Одесский краевед: вересня 2016

Я не должен, я не могу забыть, что если

добрые мои намерения имели желаемый успех,

если в чем-либо способствовал я ко благу Одессы

и ее жителей, то ни к чему иному сим не обязан,

как усердному и единодушному содействию моих

сотрудников и граждан города.

Герцог де Ришелье Арман Эмманюэль дю Плесси

Арман Еммануель Софія-Септіманію де Віньеро дю Плессі, граф де Шинон, 5-й герцог Рішельє народився 25 вересня 1766 в Парижі. Останній представник роду дю Плессі, 5-й герцог (дюк) де Рішельє (duc de Richelieu), прапраправнучатий племінник широко відомого кардинала Рішельє. У 1783 році отримав придворну посаду - став камергером короля Людовика XVI.

Після перемоги Великої французької революції герцог змушений був залишити країну. Він прибув в Російську імперію, що вважалася головним оплотом монархії в Європі, і швидко зробив кар'єру.

Поступив на російську військову службу, брав участь у взятті Ізмаїла (1790). 21 березня 1791 удостоєний ордена Святого Георгія 4-го класу «За відмінну хоробрість, надану при штурмі фортеці Ізмаїла, з винищенням колишньої там армії» і іменної зброї «За хоробрість».

7 вересня 1797 імператором Павлом I був призначений командиром лейб-кірасирського Його Величності полку. Перебував на цій посаді до 1 грудня 1800 року. З 1803 роки знову в Росії: Олександр I, з яким він був у дружніх стосунках, призначив його градоначальником Одеси, в 1805 - генерал-губернатором Новоросійського краю.

За підтримки імператора в 1804 році герцог домігся зняття з Одеси податкового тягаря хоча б на час: він зумів довести доцільність вільного транзиту для всіх товарів, привезених морем до Одеси і навіть тих, що направлялися до Європи. Його стараннями місто перетворилося на великий торговий порт. У 1804 році Рішельє домігся права відкрити в Одесі гімназію і комерційне училище, ряд приватних пансіонів. При ньому був заснований благородний інститут, що послужив основою для відкриття в 1817 році Рішельєвського ліцею. На його замовлення відомий архітектор Тома де Томон створює проект будівлі театру, будівництво якого завершилося в 1809 році.

Куточок старої Одеси за часів Рішельє

Через десятиліття, в 1813 році, Рішельє повідомляв імператору: «Одеса зробила за останній час такі успіхи, які не робила жодна країна в світі». Спираючись на запорізьких козаків, яким Рішельє відвів для поселення слободу на околиці Одеси, він швидко навів порядок на вулицях міста і в передмістях. Суворими заходами Рішельє зміг викорінити корупцію. За 10 років його правління міські доходи збільшилися в 25 разів, а митні надходження становили 2 мільйони рублів (зросли в 90 разів).

За часів Рішельє місто починає розвиватися небаченими для того часу темпами. Сюди хлинули поселенці різних народностей і віросповідань. Пам'ять про них до сих пір зберігається в назвах вулиць і районів: Молдованка; Болгарська, Грецька, Польська та Єврейська вулиці; Велика і Мала Арнаутська (арнаути - албанці, які втекли від турецького гніту), Французький і Італійський бульвари; Вірменський і Лютеранський провулки.
Іноземцям Рішельє надав можливість вести бізнес на пільгових умовах. В результаті одеситами поспішили стати безліч італійців, греків, персів, німців, англійців, іспанців, єгиптян та інших, що додали місту його неповторну багатонаціональну атмосферу. За 12 років населення Одеси збільшилася в чотири рази - в місті проживало 35 тисяч жителів.

На власні гроші градоначальник закупив у Відні саджанці акацій і безкоштовно роздавав їх кожному, хто обіцяв посадити дерева і доглядати за ними. Одеса і понині знаменита своєю білою акацією.

Відомий факт, що коли в місто прибув перший обоз з пшеницею, торгівля якої повинна була збагатити місто, герцог де Рішельє влаштував розкішний святковий обід, на якому були присутні всі імениті громадяни міста. Всі гості, наслідуючи приклад градоначальника, сиділи за столом не на стільцях, а на мішках з пшеницею.

У 1812 році на місто обрушилася чума. Місто відразу розділили на 15 ділянок. Жителям суворо заборонили виходити з будинків. Провізію вони отримували через вікна, при цьому гроші опускалися в посудину з оцтом, які служили в той час дезинфікуючим засобом.

Містом ходили мортуси (погребальщики). Вони з'являлися в чорному просмоленому одязі і в таких же рукавицях, в масках з витягнутою носовою частиною, куди клали тертий часник (ще однин дезінфікуючий засіб). Озброєні довгими жердинами з гаками і арканами, мортуси виволікали хворих з квартир і клали на вози. Кожна мала свій прапор. Під білим прапором вивозили хворих без явних ознак чуми, під червоним - зачумлених і під чорним - мерців.

Одеса була відрізана від усього світу. По річках Південного Бугу, Дністра, Кодимі і щодо сухопутного кордону з Поділлям встановили кордон. Порт закрили. Але навіть коли в місті лютувала чума, Рішельє не боявся заходити в будинки хворих і надавати їм допомогу.

Чума лютувала до кінця року. З 20 тисяч жителів Одеси захворіло 4038 і померло +2632: кожен восьмий житель міста.

Всіх загиблих ховали далеко за містом, в степу. На окремому чумному кладовищі. Згодом сюди почали вивозити міське сміття - над кладовищем треба було створити високий насип, щоб інфекція не проникла з-під землі. Так в місті з'явився високий пагорб, який отримав назву «Чумна гора», «Чумка».

У 1814 році, коли Наполеон відрікся від престолу, Рішельє - одесити шанобливо називали його дюком - вирішив повернутися на батьківщину. Градоначальник покинув Одесу 26 вересня 1814 року. Вдячні одесити на руках несли свого кумира до екіпажу. У Франції Рішельє став прем'єр-міністром країни, причому займав цей пост двічі: в 1815-1818 рр. і в 1820-1821 рр.

Одесити, які зберегли пам'ять і любов до герцога Армана Еммануеля дю Плессі де-Рішельє, про його чесності і безкорисливості, про силу духу під час чуми в Одесі, про чуйність і товариськості. Про Рішельє складалися світлі легенди, пам'ять про нього залишилася і в створеному ним Дюківському саду, і в вулиці Рішельєвській, і в Рішельєвському ліцеї, і в прекрасному пам'ятнику І. Мартоса в ансамблі Приморського бульвару, на п'єдесталі якого була встановлена латунна дошка:

«Герцогу Еммануілу де Рішельє, який управляв з 1803 по 1814 рік Новоросійським краєм і поклав основу добробуту Одеси, вдячні його працям жителі всіх станів».

Пам'ятник першому градоначальнику м. Одеси

Одеса, вулиця Рішельєвська. Праворуч Банк "Ліонський кредит", ліворуч - готель "Рішельє". На місці цього готелю раніше був будиночок, в якому проживав Рішельє. Потім будиночок знесли і побудували канцелярію градоначальника, згодом її переобладнали в готель. Обидві будівлі були зруйновані під час вйни

Книги з фонду бібліотеки

261-99

84 (4УКР-4ОДЕ)

Ф 11

Феденев Р.К. Одесский герцог. – Одесса: Принт Мастер, 1999. – 256 с.: ил.

Роман «Одесский герцог» - вторая часть трилогии о первостроителях Одессы.

2447-92

84(4РУС)6

С 90

Сурилов А. Дюк Ришелье: исторический роман. – Одесса: Вариант, 1992. – 271 с.

3704-03

63.3 (4УКР-4ОДЕ)

Р 57

Герцог де Ришелье. Градоначальник Одессы. Очерки. – Одесса: Оптимум, 2003. – 191 с.: ил.

Книга содержит подробнейшие сведения о жизни и деятельности герцога де Ришелье, столь много потрудившегося во славу Одессы.

2742-99

63.3(4УКР-4ОДЕ)51

П 35

Письма герцога Армана Эммануила де Ришелье Самуилу Христиановичу Контениусу. 1803-1817гг. / Сост. и ред. О.В.Коновалова. – Одесса: ОКФА; ТЭС, 1999. – 282 с.

Э.О.Ришелье осуществлял главное управление колониями юга России на протяжении 10 лет (1804-1814 гг.). С.Х.Контениус был первым и единственным Главным судьёй Новороссийской Конторы опекунства иностранных поселенцев (1800-1818 гг.). Письма Ришелье к Контениусу - богатейший источник по истории колонизации Новороссийского края в начале XIX века.

Книга представляет собой первую публикацию хранящихся в архивах писем за 1803-1814 гг.

Бібліографічні матеріали

Долгорукий, И. Славны бубны... за горами [Текст]: [воспоминания о юной Одессе; встречи с Ришелье] // Есть город у моря: краеведч. сб. – Одесса, 1990. – С. 306 - 309.
Классен, И. История русского Чикаго, или Забытые уроки старого администратора [Текст]: [Э. О. Ришелье] / А. де Ришелье // Есть город у моря: краеведч. сб. – Одесса, 1990. – С. 28-41.
Герцог Ришелье [Текст] // Третьяк А. И. Рождение города: очерки. – Одесса: Оптимум, 2004. – С. 75-132: фото.
Ришелье, Дюк Арман Эмманюэль дю Плесси де, на русской службе – Эммануил Осипович (1766-1822) [Текст]: [первый генерал-губернатор Одессы] // С.Р.Гриневецкий, И.С.Зонн, С.С.Жильцов Черноморская энциклопедия. – Москва: Междунар. отношения, 2006. – С. 433.
Ришелье Арман Эмманюэль дю Плесси (1766-1822) [Текст]: [биогр. очерк] // Сто великих одесситов. – Одесса: Оптимум, 2009. – С. 245-253. – фот.
Банадисєва, Каріна Рішельє – перший градоначальник Одеси [Текст] // Одеські архіви. Інформаційний бюлетень. – Одеса: Прес-кур’єр, 2010. – Вип. № 2(13) січень-липень. – С. 74-75.
Чеботар, Марія Арман Еммануїл дю Плесі, герцог (дюк) де Рішельє [Текст] // Одеські архіви. Інформаційний бюлетень. – Одеса: Прес-кур’єр, 2010. – Вип. № 2(13) січень-липень. – С. 76-77.
Де Ришелье Арман-Эммануил дю-Плесси [Текст]: [генерал-губернатор Новороссийского края (1805-1814), первый одесский градочальник (1803-1814)] // Губарь, О.И. Автографы Одессы. – Одесса: Пласке, 2012. – С. 347-355.
Чилей А.П. Дюк де Ришелье в памяти одесситов (публикации на страницах «Одесского вестника» за 1827г.) [Текст]: [о памятнике Дюку] // Одеські архіви: Інформаційний бюлетень – Одеса: Прес-кур’єр, 2012. – Вип. – XVI (№ 1-3 січ.-серп. 2012). – С. 78-79. – Рис.: с. 79.
Вечный гражданин Одессы – Арман Эммануэль Де Ришелье [Текст] // Ковлакова, И.Б. Одесский феномен. – Одесса: Печатный дом, 2013. – С. 262-293.
Бреславська В. Франкомовні документи «Сборника Императорского Русского исторического общества» про діяльність А.Е.Рішельє // Юго-Запад. Одессика: альм. – Одесса, 2015. – Вып. 19. – С. 395-301. – Библиогр.: с. 301.

***

Тарасов О. Строитель: [А.Э.Ришелье – первый одес. градонач. и первый ген.-губернатор Новорос. края, которому сооружен памятник в Одессе] // Веч. Одесса. – 1982. – 2 сент.
Константинов В. «Преданный вам Ришелье...»: [о находке в госархиве Одес. обл. ранее неизвестных (77) писем А. Э. Ришелье] / В. Константинов, О. Коновалова // Знамя коммунизма. – 1989. – 31 дек.
Константинов В. «Чекаю Вас в Одесі...»: [невідомі листи Дюка де Рішельє] / В.Константинов, О.Коновалова // Чорномор. комуна. – 1989. – 27 серп.
Кузнецова Г. Где похоронен наш Дюк? // Веч. Одесса. – 1990. – 24 дек.
Третьяк Л. Герцог Ришелье: документальный очерк // Веч. Одесса. – 1990. – 23 авг. – С. 3.
Каменецкий Ф. Ошибка на медали: [медаль, посвящ. градонач. Одессы Дюку де Ришелье] // Порто-Франко. – 1992. - № 40. – С. 3.
Феденев Р. «Невозвращенец» Дюк де Ришелье // Веч. Одесса. – 1992. – 13 марта.
Молдавер Т. Герцог Ришелье увлекался садоводством // Наука и жизнь. – 1993. - № 6. – С. 17.
Городний И. Первый градоначальник: [Герцог Эммануил Ришелье] // Юг. – 1994. – 3 сент. – С. 3.
Третьяк А. Первый памятник Одессы: [памятник дюку де Ришелье] // Юг. – 1995. – 2 авг.
Третьяк А. Герцог Ришелье: обаяние личности // Одесса. – 1997. - № 4. – С. 25-26. – фот.
Третьяк А. Какие были времена, какие люди...: [пребывание герцога Ришелье на посту одес. градоначальника с 1803 по 1815гг. в Одессе] // Междунар. морск. бюллетень. – 2000. - № 8. – С. 16.
Голубовский Е. Золотое, как небо, Аи: [история Одессы в годы графа Ришелье] // Пассаж. – 2001. - № 5(май). – С. 62-63. – фот.
Иванов Г. Кому Одесса ставит памятники? : [расцвет Одессы при градоначальнике А.Э.Ришеле] // Междунар. морск. бюллетень. – 2001. - № 10/11. – С. 20.
Третьяк А. Адъютанты герцога Ришелье: полковник Степковский и генерал Рошешуар // Веч. Одесса. – 2001. – 23 янв. – С. 3; Одесса строительная. – 2002. – 6-12 дек. – С. 4-5.
Третьяк А. Герцог Ришелье // Одесса строительная. – 2001. – 29 дек. – С. 4-5; 2002. – 15-21 янв. – С. 4-5; 7-13 февр. – С. 4-5.
Клюєнко Д. Ото були градоначальники! : [Е.Рішельє, Ланжерон, М.С.Вороноцов, Г.Г.Маразлі] // Чорномор. новини. – 2003. – 30 серп. – С. 3.
Литвак Е. День рождения Дюка: [Герцог де Ришелье и Одесса] // Ор Самеах. – 2003. – 30 апр. – С. 10.
Низов Е. Незабываемый герцог: [Ришелье и Одесса] // Одес. известия. – 2003. – 6 марта. – С. 3.
Бржестовская Н. Заслуженный герцог Одессы: [герцог Ришелье] // Одес. вестн. – 2005. – 14 сент. – С. 7.
Губарь О. 101 вопрос об Одессе. Вопрос № 4: Так кем же приходился Дюк знаменитому кардиналу? // Ор Самеах. – 2005. – 30 нояб. – С. 9. – фот.
Барская Н. «Он был тих, кроток и неутомим»: [о генерал-губернаторе Новороссийского края, градоначальнике Одессы, герцоге Ришелье] // Одес. вестн. – 2006. – 23 сент. – С. 4. – фот.
Каменецкий Ф. Наш Дюк: [деятельность Ришелье] // Порто-Франко. – 2006. – 20 окт. – С. 13. – фот.
Герцог де Ришелье: [одесский градоначальник, генерал-губернатор Новороссийского края; биогр. очерк] // Статус, экономические известия. – 2007. - № 35 (42). – С. 18. – фот.
Дмитриева С. Внук Маршала Франции и потомок знаменитого кардинала: [деятельность Ришелье] // Одес. жизнь. – 2009. – 20-25мая. – С. 15. – фот.
Министр без гроша в кармане: [о деятельности градонач. Одессы Армана де Ришелье] // Черномор. маяк. – 2012. – 3 нояб. – С. 7. – фот.
Галяс А. Роман с Дюком: [из биографии герцога де Ришелье] // Порто-Франко. – 2014. – 17 янв. – С. 6. – фот.; 24 янв. – С. 6. – фот.; 31 янв. – С. 6. – фот.
Губарь О. Культурные программы де Ришелье // Мистецький простір. – 2014. – С. 2-7. – фот.
Новицкая Л. «Заслуги его увековечивают благодарность всех честных людей...»: [очерк о герцоге А. Э. Ришелье] // Одес. вестн. – 2014. – 15 марта. – С. 20. – фот.
Шевчук Н. Эммануил Осипович де Ришелье (1766-1822): [краткий биогр. очерк] // Город. газета. – 2015. – 14 авг. – С. 8. – фот.

Матеріали з мережі Інтернет

Арман Емманюель дю Плессі, Герцог де Рішельє (Ришелье, Арман-Эммануэль дю Плесси): [Електронний ресурс] // Україна: історія великого народу. – Режим доступу: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/ukra-nsk-zeml-u-sklad-ros-v-persh-y-polovin-xix-st/rishel%60e/
Герцог Ришелье превратил Одессу из села в город: [Електронний ресурс] // Gazeta.ua. – Режим доступу: http://gazeta.ua/ru/articles/history-newspaper/_gercog-rishele-prevratil-odessu-iz-sela-v-gorod/436124
Дюк Эммануил Осипович де Ришелье: [Електронний ресурс] // Одессика: энциклопедия об Одессе. – Режим доступа: http://odessa.club.com.ua/poesia/p004.phtml
Последний из рода Ришелье: [Електронний ресурс] // Вокруг света. - Режим доступа: http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/20/

Цікаво знати

Важко уявити людину, яка зробила для нашого міста стільки, скільки він. Можна сміливо сказати, що якби не було Рішельє - Одеса навряд чи стала б Такою Одесою!

Про долю герцога і його славні справи читайте в матеріалах Анатолія Горбатюка на сторінках проекту Всесвітнього клубу одеситів "Вони залишили слід вісторії".

***

25 вересня 2016 року на честь 250-річчя від дня народження першого одеського градоначальника герцога де Рішельє в експозицію музею повертається його відреставрований портрет.

Він був написаний французьким художником Віктором Гюбером спеціально для нашого міста. До 1900 року картина перебувала в Міській Думі, потім була передана в музей витончених мистецтв, а з 1924 р. стала частиною колекції Одеського музею західного і східного мистецтва.