Паустовський Костянтин Георгійович (31 травня 1892 - 14 липня 1968)

 

31 травня 2022 року К.Г. Паустовському - 130 років!

 

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії підготовлена книжкова виставка "Особливості поетичної прози Костянтина Паустовського"

 

Костянтин Паустовський – письменник, який працював у стилі романтизму. Він був майстром написання пейзажної та ліричної прози. За роки своєї біографії Паустовський номінувався на Нобелівську премію з літератури, а його книги неодноразово перекладалися багатьма мовами світу.

Костянтин Георгійович Паустовський народився 31 травня 1892 року.

Його батько, Георгій Максимович, працював залізничним статистом і походив із роду запорізьких козаків. Мати, Марія Григорівна, була домогосподаркою та займалася вихованням дітей. Крім Костянтина, у сім'ї Паустовських народилося ще двоє хлопчиків і одна дівчинка. Дідусь Костянтина познайомив його з українським фольклором та козацькою культурою. Дитинство пройшло в Україні.

Навчаючись у Першій Київській гімназії (1912) Костянтин Паустовський написав перше у своїй біографії оповідання – «На воді». У цей період біографії Паустовський почав заробляти життя репетиторством, завдяки чому зміг вести самостійний спосіб життя. Йому подобалося вчитися та отримувати нові знання.

Закінчивши гімназію, Костянтин вступив до Київського університету Святого Володимира (1912-14) на історико-філологічний факультет. У цей час він вирішив пов'язати своє життя з письменницькою діяльністю. Незабаром його призвали в армію (Перша світова війна), однак Паустовський був визнаний непридатним для служби через сильну короткозорість.(обидва брати письменника загинули на фронті).

У 1918-19 роках працював у газеті «Киевская мысль». Друкуватися почав у 1912-му році в київських журналах «Вогні» і «Лицар». Ранні твори позначені романтичністю незвичайного, поетичним сприйняттям життя («Романтики», 1916-23). У романах і повістях «Кара-Бугаз» (1932), «Колхіда» (1934), «Чорне море» (1936), «Повість про ліси» (1948), «Народження моря» (1952) звеличує творчу працю народу, красу рідної природи.

Автор історико-біографічних повістей «Орест Кіпренський» (1937), «Ісаак Левітан» (1937), «Тарас Шевченко» (1938), книги про письменницьку працю «Золота троянда» (1955), повістей «Доля Шарля Лонсевіля» (1933), «Північна повість» (1938), автобіографічної епопеї «Повість про життя» (1945-63)...

У творах Костянтина Паустовського, зокрема в автобіографічних повістях і циклі кримських оповідань, багато сторінок присвячено Україні.

Натхненний красою пейзажів, Паустовський пише оповідання «Барсучий ніс», «Сніг» та «Сивий мерин».

Після цього він публікує низку казок та повчальних історій, такі як «Розпатланий горобець», «Мешканці старого будинку», «Теплий хліб» та ін.

Пізніше за його розповідями та казками буде знято десятки мультиплікаційних та художніх фільмів.

У період біографії 1950-1960 років. Костянтин Паустовський перебував на піку своєї популярності. Його талант був гідно оцінений критиками, а книги стали перекладати різними мовами. Паралельно із цим він займався викладацькою діяльністю. Костянтин Георгійович Паустовський помер 14 липня 1968 р. у віці 76 років.

Цікавий факт, що через кілька років після його смерті, на честь письменника, була названа мала планета під номером 5269.

Статтю «Костянтин Паустовський і Одеса : до 125-річчя від дня народження» читайте за посиланням ТУТ

Підготувала К.Г. Черненко, провідний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури і бібліографії