Сергій Павлович Корольов – видатний конструктор космічної ери: до 110-річчя від дня народження

 ХХ століття відкрило людству еру освоєння Космосу

Сергій Павлович Корольов – вчений, конструктор, творець ракетно-космічної галузі та найяскравіша постать цієї ери.

Батьківщина С.П. Корольова – Україна. Народився великий конструктор у Житомирі 12 січня 1907 році.

У 1924 р. закінчив в Одесі професійно-технічну школу. Навчався в Київському політехнічному інституті, а з 1927 р. працював в авіаційній промисловості.

Як конструктор С.П. Корольов почав свою діяльність з розробки ряду конструкцій планерів, на яких він літав і сам.

Після знайомства з працями К.Е. Ціолковського С.П. Корольов захопився ідеями створення літальних апаратів ракетного типу. Він розробив ряд проектів крилатих ракет з автоматичним управлінням та ракетопланера РП-318-1.

Головною подією життя С.П. Корольова став запуск у космос корабля «Восток» з Ю.О. Гагаріним. Наукова і технічна підготовка до цього польоту почався з запуску на орбіту супутника Землі науково-дослідницьких кораблів з тваринами.

С.П. Корольов передбачив практичне земне застосування космонавтики. Перші супутники для ретрансляції радіо, телебачення та телефонного зв'язку.

Починаючи з 1960-х років, в Україні було створено потужну сучасну промислову базу, що реалізувала фундаментальні  розробки  вчених  у галузі космічної техніки і технології.

В історії освоєння космічного простору з ім'я С.П. Корольова пов'язана епоха перших визначних досягнень. Видатний організаторський талант великого ученого дали йому змогу впродовж ряду років  спрямовувати роботу чисельних науково-дослідницьких і конструкторських колективів на вирішення комплексних завдань. Наукова і технічна ідея С.П. Корольова дістали широке застосування в ракетній і космічній техніці.

Цікаві факти про саму засекречену людину в СРСР:

• Після розлучення батьків, з однорічного віку Сергій жив з дідусем по матері в місті Ніжин. Саме тут хлопчик вперше побачив політ на аероплані льотчика Уточкіна.
• Корольов серйозно займався спортом, міг пройти на руках весь шкільний коридор.
• Трудовий стаж майбутнього Головного конструктора почався з шістнадцяти років. «Я буду будівельником ... але тільки літаків».
• За вищою освітою Сергій вирушив до Київського політехнічного інституту, де в цей час передбачалося розпочати підготовку авіаційних інженерів на механічному факультеті.
• У вересні 1933 року в створеному Реактивному науково-дослідному інституті Корольов отримав посаду заступника директора. Йому «рекомендували» забути про польоти в космос і зосередитися на ракетобудуванні. Однак через 4 роки Сергія Павловича звинуватили у шкідництві і засудили до 10 років таборів. Він потрапив на Колиму. Але тортури, голод, цинга і нестерпні умови існування не змогли його зломити – свою першу радіокеровану ракету він розрахував прямо на стіні барака. У травні 1940 року Корольов повертається в Москву, а через 4 місяці його засуджують знову до 8 років і направляють до спеціальної в'язниці, де він працює під керівництвом Туполєва.
• Корольов вірив у прикмети. Наприклад, він дуже не любив, коли під час підготовки до старту на майданчику були жінки. Сергій Павлович завжди носив у правій кишені піджака дві монетки «на щастя». Перебирав їх у складні моменти життя.
• Корольов керував запуском першого в світі штучного супутника Землі в 1957 році. А також виведенням на орбіту першого в світі космічного корабля з людиною на борту в 1961 році. Це був пілотований корабель «Восток» з льотчиком-космонавтом Юрієм Гагаріним.
• Одного разу, повертаючись з Далекого Сходу, Сергій Корольов планував вирушити з Магадана на пароплаві «Індигірка». Але всі квитки були розпродані, і йому довелося відкласти поїздку. Це врятувало життя вченому – пароплав потонув недалеко від острова Хоккайдо, потрапивши в сильний шторм.
• Після запуску першого супутника Нобелівський комітет направив запит на ім’я Хрущова: кому дати премію? Хрущов відповів, що супутник запустив народ соціалістичної країни. «Виправданням» став гриф секретності, який накладався практично на всі розробки Корольова, а разом з ними - і на його особистість. Насправді це було не так - Корольова прекрасно знали і в Європі, і в Америці. Так Нобелівська премія «пройшла» повз вченого. Замість цього він став єдиною людиною в радянській історії, який, не будучи реабілітованим, був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
• Мрія про висадку космонавтів на Марсі стала «путівною зіркою» для Корольова. До неї він прагнув протягом усього життя, підпорядковуючи кожен свій крок, кожну реалізовану ідею одному - підкорити Червону планету. У 1959-1966 роках 15 перших міжпланетних зондів, створених під керівництвом Корольова, були послані до Місяця, Венери і, звичайно, Марсу.

Книги про життя та діяльність  С.П. Корольова з фонду бібліотеки:

Шевчук С.В. Сергей Королев / Худож. оформитель Е.В. Вдовиченко. – Харьков: Фолио, 2009. – 122с. – (Замечательные украинцы).

С.П. Королев – один из выдающихся ученных ХХ столетия, который по праву считается отцом космонавтики. Первый искусственный спутник Земли, запуски автоматических межпланетных станций на Луну, создание кораблей «Восток» и «Восход», полет человека в космос – вот далеко не полный перечень задуманного и осуществленного Генеральным конструктором, великим ученым, человеком, ставшим известным всему миру только после смерти.

Романов А.П., Губарев В.С. Конструкторы. – М.: Политиздат, 1989. – 367 с., ил.

Имена героев сборника – С.П. Королева, М.К. Янгеля, В.П. Глушко – знает весь мир. Их самоотверженный труд, преданность избранной профессии сделали реальностью казавшуюся сказочной мечту о космических полетах человека, о возможности освоения космоса для блага людей.

О ярких, полных творческих дерзаний, а порой и во многом драматических судьбах этих людей повествует книга.

Апенченко О. Сергей Королев. – М., Политиздат, 1969. – 143с. С ил. (Когда им было двадцать).

Автор этой книги – журналист Ольга Апенчева знала Сергея Павловича Королева при жизни. На основании с академиком Королевым, на основании документов и свидетельств людей, знавших Сергея Королева в его юношеские годы, и написана эта документальная повесть, в которой рассказывается о первых шагах крупнейшего конструктора и организатора в области ракетно-космической техники, о первом периоде его формирования как личности, о людях, влиявших на его развитие. 

Старостин А.С. Адмирал вселенной. Королев. – М.: Мол. гвардия, 1982. – 223с., ил.

Академик Сергей Павлович Королев начал заниматься ракетами тогда, когда многие ученые и конструкторы называли ракеты чудачеством. Книга эта о       молодости Королева, о времени создания Группы изучения ракетного движения (ГИРД), которое определило направление всей жизни академика С.П. Королева.

Слово про Корольова. Очерки / упоряд. С. Плачинда. – К.: Молодь, 1970. – 308 с.

Про велику, незвичайну людину нашого часу, творця космічних кораблів, славного сина України, всесвітньо відомого вченого – Сергія Павловича Корольова і розповідається в цій збірці. Автори матеріалів – люди, що особисто знали Корольова, довгі роки працювали з ним.

Академик С.П. Королев. Ученый. Инженер. Человек. Творческий портрет по воспоминаниям современников: Сб. статей. – М.: Наука, 1986. – 515с.

В книге собраны  воспоминания более ста авторов – людей, встречавшихся с С.П. Королевым в различные периоды его жизни. Это друзья, родные, сотрудники – видные деятели советского ракетостроения, космонавты, инженеры, рабочие. Расположенные по шести основным разделам, воспоминания воссоздают яркий и многогранный образ С.П. Королева – Главного конструктора, общественного деятеля, доброго и отзывчивого человека. 

Книга рассчитана на читателей, интересующихся историей космонавтики.



Матеріал підготовлено співробітниками відділу виробничої літератури бібліотеки.

«Головний герой - доброта»: до 100-річчя від дня народження Анастасії Антонівни Зорич

Зорич Анастасія Антонівна — прозаїк, член Спілки письменників України (1954). Народилась 4 січня 1917 р. в Одесі. Закінчила філологічний факультет ОДУ ім. 1.1. Мечникова (1957) і Літературний інститут м. М. Горького в Москві (1961). Працювала в газетах, видавництвах, в радіокомітеті. Має державні нагороди.

З-під пера Анастасії Зорич вийшла ціла низка талановитих творів: "Роковая ошибка" (1953), "Поезда проходят мимо" (в співавторстві, 1956), "Ради жизни" (1953), "Илийка" (1954), "Не смолкает прибой" (1958), "Незвичайні пригоди маленького Кікікао" (1969), "За пеленой тумана" (1970), "Живая вода" (1985); автор збірників: "Созвездие Ориона" (1963), "Проснутся птицы" (1969), "Утренняя прогулка " (1974); романи: "Капитан дальнего плавания" (1957), "Верю тебе, Фарид" (1965), "Войди другом в мой дом" (1969), "Не только попутный ветер" (1971), "Встречи. Разлуки." (1972), "И остается доброта", "Красный мрамор" (1978), "Горький плод померанца" (1979), "Как их назвать?" (1981). В колективних збірниках надруковані повісті: "Маскарад", "Скалы на синих ветрах", "Друзья из синих глубин", "Тайна золотых актиний".

Кілька книжок вона написала для дітей. За її творами поставлено радіо- і телеспектаклі.

Повісті й романи Анастасії Зорич перекладалися багатьма мовами світу.

Померла 8 березня 2000р.

 Про життя та творчість на сторінках преси:

• Лучутенко, Л.   Співець моря: [до 50-річчя з дня народження одес. письменниці А.Зорич] // Чорномор. комуна. – 1967. – 7 січ.
• Лясковский, В.   Жизнь зовет: [об одес. писательницк А.Зорич] // Знамя коммунизма. – 1967. – 4 янв.
• Михайличенко, А.   Цікава книжка для дітей: [про кн. А.Зорич «Незвичайні пригоди маленького Кікікао»] // Чорномор. комуна, 1969. – 20 лип.
• Анастасія Зорич // Килимник О., Петровський О. Письменники Радянської України: біобібл. довідник. – Київ, 1970. – С. 159.
• Андреев, Ю.   Полфута под...романом: [о книге А.Зорич «Не только попутный ветер...»] // Моряк. – 1972. – 30 марта.
• Михайлик, Ю.   Такий дивний пароплав: [про роман А.Зорич «Не тільки попутний вітер...»] // Комсомольська іскра, 1972. – 8 лип.
• Анастасія Зорич // Килимник О., Петровський О. Письменники Радянської України: біобібл. довідник. – Київ, 1976. – С. 122.
• Про нагородження тов. Зорич А.А. Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР: [указ Президії ВР УРСР від 4 лют. 1977р.] // Чорномор. комуна. – 1977. – 5 лют.
• Сергієвич, Д.   Головний герой – доброта: [А.Зорич - 60] // Чорномор. коммуна. – 1977. – 4 січ.
• Усиченко, Ю.   Анастасії Зорич – 60 // Літ. Одеса. – 1977. – 4 січ.
• Усыченко, Ю.   Всегда в пути: [к юбилею писательницы А.Зорич] // Знамя коммунизма. – 1977. – 5 янв.
• Неверов, И.   Зрелость: [одес. писательница А.Зорич] // Веч. Одесса. – 1981. – 6 апр.
• Артеменко, І.   Анастасії Зорич – 70 // Літ. Україна. – 1987. – 8 січ. – С. 5.
• Голубовский, Е.  «До последнего листочка»: [к юбилею одес. писательницы А.Зорич] // Веч. Одесса. – 1987. – 3 янв.
• Про нагородження Зорич А.А. Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР: [уках Президії В.Р.У УРСР від 23 січ. 1987р.] // Літ. Україна. – 1987. – 29 січ. – С. 3.
• Арутинов, Е.   Белокурая Настенька: [А.Зорич] // Одес. известия. – 1994. – 4 янв.
• Саврасова, И.   Свежесть слов и чувства: [ко дню рождения А.Зорич] // Одес. вестн. – 1996. – 12 марта. – С. 6.
• Лясковский, В.   Ее крестными были Блюхер и Паустовский: [об А.Зорич] // Одес. известия. – 1997. – 14 янв. – С. 4.
• Бондарчук, П.   Бодрозичлива наставниця [творчість А.А.Зорич] // Дум. площа. – 2001. – 5 січ. – С. 2.
• Зорич Анастасія Антонівка: [біогр. довідка] // Випускники Одеського (Новоросійського) університету. – Одеса: Астропринт, 2005. – Вип. 1. – С.: 93. – фот.
• [Анастасія Антонівка Зорич]: [біогр. довідка] // Дом князя Гагарина: сб. – Вып. 6. – Ч. 2. – Одесса, 2011. – С. 349, 350.

Видання які знаходяться у фонді бібліотеки:

1.    АНАСТАСІЯ Антонівна Зорич [Текст]: бібліогр. покажч. / упоряд. О.Г. Нуньєс; М-во культури і туризму України, Одес. жерж. наук. б-ка ім. м.Горького. – О., 2010. – 39 с. – (Серія бібліографічних покажчиків «Письменники Одеси» вип. 27).
2.    Зорич, А.   Заради життя. – Одеса: Одеське обласне видавництво, 1953. – 186 с.
 3.    Зорич, А.   Илийка. - Одесса: Маяк, 1956. – 432 с.

 4.    Зорич, А.   Велика сім’я.– Одеса: Одеське обласне видавництво, 1957. – 20 с.

5.    Зорич, А.   Капитен дальнего плавания: роман. – Одесса: Обл. изд., 1957. – 432 с.
6.    Зорич, А.   Вернись к своей весне: роман. – Одесса: Одесское книжное издательство, 1960. – 258 с.
7.    Зорич, А.   Созвездие Ориона: рассказы. – Киев: Радянський письменник, 1963. – 125 с.
8.    Зорич, А.   Верю тебе, Фарид!: роман. – Киев: Радянський письменник, 1965. – 255 с.
9.    Зорич, А.   Илийка; Не смолкает прибой: повести. – Одесса: Маяк, 1966. – 431 с.

10.    Зорич, А.   Войди другом в мой дом: роман. – Киев: Радянський письменник, 1968. – 259 с.
Новый роман Анастасии Зорнч «Войди другом в мой дом»— продолжение ее предыдущей книги «Верю тебе, Фарид!»
Та же главная героиня — Елена Зимина, честная и бескомпромиссная в жизни, — действует в новом романе уже при иных обстоятельствах: в последние дни войны и в первые тяжелые послевоенные годы. Снова на ее жизненном пути возникают немалые трудности, снова случаются неудачи и разочарования, но Елена стремится к одному — жить так, чтобы потом не стыдно было оглянуться на пройденный путь.
11.    Зорич, А.   Проснутся птицы. – Одесса: Маяк, 1969. – 191 с.

12.    Зорич, А.   За пеленой тумана: повесть. – Одесса: Маяк, 1970. – 196 с.
Книга Анастасии Зорич  повествует о глубокой и неразрывной связи человека со своей Родиной. О любви к ней. Еще ребенком, оторвав от семьи, Сергея Кошелева увезли во Францию. Дед и бабка, состоятельные люди, воспитывали в своем внуке ненависть к родному народу, даже к отцу и матери, которых уже не было в живых.
Но вот началась война. Кошелев не сразу понял, что с ним происходит, но именно тогда почувствовал себя русским, возненавидел врагов своей Родины.
Прежней жизнью Кошелев после войны уже жить не мог, а новой не было. Все это толкнуло его в пропасть, из которой он выбрался благодаря встрече с советским журналистом Вавиловым. Правда о подвиге отца в годы революции помогла ему окончательно прозреть.
13.    Зорич, А.   Не только попутный ветер...: роман. – Киев: Радянський письменник, 1971. – 216 с.

14.    Зорич, А.   Встречи....Разлуки...:роман. – Одесса: Маяк, 1972. – 216 с.
Роман Анастасии Зорич посвящен важной и благородной теме служения человека своему народу.
Немало горьких дней пережила в юности главная героиня романа Елена Ярошенко. Но не очерствела ее душа, осталась отзывчивой, доброй. Причем доброта Елены проявляется в упорной борьбе со злом, в стремлении добиваться справедливости.
Судьба Елены Ярошенко тесно переплетается с судьбой другой героини романа врача Татьяны Лазаревой. Казалось бы, все дороги открыты Татьяне, а она выбирает одну, легкую и удобную,— служение самой себе.
О взаимоотношении личного и общественного, о высоком понимании чувства долга повествует автор.
15.    Зорич, А.   Утренняя прогулка: рассказы / А.Зорич – Одесса: Маяк, 1974. – 169 с.
16.    Зорич, А.   Не только попутный ветер...; За пеленой тумана: романы / А.Зорич .- Киев: Дніпро, 1975. – 343 с.
17.    Зорич, А.   И остается доброта: роман / А.Зорич – Киев: Радянський письменник, 1977. – 367 с.
 

18.    Зорич, А.   Красный мрамор: роман. – Одесса: Маяк, 1978. – 221 с.
Семья, взаимопонимание между людьми, воспитание подрастающего поколения — вот основной круг вопросов, которые определяют идейно-тематическую направленность романа. В нем затронуты многие аспекты отношения человека к жизни, к своему долгу.
Книга разоблачает мещанство, противопоставляет ему высокие идеалы, благородные чувства и мысли настоящих советских людей.

 19.    Зорич, А.   Горький плод померанца: роман. – Киев: Радянський письменник, 1979. – 336 с.
Роман Анастасии Зорич — о героических подвигах советских партизан, сражавшихся в гарибальдийских отрядах против фашизма за свободу и независимость Италии. Советские люди Федор Полетаев, Степан, Виктор, юноша Тарас покорили сердца простых итальянцев своей самоотверженностью, скромностью, добротой. О таких, как они, говорили сами же итальянцы: «Они отдавали нам все, ничего не требуя взамен».
20.    Зорич, А.   Как их назвать?: роман. – Киев: Радянський письменник, 1981. – 368 с.
21.    Зорич, А.   Горький плод померанца; Красный мрамор: романы.  – Киев: Дніпро, 1984. – 536 с.

22.    Зорич, А.   И снова зацветет сирень: роман. – Одесса: Маяк, 1986. – 368 с.
В романе повествуется о борьбе советских людей с гитлеровскими захватчиками на фронте и во вражеском тылу, о связях советских патриотов с немецким коммунистическим подпольем.

 23.    Зорич, А.   И остается доброта: роман. – Киев: Дніпро, 1988. – 680 с.
Роман «И остается доброта» рассказывает о буднях большого промышленного портового города, о его жителях — моряках, медиках, ученых и рабочих.
В центре повести «За пеленой тумана» — судьба русского эмигранта, талантливого пианиста Сергея Ксшелева, который через много лет возвращается на Родину и осознает свою глубинную связь с ней.
Повесть «Спасите наши души!» — о жизни простых людей в мире капитала, о необходимости однозначного нравственного выбора.
24.    Зорич, А.   Друзья из синих глубин. – Одесса, 1994. – 11 с.

Публікації в збірниках, журналах та газетах:

• Зорич, А.   Вірність: [повість] / А.Зорич, У.Нєвєров // Зміна, 1956. - № 3. – С. 17-19.
• Зорич, А.   Ровно в четыре: [рассказ] // Москва, 1958. - № 4. – С. 61-65.
• Зорич, А.   Мой старший брат: [рассказ] // Сов. Украина. – 1961. - № 7. – С. 32-37.
• Зорич, А.   Мои товарищи: [отрывок из киносценария] // Знамя коммунизма, 1962. – 7 янв.
• Зорич, А.   Встреча: [рассказ] // Знамя коммунизма, 1971. – 21 дек.
• Зорич, А.   Сувенір: [новела] // Україна, 1972. - № 29. – С. 11-12.
• Зорич, А.   Мені купують подарунок: [оповідання] // Чорномор. комуна. – 1973. – 1 січ.
• Зорич, А.   Прошло пять лет...: [рассказ]. – Моряк, 1975. – № 10. – С. 11.
• Зорич, А.   Ищите точные слова! // Веч. Одесса. – 1981. – 26 февр.
• Зорич, А.   Колумб: [рассказы] // Кодры, 1984. - № 3. – С 47-55.
• Зорич, А.   Не спешите обвинять молодых // Правда Украины, 1986. – 16 нояб.
• Зорич, А.   Порядочность // Веч. Одесса. – 1986. – 17 февр.
• Зорич, А.   Необычайные приключения маленького Кикикао // Скелі на синіх вітрах. – ОДеса, 1989. – С. 215-256.
• Зорич, А.   Греческие туфли: [рассказ] // Моряк. – 1993. – 31 мая. – С. 8.
• Зорич, А.   Маскарад: Фрагмент из жизни женщины: [повесть] // Одес. известия. – 1994. – 28 янв.; 2 февр.; 4 февр.; 11 февр.; 15 февр.; 16 февр.; 23 февр.; 25 февр.; 26 марта; 31 марта; 6 апр.; 12 апр.; 20 апр.; 4 мая.; 14 мая; 24 мая; 25 мая.
• Зорич, А.   Мені купують подарунок: Оповідання // Літ. Одеса. – 1997. - № 1. – С. 157 – 159.
• Зорич, А.   Жако: Рассказ // Одес.известия. – 1998. – 21 янв. – С. 3.
• Зорич, А.   Жить – значит верить: Главы из романа // Одес. известия. – 1998. – 24 сент. – С. 3.; 25 сент. – С. 3; 1 окт. – С. 3; 6 окт. – С. 3; 7 окт. – С. 3; 9 окт. – С. 3.
• Зорич, А.   Сказание о синем камне: [рассказ] / А.Зорич, М.Орлова // Одес. известия. – 28 мая. – С. 3; 29 мая.
• Зорич, А.   Потоп в Одессе. Банановое королевство [рассказы] / А.Зорич, М.Орлова // Одес. известия. – 1998. – 26 мая. – С. 3.
• Зорич, А.   Казенное имущество. Невыдуманная история // Літ. Одеса. – 2003. - № 4. – С. 85 – 90. – фот.