«Хрещений батько вітчизняного джазу»: до 120-річчя від дня народження Л.Й.Утьосова

«Я співаю не голосом - я співаю серцем!»

(Л.Утьосов)

Його голос пам'ятають три покоління. Його пісні ще й сьогодні не можна слухати без хвилювання. Надзвичайна людина, актор, співак, Леонід Утьосов був символом веселого та гарного настрою, символом любові до життя. Його спів лунав у святкових концертах на радіо, повертав пілотів одного з авіаційних полків на базу, слугуючи їм радіомаяком. Під спів Утьосова чекав свого злету Юрій Гагарін....

Лазар Йосипович Вайсбейн (справжнє ім'я Утьосова) народився 22 березня 1895 року в Одесі. Навчався в одеській приватній гімназії Файга, одночасно вчився грати на скрипці. Проте у 1909 році його було відраховано за погану успішність та низьку дисципліну. Трохи попрацювавши гімнастом у бродячому цирку, повернувся до Одеси. У 1912 році влаштувався до Кременчуцького театру мініатюр, згодом грав в одеській трупі К.Г. Розанова, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі «Мозаїка», а 1917-го зайняв перше місце на гомельському конкурсі куплетистів та майже відразу організував у Москві невеликий оркестр, з яким виступав у саду «Ермітаж».

1919 року відбувся кінематографічний дебют Утьосова — він зіграв адвоката Зарудного у фільмі «Лейтенант Шмідт — борець за волю». Упродовж семи років грав у Театрі революційної сатири (Москва), Театрі музичної комедії, Палас-театрі, Вільному театрі у Ленінграді, «Маріне» у Ризі, знімався у кінофільмах.

У 1928 році Утьосов відвідав Париж, де вперше почув справжній, професійний джаз і під цим враженням, повернувшись додому, зібрав команду музикантів та почав готувати джазову програму. Так 8 березня 1929 року на сцені Малого оперного театру у Ленінграді дебютував театралізований джаз Леоніда Утьосова з програмою «Теа-джаз». Це був абсолютно новий жанр для тогочасної естради. Утьосов виступав не тільки у ролі диригента — він танцював, співав, грав на скрипці, читав вірші, розігрував різноманітні сценки разом з музикантами.

Ще однією пристрастю Утьосова став так званий «блатний фольклор», що теж яскраво позначилося на його творчості. Вже у 1929 році в спектаклі Ленінградського театру сатири «Республіка на колесах» пролунала пісня «З одеського кічману», яку незабаром оголосили «маніфестом блатної романтики» та заборонили. До програм «Теа-джазу» було включено декілька подібних пісень. Щоправда, «блатний фольклор» у виконанні Утьосова звучав іронічно.

Друга програма оркестру мала назву «Джаз на повороті» та складалася з оркестрових фантазій на теми народних пісень та рапсодій І.О.Дунаєвського. Нове життя та звучання отримали багато популярних мелодій. Надалі Утьосов часто включав до своїх програм джазові інтерпретації мелодій народів СРСР, пояснюючи це так: «Якщо у американського джазу негритянський фольклор, то чому в нас не може бути грузинського, вірменського чи українського?».

У 1934 році на екрани кінотеатрів вийшов фільм Г. Александрова «Веселые ребята», у якому знімався весь оркестр Утьосова. Пісні «Сердце, тебе не хочется покоя» та «Марш веселых ребят» у виконанні Леоніда Утьосова миттєво отримали популярність — навіть конгрес миру та дружби з СРСР, що відбувався у 1937 році у Лондоні, закінчувався під «Марш веселых ребят».

У 1937 році джаз-оркестр Утьосова представив програму «Пісні моєї Батьківщини». Це, зокрема, були пісні про громадянську війну («Тачанка», «Полечко»), а також ліричні та комедійні пісні. Програма йшла впродовж кількох років, аж до початку Великої Вітчизняної війни. Також Утьосов виявив хист письменника — у 1939 році написав свою першу книгу «Записки актора». І, звичайно, співав та грав ролі — у спектаклі-водевілі «Багато шуму з тиші», у кіно-концерті «Пароплав», який, до речі, можна вважати прообразом сучасних відеокліпів.

Коли почалася війна, Утьосов саме готував нову програму «Наспівуючи, жартуючи та граючи» в московському «Ермітажі». Для підтримки солдатів відразу було створено першу військову програму, що мала назву «Бий ворога». Оркестр давав концерти на заводах, кораблях, на фронті, постійно оновлюючи репертуар програми. Лунали нові пісні «Жди меня», «В землянке», «Темная ночь», «Одессит Мишка» та сатиричні антифашистські куплети «Гадам немає пощади!». З фронту йому писали листи не тільки як виконавцю популярних пісень, але й просто як близькому другові чи рідній людині. Особливо любив Леонід Йосипович листи від моряків. Недаремно він з'являвся на сцені у формі матроса Чорноморського флоту.

У червні 1942 року Леонід Утьосов отримав почесне звання заслуженого артиста РСФСР. Друга військова програма «Наспівуючи, жартуючи та граючи» з'явилася як відгук на перші успіхи Радянської армії. А в День Перемоги — 9 травня 1945 року — Утьосов виступив з оркестром на відкритій естраді на площі Свердлова у Москві. У 1965 році Леонід Утьосов став першим народним артистом СРСР. Це сталося за рік до фатального концерту, на якому стався серцевий напад, після чого артист залишив сцену.

Протягом наступних 16 років життя Утьосов писав книги, керував оркестром, багато знімався на телебаченні, але практично не виходив на сцену. У грудні 1981 року відбувся останній виступ Леоніда Утьосова. 9 березня 1982 року у підмосковному санаторії «Архангельське» великий майстер гумору, сатири та, насамперед, музики пішов з життя.

Дуже багато зробив за життя Леонід Утьосов, величезну спадщину залишив нащадкам. Його можна вважати хрещеним батьком саме українського джазу — адже початок утьосівської творчості має своїми коренями Одесу та Кременчук, де, зрештою, і народився його творчий псевдонім; творцем, що, окрім усіх своїх здобутків, зробив дещо надзвичайне — підняв статус вітчизняного джазу, пройшов разом із цією музикою від екзотичної новизни до майже офіційного визнання її владою. І ще не раз, будемо сподіватися, такий знайомий і водночас новий голос на хвилі радіоприймача заспіває: «Спасибо, сердце, что ты умеешь так любить...».

Фільмографія:

• 1940. Концерт на екрані
• 1974. Петро Мартинович і роки великого життя
• 1942. Концерт фронту
• 1928. Чужі
• 1934. Веселі хлопці (Костя Потєхін)
• 1923. Торговий дім «Антанта і К»
• 1926.  Кар'єра Спірька Шпандиря
• 1954. Веселі зірки
• 1963. Мелодії Дунаєвського
• 1919. Лейтенант Шмідт - борець за свободу (адвокат Зарудний)

Визнання і нагороди:

• Заслужений артист РРФСР (1942)
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1947)
• Народний артист РРФСР (1958) [11]
• Народний артист СРСР (1965)
• Орден Жовтневої Революції (1975)
• Два Ордена Трудового Червоного Прапора (1945, 1980)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1965)
• Ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1975)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945)
• Медаль «Ветеран праці» (1974)
• Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
• На честь Л. О. Утьосова названо астероїд (5944) Utesov, відкритий астрономом Людмилою Карачкіна в Кримській астрофізичній обсерваторії 2 травня 1984

Книги Л.Й. Утьосова та про нього з фондів бібліотеки:

• Утесов, Л.О.   «Ты, Одессит…»: К 100-летию со дня рождения: [в этой книге Л.О. Утесов увлекательно и остроумно рассказывает о своей жизни в Одессе, о начале творческого пути...]. – К.: Культурно-издательское агенство «Скифь», 1995. – 218 с.
• Утесов, Л.О.   Спасибо, СЕРДЦЕ! – М.: «Вагриус», 1999. – 367 с.
• Утесов, Л. О.   Есть город, который... Воспоминания. – О.: Изд-во «Оптимум», 2005. - 182 с.: ил.
• Акимов, В.В.  Леонид Утесов: [эта книга о народном артисте СССР Л.О. Утесове и о времени, в которое он жил. Пять лет прожил Леонид Осипович в девятнадцатом веке и восемьдесят один — в двадцатом. Войны, революции, грандиозные события эпохи — вот фон, на котором складывался талант знаменитого одессита. Он дружил с И.Бабелем, И. Дунаевским, Н. Эрдманом, И. Ильфом и Е Петровым, М.Зощенко и многими другими замечательными людьми столетия. Патриарх советского джаза в окружении «веселых ребят» своего времени — главная тема книга.]. — М.: «Олимп»; ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. — 448 с, ил. — (Биографии).
• Сто фотографий Леонида Утесова: К 100-летнему юбилею. – О.: ОКФА, 1995. – 128 с.: ил.

По сторінках періодичної преси:

• Семеновский, О.  Серце не хоче покою: [про Л.О.Утьосова] // Чорномор. комуна. – 1965. – 11 берез.
• Филиппов, Б.   «Полпред» Одессы: [о Л.О.Утесове. Фрагменты из книги «Актеры без грима»] // Лит. Россия. – 1969. – 26 дек. – С. 14.
• Миллион улыбок: [интервью с нар. арт. СССР Л.Утесовым, нашим земляком по поводу миллионного жителя Одессы] // Знамя коммунизма. – 1975. – 12 янв.
• Фрадкин, М.   Слово о Леониде Утесове // Сов. музика. – 1975. – № 9. – С. 148-149. – фот.
• Хорєва, Є.    Сьогодні – як завжди: [80 років з дня народження Л.Й.Утьосова] // Чорномор. комуна. – 1975. – 22 берез.
• Илюшин, И.   Оркестр Леонида Утесова: [в Одессе] // Знамя коммунизма. – 1977. – 20 апр.
• Леонид Осипович Утесов: [наш земляк, выдающийся деятель сов. эстрады, нар. арт. СССР. Некролог 1895-1982нгг.] // Веч. Одесса. – 1982. – 11 марта.
• Улице – имя Утесова: [увековечение имени нар. арт. СССР Л.О.Утесова в Одессе] // Знамя коммунизма. – 1982. – 5 июня.
• Галяс, А.   Он и жил, как пел, - для людей: [90 летие со дня рождения нар. арт. СССР Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1985. – 21 марта.
• Кривицкая, Р.   На улице Утесова: [обществ. музей Утесова; ул.Утесова (бывший Треугольный пер.), 11] // сов. музей. – 1987. - № 6. – С. 49-53. – фот.
• Яновский, Б.   Любимец моряков: [Л.Утесов и Одесса] // Моряк. – 1989. – 20-26 апр. – С. 12
• Амчиславський, Е.   Леонід Утьосов у кіно // Чорномор. комуна. – 1990 .- 13 жовт.
• Амчиславский, Б.   Леонид Утесов: Спасибо, сердце! Воспоминания. Встречи. Раздумья: [из рукописи «Спасибо, сердце!»] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 3. - (Спец. вып. «Утесов»). 
• Бабушкин, Л.   Просто анекдот: [Л.О.Утесов] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 6. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Галяс, А.   После интервью: [Л.О.Утесов] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 7. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Из книги отзывов музея-квартиры Л.О.Утесова в Одессе // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 5. – (Спец. вып. «Утесов»).
• Рядом с Утесовым: [интервью с вдовой Л.О.Утесова А.С.Ревельс] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 2. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Утесов начинался так…: [о создании фонохрестоматии жизни и творчества выдающегося мастера эстрады Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1992. – 15 апр.
• Я родился в Одессе: [по материалам из фондов Одес. музея-квартиры Л.О.Утесова] // Порто-Франко. – 1992. - № 11. – С. 1, 4. - (Спец. вып. «Утесов»).
• Леонид Утесов в 50-е годы // Одес. вестн. – 1993. – 21 янв. – С. 2.
• Галяс, А.   Утесов и другие: Рассказы старого эстрадника: [беседа с О.Г.Волиным] // Порто-Франко. – 1994. - № 66. – С. 4.
• Новая встреча с Утесовым: [цикл программ «С песней по жизни» в Ломе ученых, посвящ. столетию со дня рождения Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1994. – 20 окт. – С. 3.
• Яворський, Е.   Славетний одесит: [між нар. фестиваль джаз. музики, присвяч.. 100-річчю від дня народж. Л.Й.Утьосова] // Музика. – 1995. - № 4. – С. 28-29. – фот.
• Амчиславский, Б.   «Я родился в Одессе»: [по материалам из фонда музея-квартиры Л.О.Утесова] // Одесса. – 1996. – № 1. – С. 38-45. – фот.
• Мгилевский, В.   Фото на память и старая афиша: [история одес. эстрады. Воспоминания о Л.О.Утесове] // Всемир. одес. новости. – 1998. - № 2. – С. 11. – фот.
• Каганович, Т.   Знаменитые Овны: [Л.О.Утесов] // Пассаж. – 2000. – апр. – С. 8. – фот.
• Семенов, М.   «Посол Одессы»: [к 105-летию со дня рождения Л.О.Утесова] // Одес. вестн. – 2000. – 21 марта. – С. 7. – фот.
• Бернштейн, А.   Не придуманный Утесов // Окна. – 2001. – 31 авг. – С. 13.
• Леонид Утесов зарабатывал себе на хлеб работой в цирке: [8 фактов из жизни Л.О.Утесова] // Окна. – 2001. - 30 марта. – С. 9.
• Бродавко, Р.   Богатство личности: [Леониду Утесову - 110] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 7.
• Бродавко, Р.   Человек – театр: [грани таланта Леонида Утесова] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 7. – фот.
• Галяс, А.   «Прошел он сквозь грозы и дым…»: [Леонид Утесов] // Одес. вестн. – 2005. – 22 марта. – С. 6. – фот.
• Довгань, С.   Хрещений батько вітчизняного джазу: [110 років від дня народження Леоніда Утьосова] // Чорномор. новини. – 2005. – 19 берез. – С. 6. – фот.
• Воронова, Л.   Блатные песни Утесов пел по заявкам Сталина: [история жизни знаменитого певца Л.Утесова] // Окна.- 2006. – 31 марта. – С. 10.
• Гудима, М.   «Я вам не скажу за всю Одессу» - Леонід Утьосов: дуже особисте: [інтерв’ю з племінницею Л.Утьосова Майєю Молодецькою] // Дзеркало тижня. – 2007. – 23 черв. – С. 19. – фот.
• Женин, Е.   Посол Одессы в Москве: [ко дню рождения нар. арт. СССР Л.О.Утесова] // Одес. вестн. – 2007. – 24 марта. – С. 7. –фот.
• Александров, В.   Народный артист СССР Леонид Утесов: [род. в Одессе (1895-1982); краткая биогр.] // Одес. вестн. – 2008. – 13 сент. – С. 10. – фот.
• Ты одессит, Ленька…: [из биогр. Леонида Утесова] // Газ. по-одесски. – 2008. – 17-23 апр. – С. 7. – фот.
• Сердце, тебе не хочется покоя…: [история жизни и творчества одес. Леонида Осиповича Утесова (настоящее имя Лазарь Иосифович Вайсбейн)] // Одес. реклама. – 2009. – 19 марта. – С. 8, 9. – фот.
• Він – одесит і цим сказано усе: [творч. портр. Л.Утьосова до 115-річчя від дня народження] // Чорномор. новини. – 2010. – 20 берез. – С. 6. – фот.
• Воронкова, В.   Ты одессит, Мишка…: [творч. портр. Л.Утесова] // Иману-Эль. – 2010. - № 2. – С. 3. – фот.
• Галяс, А.   Утесов Л.Т.Д.: [о личной жизни Л.Утесова] // Порто-Франко. – 2010. – 5 марта. – С. 15. – фот.; 12 марта. – С. 15. – фот.; 19 марта. – С. 15. – фот.; 26 марта. – С. 15. – фот.
• Еременко, В.  Юбилей первого одесского джазмена: [нар. арт. СССР Л.Утесов родился 115 лет назад] // Одес. известия. – 2010. – 25 марта. – С. 2. – фот.
• Кравченко, А.   Владимир Качан: «Утесов считал меня своим преемником»: [воспоминания о Л.Утесове] // Окна. – 2010. – 17 мая. – С. 11. – фот.
• Крапива, В.   Утесов безумно любил Одессу: [из биогр. артиста] // Одес. жизнь. – 2010. – 24 марта-4апр. – С. 19. – фот.
• Низов, Е.   Вспоминая Леонида Утесова: [в одес. Доме-музее им.Н.Рериха прошла оекция-концерт «Леонид Утесов – посол Одессы», приуроч. к 115-лети со дня рождения выдающегося эстрадного певца] // Одес. известия. – 2010. – 1 апр. – С. 2. – фот.
• Крапива, В.   Утесов безумно любил Одессу, но на гастроли в родной город ездил с опаской // Одес. жизнь. – 2013. – 30 окт. – 10 нояб. – С. 28. – фот.

*   *   *

• Володченко, А.   «Моя Одесса»: [про оповідання Л.Утьосова «Моя Одесса»] // Прапор комунізма. – 1964. – 21 листоп.
• Утесов, Л.   Моя Одесса: [миниатюры] // Москва. – 1964. - № 9. – С. 120-142.
• Утесов, Л.   Моя Одесса: [рассказы] // Лит. Россия. – 1964. – 21 авг. – С. 16-17.
• Недзвідський, А.   Одеса Леоніда Утьосова: [рецензія на мініатюри Л.Утьосова «Моя Одесса»] // Чорномор. комуна. – 1965. – 14 лют.
• Семеновский, О.   Песня – романтика и доброта: [о книге Л.Утесова «Спасибо, сердце!»; о его связях с Одессой] // Веч. Одесса. – 1977. – 30 авг.
• Утесов, Л.   «Потемкин»: [отрывок из книги лирич. миниатюр «Моя Одесса»] // Веч. Одесса. – 1985. – 20 апр.
• Кесова, Н.   Прощальная гастроль: Страница истории: [30 авг. 1924г. прощальная гастроль и бенефис Л.О.Утесова] // Веч. Одесса. – 1987. – 1 апр.
• Из репертуара Л.Утесова: [песни исполн. Л.Утесовым] // Пой Одесса. – 1992. – С. 29-49.
• «Ко мне явилась муза…»: [стихи Л.О.Утесова: Муза; Дача; Ода джазу] // Порто-франко. – 1992. - № 11. – С. 3.
• Вайнер, А.   «Тот, кто с песней…»: [о творчестве Л.Утесова к 110-летию со дня его рождения] / А.Вайнер, Э.Кузнецов // Юг. – 2005. – 24 марта. – С. 4. – фот.
• Минаев, Б.   Леонид Утесов –одесский Армстронг эпохи большого стиля: [о творч. Л.Утесова] // СІЧ. – 2006. – 27 трав. – С. 7.- фот.

Фотоальбом, присвячений радянському естрадному артисту Л.Й. Утьосову

Серіал «Утьосов. Пісня довжиною вжиття»

Країна: Росія

Рік: 2005

Режисери: Г. Миколаїнко, В. Миколаїнко
В ролях: М. Олександрова, М. Башаров, Б. Бенюк

Вшанування пам'яті Великого Артиста

м. Одеса, вул. Утьосова, 11. Будинок, в якому народився Л.Утьосов

У 1982 році Трикутний провулок в Одесі, де народився і жив Утьосов, перейменовано у вулицю Утьосова.

На залізничному вокзалі Одеси при відправленні фірмових поїздів звучить пісня «У Чорного моря» з репертуару Утьосова (муз. Модеста Табачникова, сл. Семена Кірсанова).

На вулиці Дерибасівська, в Одесі, встановлено пам'ятник Утьосову. Артист сидить на лавці, поруч встановлений автомат, де можна замовити і послухати пісні Утьосова.

Поштова марка Росії з серії «Популярные певцы российской эстрады», присвячена Леоніду Утьосову, 1999

18 березня в бібліотеці відбулась літературно-музична подорож "Хрещений батько вітчизняного джаза" до 120-річчя з дня народження Леоніда Утьосова. 

З приватного зібрання заслуженого діяча мистецтв України, кінорежисера Л.Павловського презентовано виставку грамофонів, патефонів, гучномовців та іншої апаратури початку ХХ століття, на якій вперше звучали пісні Л.Утьосова.

Untitled Haiku Deck - Created with Haiku Deck, presentation software that inspires