостеприимные двери родной стороны – причерноморского края с его высоким небом, крупными чумацкими звездами, синим морем, гречишными полями и грибными полянами]. – Москва: Одесский писатель, 1987. – 160 с.
• Стриженюк С. Ріка подвоєних небес: Поезії: [в книзі поета три розділи: «Колонада», «Чорні трави», «Ріка подвоєних небес»]. – Київ: Радянський письменник, 1988. – 95 с.
• Стриженюк С. Мрія пам’яті: Поезії: [книжка є результатом чуттєво-аналітичних спостережень. Мрія і пам’ять – це перехрестя сучасності, де боляче щемить у пам’яті минуле, де тривожно бринить мрія та сподівання, які шукають шляхів до щастя]. – Одеса: Маяк, 1992. – 208 с.

Стриженюк С.   Тетянин день: Збірка поезій. – Одеса: Скайбук, 2004. – 320 с.

Стриженюк С.    Судний день. Батурин: Драматична козацька дума в трьох частинах. – Одеса: УкрМорМедІнформ 2008. – 230 с.

Про життя і творчість С. Стриженюка в періодичних виданнях:

• Левченко, М.   Мужність поетичного слова: [про творчість одес. письм. С.Стриженюка] // Чорномор. комуна. – 1963. – 9 квіт.
• Дузь, І.   Рубікони майстерності: [про творчість одеського письменника С.Стриженюка] // Прапор комунізму. – 1964. – 27 жовт.
• Прісовський, Є.   Напрям творчого пошуку: [творчість С.Стриженюка] // Комс. іскра. – 1976. – 23 листоп.
• Нечерда, Б.   Станіславу Стриженюку – 50 // Літ. Україна. – 1981. – 10 берез. 
• Прісовський, Є.   «Мій труд – продовження моє»: Поету Станіславу Стриженюку – 50 // Чорномор. комуна. – 1981. – 3 берез.
• Про нагородження поета Стриженюка С.С. Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР: [Указ Президії Верховної Ради УРСР від 2 берез. 1981р.] // Чорномор. комуна. – 1981. – 2 берез.; Літ. Україна. – 1981. – 10 берез; Вітчизня. – 1981. - № 6. – С. 222.
• Глущак, А.   Рубикон: [С.Стриженюку - 60] // Веч. Одесса. – 1991. – 2 марта.
• Полтавчук, В.  Як у полі плаче вітер: [С.Стриженюку - 60] // Чорномор. комуна. – 1991. – 2 берез.
• Федюк, Т.  Стихи и судьба: [поэту С.Стриженюку - 60] // Знамя коммунизма. – 1991. – 5 марта.
• Досвід молодої зрілості: [про творчість С.Стриженюка] // Прісовський С.М. Відповідальність за слово. – Одеса: Маяк, 1994. – С. 43-56.
• Бродавко, Р.   «Не выпускайте слова всуе»: [творчество С.Стриженюка] // Одес. вестн. – 2001. – 20 марта. – С. 7.
• Глущак, А.   І спогади з надіями: [поету Станіславу Стриженюку – 70!] // Веч. Одесса. – 2001. – 6 марта. – С. 3.
• Серебряков, Г.   «Мартовская осень Станислава»: [к 70-летию со дня рождения С.Стриженюка] // Одес. вестн. – 2001. – 24 марта. – С. 3.
• Бржестовская, Н.   «Щезну я – шукайте вітру в полі…»: [поэту С.Стриженюку исполнилось 75 лет] // Одес. вестн. – 2006. – 4 марта. – С. 2: фот.
• Николаенко, Е.   Питомец муз и вдохновенья: [юбил. творч. вечер поэта С.Стриженюка в связи его 75-летием] // Пресс-курьер. – 2006. – 28 марта. – С. 5.
• Гопан, А.   Діалог історика з поетом: [інтерв’ю історика, дослідника укр.. козацтва Є.О.Акимовича та одес. письм. С.С.Стриженюка] // Дум. площа. – 2009. – 3 квіт. – С. 2: фот.
• Станіслав Стриженюк: [нар. 3 берез. 1931р.; біогр.. довідка] // Варена сокира: Антологія сатир й гумору поетів Одещини. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 97-106. – Фот. С. 97.
• Глущак, А.   Мудрість – поняття не вікове: [розмова з одес. письменником С.Стриженюком, якому з березня 2011 року виповнилося 80 років] // Прес-кур’єр. – 2011. – 3 – 9 берез. – С. 3: фот.
• Глущак, А.   Сторожовий вогонь таланту: [творчість одес. письм. С.Стриженюка; до 80-річчя від дня народження] // Веч. Одесса. – 2011. – 12 марта. – С. 3: фот.
• «Нам час поклав одне життя на плечі…»: [творч. портр. С.Стриженюка; до 80-річчя від дня народження] // Чорномор. новини. – 2011. – 3 берез. – С. 3: фот.